Рішення

від 04.08.2015 по справі 914/1747/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.15 Справа№ 914/1747/15

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінал Агро", м. Ходорів Жидачівського р-ну Львівської обл.,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Красненський комбінат хлібопродуктів", смт. Красне Буського району Львівської обл.,

про стягнення 339' 459,45 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Кубара А.

Представники:

від позивача: Науменко І.В.,

від відповідача : Сухоцький М.П.

На розгляд господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінал Агро" подано позов до Публічного акціонерного товариства "Красненський комбінат хлібопродуктів" про стягнення 340' 463,23 грн.

Ухвалою суду від 02.06.2015р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 10.06.2015р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. Ухвалою суду від 23.06.2015 р. строк розгляду справи продовжувався на 15 днів. У судовому засіданні 23.06.2015 р. оголошувалася перерва до 04.08.2015 р.

30.07.2015 р. позивач через канцелярію суду подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача 20' 000,00 грн. основного боргу, 225' 413,25 грн. - штрафу, 48' 374,27 грн. - пені, 5' 569,25 грн. - 3% річних та 40' 102,68 грн. - інфляційних.

У судове засідання 04.08.2015р. представник позивача з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у порушення умов договору поставки №100914-VKD від 10.09.2014 р. не оплачено повну вартість поставленого товару, внаслідок чого непогашеною залишається заборгованість у сумі 20' 000,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 225' 413,25 грн. - штрафу, 48' 374,27 грн. - пені, 5' 569,25 грн. - 3% річних та 40' 102,68 грн. - інфляційних.

У судовому засіданні 04.08.2015р. представник відповідача повідомив про погашення суми основного боргу в розмірі 20' 000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №1296 від 31.07.2015 р. Крім того, просив зменшити суми штрафних санкцій та обмежитись стягненням лише суми пені, оскільки прострочення заборгованості мало місце через складну фінансову ситуацію підприємства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

10.09.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінал Агро" та Публічним акціонерним товариством "Красненський комбінат хлібопродуктів" укладено договір №100914-VKD, відповідно до п.1.1 якого постачальник (позивач у справі) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача у справі) у встановлений строк пшеницю 6-го класу українського походження урожаю 2014 року, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставлених рахунків в 2 етапи:

- 360' 000,00 грн. - протягом 2 банківських днів з дати підписання цього договору;

- решту суми від загальної вартості поставленого товару за цим договором - протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару.

Датою оплати товару вважається дата зарахування коштів га розрахунковий рахунок постачальника (п.4.4 договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар (1' 218,45 тонн пшениці) на загальну суму 2' 254' 132,50 грн., що підтверджується копією видаткової накладної №1203 від 18.09.2014 р. та довіреністю №160 від 17.09.2014 р. на одержання товару, які знаходяться в матеріалах справи. Відповідачем частково оплачено вартість поставленого товару на загальну суму 2' 234' 132,50 грн. Непогашеною залишилося 20' 000,00 грн. заборгованості.

08.05.2015р. позивач звертався до відповідача з претензією №189 про необхідність сплати непогашеної частини заборгованості у сумі 20' 000,00 грн. за поставлену продукцію.

31.07.2015 р. відповідач сплатив 20' 000,00 грн. основної заборгованості за договором.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі договору поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).

У силу вимог статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як підтверджується матеріалами справи, товар відповідачу поставлений позивачем, проте повна вартість поставленого товару відповідачем не оплачена вчасно. Зокрема, 20' 000,00 грн. заборгованості були сплачені відповідачем під час розгляду справи судом.

Згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідач після звернення позивача до суду з позовною заявою частково погасив заборгованість у розмірі 20' 000,00 грн., суд дійшов висновку про припинення провадження у справі щодо стягнення 20' 000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.625 ЦК України та п.5.4 договору позивач просить стягнути з відповідача 5' 569,25 грн. - 3% річних та 40' 102,68 грн. - інфляційних втрат.

На підставі п.6.2 договору за порушення зобов'язання в частині вчасної оплати поставленого товару позивач нарахував відповідачу 225' 413,25 грн. - штрафу (10% від вартості поставленого товару) та 48' 374,27 грн. - пені. Суд, здійснивши перерахунок суми пені, зазначає, що до стягнення з відповідача підлягає 47' 154,53 грн. пені.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України).

Пунктом 1 статті 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Пленум Вищого господарського суду України звертає увагу, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18.).

Інфляційні процеси, які мали місце за час неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків, компенсуються позивачу стягненням з відповідача інфляційних втрат. Крім того з відповідача стягується пеня та 3% річних.

Зважаючи на наведене, а також враховуючи, що сума основного боргу постійно погашалася відповідачем і на момент прийняття рішення сплачена повністю, відсутність в матеріалах справи доказів заподіяння позивачу шкоди невчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, добровільне усунення відповідачем порушення суд частково задовольняє клопотання відповідача та зменшує розмір штрафу на 100' 000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У частині позовних вимог про стягнення пені, у задоволенні яких суд відмовив через безпідставність (48' 374,27 грн. - 47' 154,53 грн. = 1' 219,74 грн.), судовий збір залишається за позивачем.

Оскільки позивач зменшив позовні вимоги, то на підставі п.1 ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір» 20,07 грн. необхідно повернути позивачу як зайво сплачений судовий збір.

У силу вимог ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у частині правомірно заявлених вимог, оскільки спір виник з його вини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.218, 230 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 530, 610, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі щодо стягнення 20' 000,00 грн.

2. Позовні вимоги задоволити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Красненський комбінат хлібопродуктів" ( 80560, Львівська обл., Буський район, селище міського типу Красне, вул. Залізнична, буд.18, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00952060 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінал Агро" ( 81750, Львівська обл., Жидачівський район, м.Ходорів, вул. Шевченка, буд.132, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33469695) 125' 413,25 грн. - штрафу, 47' 154,53 грн. пені, 5' 569,25 грн. - 3% річних, 40' 102,68 грн. - інфляційних втрат та 6' 764,79 грн. - судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінал Агро" ( 81750, Львівська обл., Жидачівський район, м.Ходорів, вул. Шевченка, буд.132, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33469695) з Державного бюджету України 20,07 грн. сплаченого судового збору згідно платіжного доручення №417 від 27.05.2015р.

6. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

У судовому засіданні 04.08.2015р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 06.08.2015 р.

Суддя Яворський Б.І.