Рішення

від 04.09.2009 по справі 41/385

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/385

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/385

04.09.09

За позовомВідкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський Втормет»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ПФК «Система»

Простягнення 85 042,03 гривень.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

Від позивача:     Єрофієва Ю.В.  –дов. № 08/20 від 21.04.2009 року;

Від відповідача:   не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський Втормет»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФК «Система»про стягнення  85 042,03 гривень.

Ухвалою від 22.06.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 17.08.2009 року.

В судовому засіданні 17.08.2009 року, представник позивача надав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та усні пояснення по суті спору, відповідно до яких, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 17.08.2009 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 17.08.2009 року у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відклав розгляд справи до 04.09.2009 року.

В судовому засіданні від 04.09.2009 року представник позивача надав суду усні пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 04.09.2009 року вдруге не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

На підставі положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 04.09.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представника позивача, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :          

02 лютого 2009 року між сторонами було укладено договір поставки № 70д/02 (далі-Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити лом та відходи чорних металів –метали чорні вторинні по видам та підвидам, передбачені ГСТУ 4121 –2002, лом та відходи кольорових металів та сплавів, передбачених ДСТУ 3211-95 (ГОСТ 1639-93), в подальшому товар.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна товару вказується в специфікаціях або додаткових угодах, оформлених у вигляді доповнень до Договору, без врахування ПДВ, яке нараховується в порядку передбаченому Законом України «Про податок на додану вартість». Ціна товару встановлюється з врахуванням умов поставки, вказаних у специфікаціях або додаткових угодах до Договору. Специфікації та додаткові угоди є невід'ємною частиною Договору.

Поставка товару здійснюється постачальником на умовах, вказаних в специфікаціях до Договору. Кожна партія товару передається на основі Акту приймання металів чорних (вторинних) або Акту приймання лому та відходів кольорових металів, надалі –Акт приймання –передачі. Також можлива передача товару від постачальника до покупця на підставі накладної (п. 3.1. Договору).

Умовами пункту 3.3. Договору визначено, що поставка товару здійснюється на протязі строку дії договору по цінам, встановлених сторонами на відповідні періоди відповідними специфікаціями порядком, передбаченим п. 2.1. Договору. В разі партнерства по поставкам товару на умовах передплати постачальник зобов'язаний поставити партію товару покупцю на отриману суму передплати на протязі 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання грошових коштів.

На виконання умов п. 3.3. Договору позивачем було перераховано передплату за товар в сумі 115 000,00 гривень, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 2164 від 05 лютого 2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було підписано Акт приймання металів чорних (вторинних) № 2517 –Ломпром від 20.03.2009 року, відповідно до якого відповідач поставив позивачу товар в кількості 43,35 тонн, на загальну суму 47 767,82 гривень.

Отже відповідач свої зобов'язання по Договору в частині поставки товару в повному обсязі не виконав, товар на суму передплати в розмірі 67 232,18 гривень (115 000,00 –47 767,82) вчасно не поставив.

Пунктом 6.4. Договору встановлено, що в разі невиконання зобов'язань, передбачених п. 3.3. Договору, постачальник зобов'язаний повернути покупцю суму не отовареної передплати та сплатити штраф у розмірі 5 % від суми не отовареної передплати на протязі 5 (п'яти) банківських днів  з моменту порушення зобов'язань.

Таким чином, в силу умов Договору, у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем повернути кошти в сумі 67 232,18 гривень.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм,  господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 67 232,18 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом э неустойка, що обчислюється  у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.4. Договору встановлено, що в разі невиконання зобов'язань, передбачених п. 3.3. Договору, постачальник зобов'язаний повернути покупцю суму не отовареної передплати та сплатити штраф у розмірі 5 % від суми не отовареної передплати на протязі 5 (п'яти) банківських днів  з моменту порушення зобов'язань.

Позивач за порушення зобов'язання передбаченого п. 3.3.Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача штраф в сумі 3 361,60 гривень.

Господарський суд здійснивши перерахунок розміру штрафу, встановив, що позивач вірно визначив суму штрафу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню повністю.

Також, позивач керуючись ч. 6 ст. 231 ГК України, нарахував та просить стягнути з відповідача штрафні санкції (неустойка) в розмірі облікової ставки НБУ за час користування чужими коштами (в період з 16.02.09 року по 22.05.2009 року)  в сумі 5 204,80 гривень та пеню в розмірі 5 204,80 гривень.

Відповідно до положень ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Оскільки між сторонами угода щодо неустойки та пені не укладена, а ч. 2 ст. 231 ГК України застосовується лише за наявності специфічного суб'єктного складу чи правовідносин, до яких даний спір не відноситься, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, слід зазначити, що ч. 6 ст. 231 ГК України визначає лише порядок визначення розміру штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань, а не обов'язок сторони їх сплатити в розмірі облікової ставки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 659,64 гривень та 3 379,02 гривень інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок індексу інфляції та 3 % річних, з урахуванням п.п. 3.3. та 6.4. Договору та  в межах періодів визначених позивачем, Господарський суд м. Києва прийшов до висновку, що інфляційні втрати  та 3 % річних підлягають до стягнення частково в розмірі 1 546,34 гривень та в розмір 655,44 гривень відповідно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно  розміру задоволених вимог.

          Керуючись  ст.ст. 33, 49,  82-85 ГПК України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФК «Система»(01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, н/п № 43, код ЄДРПОУ 34614698) на користь Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський Втормет»(49124, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Липова, 1 код ЄДРПОУ 00191454) 67 232,18 (шістдесят сім тисяч двісті тридцять дві) гривні 18 копійок - боргу, 1 546,34 (одна тисяча п'ятсот сорок шість) гривень 34 копійки - інфляційних втрат, 655,44 (шістсот п'ятдесят п'ять) гривень 44 копійки - 3 % річних, 3 361,60 (три тисячі триста шістдесят одна) гривня 60 копійок –штрафу, 727,95 (сімсот двадцять сім) гривень 95 копійок - державного мита та 267,50 (двісті шістдесят сім) гривень 50 копійок -  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                             О.М. Спичак

Дата підписання рішення

29.09.2009р.