Ухвала

від 30.07.2015 по справі 908/2155/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 18/77/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.07.2015 Справа № 908/2155/14

Розглянувши матеріали скарги КОНЦЕРНУ "МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" на дії державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції у справі № 908/2155/14:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Марка" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 141)

до відповідача КОНЦЕРНУ "МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" (69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137)

про стягнення 298800,00 грн.

орган примусового виконання - Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 6)

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від КОНЦЕРНУ "МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" (боржник, заявник): Ковальська Я.М., довіреність № 57/20-19 від 05.01.2015 р., паспорт серія СА № 947950 від 10.05.1999 р.;

від ТОВ "Марка"(позивач, стягувач): не з'явився;

від Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (орган виконання, ВДВС): не з'явився;

До господарського суду Запорізької області 15.05.2015 р. від КОНЦЕРНУ "МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" надійшла скарга вих. № 2279/20 від 13.05.2015 р. на дії Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції у справі № 908/2155/14, в порядку ст. 121-2 ГПК України, відповідно до якої скаржник просить суд 1) визнати дії старшого державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Вороніна Романа Борисовича щодо винесення постанови від 30.04.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору (виконавче провадження № 45682010) незаконними; 2) визнати дії старшого державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ Вороніна Романа Борисовича щодо винесення постанови від 30.04.2015 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (виконавче провадження № 45682010) незаконними; 3) визнати дії старшого державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ Вороніна Романа Борисовича щодо стягнення з боржника платіжною вимогою № 1237/2 від 30.04.2015 року суми 6446,33 грн. (виконавче провадження № 45682010) незаконними; 4) визнати недійсною постанову від 30.04.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору (виконавче провадження № 45682010) з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 26.11.2014 по справі № 908/2155/14; 5) визнати недійсною постанову від 30.04.2015 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (виконавче провадження № 45682010) з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 26.11.2014 по справі № 908/2155/14; 6) зобов'язати Орджонікідзевський ВДВС ЗМУЮ повернути Концерну "Міські теплові мережі" стягнуті платіжною вимогою №1237/2 від 30.04.2015 року грошові кошти у сумі 6446,33 грн. Також надана заява № 2278/20 від 13.05.2015 р. про поновлення строку для подання скарги на дії державного виконавця.

Ухвалою суду від 18.05.2015 р. поновлено строк для подання скарги на дії Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ та призначено розгляд скарги на 17.06.2015 р.; розгляд скарги відкладався на 01.07.2015 р.. потім на 30.07.2015 р., строк вирішення скарги продовжувався.

Заявник (відповідач у справі) в обґрунтування скарги зазначив наступне: боржник (Концерн «МТМ») сумлінно та у відповідності до ухвали суду про розстрочення виконання рішення суду на 5 місяців рівними частинами від 27.11.2014 р. у справі № 908/2155/14 виконував рішення суду від 14.07.2015 р.. про що свідчать платіжні доручення, які в установленому порядку надавалися державному виконавцю. Всього боржником на користь стягувача в порядку, визначеному ухвалою суду від 27.11.2014 р. у справі № 908/2155/14 сплачено 304776,00 грн. Між сторонами (боржником та стягувачем) проведено звірку взаємних розрахунків по виконанню рішення суду від 14.07.2014 р. у справі № 908/2155/14 (договір № 39 від 25.05.2014 року), в результаті якої встановлено, що сальдо складає 00 (нуль) грн. 00 копійок, а останній платіж здійснено боржником 28.04.2015 року (копія акту звірки від 30.04.2015р. також надавалась до Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ). Однак, 05.05.2015 року на адресу Концерну «Міські теплові мережі» надійшли постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.04.2015 р. в сумі 6 095,52 грн. та постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 30.04.2015 р. в сумі 100,00 грн. Зазначені документи винесені державним виконавцем 30.04.2015 р., тобто після повного добровільного самостійного виконання боржником рішення господарського суду Запорізької області від 14.07.2014 р. у справі № 908/2155/14, яке відбулося 28.04.2015 р. В поясненнях до скарги № 4819/20 від 12.06.2015 р. скаржник зазначав, що 27.05.2015 р., тобто після звернення боржника із скаргою до суду, Орджонікідзевським ВДВС ЗМУ перераховані грошові кошти в сумі 275,89 грн. з призначенням платежу: «перерахування коштів, надлишково стягнутих з Концерну «МТМ» (ВП № 45682010) згідно виконавчого документу № 908/2155/14 від 26.11.2014 р. на підставі ЗУ «Про виконавче провадження». Також 05.06.2015 р. від ВДВС на адресу боржника надійшов лист № 781/17 від 25.05.2015 р. щодо надання інформації про перерахування надлишково стягнутої суми 275,89 грн. Таким чином, дії посадових осіб Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 6095,52 грн. та витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 100,00 грн. призвели до порушення законних прав боржника. З урахуванням викладеного, посилаючись на приписи ст. 121-2 ГПК України, положення Закону України «Про виконавче провадження» , скаржник просив скаргу задовольнити.

Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції заперечив проти доводів скаржника, свою правову позицію виклав у запереченнях № 222/2 від 16.06.2015 року. Заперечення вмотивовані безпідставними доводами скаржника, правомірними діями державного виконавця під час здійснення виконавчих дій, в обґрунтування своєї позиції посилався на наступне: на підставі заяви стягувача від 01.12.2015 р., яка надійшла до ВДВС 02.12.2015 р. разом із оригіналом наказу господарського суду Запорізької області, копією наказу та копією рішення суду від 14.07.2014 р., старшим державним виконавцем Вороніним Р.Б. 05.12.2014 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу 908/2155/14 від 26.11.2014 р. з наданням строку для самостійного виконання до 11.12.2015 р. На адресу ВДВС 08.12.2014 р. від боржника надійшла заява № 6810/20 від 05.12.2014 р. та примірник ухвали господарського суду від 27.11.2014 року у справі № 908/2155/14 (засвідчений секретарем судового засідання - 01.12.2014 р.) про розстрочення виконання рішення суду від 14.07.2014 р. у справі 908/2155/14. Відповідно до ухвали розстрочено виконання рішення суду на п'ять місяців рівними частинами по 60955,20 грн., а саме: по 25.12.2014 року включно 60955,20 грн.; по 26.01.2015 року включно 60955,20 грн.; по 25.02.2015 року включно 60955,20 грн.; по 25.03.2015 року включно 60955,20 грн.; по 24.04.2015 року включно 60955,20 грн. Таким чином, виконавче провадження відкрито без урахування наявності ухвали про розстрочення виконання рішення суду. Всі сплати проводились Концерном «МТМ» відповідно до вищезазначеної ухвали, проте останній платіж проведено 28.04.2015 р. (платіжне доручення № 6104 на суму 60704,39 грн.) з порушенням строку та суми сплати встановленої ухвалою. Про сплату останнього платежу повідомлено відділ 29.04.2015 листом Концерну «МТМ» від 29.04.2015 за вих. № 2120/20. Відповідно до положення ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження», п. 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. В Законі України «Про виконавче провадження» не передбачено переривання строку для добровільного виконання рішення суду. Таким чином, оскільки останній платіж здійснено після спливу строку для самостійного виконання наказу (до 11.12.2014 р.) та після спливу строку для виконання розстрочки відповідно до ухвали (до 24.04.2015 р.) про що державному виконавцю стало відомо 29.04.2015 р., державним виконавцем 30.04.2015 р. винесено постанову про стягнення виконавчого збору на суму 6095,52 грн., що складає 10% від суми 60955,20 грн., яка підлягала сплаті до 24.04.2015 р. відповідно до ухвали від 27.11.2014 р. Звертав увагу суду, що жодних заяв про відкладення провадження виконавчих дій та повідомлень про повну або часткову сплату залишку боргу відповідно до ухвали про розстрочення рішення суду до 29.04.2015 року від боржника чи стягувача до Орджонікідзевського ВДВС не надходило. Державним виконавцем 30.04.2015 р. у відповідності до ст. 41 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення з боржника витрат на організацію та проведення виконавчих дій на суму 100,00 грн. Оскільки згідно наказу № 908/2155/14 загальна сума, яка підлягає до стягнення складає 304776 грн., а Концерном «МТМ» згідно наданих платіжних доручень сплачено 304525,19 грн., тобто недоплачено суму у розмірі 250,81 грн., державним виконавцем 30.04.2015 р. направлено до банківської установи платіжну вимогу № 1237/2 щодо списання загальної суми 6446,33 грн. (виконавчий збір - 6095,52 грн., витрати - 100 грн., залишок нестягнутої суми за наказом - 250,81 грн.). Крім того зазначав, що тільки 07.05.2015 р., згідно заяви Концерну «МТМ» від 06.05.2015 р., державному виконавцеві стало відомо про часткову сплату боргу за виконавчим документом на суму 250,81 грн. ще у 2014 році, що підтверджено довідкою стягувача ТОВ «Марка» від 21.05.2015 р. Таким чином, на думку ВДВС, до стягнення підлягає сума у розмірі 6170,44 грн. (виконавчий збір - 6070,44 грн. 10% від суми 60704,39 грн. сплаченої платіжним дорученням від 28.04.2015 р.; витрати на організацію та проведення виконавчих дій - 100 грн.). З урахуванням викладеного, сума у розмірі 275,89 грн. є надлишковою, та була перерахована на рахунок Концерну «МТМ». Відповідно до п. 8 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» 04.06.2015 р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним фактичним виконанням наказу від 26.11.2014 року № 908/2155/14 виданого господарським судом Запорізької області. Борг стягнуто в повному обсязі.

