Рішення

від 03.08.2015 по справі 911/2350/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2015 р. Справа № 911/2350/15

За позовом Компанії «ІВР С.П.А.»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод енергетичного обладнання «Дан»

про стягнення заборгованості

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Варуха А.В. (дов. б/н та б/д);

від відповідача Скоп С.М. (дов. б/н від 17.06.2015).

Обставини справи:

Компанія «ІВР С.П.А.» (далі - позивач) звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод енергетичного обладнання «Дан» (далі - відповідач) про стягнення 45 667 євро, з яких: 42 994,70 євро за поставлений згідно контракту № 1 IVR-DAN від 26.04.2012 товар, 1 946,90 євро неустойки у формі штрафу та 725,40 євро 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за контрактом № 1 IVR-DAN від 26.04.2012.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.06.2015 порушено провадження у справі № 911/2350/15, розгляд справи призначено на 26.06.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.06.2015 розгляд справи відкладено на 03.08.2015.

31.07.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 17751/15 від 31.07.2015), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, який прийнято судом. Також представником відповідача заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки та відмову у задоволенні вимог щодо сплати неустойки у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

03.08.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 149 від 31.07.2015 (вх. № 17799/15 від 03.08.2015), згідно якого останній просив суд відкласти розгляд справи № 911/2350/15 з метою надання сторонам часу для укладення мирової угоди та погодження умов її укладення.

У судовому засіданні 03.08.2015 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та заперечив проти відкладення розгляду справи.

Суд, розглянувши вказане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та заслухавши пояснення представника позивача, вирішив відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта. Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання. Суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на те, що представник відповідача у судове засіданні 03.08.2015 з'явився, надав суду витребуванні документи, в тому числі відзив на позовну заяву, а також приймаючи до уваги, що представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи та наявність всіх матеріалів у справі, необхідних для вирішення спору по суті та закінчення встановлено ст. 69 Господарського процесуального кодексу двохмісячного строку розгляду спору, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Крім того, представником відповідача у судовому засіданні 03.08.2015 заявлено усне клопотання про розстрочку виконання рішення, яке відхилено судом з огляду на необґрунтованість останнього.

У судовому засіданні 03.08.2015 представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

26.04.2012 між Компанією «ІВР С.П.А.» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод енергетичного обладнання «Дан» (Покупець) укладено контракт № 1 IVR-DAN, згідно якого продавець зобов'язався продати, а покупець - купити запірну арматуру (товар), у відповідності з умовами, номенклатурою, кількістю і цінами, вказаними в інвойсах, які складаються в кожному конкретному випадку і являються невід'ємною частиною контракту. Товар поставляється в кількості, асортименті і за ціною, у відповідності із заявками, які покупець передає продавцю по факсу, або електронною поштою.

Відповідно до п. 2.1. контракту продавець надає покупцю товар на умовах EXW Boca (No), Italy. Продавець несе відповідальність за митне оформлення товарів на території Італії.

Загальна сума контракту складає 1 000 000 EUR. Під цінами, які підлягають сплаті зі сторони покупця, розуміються ціни, виставлені продавцем в комерційному інвойсі (рахунку-фактурі) на момент отримання продавцем замовлення на закупку, з урахуванням поточних цін і діючих знижок. Ціни розуміються EXW Boca (No), Italy - згідно комерційного інвойсу (рахунку - фактури). Ціни на товар вказуються в фактурах або інвойсах по кожній поставці. Валюта контракту - EUR. Валюта платежу - EUR (п.п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. контракту).

Згідно п. 6.1. контракту покупець здійснює оплату поставленої партії товару на умовах поставки, визначених в інвойсах, які являються невід'ємною частиною договору.

Пунктом 14.1. контракту передбачено, що договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 01 січня 2013 року.

Позивач відповідно до заявки відповідача переданої позивачу електронною поштою, на підставі комерційної фактури - інвойсу № 133575 від 26.06.2013, згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) A № 185116 від 27.06.2013, на умовах EXW (Франко-завод) Boca (NO), Italy (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів в редакції МТП 2010 року (ІНКОТЕРМС 2010), відповідно до товарно-транспортної накладної (D.D.T.) № 002 133479 від 26.06.2013 передав, а відповідач прийняв у власність 27.06.2013 партію товару - запірну арматуру на загальну суму 64 896,70 Євро.

Спірний товар доставлений перевізником на адресу відповідача: 03190, м. Київ, вул. Черняховського, 16/30, про що зазначено у вищевказаній міжнародній транспортній накладній (CMR) A № 185116 від 27.06.2013 (а.с. 38).

Порушуючи контракт № 1 IVR-DAN від 26.04.2012 та визначений у комерційній фактурі - інвойсі № 133575 від 26.06.2013 (що є невід'ємною частиною контракту) термін сплати за поставлений товар - 60 днів від дати цієї комерційної фактури - інвойсу, відповідач не здійснив позивачу оплату за товар у період з 27.06.2013 по 25.08.2013 включно, у сумі 64 896,70 євро.

Відповідач здійснив на користь позивача часткову оплату поставленого товару з простроченням платежу, сплативши позивачу 21 902 євро, а саме: 24.09.2013 - 4 976 євро; 27.09.2013 - 4 985 євро; 07.10.2013 - 4 985 євро; 24.10.2013 - 4 976 євро; 13.11.2013 - 1980 євро, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 41-45), решту боргу у розмірі 42 994,70 євро (64 896,70 євро - 21 902 євро) не сплатив, внаслідок чого станом на момент прийняття судового рішення борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно контракту № 1 IVR-DAN від 26.04.2012 товар складає 42 994,70 євро.

