Рішення

від 28.07.2015 по справі 909/597/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2015 р. Справа № 909/597/15 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А.,

при секретарі судового засідання Кучма І. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", пр-т Оболонський,35А оф.301,м Київ 205, 04205

до відповідачів: 1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріні" вул. Галицька, 36-Б,м. Івано-Франківськ, 76000

2. Дочірне підприємство "Маріні-ІФ" вул. Галицька,36Б, м.Івано-Франківськ,76018

про стягнення заборгованості та розірвання договору фінансового лізінгу

за участю:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача 2: представники не з'явилися.

Від відповідача 1: Павлюк В.В. ( довіреність б/н від 05.06.15)-представник;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріні" та Дочірнього підприємства "Маріні-ІФ" про стягнення заборгованості та розірвання договору фінансового лізингу.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 29.05.15 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 11.06.15.

В судовому засідання 11.06.15р. оголошувалась перерва до 18.06.15р.

Ухвалами суду неодноразово відкладався розгляд справи.

24.07.15р. від позивача надіслано до суду клопотання (вх.№11419/15 від 24.07.15) про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача 1. товариство з обмеженою відповідальністю "Маріні" проти позову заперечує, проте доказів в обгрантування своїх заперечень суду не надано.

Частиною 3 статті 22 ГПК України встановлено обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представника відповідача 1, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

02.12.13р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріні" (надалі відповідачем-1) був укладений договір фінансового лізингу.

Відповідно до договору від 17.09.14р. між позивачем та ДП "Маріні -Іф" було укладено договір поруки, відповідно до умов якого, відповідач -2 відповідає перед позивачем у тому ж обсязі, що й відповідач -2 відповідає перед позивачем у тому ж обсязі, що й відповідач-1, в тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, що обумовлені у договорі та передбаченні законодавством України.

Згідно п.1.1 загальних умов договору (Додаток №3 до договору) лізингодавець (позивач) на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Свої зобов'язання позивач своєчасно, належним чином та в повному обсязі, виконав зокрема, придбав предмет лізингу та передав його у користування відповідачу-1 на підставі Акту приймання-передачі від 17.12.2013р.

Відповідно до ст. 2 загальних умов договору відповідач-1 повинен сплачувати лізингові платежі, які складаються з авансового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та винагороду лізингодавця, в порядку, строки та у розмірі згідно графіком внесення лізингових платежів, з урахуванням суми курсової різниці відповідно до п.2.6 загальних умов договору.

Згідно ч. 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов в'язання має бути виконане в гривні. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Таке право, поряд із застосуванням індексації суми зобов'язання дає можливість учасникам цивільного обороту уникати впливу інфляційних процесів на суму їхніх грошових зобов"язань.

Позивач зазначає, що відповідач оплатив авансовий платіж та вже, починаючи з першого місяця дії договору, почав прострочувати оплату лізинговий платежів, і, згодом, з грудня 2014 р. відповідач взагалі припинив виконувати зобов'язання по оплаті згідно Договору фінансового лізингу в повному обсязі, продовжуючи незаконно експлуатувати Предмет лізингу на безоплатній основі. (В Таблиці №1 детально показано суму заборгованості по кожному рахунку та кількість днів прострочки (стор. 5 позовної заяви). Отже, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, в зв'язку з чим утворилася заборгованість, котра не була погашена відповідачем добровільно.

Відповідно до ст. 5 ГПК України, з метою врегулювання спору в досудовому порядку, 04.08.14р. р. позивачем на адресу відповідача було направлено Лист-вимогу ( вих.№287-УПК від 20.07.14) цінним листом, щодо сплати заборгованості. Незважаючи на спроби позивача врегулювати спір в досудовому порядку, відповідачем було проігноровано всі спроби позивача та незадоволено його законних вимог.

Позивач наголошує, що пунктом 11.4. Загальних умов Договору фінансового лізингу передбачено, що, якщо протягом 20 календарних днів з дати направлення Лізингоодержувачу (відповідачу) листа-вимоги щодо сплати заборгованості, Лізингоодержувач (відповідач-1) не усуне порушення, Лізингодавець (позивач) направляє на юридичну адресу Лізингоодержувача (відповідача-1) цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від Договору (його розірвання) і повернення Предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі Лізингодавцю (позивачу). При цьому, у разі відмови Лізингоодержувача від передачі (повернення) Предмета лізингу Лізингодавцю, Лізингодавець має право самостійно вилучити Предмет лізингу з місця зберігання / знаходження або ремонту без будь-яких дозволів Лізингоодержувача (у тому числі, але не виключно, у беззаперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або відповідного рішення суду) з покладанням на Лізингоодержувача понесених витрат.

Вимога про повернення Предмета лізингу не була виконана відповідачем-1 добровільно. Також, позивачу не вдалося самостійно вилучити Предмет лізингу через протиправні дії відповідача-1 у вигляді переховування Предмету лізингу, зловмисного неповернення його законному власнику, яким являється ТОВ «Український лізинговий фонд», згідно Свідоцтва про реєстрацію САТ 642334.

Враховуючи вищевказане, на підставі п. 11.4. Договору та п. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», позивач скористався своїм правом на вилучення (повернення) предмету лізингу в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Виконавчий напис був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. від 20.03.2014 року, зареєстрованим в реєстрі за № 377 (напис знаходиться на виконанні у ВДВС).

Проте, у зв'язку з тим, що вимоги виконавчого документу відповідачем-1 не було виконано добровільно та не повернуто предмет лізингу, 26.03.15р. було винесено Постанову про розшук майна (предмету лізингу згідно договору фінансового лізингу). Встановити місцезнаходження та повернути предмет лізингу позивачу (його законному власнику) на даний момент не вдалося.

На підставі ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», Лізингодавець (Позивач) має право стягувати з Лізингоодержувача (відповідача) прострочену заборгованість та вимагати відшкодування збитків, відповідно до закону та договору.

За твердженням позивача, порушивши умови Договору фінансового лізингу і взяті на себе зобов'язання, не сплативши позивачу передбачені лізингові платежі, згідно договору фінансового лізингу, відповідач має наступну заборгованість перед позивачем:

- Заборгованість зі сплати лізингових платежів, згідно Договору фінансового лізингу, у розмірі 56909 грн. 85 коп. за період з 17.12.2014 р. по 21.05.2015 р. (дата подачі позову), яка складається з оплати частини вартості предмета лізингу та оплати комісії (винагороди), з урахуванням суми курсової різниці, відповідно до п. 2.6. Загальних умов Договору.

- Пеня в розмірі 5 709 грн. 67 коп.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, є сплата боржником неустойки.

Позивач зазначає, що умовами пункту 7.1.1. Загальних умов Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач (відповідач-1) повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Розрахунок проводиться згідно формули: Пеня = С *2*облікова ставка НБУ/365(366)*Д, де: С- сума заборгованості; Д- дні прострочки.

- Штраф в розмірі 75 48 грн. 87 коп.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Позивач звертає увагу на те, що умовами пункту 7.1.2. Загальних умов Договору фінансового лізингу сторони передбачили, що, у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, крім пені, передбаченої п. 7.1.1. Договору, Лізингоодержувач (відповідач-1) оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів - у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10% від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів - 15% від суми простроченої заборгованості.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми - 3 % річних від простроченої суми в розмірі 308 грн. 45 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення - інфляційне збільшення суми боргу становить 8 633 грн. 06 коп.

- Додаткові витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 1 631 грн. 89 коп.

Відповідно до умов пункту 11.8. Загальних умов Договору, в разі відмови (розірвання) від Договору, за рахунок Лізингоодержувача здійснюються всі витрати, понесені Лізингодавцем (позивачем) у зв'язку з виконанням цього Договору, в тому числі, витрати на здійснення виконавчого напису нотаріуса, оскільки позивач 17.06.15р. подав заяву про відмову в частині розірвання договору фінансового лізингу №2280/12/13-В від 02.12.2013р. тому витрати на здійснення виконавчого напису нотаріуса в розмірі 1 631,89 грн. не підлягають до задоволення.

Відповідно до умов ст. 623 ЦКУ, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦКУ, збитками є втрати, яких позивач зазнав у зв'язку із відновленням свого порушеного права.

Відповідач-1 порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів згідно Договору, в зв'язку з чим утворилася загальна заборгованість у розмірі 79 109 грн. 90 коп., а саме:

- заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 56 909 грн. 85 коп.;

- пеня в розмірі 5 709 грн. 67 коп.;

- штраф в розмірі 7 548 грн. 87 коп.;

- 3 % річних у розмірі 308 грн. 45 коп.;

- інфляційне збільшення у розмірі 8633 грн. 06 коп.;

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Таке право поряд із застосуванням індексації суми зобов'язання, дає можливість учасникам цивільного обороту уникати впливу інфляційних процесів на суму їхніх грошових зобов'язань, як підтверджено позивачем та не спростовано відповідачем в ході розгляду справи, відповідач оплатив авансовий платіж та вже починаючи з першого місяця дії договору почав прострочувати оплату лізинговий платежів, і, згодом, з грудня 2014 р. відповідач взагалі припинив виконувати зобов'язання по оплаті згідно договору фінансового лізингу в повному обсязі, продовжуючи незаконно експлуатувати Предмет лізингу на безоплатній основі. (В Таблиці №1 детально показано суму заборгованості по кожному рахунку та кількість днів прострочки. Отже, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, в зв'язку з чим утворилася заборгованість, котра не була погашена відповідачем добровільно.