Представник ТОВ "Марка"(позивач, стягувач) в судові засідання не з'являвся, будь-яких пояснень стосовно викладених у скарзі обставин не надав.

Розглянувши матеріали скарги, встановивши всі наявні обставини, суд встановив:

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби має відбуватися згідно зі статтею 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», частиною третьою статті 6, частиною першою статті 12, статтею 82 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу» дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Подання скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби в порядку ст. 121-2 ГПК України має на меті відновлення порушеного права сторони виконавчого провадження.

У відповідності до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Крім того, за Законом України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п.п. 1. п. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Частиною 1 ст. 25 зазначеного Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Закон України «Про виконавче провадження» надає боржнику можливість виконати судове рішення самостійно у встановлений для добровільного виконання строк, оскільки, у разі його невиконання, судове рішення буде виконано в примусовому порядку, що, в свою чергу, буде мати негативні наслідки для боржника.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.07.2014 р. позовні вимоги ТОВ «Марка» задоволені в повному обсязі. На користь позивача з Концерну «МТМ» стягнуто 298800,00 грн. основного боргу та 5976,00 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Господарським судом Запорізької області, у відповідності до ст. 116 ГПК України, 26.11.2014 р. виданий наказ на примусове виконання рішення у справі № 908/2155/14.

Постановою Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ № 45682010 від 05.12.2014 р. за заявою стягувача від 01.12.2014 р. (Т. 3, арк.с. 164) відкрито виконавче провадження з виконання наказу суду у справі № 908/2155/14. Пунктом 2 постанови зазначений строк для добровільного погашення боржником заборгованості - до 11.12.2014 р.

Ухвалою суду від 27.11.2014 р. заяву Концерну «МТМ» про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 14.07.2014 р. у справі № 908/2155/14 задоволено частково, розстрочено виконання рішення на п'ять місяців рівними частинами по 60955,20 грн., а саме: по 25.12.2014 року включно 60955,20 грн.; по 26.01.2015 р. включно 60955,20 грн.; по 25.02.2015 року включно 60955,20 грн.; по 25.03.2015 року включно 60955,20 грн.; по 24.04.2015 р. включно 60955,20 грн.

Як свідчать надані до суду документи (том 3, арк.с. 166-187), всі сплати проводились Концерном «МТМ» відповідно до строків встановлених ухвалою суду від 27.11.2014 р., проте останній платіж проведено 28.04.2015 р. з порушенням строку та суми сплати встановлених ухвалою суду. Про факт остаточної сплати суми заборгованості боржник повідомив ВДВС листом від 29.04.2015 р. за вих. № 2120/20 (Т. 3, арк.с. 185).

