Рішення

від 04.08.2015 по справі 910/26372/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2015Справа №910/26372/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доктор Веб"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЦТВО "УВАГА"

про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації

Судді Гумега О.В. (головуючий)

Демидов В.О.

Турчин С.О.

Представники

від позивача: Кузнецов Р.В. за довіреністю № 01-04/Д/15 від 01.04.2015 р.

Метьолкін М.В. за довіреністю № 01-04/Д/15 від 01.04.2015 р.

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Доктор Веб" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЦТВО "УВАГА" (відповідач) про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем на інтернет-сайті http://n-v.com.ua/ за гіперпосиланням http://n-v.com.ua/vidkrite-zvernennya-do-golovi-sbu-shhodo-oznak- vikoristannya-antivirusiv-drweb-na-shkodu-derzhavi/#comment-514 було опубліковано статтю "Відкрите звернення до голови СБУ щодо ознак використання антивірусів DrWeb на шкоду державі", яка містить недостовірні, неправдиві, неточні та неповні відомості про продукт позивача (антивірусне програмне забезпечення Dr.Web®), що принижує його ділову репутацію. Наведена стаття підписана головним редактором газети "Наша версія", директором ТОВ "ВИДАВНИЦТВО "УВАГА" В'ячеславом Ковтуном.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2014 порушено провадження у справі № 910/26372/14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2015 (суддя Зеленіна Н.І.) припинено провадження у справі 910/26372/14.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 у справі № 910/26372/14 (судді: Мартюк А.І. - головуючий, Зубець Л.П., Самсін Р.І.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Доктор Веб" задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2015 у справі № 910/26372/14 cкасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського міста Києва.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва № 04-23/289 від 30.03.2015 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/26372/14.

В порядку статті 2-1 ГПК України справу № 910/26372/14 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2015 справу № 910/26372/14 прийнято до провадження судді Гумеги О.В. та призначено розгляд справи на 20.04.2015 о 14:20 год.

16.04.2015 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи строком на два тижні та надання часу для отримання необхідних документів з міста Москви для виконання вимог ухвали суду від 03.04.2015.

В судове засідання, призначене на 20.04.2015, представник позивача не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 16.04.2015 через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 20.04.2015, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 03.04.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Дослідивши в судовому засіданні 20.04.2015 матеріали справи та зміст поданого позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, суд прийшов до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 відкладено розгляд справи на 06.05.2015 об 11:30 год.

В судове засідання, призначене на 06.05.2015, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 06.05.2015, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 03.04.2015 та від 20.04.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 06.05.2015 подав супровідний лист, відповідно до якого повідомив про відсутність аналогічного спору та просив суд долучити до матеріалів справи витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб стосовно позивача. Супровідний лист разом з доданими до нього документами залучено до матеріалів справи та передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні 06.05.2015 подав клопотання про витребування доказів, відповідно до якого просив суд направити запит до Об'єднання підприємств "Український мережевий інформаційний центр" про витребування інформації про власника інтернет-сайту.

Клопотання залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 06.05.2015, здійснювався розгляд клопотання позивача про витребування доказів, поданого 06.05.2015 в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення зазначеного клопотання позивача та необхідність витребування інформації.

Представник позивача в судовому засіданні 06.05.2015 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 06.05.2015 здійснювалося дослідження доказів, які знаходяться в мережі Інтернет (стаття головного редактора газети "Наша версія", директора ТОВ "ВИДАВНИЦТВО "УВАГА" В'ячеслава Ковтуна під назвою "Відкрите звернення до голови СБУ щодо ознак використання антивірусів DrWeb на шкоду державі", яка розміщена на веб-сторінці http://n-v.com.ua/vidkrite-zvernennya-do-golovi-sbu-shhodo-oznak), про що складено протокол огляду та дослідження доказів від 06.05.2015, який долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 06.05.2015 представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2015 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 26.05.2015 о 14:10 год.

В судове засідання, призначене на 26.05.2015 р., представники позивача з'явилися.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 26.05.2015, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 03.04.2015, від 20.04.2015 та від 06.05.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представники позивача в судовому засіданні, призначеному на 26.05.2015, подали нормативно-правове обгрунтування позовних вимог, в тому числі з урахуванням норм ст. 277 ЦК України в редакції чинній станом на час звернення з позовом до суду. Нормативно-правові обгрунтування залучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представники позивача в судовому засіданні 26.05.2015 надали усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримали з урахуванням нормативно-правового обгрунтування, поданого в судовому засіданні 26.05.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2015 відкладено розгляд справи на 15.06.2015 об 11:30 год.

12.06.2015 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло нормативно-правове обгрунтування позовних вимог, в тому числі з урахуванням норм ст. 277 ЦК України в редакції, чинній станом на час звернення з позовом до суду. В якості додатків позивач надав суду копії експертних висновків (із додатками) на програмне забезпечення антивірусного захисту інформації Dr.Web® Desktop Security Suite, Dr.Web® Gateway Security Suite, Dr.Web® Mail Security Suite, Dr.Web® Server Security Suite та копію Інформаційного листа № 3-06 від 10.06.2015, наданого ТОВ "Спецбайт". У наданих суду нормативно-правових обгрунтуваннях позовних вимог позивач наголосив, що всі вищевказані антивірусні програмні засоби дозволені до використання у державних органах та корпоративному сегмені та не призначені для індивідуального використання - домашніми користувачами відповідно до ліцензійної політики правовласника (ТОВ "Доктор Веб"), тоді як антивірусний програмний засіб Dr.Web® Security Space, про який йдеться у статті відповідача, відповідно до ліцензійної політики правовласника (ТОВ "Доктор Веб") призначений виключно для домашніх користувачів, отримання експертних висновків на домашні версії антвірусних програмних засобів чинним законодавством України не передбачено.

В судове засідання, призначене на 15.06.2015, представники позивача з'явилися.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 15.06.2015, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 03.04.2015, від 20.04.2015, від 06.05.2015 та від 26.05.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представники позивача в судовому засіданні 15.06.2015 надали усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримали з урахуванням нормативно-правових обгрунтувань, поданих 26.05.2015 р. в судовому засіданні та 12.06.2015 через відділ діловодства суду.

Враховуючи складність справи та положення ч. 1 ст. 4-6 ГПК України, суд прийшов до висновку про необхідність розгляду справи № 910/26372/14 колегіально у складі трьох суддів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2015 було призначено здійснювати розгляд справи № 910/26372/14 колегіально у складі трьох суддів.

Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 16.06.2015 визначено склад колегії суддів Господарського суду міста Києва для розгляду справи № 910/26372/14: Гумега О.В. (головуючий), Демидов В.О., Турчин С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2015 справу № 910/26372/14 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Гумега О.В. (головуючий), Демидов В.О., Турчин С.О. та призначено розгляд справи на 06.07.2015 о 12:30 год.

В судове засідання, призначене на 06.07.2015, представники позивача з'явилися.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 06.07.2015, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 03.04.2015, від 20.04.2015, від 06.05.2015, від 26.05.2015 та від 17.06.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представники позивача в судовому засіданні 06.07.2015 надали усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримали з урахуванням нормативно-правових обгрунтувань, поданих 26.05.2015 р. в судовому засіданні та 12.06.2015 через відділ діловодства суду.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд прийшов до висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 06.07.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 відкладено розгляд справи на 27.07.2015 о 13:45 год.

06.07.2015 представник позивача через відділ діловодства суду подав письмові пояснення разом з доказами, що підтверджують достовірність інформації, яку позивач просить суд зобов'язати відповідача поширити у якості спростування. Позивач зазначив, що надані ним докази, з урахуванням раніше залучених до матеріалів справи експертних висновків за результатами державної експертизи в сфері технічного захисту інформації антивірусних програм Dr.Web®, підтверджують, що антивірусні програмні засоби торгової марки Dr.Web® мають міжнародне визнання (Україна, Росія, Білорусь) в якості продукту, що відповідає національним стандартам у сфері технічного захисту інформації та дозволений до безпеченого використання користувачами. Також позивач повідомив, що згідно листа Головного слідчого управління МВС України від 03.07.2015 № 13/М-154 надано відповідь на запит позивача про те, що комп'ютерні протягом 2013 - 2015 років комп'ютерні програми сімейства Dr.Web® не фігурували знаряддями або засобами вчинення злочину за статтями 361 (несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку), 362 (несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї) Кримінального кодексу України.

21.07.2015 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

27.07.2015 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову. Зокрема, відповідач вказав джерела, з яких він отримав інформацію (викладену в оскаржуваному зверненні) щодо державних органів, які використовують антивірусні програми Dr.Web, щодо функціонального призначення компоненту SpIDer Gate антивірусних програм Dr.Web, щодо блокування компонентом SpIDer Gate антивірусних програм Dr.Web доступу до певних Інтернет-сайтів, щодо передачі антивірусними програмами інформації з комп'ютерів користувачів, щодо наявності у користувачів проблем із повним видаленням антивірусних програм Dr.Web із комп'ютерів, стосовно сертифікатів Держспецзв'язку України, ліцензій та сертифікатів ФСБ Російської Федерації щодо антивірусних програм Dr.Web. Відповідач вважає, що вся інша інформація, що викладена в оскаржуваному зверненні, не відноситься до фактичних тверджень, а є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Відповідач також вважає, що докази та обґрунтування, наведені позивачем у позовній заяві, не спростовують обставин, викладених в оскаржуваному зверненні.

В якості додатків до відзиву відповідач надав суду скріншоти сторінок 138-144 електронної версії "Руководства пользователя. Dr.Web Security Space. Версия 8.0"; тексти скарг користувачів щодо блокування компонентом SpIDer Gate сайтів із зазначенням Інтернет-сторінок, де вони викладені; текст статті щодо результатів дослідження, проведеного австрійською незалежною антивірусною тестовою лабораторією FV-Comparatives із зазначенням Інтернет-сторінки; скріншоти Інтернет-сторінок з інформацією щодо наявності проблем із повним видаленням антивірусних програм Dr.Web із комп'ютерів користувачів; скріншоти Інтернет-сторінки, де викладено перелік ліцензій та сертифікатів на антивірусні програми Dr.Web.

В судове засідання, призначене на 27.07.2015, представники позивача з'явилися.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 27.07.2015, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представники позивача в судовому засіданні 27.07.2015 надали усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримали з урахуванням нормативно-правових обгрунтувань, поданих 26.05.2015 р. в судовому засіданні та 12.06.2015 через відділ діловодства суду, а також письмових пояснень і доказів, поданих 06.07.2015 через відділ діловодства суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2015 розгляд справи відкладено на 04.08.2015 об 11:00 год.

04.08.2015 представник позивача через відділ діловодства суду подав заперечення на відзив від 27.07.2015 у справі № 910/26372/14, в якості додатків до яких залучено роздруківки Керівництва користувача на програмне забезпечення Dr.Web® Security Space та Ліцензійної угоди про умови використання програмного забезпечення сімейства Dr.Web®.

В судове засідання, призначене на 04.08.2015, представники позивача з'явилися.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 03.08.2015, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Так, поштові повідомлення з ухвалами суду, в т.ч. від 17.06.2015, від 06.07.2015, були надіслані на адресу відповідача, вказану у позовній заяві (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 7), яка підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ "ВИДАВНИЦТВО "УВАГА". Наразі всі поштові відправлення з наведеними ухвалами суду були повернуті підприємством зв'язку з посиланням на відсутність адресата за зазначеною адресою (довідка ф. 20). Як свідчать матеріали справи, відповідач не надсилав до суду повідомлення та докази про зміну адреси його місцезнаходження. Водночас, матеріалами справи підтверджується факт ознайомлення представника відповідача 24.07.2015 з матеріалами справи № 910/26372/14, з огляду на подане до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, а також факт подання відповідачем 27.07.2015 через відділ діловодства суду відзиву на позовну заяву, а таке, в свою чергу, підтверджує про обізнаність відповідача стосовно розгляду судом справи № 910/26372/14.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Матеріалами справи підтверджується, що розгляд справи неодноразово відкладався, а представники відповідача в жодне судове засідання не з'явились.