Предметом позову є вимоги про стягнення 42 994,70 євро боргу за поставлений згідно контракту № 1 IVR-DAN від 26.04.2012 товар, 1 946,90 євро неустойки у формі штрафу та 725,40 євро 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу, які регулюються матеріальним правом України.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач відповідно до заявки відповідача переданої позивачу електронною поштою, на підставі комерційної фактури - інвойсу № 133575 від 26.06.2013, згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) A № 185116 від 27.06.2013, на умовах EXW (Франко-завод) Boca (NO), Italy (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів в редакції МТП 2010 року (ІНКОТЕРМС 2010), відповідно до товарно-транспортної накладної (D.D.T.) № 002 133479 від 26.06.2013 передав, а відповідач прийняв у власність 27.06.2013 партію товару - запірну арматуру на загальну суму 64 896,70 Євро; порушуючи контракт № 1 IVR-DAN від 26.04.2012 та визначений у комерційній фактурі - інвойсі № 133575 від 26.06.2013 (що є невід'ємною частиною контракту) термін сплати за поставлений товар - 60 днів від дати цієї комерційної фактури - інвойсу, відповідач не здійснив позивачу оплату за товар у період з 27.06.2013 по 25.08.2013 включно, у сумі 64 896,70 євро; відповідач здійснив на користь позивача часткову оплату поставленого товару з простроченням платежу, сплативши позивачу 21 902 євро, а саме: 24.09.2013 - 4 976 євро; 27.09.2013 - 4 985 євро; 07.10.2013 - 4 985 євро; 24.10.2013 - 4 976 євро; 13.11.2013 - 1980 євро, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 41-45), решту боргу у розмірі 42 994,70 євро (64 896,70 євро - 21 902 євро) не сплатив, внаслідок чого станом на момент прийняття судового рішення борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно контракту № 1 IVR-DAN від 26.04.2012 товар складає 42 994,70 євро.

Згідно абз. 2 і 3 п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 42 994,70 євро боргу за поставлений згідно контракту № 1 IVR-DAN від 26.04.2012 товар, що по курсу НБУ станом на 03.08.2015 (1 євро = 23,169615 грн) складає 996 170,65 грн є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Посилання представника відповідача на те, відповідач вживав всіх необхідних заходів для здійснення оплат за договором, але банк безпідставно відмовляв відповідачу в розпорядженні своїми коштами, у зв'язку з чим відбулося часткове порушення відповідачем умов договору оцінюються судом критично, оскільки з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону.

Аналогічна правова позиція міститься у п. 1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за контрактом № 1 IVR-DAN від 26.04.2012, позивачем за період з 26.08.2013 по 13.12.2013 нарахована неустойка в сумі 1 946,90 євро.

Представником відповідача заявлено клопотання про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення неустойки (а.с. 62-63).

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В свою чергу пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях; б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 10.2. контракту у випадку затримки оплати покупцем за його вини, останній зобов'язаний повідомити покупця про причини протягом 5-ти днів та сплатити штраф у розмірі 0,1 % від суми оплати за кожен день прострочки, але не більше 3 % від суми заборгованості.

Суд встановив, що 0,1 % від суми оплати за кожен день прострочки, але не більше 3 % від суми заборгованості за своєю правовою природою є пенею.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; 3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу); 4) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу); 5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу); 6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу); 7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу).

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Абзацом першим п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013 передбачено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Суд встановив, що Компанія «ІВР С.П.А.» звернулася з позовом до суду 02.06.2015, що підтверджується відміткою на поштовому конверті (а.с. 53).

Враховуючи вищезазначене, клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення неустойки (а.с. 62-63), суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 946,90 євро неустойки за період з 26.08.2013 по 13.12.2013 на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за контрактом № 1 IVR-DAN від 26.04.2012, позивачем за період з 26.08.2013 по 24.05.2015 нараховано 725,40 євро 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку 3 % річних (а.с. 46-48), арифметично вірний розрахунок 3 % річних, нарахованих за період з 26.08.2013 по 24.05.2015 складає 2 421,01 євро. Враховуючи те, що суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог, вимога про стягнення з відповідача 725,40 євро 3 % річних, що по курсу НБУ станом на 03.08.2015 (1 євро = 23,169615 грн) складає 16 807,24 грн підлягає задоволенню повністю.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 42 994,70 євро боргу за поставлений згідно контракту № 1 IVR-DAN від 26.04.2012 товар, що по курсу НБУ станом на 03.08.2015 (1 євро = 23,169615 грн) складає 996 170,65 грн та 725,40 євро 3 % річних, що по курсу НБУ станом на 03.08.2015 (1 євро = 23,169615 грн) складає 16 807,24 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод енергетичного обладнання «Дан» (08113, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Миру, буд. 25-В; ідентифікаційний код 23242734) на користь Акціонерного товариства «IVR SPA» (Компанія «ІВР С.П.А.») (юридична адреса: МІЛАН (МІ) ВІА ДЕЛЛЬ'АННУНЧІАТА, 23/4 П/І 20121; податковий код і реєстраційний номер: 06829530960) 42 994 (сорок дві тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири євро) 70 євроцентів боргу за поставлений згідно контракту № 1 IVR-DAN від 26.04.2012 товар, що по курсу НБУ станом на 03.08.2015 (1 євро = 23,169615 грн) складає 996 170 (дев'ятсот дев'яносто шість тисяч сто сімдесят гривень) 65 коп., 725 (сімсот двадцять п'ять євро) 40 євроцентів 3 % річних, що по курсу НБУ станом на 03.08.2015 (1 євро = 23,169615 грн) складає 16 807 (шістнадцять тисяч вісімсот сім гривень) 24 коп. та 20 053 (двадцять тисяч п'ятдесят три гривні) 67 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 05.08.2015

Суддя П.В.Горбасенко