Внаслідок порушення боржником строку та розміру внесення обов'язкових платежів встановлених ухвалою суду від 27.11.2014 р., про що державному виконавцю стало відомо 29.04.2015 р., державним виконавцем 30.04.2015 р., враховуючи положення ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», п. 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, винесено постанову про стягнення виконавчого збору на суму 6095,52 грн., що складає 10% від суми 60955,20 грн., яка підлягала для сплаті до 24.04.2015 р. відповідно до ухвали від 27.11.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Перелік заходів примусового виконання рішення міститься в статті 32 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема - це звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Частиною 1 ст. 28 зазначеного Закону передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Положення Закону України «Про виконавче провадження» не передбачають можливість переривання строку для добровільного виконання рішення суду.

За пунктом 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст. 25, ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» нарахування виконавчого збору пов'язано із початком примусового виконання рішення шляхом застосування певних заходів примусового виконання судового рішення, визначених ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження».

Факт порушення строку внесення чергового (останнього) платежу, встановленого ухвалою суду від 27.11.2014 р., боржником не спростовано, обґрунтованих доводів та доведених виняткових обставин, що сприяли зазначеному порушенню, суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність застосування державним виконавцем положень ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 10% від суми що підлягала стягненню, внаслідок порушення боржником строків оплати заборгованості.

Доводи скаржника щодо протиправних дій державного виконавця в частині винесення постанови про стягнення виконавчого збору не знайшли матеріальних та процесуальних підтверджень.

Статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що кошти виконавчого провадження складаються з:

1) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 28 цього Закону;

2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

3) стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій;

4) інших надходжень, що не суперечать законодавству.

Витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:

1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;

2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;

3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;

4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;

6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;

7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом.

Державним виконавцем 30.04.2015 р. також винесено постанову про стягнення з боржника витрат на організацію та проведення виконавчих дій на суму 100,00 грн.

Суду наданий Акт державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 30.04.2015 р. (Т. 3, арк.с.200), відповідно до змісту якого державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого документа (ВП 45682010) про стягнення з Концерну «МТМ» на користь ТОВ «Марка» заборгованості у розмірі 298800,00 грн. та судового збору у розмірі 5976,00 грн. здійснено витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій (за переліком) в сумі 100,00 грн. Розрахунок здійснено на підставі калькуляції витрат виконавчого провадження згідно зі статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи вищевикладене, суд спростовує позицію скаржника щодо неправомірності та безпідставності вчинення державним виконавцем дій по стягненню витрат на організацію та проведення виконавчих дій, правових підстав для скасування постанови про стягнення зазначених витрат суд не вбачає.

Враховуючи приписи зазначених вище норм права, а також те, що боржником у даному виконавчому провадженні рішення суду від 14.07.2014 року, з урахуванням ухвали суду від 27.11.2014 р. про розстрочення, самостійно у добровільному порядку у встановлений строк не виконано, допущено прострочення внесення платежу, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для винесення постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на організацію та проведення виконавчих дій.

Отже, дії, вчинені державним виконавцем в ході виконання наказу суду щодо стягнення виконавчого збору та витрат на організацію та проведення виконавчих дій, відповідають положенням Закону України «Про виконавче провадження». Підстав для скасування зазначених постанов не має.

Таким чином, вимоги скаржника про визнання дій старшого державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Вороніна Романа Борисовича щодо винесення постанови від 30.04.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору (виконавче провадження № 45682010) та постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (виконавче провадження № 45682010) незаконними; визнання вказаних постанов недійсними; зобов'язання Орджонікідзевський ВДВС ЗМУ повернути Концерну «МТМ» стягнуті платіжною вимогою № 1237/2 від 30.04.2015 р. грошові кошти у розмірів 6170,44 грн. - відхиляються.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» вих. № 2279/20 від 13.05.2015 р. на дії Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції у справі № 908/2155/14 - відхилити.

2. Копію ухвали направити сторонам у справі та Орджонікідзевському ВДВС Запорізького міського управління юстиції.

Суддя В.В.Носівець