Враховуючи зміст статті 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Судом також враховано, що відповідачем подано через відділ діловодства суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній виклав свою правову позицію по суті спору у справі № 910/26372/14.

Отже, незважаючи на те, що відповідач не з'явився в судове засідання 04.08.2015, суд дійшов висновку про те, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті в судовому засіданні 04.08.2015.

Представники позивача в судовому засіданні 04.08.2015 надали усні пояснення по суті заявлених позовних вимог з урахуванням нормативно-правових обгрунтувань, поданих 26.05.2015 р. в судовому засіданні та 12.06.2015 через відділ діловодства суду, а також письмових пояснень і доказів, поданих 06.07.2015 через відділ діловодства суду, та заперечень на відзив, поданих 04.08.2015 через відділ діловодства суду. Представники позивача позовні вимоги підтримали повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 04.08.2015 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, оглянувши та дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, та докази, які знаходяться в мережі Інтернет, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Доктор Веб" (основний державний реєстраційний номер 1047796021723), є юридичною особою, яка створена та діє за законодавством Російської Федерації, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 12.03.2015 р. № 7718/21723.

Позивач вважає порушенням своїх прав розповсюдження відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЦТВО "УВАГА" на інтернет-сайті http://n-v.com.ua/ за гіперпосилання http://n-v.com.ua/vidkrite-zvernennya-do-golovi-sbu-shhodo-oznak- vikoristannya-antivirusiv-drweb-na-shkodu-derzhavi/#comment-514 статті "Відкрите звернення до голови СБУ щодо ознак використання антивірусів DrWeb на шкоду державі" (далі - Стаття), яка містить недостовірні, неправдиві, неточні та неповні відомості про продукт позивача (антивірусне програмне забезпечення Dr.Web®), зокрема, про таке:

- за допомогою антивірусних програм виробництва компанії ТОВ "Доктор Веб" здійснюється цілеспрямований вплив на інформаційну політику в Україні, отримується доступ до інформації, що обробляється в комп'ютерах органів державної влади, та є можливість використовувати ці програми для проведення кібер-атак на комп'ютерні системи цих органів;

- за допомогою антивірусних програм компанії ТОВ "Доктор Веб", що містять в собі компонент SpIDer Gate, проводиться певна політика, що базується на невиправданому блокуванні доступу користувачів антивірусної програми до певних Інтернет-ресурсів (у тому числі й інформаційних);

- в електронних версіях керівництв користувача на програмні продукти компанії ТОВ "Доктор Веб", викладених в мережі Інтернет, не міститься будь-якої інформації щодо того, яка інформація передається виробнику від комп'ютера користувача (хоча така інформація зазначена в ліцензійній угоді із користувачем);

- антивірусні програми компанії ТОВ "Доктор Веб" важко видалити з комп'ютера повністю, після видалення антивірусу компанії ТОВ "Доктор Веб" на комп'ютері залишаються окремі компоненти програми у вигляді працюючих драйверів тощо. Повне видалення програми з комп'ютера потребує відповідних знань та навиків;

- існування негласної співпраці між компанією ТОВ "Доктор Веб" та ФСБ Російської Федерації;

- масштабне використання антивірусних програм компанії ТОВ "Доктор Веб" у ключових державних органах, зокрема, у Верховній Раді України, Центральній виборчій комісії України, Пенсійному фонді України, органах державної податкової служби, Державній судовій адміністрації, судах тощо, при наявних ознаках проведення за допомогою таких програм певної інформаційної політики, що базується на невиправданому блокуванні доступу до окремих Інтернет-ресурсів, на розкритті виробником інформації, що передається виробнику з комп'ютерів користувачів, та певних особливостях, що проявляються при видаленні програми з комп'ютера, може завдати шкоду безпеці держави, а також багато іншого, на кшталт, підозри в можливих кібератаках та загроз національної безпеки України при використанні антивірусу Dr.Web®.

Позивач вказав, що вищенаведена Стаття підписана головним редактором газети "Наша версія", директором ТОВ "ВИДАВНИЦТВО "УВАГА" В'ячеславом Ковтуном, а тому, враховуючи приписи п. 11 Постанови Пленум Верховного Суду України, від 27.02.2009, № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" з приводу того, що відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, є юридична особа, позивач визначив у якості відповідача ТОВ "ВИДАВНИЦТВО "УВАГА", посадовою особою (директором) якого є В'ячеслав Ковтун (підписант Статті). Позивач також вказав, що жодних відомостей про газету "Наша версія", окрім даних, які містяться на інтернет-сайті http://n-v.com.ua/ в розділі "контакти" (електронна адреса та телефон редакційного відділу), не наводиться.

Позивач зазначив, що 08.08.2014 представником виробника антивірусу Dr.Web® (TOB "Доктор Веб") на території України було надіслано на електронну адресу Всеукраїнської громадсько-політичної газети "Нова версія" ( nversia@ukr.net) електронний лист із вимогою про видалення Статті із Інтернет-сайту http://n- v.com.ua/ у зв'язку із тим, що немає доказів, що опубліковані відомості відповідають дійсності, а сама Стаття копіює вимоги ТОВ "Редтрам" (Російська Федерація) щодо блокування антивірусним програмним забезпеченням Dr.Web® доступу до веб-сайтів ТОВ "Редтрам".

При цьому, як вказав позивач, вимоги ТОВ "Редтрам" щодо блокування антивірусом Dr.Web® доступу до веб-сайтів ru.redtram.com і redtram.com були предметом розгляду справ в Окружному адміністративному суді міста Києва, зокрема, справ № 826/14985/13-а, № 826/5729/13-а, які вирішувались не на користь ТОВ "Редтрам", оскільки споживачі антивірусу Dr.Web® безперешкодно самі обирають ступінь забезпечення блокування доступу до сайтів мережі Інтернет на власний розсуд, а також, у зв'язку з тим, що матеріали веб-сайтів ru.redtram.com і redtram.com, серед іншого, містять рекламні матеріали із використанням продукції порнографічного характеру, для відсилання користувача, за допомогою гіперпосилань, на інші Інтернет-ресурси (веб-сайти), де є можливий перегляд такої продукції порнографічного характеру.

Позивач також зазначив, відповіді від Всеукраїнської громадсько-політичної газети "Нова версія" позивач не отримав, опублікована Стаття не була видалена, у зв'язку із чим, на думку позивача, поширюються неправдиві, неточні і неповні відомості, пов'язані із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, у тому числі щодо його товарів, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання, а також це є порушенням особистих немайнових прав юридичної особи, в розумінні ст. 94 Цивільного кодексу України.

З урахуванням вищенаведеного, позивач стверджує, що зазнав приниження ділової репутації, у зв'язку із поширенням ТОВ "ВИДАВНИЦТВО "УВАГА" неправдивих, неточних та неповних відомостей про антивірусне програмне забезпечення Dr.Web® (продукт позивача) в мережі Інтернет на сайті http://n-v.com.ua/ та має право на судовий захист.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач, окрім інших, посилається на норми ч. 3 статті 277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно якої негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Позивач вважає, що зі змісту наведеної норми випливає, що тягар доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідача, а на позивача покладено лише обов'язок доказування факту поширення інформації відповідачем.

Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

За змістом приписів статті 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця) (п. 8 Інформаційного листа ВГСУ № 01-8/184 від 28.03.2007 р.).

Згідно п. 5 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вбачається, що відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування інформації.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК України) України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина друга цієї статті встановлює способи захисту цивільних прав та інтересів, якими, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення. Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з наступними позовними вимогами до відповідача:

- визнати відомості, що були поширені на Інтернет-сайті http://n-v.com.ua/ з гіперпосиланням http://n-v.com.ua/vidkrite-zvernennya-do-golovi-sbu-shhodo-oznak- vikoristannya-antivirusiv-drweb-na-shkodu-derzhavi/#comment-514 такими, що не відповідають дійсності та порочать ділову репутацію позивача;

- зобов'язати відповідача спростувати поширену ним неправдиву інформацію, що принижує ділову репутацію позивача, шляхом поміщення на Інтернет-сайті http://n-v.com.ua/ в аналогічному місці (на тій самій сторінці, тим самим шрифтом, в тому самому розділі), інформації наступного змісту:

"ТОВ "Видавництво "Увага" приносить свої вибачення у зв'язку із публікацією недостовірної та неправдивої інформації про антивірусні продукти Dr. Web® у статті "Відкрите звернення до голови СБУ щодо ознак використання антивірусів DrWeb на шкоду державі" від 08.08.2014 р., а також за спричинені незручності, завдані такою публікацією.

ТОВ "Видавництво "Увага" приносить свої вибачення клієнтам, користувачам та партнерам ТОВ "Доктор Веб" і надалі зобов'язується не здійснювати жодних дій, що можуть спричинити негативні наслідки для ТОВ "Доктор Веб".

ТОВ "Видавництво "Увага" хотіло би наголосити, що ТОВ "Доктор Веб" є провідною компанією з розробки антивірусних засобів захисту інформації під торговою маркою Dr. Web® із 1992 року.

Основною метою Компанії є забезпечення інформаційної безпеки користувачів продуктів Dr. Web® від можливих загроз зі сторони шкідливих програм (вірусів, троянців, спаму, фішінгових атак та інш.) на програмно-апаратних комплексах під керуванням операційних систем Windows, Mac OS, Android, Unix.

Так, користувач продуктів Dr. Web®, має змогу заздалегідь отримувати важливу і інформацію про наявність можливих загроз та вчасно зреагувати на них, як під час роботи із локальними файлами, так і під час Інтернет-серфінгу.

В той же час, продукти Dr. Web® мають дружній інтерфейс, легко настроюються та адаптуються під власні потреби користувача.

Це забезпечується технічною підтримкою Компанією користувачів продуктів Dr. Web® за принципом 7/365 - сім днів на тиждень, 365 днів на рік, а також доступною для користувачів технічною супровідною документацією до продуктів Dr. Web®.

Продукти Dr. Web® мають міжнародне визнання завдяки якісній продукції, що забезпечується наявністю власних унікальних технологій детектування та лікування шкідливих програм. Антивірусний захист Dr. Web® дозволяє інформаційним системам користувачів ефективно протистояти будь-яким, навіть не відомим загрозам.

Саме тому, продукти Dr. Web® отримали визнання зі сторони компетентних державних органів та структур, що покликані контролювати питання захисту інформації в інформаційному середовищі державних органів та установ відповідної держави".

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач в судові засідання не з'явився, а відповідно до поданого відзиву на позовну заяви позовні вимоги заперечував повністю.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.10.1992 р. № 2657-ХІІ "Про інформацію" (в новій редакції згідно з Законом України від 13 січня 2011 року N 2938-VI), під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України "Про інформацію" встановлено, що суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень, а об'єктом інформаційних відносин є інформація.

Як визначено статтею 5 Закону України "Про інформацію", кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом.

Згідно частини 2 наведеної статті визначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Згідно зі ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Як зазначено в п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Частиною 1 статті 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.

У п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 р № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" зазначено, що за змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).

Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. ч. 1 ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Підстави та порядок спростування недостовірної інформації регламентує стаття 277 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини четвертої вищенаведеної статті спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Отже, у разі поширення інформації посадовою чи службовою особою при виконанні своїх (службових) обов'язків, поширювачем такої інформації вважається юридична особа, у якій працює посадова чи службова особа.

Згідно приписів останнього абзацу ч. 6 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Аналізуючи зміст статті 277 ЦК України, суд звертає увагу, що з 19.04.2014 на підставі Закону України № 1170-VII від 27.03.2014 виключено частину третю наведеної статті. Зокрема, за змістом виключеної норми передбачалось, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Наразі, оскільки станом на час розміщення в мережі Інтернет спірної Статті (08.08.2014), а рівно і станом на час звернення позивача з позовом до суду про захист ділової репутації, спростування недостовірною інформації № б/н від 26.011.2014 (відповідно до реєстраційного штампу суду наведену позовну заяву одержано 26.11.2014), зміст статті 277 ЦК Україна в чинній редакції не містив частини третьої, то посилання позивача в якості нормативно-правового обґрунтування позовних вимог на приписи вказаної частини 3 статті 277 ЦК України, суд вважає безпідставними. Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Враховуючи наведене вище, твердження позивача з приводу того, що тягар доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідача, а на позивача покладено лише обов'язок доказування факту поширення інформації відповідачем, суд вважає безпідставними.

В свою чергу, статтею 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. А отже, станом на час розгляду спору у даній справі, окрім обов'язку доказування факту поширення інформації відповідачем, на позивача також покладено процесуальний обов'язок доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме того, що розміщена відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЦТВО "УВАГА" на інтернет-сайті http://n-v.com.ua/ за гіперпосилання http://n-v.com.ua/vidkrite-zvernennya-do-golovi-sbu-shhodo-oznak-vikoristannya-antivirusiv-drweb-na-shkodu derzhavi/#comment-514 стаття "Відкрите звернення до голови СБУ щодо ознак використання антивірусів DrWeb на шкоду державі" містить недостовірні, неправдиві, неточні та неповні відомості про продукт позивача, що принижує його ділову репутацію.

З матеріалів справи вбачається, що причиною виникнення спору у даній справі є розміщення 08.08.2014 на інтернет-сайті http://n-v.com.ua/ за гіперпосилання http://n-v.com.ua/vidkrite-zvernennya-do-golovi-sbu-shhodo-oznak-vikoristannya-antivirusiv-drweb-na-shkodu-derzhavi/#comment-514 статті "Відкрите звернення до голови СБУ щодо ознак використання антивірусів DrWeb на шкоду державі".

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Отже, для вирішення спору та прийняття правильного рішення необхідно встановити:

- чи мало місце поширення відповідачем інформації;

- чи стосувалася поширена інформація позивача;

- чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, що не відповідає дійсності;

- чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 (в чинній редакції) визначено, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

В абз. 2 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 зазначено, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Як зазначено в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1), відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, є юридична особа, в якій вона працює. Враховуючи, що розгляд справи може вплинути на права та обов'язки цієї особи, остання може бути залучена до участі у справі в порядку, передбаченому статтею 36 ЦПК. У разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з'ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов'язків, то належним відповідачем є саме вона.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивачем було зазначено та додано до матеріалів справи роздруківку скріншотів оспорюваної статті, що розміщена в мережі Інтернет на Інтернет-сайті http://n-v.com.ua/ (а.с. 14-20 т. 1), з яких вбачається, що інформація (Стаття) була подана посадовою особою, а саме: В'ячеславом Ковтуном, який є посадовою особою та діє від імені юридичної особи - ТОВ "ВИДАВНИЦТВО "УВАГА", а також є головним редактором газети "Наша версія". При цьому, жодних відомостей про газету "Наша версія", окрім даних, які містяться на Інтернет-сайті http://n-v.com.ua/ в розділі "КОНТАКТИ" (зазначено лише електронну пошту nversia@ukr.net та номер телефону редакційного відділу +38 (050) 821-53-10), не наводиться.

Додатково, наявний в матеріалах справи спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 20699659 підтверджує, що станом на 08.08.2014 (дата розміщення Статті в мережі Інтернет на Інтернет-сайті http://n-v.com.ua/) керівником відповідача був Ковтун В'ячеслав Григорович, який підписав Статтю, зокрема, із зазначенням своєї посади - директор ТОВ "ВИДАВНИЦТВО "УВАГА".

Крім того, з огляду на поданий відповідачем відзив на позовну заяву, який підписаний головним редактором газети "Наша версія", директором ТОВ "ВИДАВНИЦТВО "УВАГА" В.Г. Ковтуном, відповідач фактично не заперечує, що ним було поширене "викладене в мережі Інтернет відкрите звернення Всеукраїнської громадсько-політичної газети "Наша версія" щодо ознак використання антивірусів DrWeb на шкоду державі, адресоване Службі безпеки України, щодо тексту якого позивається ТОВ "Доктор Веб"…".

За таких обставин, суд дійшов висновку про поширення відповідачем спірної інформації (Статті).

При дослідженні змісту спірної інформації (Статті), що підтверджується протоколом огляду та дослідження доказів від 05.05.2015, судом встановлено, що поширена відповідачем спірна інформація стосується ТОВ "Доктор Веб", т.т. позивача.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що поширена відповідачем спірна інформація стосується позивача.

