Ухвала

від 06.12.2011 по справі 5023/1659/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"06" грудня 2011 р. Справа № 5023/1659/11

вх. № 1659/11

Суддя господарського суду Харківської області Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. від 15.01.11 р.;

відповідача (заявника) - ОСОБА_2, дов. від 03.10.11 р.;

розглянувши матеріали заяви ТОВ "Нафтаоптторг" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ВАТ АФ "Вербівське" с. Вербівка

до ТОВ "Нафтаоптторг", м. Харків

стягнення 256124,90 грн.

та за зустрічним позовом ТОВ "Нафтаоптторг" до ВАТ АФ "Вербівське"; 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні ВАТ АФ "Вербівське" - ТОВ "Блейз Інвест"

про відшкодування шкоди, в сумі 250102,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.05.11 р. у справі № 5023/1659/11 первісний позов ВАТ "Агрофірма "Вербівське" задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ "Нафтаоптторг" на користь ВАТ "Агрофірма "Вербівське" 23911,60 грн. основного боргу, 239,12 грн. державного мита та 22,03 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині вимог щодо стягнення з ТОВ "Нафтаоптторг" 232213,30 грн. боргу, в позові відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.11 р. у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, рішення господарського суду Харківської області від 26.05.11 р. залишено без змін.

На виконання вказаного рішення господарським судом Харківської області 21.07.11 р. було видано відповідний наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.10.11 р. у справі № 5023/1659/11 у задоволенні касаційної скарги відмовлено, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.11 р. у даній справі залишена без змін.

До суду із заявою про визнання наказу господарського суду Харківської області від 21.07.11 р. у справі № 5023/1659/11 таким, що не підлягає виконанню звернулось ТОВ "Нафтаоптторг".

Заявник просить визнати вказаний наказ таким, що не підлягає виконанню, обґрунтовуючи цю вимогу такими фактами.

Заявник вказує про те, що рішенням господарського суду Харківської області від 26.05.11 р. у справі № 5023/1659/11 було встановлено факт надмірно поставленого бензину в кількості 2360,00 л. на суму 17888,80 грн. З огляду на викладене ТОВ "Нафтаоптторг" в односторонньому порядку на підставі ст. 601 ЦК України проведено залік зустрічних однорідних вимог на суму 17888,80 грн., шляхом направлення ВАТ "Агрофірма "Вербівське" відповідної заяви (а.с. 97-99).

ВАТ "Агрофірма "Вербівське" проти задоволення заяви заперечує з мотивів, викладених у відповідних запереченнях (а.с. 110-111).

Дослідивши матеріали заяви судом встановлено таке.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу. Право на стягнення заборгованості на користь позивача підтверджене рішенням і наказом господарського суду, повинне бути реалізоване в процесуальних формах, встановлених законодавством про виконавче провадження. Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог на цій стадії може відбуватися не інакше як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження".

Вчинення правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог відбулося після видачі судом наказу на виконання рішення господарського суду Харківської області від 26.05.11 р. у справі № 5023/1659/11, тобто на стадії його виконання.

Виконавчий документ - наказ господарського суду по справі № 5023/1659/11 передбачає виключно стягнення грошових коштів як спосіб виконання рішення суду.

Зазначаючи у наказі про стягнення грошових сум, господарський суд встановлює певний спосіб і порядок виконання рішення та оскільки наказ суду, який в силу приписів ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, містить резолютивну частину судового рішення, підлягає виконанню за виданим на його підставі виконавчим документом, виключно у зазначений в ньому спосіб.

Виконання відповідачем зобов'язання щодо якого вирішено спір у справі № 5023/1659/11 шляхом зарахування зустрічних вимог не є добровільним виконанням рішення суду , оскільки згідно вказаного рішення з відповідача підлягають стягненню грошові кошти. Таке зарахування зустрічних вимог суперечить ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, а тому не допускається згідно з ст. 602 Цивільного кодексу України (не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом).

При цьому, суд відзначає, що угода про зарахування зустрічних однорідних вимог, вчинена на стадії виконання судового рішення, може бути підставою для укладення стягувачем і боржником мирової угоди про закінчення виконавчого провадження, яка, у разі затвердження її судом, є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Зазначена позиція викладена, в тому числі у Постановах Вищого господарського суду України від 15.02.2007р. № 12/98в та від 04.10.2007р. № 12/98в.

Таким чином, суд жодним чином не заперечує можливість припинення зобов'язання шляхом зарахування на стадії виконання судового рішення, однак таке може відбуватися не інакше як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження".

Враховуючи позицію Верховного Суду України щодо можливості вчинення заліку зустрічних вимог на стадії виконання судового рішення, суд жодним чином не заперечує передбаченої Цивільним кодексом України можливості припинення зобов'язання шляхом проведення заліку зустрічних вимог, однак у випадку коли у відношенні зобов'язання однієї сторони вже вирішено судовий спір, таке можливе саме за згодою такої сторони, тобто при прийнятті виконання зобов"язання, щодо якого вже вирішено спір судом, як добровільного виконання судового рішення (в тому числі при укладенні мирової угоди на стадії виконання судового рішення, укладення між сторонами відповідної угоди).

Окрім того, ст. 214 ЦК України передбачає право особи, яка вчинила односторонній правочин, відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом, а якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту.

Одностороннім правочином є саме факт направлення заяви про здійснення заліку зустрічних вимог, яка в свою чергу наслідком передбачає припинення у сторін інших зобов’язань.

Тобто, в даному випадку, у разі якщо після винесення судом ухвали щодо визнання наказу таким що не підлягає виконанню, особа, яка вчинила такий правочин відмовиться від нього, інша сторона має знову захищати свої права, при наявності прийнятого на її користь судового рішення, наказ по примусовому виконанню якого визнаний таким, що не підлягає виконанню.

В свою чергу, вирішення питання щодо можливості відновлення дії наказу при обставинах відмови від одностороннього правочину, Господарський процесуальний кодекс України не передбачає. Відсутні також можливості суду першої інстанції по розгляду питання щодо скасування винесеної ним же ухвали про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, а обставини відмови від вчинення одностороннього правочину не є нововиявленими обставинами для перегляду судом ухвали про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки не існували на час розгляду заяви судом.

Тобто, при вирішенні питання щодо визнання наказу таким, що не підлягає виконанню суд не може не враховувати норми, в тому числі і процесуального закону, якими регламентовано порядок виконання судового рішення.

Частиною 2 ст. 117 ГПК України передбачено право господарського суду, який видав наказ, за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.

Частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведений перелік підстав є вичерпним, про що зазначено і у п. 3.3 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. № 04-5/365 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

В даному випадку, обставини наведені відповідачем не підтверджують відсутності обов’язку боржника щодо виконання рішення суду яке є чинним та набрало законної сили, не підтверджують наявність підстав які свідчать про припинення обов’язку боржника виконувати вказане рішення у спосіб встановлений судом.

Заявлені відповідачем вимоги спрямовані саме на встановлення судом факту виконання зобов'язання по якому вирішено спір згідно рішення від 26.05.11 р. у справі № 5023/1659/11, шляхом зарахування проведеного за заявою однієї зі сторін , однак під час розгляду заяви суд не може фактично вирішувати спір повторно при нових обставинах (можливості здійснення зарахування зустрічних вимог), у справі де прийнято рішення по суті заявленого позову та встановлено спосіб його виконання.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне в задоволенні заяви ТОВ "Нафтаоптторг" про визнання наказу господарського суду Харківської області від 21.07.11 р. у справі № 5023/1659/11, відмовити.

Керуючись ст. 214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 86,115,117 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ТОВ "Нафтаоптторг" про визнання наказу господарського суду Харківської області від 21.07.11 р. у справі № 5023/1659/11, відмовити.

Суддя Інте Т.В.