Пунктом 11.4. Загальних умов Договору фінансового лізингу передбачено, що, якщо протягом 20 календарних днів з дати направлення Лізингоодержувачу (відповідачу) листа-вимоги щодо сплати заборгованості, Лізингоодержувач (відповідач) не усуне порушення, Лізингодавець (позивач) направляє на юридичну адресу Лізингоодержувача (відповідача) цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від Договору (його розірвання) і повернення Предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі Лізингодавцю (позивачу). При цьому, у разі відмови Лізингоодержувача від передачі (повернення) Предмета лізингу Лізингодавцю, Лізингодавець має право самостійно вилучити Предмет лізингу з місця зберігання / знаходження або ремонту без будь-яких дозволів Лізингоодержувача (у тому числі, але не виключно, у беззаперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або відповідного рішення суду) з покладанням на Лізингоодержувача понесених витрат.

Згідно п. 11.6. Загальних умов Договору, датою розірвання Договору є дата фактичної передачі Предмета лізингу Лізингоодержувачем Лізингодавцю (дата повернення) або дата вилучення Предмета лізингу.

Ч. 1 ст. 806 ЦК України передбачає, що за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (Лізингоодержувачу) у користування майно, спеціально придбане Лізингодавцем, відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

На підставі ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», Лізингодавець (Позивач) має право стягувати з Лізингоодержувача (відповідача) прострочену заборгованість та вимагати відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

В п. 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, є сплата боржником неустойки.

Умовами пункту 7.1.1. Загальних умов Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач (відповідач) повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до умов ст. 623 ЦКУ, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦКУ, збитками є втрати, яких позивач зазнав у зв'язку із відновленням свого порушеного права.

Водночас судом встановлено, що під час розгляду справи позивач звернувся із заявою (вх.№9467/15 від 17.06.15) про відмову позивача від частини позовних вимог в частині розірвання договору фінансового лізингу №2280/12/13-В від 02.12.13р.

Згідно п. 1.4 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на факт про відмову позивача від частини позовних вимог в частині розірвання договору фінансового лізингу №2280/12/13-В від 02.12.13р. підлягає припиненню згідно п. 1.4 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 33 ГПК України покладено обов'язок на кожну зі сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідачів, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв'язку з розглядом справи пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 629, 806 Цивільного Кодексу України, ст.173, 193, 216, 230 Господарського кодексу України, керуючись ст.2, 22, 49, 55, 75, п. 1.4 ст. 80, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "Маріні" та відповідача- 2. дочірнього підприємства "Маріні-ІФ" про стягнення заборгованості в сумі 80 741, 79 грн. та розірвання договору фінансового лізінгу - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріні" (вул. Галицька, 36-Б,м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 36996689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", (пр-т Оболонський,35А оф.301,м Київ 205, 04205, код ЄДРПОУ 37859096) заборгованість в розмірі 79 109,90 грн. (сімдесят дев"ять тисяч сто дев"ять грн. 90 коп.) , а саме:

- заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 56 909 грн. 85 коп. (п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот дев'ять грн. 85 коп.);

- пеня в розмірі 5 709 грн. 67 коп. (п'ять тисяч сімсот дев'ять грн. 67 коп.);

- штраф в розмірі 7 548 грн. 87 коп. (сім тисяч п'ятсот сорок вісім грн. 87 коп.);

- 3 % річних у розмірі 308 грн. 45 коп. (триста вісім грн. 45 коп.);

- інфляційне збільшення у розмірі 8633 грн. 06 коп. (вісім тисяч шістсот тридцять три грн.06 коп.);

та 1522, 50 грн. ( одна тисяча п'ятсот двадцять дві грн. 50 коп. ) судового збору.

Стягнути солідарно з Дочірнього підприємства "Маріні-ІФ" (вул. Галицька,36Б, м.Івано-Франківськ,76018, код ЄДРПОУ39174794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", (пр-т Оболонський,35А оф.301,м Київ 205, 04205, код ЄДРПОУ 37859096) заборгованість в розмірі 79 109,90 грн. (сімдесят дев"ять тисяч сто дев"ять грн. 90 коп.), а саме:

- заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 56 909 грн. 85 коп. (п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот дев'ять грн. 85 коп.);

- пеня в розмірі 5 709 грн. 67 коп. (п'ять тисяч сімсот дев'ять грн. 67 коп.);

- штраф в розмірі 7 548 грн. 87 коп. (сім тисяч п'ятсот сорок вісім грн. 87 коп.);

- 3 % річних у розмірі 308 грн. 45 коп. (триста вісім грн. 45 коп.);

- інфляційне збільшення у розмірі 8633 грн. 06 коп. (вісім тисяч шістсот тридцять три грн.06 коп.);

та 1522, 50 грн. ( одна тисяча п'ятсот двадцять дві грн. 50 коп. ) судового збору.

Після набранням рішенням законної вили видати наказ.

Провадження частині розірвання Договору фінансового лізингу №2280/12/13-Н від 02.12.2013року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріні" припинити.

В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.07.15

Суддя Шкіндер П. А.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"