Водночас, наявні в матеріалах справи докази, залучені позивачем до матеріалів справи, свідчать, що поширена відповідачем у Статті інформація є недостовірною, що не відповідає дійсності. Такими доказами, зокрема, є:

- копії експертних висновків (із додатками) на програмне забезпечення антивірусного захисту інформації Dr.Web® Desktop Security Suite, Dr.Web® Gateway Security Suite, Dr.Web® Mail Security Suite, Dr.Web® Server Security Suite, за результати державної експертизи в сфері технічного захисту інформації;

- копія Інформаційного листа № 3-06 від 10.06.2015, наданого ТОВ "Спецбайт" (Ліцензія в галузі ТЗІ № 271459 від 10.10.2014 р.) на запит офіційного представника ТОВ "Доктор Веб" на території України - ТОВ "Центр технічної підтримки Веб";

- копії ліцензій Центра по ліцензуванню, сертифікації і захисту державної таємниці ФСБ Росії на виконання робіт, пов'язаних із використанням відомостей, що становлять державну таємницю (реєстр. №4629 від 19.06.2013, реєстр. №0075943 від 11.02.2014, Серія JIC3 №0011001 реєстр. №14198К від 13.03.2015;

- копії Сертифікатів відповідності ФСБ РФ на програмний антивірусний засіб Dr.Web® Desktop Security Suite (СФ/СЗИ-0050 від 05.06.2015), на програмний антивірусний засіб Dr.Web® Gateway Security Suite (СФ/СЗИ-0052 від 05.06.2015), на програмний антивірусний засіб Dr.Web® Mail Security Suite (СФ/СЗИ-0053 від 05.06.2015), на програмний антивірусний засіб Dr.Web® Server Security Suite (СФ/СЗИ-0055 від 05.06.2015);

- копія Сертифікату відповідності на продукцію Dr.Web® Enterprise Security Suite, який виданий за результатами пройденої ТОВ "Доктор Веб" добровільної сертифікації ГАЗПРОМСЕРТ РОСС RU.3022.0.4ГО00 у ТОВ "Науково-дослідний інститут систем забезпечення комплексної безпеки" (ОС НИИ СОКБ)

- копія Сертифікату відповідності (реєстр. №BY/112 02.02. 036 00022 від 05.05.2014), який отриманий ТОВ "Доктор Веб" у Республіці Білорусь про те, що антивірусний програмний засіб "Антивірус Dr.Web® Enterprise Security Suite" відповідає вимогам технічних нормативних правових актів.;

- копія Листа Головного слідчого управління МВС України від 03 липня 2015 р. за №13/М-154зі, згідно якого надано відповідь на запит позивача про те, що протягом 2013 - 2015 років комп'ютерні програми сімейства Dr.Web® не фігурували знаряддями або засобами вчинення злочину за статтями 361 (несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку), 362 (несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї) Кримінального кодексу України;

- роздруківки Керівництва користувача на програмне забезпечення Dr.Web® Security Space (яке постачається в електронній формі одночасно із програмним забезпеченням Dr.Web® Security Space) та Ліцензійної угоди про умови використання програмного забезпечення сімейства Dr.Web®.

Зокрема, аналіз наданих позивачем доказів свідчить, зокрема, що висновок відповідача в Статті про масштабне використання антивірусних програм компанії ТОВ "Доктор Веб" у ключових державних органах, зокрема у Верховній Раді України, Центральній виборчій комісії України, Пенсійному фонді України, органах державної податкової служби, Державній судовій адміністрації, судах тощо, при наявних ознаках проведення за допомогою таких програм певної інформаційної політики, що базується на невиправданому блокуванні доступу до окремих Інтернет-ресурсів, на розкритті виробником інформації, що передається виробнику з комп'ютерів користувачів, та певних особливостях, що проявляються при видаленні програми з комп'ютера, може завдати шкоду безпеці держави, - не відповідає дійсності та спростовується з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 8 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах" державні інформаційні ресурси або інформація з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, повинні оброблятися в системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю. Підтвердження відповідності здійснюється за результатами державної експертизи в порядку, встановленому законодавством. Для створення комплексної системи захисту державних інформаційних ресурсів або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, використовуються засоби захисту інформації, які мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері технічного та/або криптографічного захисту інформації. Підтвердження відповідності та проведення державної експертизи цих засобів здійснюються в порядку, встановленому законодавством.

Постанова КМУ від 29.03.2006 № 373, якою затверджено Правила забезпечення інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, встановлює вимогу, щоб захист інформації від несанкціонованих дій, у тому числі від комп'ютерних вірусів, забезпечувався в усіх системах (абз.6 п. 15), при цьому у складі системи захисту повинні використовуватися засоби захисту інформації з підтвердженою відповідністю.

Наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України 26.03.2007 № 45, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.04.2007 за № 32, врегульовано порядок оновлення антивірусних програмних засобів, які мають позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи в сфері технічного захисту інформації.

Наведене, в свою чергу, свідчить, що у державних органах, які наводить відповідач у Статті, з огляду на чинне законодавство України, не допускається використання антивірусних програмних засобів, що не мають позитивного експертного висновку за результатами державної експертизи в сфері технічного захисту інформації.

При цьому надані позивачем експертні висновки (із додатками) на програмне забезпечення антивірусного захисту інформації Dr.Web® Desktop Security Suite, Dr.Web® Gateway Security Suite, Dr.Web® Mail Security Suite, Dr.Web® Server Security Suite, за результати державної експертизи в сфері технічного захисту інформації, підтверджують, що вказані антивірусні програмні засоби дозволені до використання у державних органах та корпоративному сегменті та не призначені для індивідуального використання - домашніми користувачами відповідно до ліцензійної політики правовласника (ТОВ "Доктор Веб"). Водночас, антивірусний програмний засіб Dr.Web® Security Space, про який йдеться у Статті відповідача, відповідно до ліцензійної політики правовласника (ТОВ "Доктор Веб"), призначений виключно для домашніх користувачів, що підтверджується матеріалами справи, тоді як отримання експертних висновків на домашні версії антвірусних програмних засобів чинним законодавством України не передбачено. В свою чергу, посилання відповідача у Статті на Dr.Web® Security Space, що призначений виключно для домашнього використання, в розрізі використання у державних органах та України, є безпідставним.

Крім того, зі змісту Інформаційного листа № 3-06 від 10.06.2015, наданого ТОВ "Спецбайт" (Ліцензія в галузі ТЗІ № 271459 від 10.10.2014 р.) на запит офіційного представника ТОВ "Доктор Веб" на території України - ТОВ "Центр технічної підтримки Веб", вбачається, зокрема, що "у випадку виявлення вірусної загрози робочій станції (сервері), на яких встановлене антивірусне програмне забезпечення Dr.Web®, виробнику направляється лише статистична інформація про таку подію"; "за допомогою антивірусного програмного забезпечення Dr.Web®, що містить компонент - SpIDer Gate, існує можливість фільтрації та обмеження доступу до Інтернет-ресурсів, які можуть нести вірусну загрозу. Якщо певні Інтернет-ресурси, незважаючи на наявність в них небезпечних елементів вважаються довіреними, блокування таких ресурсів може бути примусово скасовано"; "деінсталяція програмних продуктів Dr.Web®, за умови дотримання положень Інструкції користувача (Розділ 3.2 Видалення та заміна програми), відбувається коректно, компоненти зупиняються й видаляються з робочої станції (серверу) повністю".

Отже вищенаведене, спростовує інформацію відповідача, наведену у Статті, про можливість проведення кібер-атак на комп'ютерні системи органів державної влади - з огляду на наявність вищевказаних експертних висновків; проведення інформаційної політики у зв'язку із блокуванням сайтів за допомогою компоненту SpIDer Gate - з огляду на можливість користувачем вільно керувати (змінювати) налаштування при визначенні благонадійності тих чи інших сайтів; простоту та повне видалення продуктів сімейства Dr.Web® тощо.

Згідно приписів статей 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивач належними і допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України довів, що наведені в Статті відомості про антивірусне програмне забезпечення Dr.Web®, (продукцію позивача), є недостовірними, тобто такими, які не відповідають дійсності.

Наразі, суд не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, вважає необґрунтованими та безпідставними посилання відповідача на джерела, з яких він отримав інформацію, викладену в оскаржуваній Статті, оскільки останні, в свою чергу, не підтверджені належними і допустимими доказами в розуміння ст.ст. 33, 34 ГПК України, а також, відповідачем не доведено, що "інша інформація", що викладена в оскаржуваній Статті, не відноситься до фактичних тверджень, а є оціночними судженнями. Додатково суд звертає увагу на повідомлення відповідача у відзиві на позовну заяву про проведену Службою безпеки України перевірки та прийняте "відповідне рішення" щодо обставин, викладених у Статті ("Відкрите звернення до голови СБУ щодо ознак використання антивірусів DrWeb на шкоду державі"), тоді як таке "відповідне рішення" фактично відповідачем до відзиву не додано, а отже, не підтверджуються обставини, викладені у Статті.

Крім того, додані відповідачем в якості додатків до відзиву на позовну заяву тексти скарг користувачів щодо блокування компонентом SpIDer Gate сайтів із зазначенням Інтернет-сторінок, де вони викладені; текст статті щодо результатів дослідження, проведеного австрійською незалежною антивірусною тестовою лабораторією FV-Comparatives із зазначенням Інтернет-сторінки; скріншоти Інтернет-сторінок з інформацією щодо наявності проблем із повним видаленням антивірусних програм Dr.Web із комп'ютерів користувачів, суд не приймає в якості належних і допустимих доказів по справі в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 ГПК України з огляду на таке.

Суд взяв до уваги, що згідно ч.ч. 1, 2 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі, або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Враховуючи електронний характер наведених скарг користувачів, інформації щодо наявності проблем, статті щодо результатів дослідження, останні у візуальній формі роздруківки тексту з комп'ютера не мають тих "слідів", які наявні у простому документі та по яким можливо зробити висновок щодо їх оригінальності, походження та авторства.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно ст. 6 вищезазначеного Закону України електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (ст. 8) гарантує юридичну силу та допустимість документа у якості доказу за умови наявності всіх необхідних реквізитів, в. т.ч. електронного підпису.

Юридична сила та допустимість наданих відповідачем документів у якості доказів фактично відповідачем суду не доведена.

В свою чергу, оскільки позивачем доведено суду, що спірна інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності, судом досліджено, чи призвело поширення спірної інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Згідно з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 вбачається наступне: чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Згідно абз. 3 п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію", ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг.

Відповідно до п. 6 наведеного інформаційного листа Вищого господарського суду України, приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського кодексу України визначено, що дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

З урахуванням наведених норм та у зв'язку з доведенням факту розміщення відповідачем в оскаржуваній Статті недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності, суд дійшов висновку, що поширення спірної інформації є порушенням особистих немайнових прав позивача.

Як слідує зі змісту п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", підставою для задоволення позову у справах зазначеної категорії є сукупність всіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Врахувавши викладене, суд дійшов висновку про доведення позивачем того, що поширена відповідачем в Статті інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності, а отже, наявні всі обставини в сукупності, що становлять юридичний склад правопорушення, на яке посилається ТОВ "Доктор Веб", а тому позовні вимоги про визнання відомостей, що були поширені на Інтернет-сайті http://n-v.com.ua/ з гіперпосиланням http://n-v.com.ua/vidkrite-zvernennya-do-golovi-sbu-shhodo-oznak-vikoristannya-antivirusiv-drweb-na-shkodu-derzhavi/#comment-514 такими, що не відповідають дійсності та порочать ділову репутацію позивача, суд задовольняє повністю.

Водночас, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача спростувати поширену ним неправдиву інформацію, що принижує ділову репутацію позивача, шляхом поміщення на Інтернет-сайті http://n-v.com.ua/ в аналогічному місці (на тій самій сторінці, тим самим шрифтом, в тому самому розділі), інформації відповідного змісту (наведений в п. 3 прохальної частини позовної заяви № б/н від 26.11.2014 - а.с. 13 т. 1), підлягають частковому задоволенню за таких підстав.

Юридична особа, немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право, зокрема, на спростування недостовірної інформації ( ч. 1 ст. 277 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ГПК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Згідно приписів останнього абзацу ч. 6 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Судом проаналізовано інформацію, яку позивач просить зобов'язати поширити відповідача (зміст цієї інформації викладений в дев'яти абзацах тексту, який наведено у п. 3 прохальної частини позовної заяви № б/н від 26.11.2014 (а.с. 13 т. 1), далі - Інформація) у якості спростування поширеної останнім неправдивої інформації, що принижує ділову репутацію позивача.

За результатами аналіз змісту абз. 1 та 2 Інформації, а саме:

"ТОВ "Видавництво "Увага" приносить свої вибачення у зв'язку із публікацією недостовірної та неправдивої інформації про антивірусні продукти Dr. Web® у статті "Відкрите звернення до голови СБУ щодо ознак використання антивірусів DrWeb на шкоду державі" від 08.08.2014 р., а також за спричинені незручності, завдані такою публікацією.

ТОВ "Видавництво "Увага" приносить свої вибачення клієнтам, користувачам та партнерам ТОВ "Доктор Веб" і надалі зобов 'язується не здійснювати жодних дій, що можуть спричинити негативні наслідки для ТОВ "Доктор Веб" ,

суд дійшов висновку, що така інформація, зокрема, про принесення вибачень, не відповідає змістовному наповненню та характеру поняття спростування недостовірної інформації.

Крім того, судом встановлено, що достовірність змісту Інформації в абз. 6 та 8, а саме:

"В той же час, продукти Dr. Web® мають дружній інтерфейс, легко настроюються та адаптуються під власні потреби користувача.

Продукти Dr. Web® мають міжнародне визнання завдяки якісній продукції, що забезпечується наявністю власних унікальних технологій детектування та лікування шкідливих програм. Антивірусний захист Dr. Web® дозволяє інформаційним системам користувачів ефективно протистояти будь-яким, навіть не відомим загрозам ",

не підтверджується наявними в матеріалах справи належними і допустимими доказами, а тому суд відхиляє позовні вимоги, які стосуються змісту поширення відповідачем інформації, яка викладена позивачем в абз. 1, 2, 6, 8 Інформації.

За наведених обставин, суд відхиляє позовні вимоги, які стосуються змісту поширення відповідачем інформації, яка викладена позивачем в абз. 1, 2, 6, 8 Інформації.

Водночас, позовні вимоги, які стосуються змісту поширення відповідачем інформації, яка викладена позивачем в абзацах 3, 4, 5, 7, 9 Інформації, суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наявними в матеріалах справи належними і допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Зокрема, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 12.03.2015 стосовно ТОВ "Доктор Веб" підтверджується, що основним видом економічної діяльності, яким займається юридична особа позивача є розробка програмного забезпечення та консультування в цій сфері. Наведеною випискою також підтверджується, що ТОВ "Доктор Веб" отримало ліцензії від Федеральної служби по технічному та експортному контролю на: діяльність по розробці та (або) виробництву засобів захисту конфіденційної інформації; діяльність по технічному захисту конфіденційної інформації; розробку та виробництво засобів захисту конфіденційної інформації.

Крім того, як вище зазначалось, в матеріалах справи наявні копії експертних висновків (із додатками) на програмне забезпечення антивірусного захисту інформації Dr.Web® Desktop Security Suite, Dr.Web® Gateway Security Suite, Dr.Web® Mail Security Suite, Dr.Web® Server Security Suite, за результати державної експертизи в сфері технічного захисту інформації в Україні, роздруківки Керівництва користувача на програмне забезпечення Dr.Web® Security Space та Ліцензійної угоди про умови використання програмного забезпечення сімейства Dr.Web®.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас ч. 2 ст. 49 ГПК України передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, судовий збір в загальній сумі 2436,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати відомості, що були поширені на Інтернет-сайті http://n-v.com.ua/ з гіперпосиланням http://n-v.com.ua/vidkrite-zvernennya-do-golovi-sbu-shhodo-oznak- vikoristannya-antivirusiv-drweb-na-shkodu-derzhavi/#comment-514 такими, що не відповідають дійсності та порочать ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Доктор Веб" (121124, Російська Федерація, м. Москва, 3-я вул. Ямського Поля, буд. 2, корп. 12А, основний державний реєстраційний номер 1047796021723).

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЦТВО "УВАГА" (03039, Україна, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 7, ідентифікаційний код 32041933) спростувати поширену ним неправдиву інформацію, що принижує ділову репутацію позивача, у такий же спосіб, у який вона була поширена, шляхом розміщення інформації наступного змісту:

"ТОВ "Видавництво "Увага" наголошує, що ТОВ "Доктор Веб" є провідною компанією з розробки антивірусних засобів захисту інформації під торговою маркою Dr. Web® із 1992 року.

Основною метою Компанії є забезпечення інформаційної безпеки користувачів продуктів Dr. Web® від можливих загроз зі сторони шкідливих програм (вірусів, троянців, спаму, фішінгових атак та інш.) на програмно-апаратних комплексах під керуванням операційних систем Windows, Mac OS, Android, Unix.

Так, користувач продуктів Dr. Web®, має змогу заздалегідь отримувати важливу і інформацію про наявність можливих загроз та вчасно зреагувати на них, як під час роботи із локальними файлами, так і під час Інтернет-серфінгу.

Це забезпечується технічною підтримкою Компанією користувачів продуктів Dr. Web® за принципом 7/365 - сім днів на тиждень, 365 днів на рік, а також доступною для користувачів технічною супровідною документацією до продуктів Dr. Web®.

Саме тому, продукти Dr. Web® отримали визнання зі сторони компетентних державних органів та структур, що покликані контролювати питання захисту інформації в інформаційному середовищі державних органів та установ відповідної держави".

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЦТВО "УВАГА" (03039, Україна, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 7, ідентифікаційний код 32041933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Доктор Веб" (121124, Російська Федерація, м. Москва, 3-я вул. Ямського Поля, буд. 2, корп. 12А, основний державний реєстраційний номер 1047796021723) 2436,00 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень 00 коп.) судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.08.2015

Суддя Гумега О.В. (головуючий)

Демидов В.О.

Турчин С.О.