cpg1251
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" вересня 2015 р. Справа № 914/1747/15
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Данко Л.С.
розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Красненський комбінат хлібопродуктів», від 14.08.2015р. вих. № 196
на рішення господарського суду Львівської області від 04.08.2015р.
у справі № 914/1747/15
до відповідача публічного акціонерного товариства «Красненський комбінат хлібопродуктів», смт. Красне Буського району Львівської області
про стягнення 339459,45 грн.
за участю представників сторін:
- від позивача - Науменко І.В.
- від відповідача - Сухоцький М.П.
Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України представникам сторін, що прибули в судове засідання роз'яснено.
Рішенням господарського суду Львівської області від 04.08.2015р. у справі №914/1747/15 (суддя Яворський Б.І.) позов товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Вінал Агро» задоволено частково: з публічного акціонерного товариства (надалі ПАТ) «Красненський комбінат хлібопродуктів» на користь позивача стягнуто 125413,25 грн. штрафу, 47154,53 грн. пені, 5569,25 грн. - 3% річних, 40102,68 грн. - інфляційних втрат та 6764,79 грн. судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Провадження у справі в частині стягнення 20000,00 грн. припинено.
Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суд виходив з того, що на виконання умов договору № 100914-VKD ТзОВ «Вінал Агро» поставив ПАТ «Красненський комбінат хлібопродуктів» товар, а відповідач оплатив його частково, заборгувавши позивачу 20000,00 грн. За неналежне виконання умов договору позивач, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 6.2. договору, нарахував відповідачу 5569,25 грн. - 3% річних, 40102,68 грн. інфляційних втрат, 225413,25 грн. штрафу та 48374,27 грн. пені. З врахування того, що під час розгляду справи позивачем сплачено відповідачу 20000,00 грн. заборгованості, суд, на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, припинив провадження у справі в цій частині. Разом з тим, суд частково задоволив клопотання відповідача та зменшив розмір штрафу на 100000,00 грн.
Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, ПАТ «Красненський комбінат хлібопродуктів» оскаржило його в апеляційному порядку, мотивуючи свої доводи, зокрема тим, що прострочення відповідача мало місце у складній фінансовій та політичній ситуації в Україні, безперервним та швидким зростанням цін на усі товари, що необхідні відповідачу у його господарській діяльності, відтак вважає, що стягнення з нього штрафу у сумі 125413,25 грн. є неспівмірним заходом відповідальності у спірних правовідносинах та значним тягарем для подальшого провадження господарської діяльності ПАТ «Красненський комбінат хлібопродуктів». З огляду на наведене просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, шляхом стягнення з відповідача лише пені в сумі 47154,25 грн.
На виконання вимоги ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2015р. позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, оскільки таке прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом 10.09.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Вінал Агро» та публічним акціонерним товариством «Красненський комбінат хлібопродуктів» було укладено договір №100914-VKD, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця у встановлений строк пшеницю 6-го класу українського походження урожаю 2014 року, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.
Розділом 4 даного договору визначено ціну договору, що становить 2220000,00 грн., та порядок розрахунків за поставлений товар, що здійснюється на таких умовах: покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставлених рахунків в 2 етапи:
- 360000,00 грн. - протягом 2 банківських днів з дати підписання цього договору;
- решту суми від загальної вартості поставленого товару за цим договором - протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару.
Датою оплати товару вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.4.4 договору).
Матеріалами справи встановлено, а сторонами не заперечується, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав товар (1218,45 тонн пшениці) на загальну суму 2254132,50 грн., що підтверджується копією видаткової накладної №1203 від 18.09.2014 р. та довіреністю №160 від 17.09.2014 р. на одержання товару (а.с.23, 26).
Однак, відповідач поставлений товар оплачував з порушенням п. 4.3. договору, заборгувавши позивачу 20000,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору, 08.05.2015р. позивач звернувся до відповідача з претензією №189, в якій просив в семиденний строк з моменту отримання цієї претензії сплатити йому частину заборгованості за поставлену продукцію у сумі 20000,00 грн.
31.07.2015 р. відповідач сплатив 20000,00 грн. основної заборгованості за договором, що підтверджується платіжним дорученням № 1296 від 31.07.2015р. (а.с. 95).
За неналежне виконання умов договору, позивач, на підставі п. 6.2. договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував відповідачу 225413,25 грн. штрафу, 48374,27 грн. пені, 5569,25 грн. - 3% річних та 40102,68 грн. інфляційних втрат , що слугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:
Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України, що кореспондує з ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу(ч. 1 ст 691 Цивільного кодексу України).
Статтями 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 2254132,50 грн., однак покупець належним чином своїх зобов'язань за договором поставки №100914-VKD не виконав, заборгувавши ТзОВ «Вінал Агро» 20000,00 грн., що були сплачені в ході судового розгляду, а саме 31.07.2015р., згідно платіжного доручення № 1296.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Зважаючи на погашення відповідачем заборгованості в розмірі 20000,00 грн., судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про припинення провадження у справі в цій частині у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сторонами у договорі встановлено інший розмір процентів, ніж три проценти річних від простроченої суми, а тому розрахунок позивача щодо стягнення 10 процентів річних від простроченої суми є вірним.
Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 6.2. договору встановлено, що у разі порушення строку здійснення оплати за товар покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день такого прострочення та штрафну санкцію у розмірі 10% від загальної вартості товару.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, трьох процентів річних, штрафу та пені, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що з відповідача підлягають стягненню 40102,68грн. - інфляційних втрат, 5569,25 грн. - 3% річних, 225413,25 грн. - штрафу (10% від вартості поставленого товару) та 47154,53 грн. пені.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву просив зменшити суми штрафних санкцій та обмежитись стягненням лише суми пені, оскільки прострочення заборгованості мало місце через складну фінансову ситуацію підприємства.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
З вказаною правовою нормою кореспондує і п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, відповідно до якого суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Користуючись правами наданими п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, з врахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів України, місцевий господарський суд зменшив розмір штрафу на 100000,00 грн., вважаючи, що розмір санкцій надмірно великий порівняно із збитками кредитора.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо, відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у п. 3.17.4 постанови Пленуму №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
З огляду на викладене та враховуючи, що господарський суд користуючись правом, наданим йому ст. 83 ГПК України, зменшив розмір штрафу на 100000,00грн., доводи апелянта щодо звільнення його від сплати штрафу відхиляються судовою колегією як безпідставно заявлені та необґрунтовані.
Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України , слід покласти на скаржника.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Львівської області від 04.08.2015р. у справі №914/1747/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Красненський комбінат хлібопродуктів» без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складений 15.09.2015р.
Головуючий суддя Орищин Г.В.
суддя Галушко Н.А.
суддя Данко Л.С.
Суд | Львівський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 10.09.2015 |
Оприлюднено | 22.09.2015 |
Номер документу | 50486689 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Львівський апеляційний господарський суд
Орищин Г.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні