Рішення

від 15.09.2009 по справі 2/165

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/165

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.09                                                                                           Справа№ 2/165

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за участю представників позивача Глуховецької Г.В. та Грабовця С.В., представника відповідача Кіся В.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фонд розвитку інституту підприємництва”, м. Львів до Акціонерного комерційного банку “Трансбанк” в особі Західної регіональної філії Акціонерного комерційного банку “Трансбанк”, м. Львів про розірвання договору банківського вкладу та стягнення 500 000 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фонд розвитку інституту підприємництва”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного комерційного банку “Трансбанк” в особі Західної регіональної філії Акціонерного комерційного банку “Трансбанк”, м. Львів про розірвання договору банківського вкладу та стягнення 500 000 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 03.08.2009р. призначив розгляд справи на 13.08.2009р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 03.09.2009р., в судовому засіданні оголошувалась перерва до 15.09.2009р.

В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задоволити. З приводу заявленого позову пояснили, що між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського вкладу, відповідно до умов якого позивач перерахував на депозитний рахунок відповідача 500000 грн. 00 коп. в строк до 24.03.2009р. включно. 17.03.2009р. позивач звернувся з листом до відповідача про повернення суми банківського вкладу Листом від 27.05.2009р. відповідач повідомив позивача, що на рахунках банку кошти відсутні, Національним банком України введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до 01.09.2009р. Вважаючи дану відмову необґрунтованою, позивач звернувся з позовною заявою в суд, мотивуючи необгрунтованість відмови тим, що нормами цивільного законодавства (ст. 1060 ЦК України) передбачено, що банк зобов'язаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Таким чином, представники позивача просять розірвати депозитний договір №10 від 23.10.2003р., стягнути з відповідача депозитний вклад в сумі 500000 грн. 00 коп. та нараховані відсотки.

31.08.2009р. позивач через канцелярію суду подав заяву про уточнення позовних вимог, просить розірвати депозитний договір №10 від 23.10.2003р., стягнути з відповідача депозитний вклад в сумі 500000 грн. 00 коп. та нараховані відсотки в розмірі 12567 грн. 40 коп.

04.09.2009р. позивач через канцелярію суду подав заяву про уточнення позовних вимог, просить розірвати депозитний договір №10 від 23.10.2003р., стягнути з відповідача депозитний вклад в сумі 500000 грн. 00 коп. та нараховані відсотки в розмірі 17663 грн. 29 коп.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що на депозитний рахунок було зараховано від позивача 500000 грн. 00 коп. в строк до 24.03.2009р. включно. Станом на 24.03.2009р. суму депозиту позивачу не повернуто, оскільки постановою правління НБУ введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача до 01.09.2009р., який продовжено до 02.12.2009р. Пояснив також, що позов заявлено з порушенням правил про підсудність, оскільки філія не є юридичною особою.

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяви про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

23 жовтня 2003 року між вкладником (позивачем) та банком (відповідачем) було укладено депозитний договір №10.

Додатковими угодами №1, 2, 3, 4, 5, 6 до депозитного договору №10 від 23.10.2003р. було внесено зміни.

Згідно п. 1.1. депозитного договору №10 від 23.10.2003р. (з наступними змінами, внесеними додатковими угодами) вкладник вносить (перераховує), а банк приймає грошові кошти (вклад) в сумі 500000 грн. 00 коп. на вкладний (депозитний) рахунок на строк до 24 березня 2009р. включно зі сплатою процентів згідно умов цього договору.

Як встановлено судом, позивач 23.10.2003р. здійснив перерахування відповідачу коштів в сумі 500000 грн. 00 коп. як депозитний вклад.

Відповідно до п. 3.2. депозитного договору №10 від 23.10.2003р., банк зобов'язувався після закінчення строку, на який внесений вклад, та за умов відсутності зобов'язань вкладника перед банком за іншими договорами, пов'язаними з цим договором, повернути суму вкладу та виплатити проценти в розмірі відповідно до п. 3.1. цього договору протягом одного банківського договору.

П. 3.1. депозитного договору №10 від 23.10.2003р. із змінами, внесеними додатковими угодами, встановлено, що банк зобов'язується щомісячно, в останній робочий день місяця по закінченню строку, на який внесений вклад (депозит), нараховувати плату за користування вкладом із розрахунку 15,5 процентів річних. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу (депозиту) у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.

Згідно п. 4.1. договору (в редакції, викладеній додатковою угодою №3), вкладник має право отримати вклад раніше строку, зазначеного в п. 1.1. цього договору, за умов відсутності зобов'язань перед банком за іншими договорами, пов'язаними з цим договором, повідомивши про це банк письмово за 5 календарних днів у порядку, передбаченому п. 3.3. договору.

Листом за вих. №1/17.03 від 17.03.2009р. позивач звернувся до відповідача про повернення банківського вкладу в сумі 500000 грн. 00 коп. та сплати нарахованих процентів. Вказаний лист залишений відповідачем без задоволення.

Таким чином, з матеріалів справи, пояснень представників сторін вбачається, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення банківського вкладу у строк, встановлений договором, не виконав, сума неповернутого банківського вкладу на дату судового розгляду становить 500000 грн. 00 коп. Відповідачем також не сплачено проценти за користування коштами за період з 01.12.2008р. по 24.03.2009р. в розмірі 17663 грн. 29 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема  договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ч. 1 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Як вбачається судом з тексту депозитного договору №10 від 23.10.2003р., вказаний договір укладений на умовах повернення, який поєднує в собі умови видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) та умови про повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що депозитний договір №10 від 23.10.2003р. укладений на умовах, за яких відповідач зобов'язаний був видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, але в будь-якому разі повернути усю суму вкладу 24.03.2009р. –термін, який встановлений в договорі як дата повернення депозитного вкладу.

Частиною 1 ст. 1061 ЦК України встановлено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Згідно ч. 5 1061 ЦК України, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Абз. 2 ч. 6 ст. 1061 ЦК України передбачено, що у разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним  належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.   

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання  боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення неповернутої суми банківського вкладу та процентів, оскільки одностороння відмова від виконання договору не допускається.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Невиконання відповідачем вимоги позивача щодо повернення суми вкладу призвело до істотного порушення умов договору, внаслідок чого позивачу завдано шкоду, яка полягає в тому, що позивач не має можливості використовувати суму вкладу у своїй господарській діяльності.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема припинення правовідношення.

Представник відповідача в своїх запереченнях посилається на введення постановою правління НБУ мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідача до 02.12.2009р.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, протягом дії мораторію забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку встановлюються Законом України “Про виконавче провадження”.

Згідно ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Таким чином, норми Закону України “Про банки і банківську діяльність” щодо наслідків введення мораторію підлягають застосуванню на завершальній стадії судового провадження, тобто при здійсненні процедур виконавчого провадження органами ДВС.

Відповідно до ст. 15 ГПК України, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Як вбачається з тексту Положення про Західну регіональну філію Акціонерного комерційного банку “Трансбанк” (п. 6.1.4.), філія наділена правом представляти інтереси банку в судах, правоохоронних органах, державних установах та інших установах та організаціях. Стороною у спірному договорі виступає Західна регіональна філія  Акціонерного комерційного банку “Трансбанк”. Таким чином, доводи представника відповідача про порушення правил підсудності є безпідставними.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 16, 509, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 651, 652, 631, 1058, 1060, 1061 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 43, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Розірвати депозитний договір №10 від 23 жовтня 2003р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фонд розвитку інституту підприємництва”, м. Львів та Акціонерним комерційним банком “Трансбанк” в особі Західної регіональної філії Акціонерного комерційного банку “Трансбанк”, м. Львів.

3.          Стягнути з Акціонерного комерційного банку “Трансбанк”, м. Київ, вул. Фізкультури, 9 (ідентифікаційний код 16293211) в особі Західної регіональної філії Акціонерного комерційного банку “Трансбанк”, м. Львів, вул. Володимира Великого, 54 (ідентифікаційний код 25252412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фонд розвитку інституту підприємництва”, м. Львів, вул. Горбачевського, 18 (ідентифікаційний код 32327275) 500000 грн. 00 коп. депозитного вкладу, 17663 грн. 29 коп. процентів на суму вкладу, 5261 грн. 63 коп. державного мита, 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя