Рішення

від 02.07.2009 по справі 5/48

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/48

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "02" липня 2009 р.Справа №  5/48

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Змеула О.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5/48

за позовом: Закритого акціонерного товариства "Кіровоградлітмаш", м.Кіровоград  

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський завод будівельної кераміки", м. Кіровоград    

про визнання недійсним договору,

Представники сторін:

від позивача - керівник Шамілов В.М., довідка від 29.06.07 № 31823;

від відповідача - представник Кошутська О.С., довіреність № 1Д  від 20.10.08.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 30.06.2009 до 15 год. 02.07.2009.  

Закрите акціонерне товариство "Кіровоградлітмаш" звернулося до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимогу визнати недійсним договір купівлі-продажу будівлі від 13 квітня 2006р. б/н (далі - Договір від 13.04.2006р.), що укладений між закритим акціонерним товариством "Кіровоградлітмаш" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський завод будівельної кераміки", предметом якого є триповерхова будівля адміністративно-побутового корпусу (літ. Д.д), розташованого за адресою: м. Кіровоград, вул. Ливарна, 1-д.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву в яких позов відхилив, посилаючись на те, що Договір 13.04.2006р. був повністю виконаний сторонами, за придбану будівлю кошти, обумовлені договором, ним сплачені. Також рішенням третейського суду від 13.04.2006р. Договір від 13.04.2006р. адміністративно - побутового корпусу, розташованого за адресою: м. Кіровоград, вул. Ливарна, 1-д, визнано дійсним.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Право власності на адміністративно побутовий корпус літ Д. у складі комплексу будівель, розташованого за адресою: м. Кіровоград, вул. Ливарна, 1-д, належало ЗАТ "Кіровоградлітмаш", що засвідчено рішенням виконкому Новенської селищної ради Кіровського району м. Кіровограда та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.02.2006 (а.с. 24-25).  

 Між закритим акціонерним товариством "Кіровоградлітмаш" - продавець, яке представляв голова правління Шамілов В.М., та товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський завод будівельної кераміки", яке представляв генеральний директор Кадигроб С.М. - покупець укладений договір купівлі-продажу будівлі б/н від 13 квітня 2006р., предметом якого є триповерхова будівля адміністративно-побутового корпусу (літ. Д.д.), площа забудови 1371 кв.м., розташований за адресою: м. Кіровоград, вул. Ливарна, 1-д. За цим договором зазначена будівля виділяється продавцем із складу цілісного майнового комплексу і передається покупцю як окремий об'єкт нерухомості. Покупець зобов'язався сплатити покупцю за цим договором 56 179 грн.  

Умовами пунктів 1.5., 1.6. Договору від 13.04.2006р. передбачено, що право власності на будівлю переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору або винесення рішення третейського суду визначення права власності на будівлю. Фактичне приймання передача будівлі покупцю здійснюється на підставі двостороннього акта наступного дня після посвідчення цього договору.

Відповідно п. 7.1 Договору від 13.04.2006р. оплату посвідчення цього договору сторони приймають на себе у рівних частинах.

Відповідно п. 7.4. Договір від 13.04.2006р. набирає чинності з моменту здійснення посвідчення.

При вирішенні даного спору судом враховано, що відповідно до пункту 9.2. Статуту ЗАТ "Кіровоградлітмаш", зареєстрованого державним реєстратором 20.06.2002р., вищим органом товариства є загальні збори акціонерів, до компетенції яких віднесено, зокрема, прийняття рішень щодо розпорядження всім майном товариства, включаючи кошти (а.с.47-55).

При цьому підпункт 3 пункту 9.4. Статуту ЗАТ "Кіровоградлітмаш", яким передбачено право голови правління укладати угоди, договори, контракти від імені товариства, не суперечить пункту 9.2. статуту, а лише уповноважує відповідну посадову особу вчиняти зазначені дії від імені акціонерного товариства без доручення.

У матеріалах справи відсутні, а на вимогу суду не подані докази прийняття загальними зборами акціонерів акціонерного товариства позивача рішення щодо відчуження адміністративно - побутового корпусу комплексу, розташованого за адресою: м. Кіровоград, вул. Ливарна, 1д, або всього цілісного майнового комплексу. Позивач заперечує прийняття загальними зборами акціонерного товариства позивача рішення щодо відчуження зазначеного адміністративно - побутового корпусу літ. Д. Натомість позивач надав до суду витяг з протоколу № 2 від 14.10.2008 року загальних зборів акціонерів ЗАТ "Кіровоградлітмаш", який містить рішення - зобов'язати голову правління Шамілова В.М. звернутися до суду для вирішення питання по визнанню недійсним (нікчемним) Договору від 13.04.2006р.  

Вказане свідчить про неправомірне перевищення своїх повноважень головою правління Шаміловим В.М. стосовно відчуження нерухомого майна, належного ЗАТ "Кіровоградлітмаш", без необхідного рішення вищого органу акціонерного товариства.  

Позивач надав суду додаткову угоду від 13 до договору купівлі-продажу адміністративно - побутового корпусу від 13 квітня 2006 року між ЗАТ "Кіровоградлітмаш" і ТОВ "Кіровоградський" завод будівельної кераміки" (далі - додаткова угода).

Пунктом 5 додаткової угоди передбачено, що вона є невід'ємною частиною до договорів купівлі - продажу адміністративно - побутового корпусу.

Пунктом 1 додаткової угоди передбачено, що покупець зобов'язується до 13 серпня 2006 року посвідчити нотаріально договір купівлі - продажу адміністративно - побутового корпусу, так як без нотаріального посвідчення договір є нікчемним.  

Відповідач надав докази сплати ним на рахунок позивача суми обумовленої Договором від 13.04.2006р. в розмірі 56179,20 грн. за платіжними дорученнями № 15 від 06.09.2006 на суму 50000 грн. та № 68 від 12.09.2006 на суму 6179,20 грн.

Факт передачі адміністративно-побутового корпусу (літ. Д.д.) продавцем покупцю засвідчено актом приймання - передачі від 12 вересня 2006 року, підписаним, як зазначено, замісником голови правління ЗАТ "Кіровоградлітмаш" Чельник О.М. та генеральним директором ТОВ "Кіровоградський завод будівельної кераміки" Кадигроб С.М.  Тобто, сторони виконали Договір від 13.04.2006р., продавець передав покупцю адміністративно-побутового корпус, який сплатив продавцю обумовлену договором суму.   

Проте, спірний Договір від 13.04.2006р. щодо відчуження об'єкта нерухомості сторони не посвідчили нотаріально.

Дослідивши обставини справи, подані докази, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарський суд виходить з того, що згідно частини 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Із положення частини 1 ст. 210 Цивільного кодексу України слідує, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Також частинами 3 і 4 ст. 334 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини 1 ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.  

Заперечення відповідача та його посилання на те, що зазначений договір купівлі - продажу від 13.04.2006р. визнано дійсним, право власності на адміністративно - побутовий комплекс визнано за ТОВ "Кіровоградський завод будівельної кераміки" відповідно до рішення третейського суду від 13.04.2006р., створеного для вирішення конкретного спору, відхиляються господарським судом, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом частини другої статті 35 ГПК та частини десятої статті 38 Закону України "Про третейські суди" факти (обставини), встановлені рішенням третейського суду, не мають преюдиціального значення для господарського суду, в тому числі і у розгляді ним справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у третейському провадженні. (із  змінами,  внесеними згідно із Законом України № 1076-VI від 05.03.2009). Тобто, на час вирішення даного спору у господарського суду взагалі відсутні правові підстави враховувати факти, встановлені рішенням третейського суду від 13.04.2006р. на яке посилається відповідач.

За змістом статті 55 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду є обов'язковим лише для сторін. Виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.   

Із статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" слідує, що до переліку документів, що є підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, не входить рішення третейського суду.   

Отже, рішення третейського суду про визнання договору купівлі-продажу нерухомості дійсним на підставі частини 2 ст. 220 Цивільного кодексу України не є актом органу судової влади, на підставі якого у набувача виникає право власності на таке майно.

Згідно із статтею 55 Закону України "Про нотаріат" № 3425-12 нотаріуси посвідчують договори про відчуження нерухомого майна, яке підлягає реєстрації, лише за умови подання власником майна документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується. Для посвідчення договору про відчуження нерухомого майна нотаріально до нотаріуса повинні прибути сторони з документами, що підтверджують повноваження їх представників, тому відхиляються посилання позивача на те, що саме відповідач не посвідчив договір нотаріально.

Рішення третейського суду від 13.04.2006р. мотивоване тим, що саме ЗАТ "Кіровоградлітмаш" ухилилося від посвідчення договору купівлі-продажу нотаріально, але це рішення третейського суду з урахуванням статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінюється господарським судом критично і відхиляється як доказ.

Дії сторін свідчать про те, що обидві сторони ухилилися від посвідчення договору купівлі - продажу від 13.04.2006р. нотаріально, оскільки і третейська угода від 13.04.2006р. про створення третейського суду для вирішення конкретного спору про визнання Договору від 13.04.2006р. і рішення третейського суду від 13.04.2006р. були складені в той самий день в який був укладений Договір купівлі - продажу від 13.04.2006р.

Проте позивач, розуміючи необхідність посвідчення договору нотаріально, направляв відповідачу листи з проханням посвідчити Договір від 13.04.2009р. нотаріально (а.с. 15, 16).      

Згідно правил статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Господарським судом першої інстанції враховується, що рішення суду про визнання недійсним нікчемного правочину, як акту правосуддя, має обов'язковий преюдиційний характер і є необхідним для офіційної констатації вже існуючого факту, оскільки якщо при нікчемності юридичні наслідки не наступають силою закону, то при оспорюванні договору юридичні наслідки, які вже настали, відпадають силою судового рішення.

Аналогічну правову позицію викладено в пункті 20 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року", із змісту якого вбачається, що у випадку якщо сторони нікчемного правочину виконали його умови повністю або в певній частині, якщо зазначений правочин зареєстрований у відповідних органах, то виникає потреба у визнанні судом нікчемного правочину недійсним.

Спірний Договір від 13.04.2006р. нотаріально не посвідчений. Проте сторони виконали цей Договір від 13.04.2006р., продавець передав покупцю адміністративно-побутовий корпус, а останній сплатив продавцю обумовлену договором суму.

25 липня 2006р. виконкомом Новенської селищної ради Кіровського району м. Кіровограда оформлено і видано ТОВ "Кіровоградський завод будівельної кераміки" свідоцтво про право власності на нерухоме майно комплексу будівель по вул. Ливарна, 1е у м. Кіровограді, до складу якого входить і адміністративно - побутовий корпус літ. Д, площею 3686,1 кв. м. (а.с. 57).

Також була проведена державна реєстрація права власності ТОВ "Кіровоградський завод будівельної кераміки" на адміністративно - побутовий корпус літ. Д, що є частиною комплексу будівель по вул. Ливарна, 1е у м. Кіровограді, що засвідчено витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.07.2006 та 09.09.2008, виданими ОКП "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" (а.с. 58-59), яке при здійсненні реєстрації прав власності діє згідно п. 5 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, позов про визнання Договору від 13.04.2006р. недійсним підлягає задоволенню.

Згідно частин 1 і 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову судові витрати у справі покладаються на відповідача повністю.

За згодою представників сторін була оголошена вступна і резолютивна  частини рішення.   

Керуючись ст.ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                               ВИРIШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу будівлі б/н від 13.04.2006 року, укладений закритим акціонерним товариством "Кіровоградлітмаш" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський завод будівельної кераміки", предметом якого є триповерхова будівля адміністративно-побутового корпусу комплексу будівель, розташованого по вул. Ливарна, 1-д у м. Кіровограді.  

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Кіровоградський завод будівельної кераміки”, 25491, м. Кіровоград, Кіровський район, вул. Ливарна, 1Е, ідентифікаційний код 33797136, на користь закритого акціонерного товариства "Кіровоградлітмаш", 25491, м. Кіровоград, Кіровський район, вул. Ливарна, 1, ідентифікаційний код 31562464, судові витрати з державного мита в сумі 85 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Наказ видати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення  десятиденного  строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                 О.А. Змеул

рішення оформлене у

повному обсязі 06.07.09