Рішення

від 25.09.2009 по справі 41/507

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/507

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/507

25.09.09

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "МС Ойл Кард"

Простягнення 211 018,21 грн.

                                                                                                 Суддя  Спичак О.М.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

від позивача:      Гичко О.А. –дов. № 1976 від 03.09.2009 року;

від відповідача : не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газовик»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Ойл Кард" про стягнення 153 240, 03 грн. –основного боргу, 21 055,24 грн. –інфляційних втрат, 4 283, 54 грн. –3% річних та 32 439,40 грн.  –пені.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито,  та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов'язання щодо розрахунку за реалізований товар.

Ухвалою від 19.08.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 07.09.2009 року.

В судовому засіданні 07.09.2009 року, представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав  усні пояснення по суті спору, відповідно до яких, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання 07.09.2009 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою представника відповідача ухвалою суду від 07.09.2009 року розгляд справи відкладено на 25.09.2009 року.

В судовому засіданні 25.09.2009 року, представник позивача надав усні пояснення по суті спору та додаткові документи.

Представник відповідача в судове засідання 25.09.2009 року вдруге не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

На підставі положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 25.09.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газовик»(комітент, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МС Ойл Кард" (комісіонер, відповідач) було укладено Договір комісії № 01/43/02  (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, комісіонер зобов'язується за дорученням комітента укладати в інтересах останнього від свого імені угоди з продажу скрапленого газу, названого в подальшому товар та здійснювати його реалізацію.

Пунктами 1.2 та 1.3 Договору передбачено, що ціна продажу товару, а також, інші умови та вказівки комітента передбачаються в Додатках до даного Договору , які є невід'ємною його частиною. Виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно укладає угоди купівлі-продажу з третьою особою.

Відповідно до пункту 3.1 Договору товар переданий комісіонеру, а також, кошти, отримані від його реалізації, є власністю комітента на підставі ст. 398 ЦК України.

Згідно з пунктом 3.3 Договору розрахунки проводяться по мірі надходження коштів на поточний  рахунок комісіонера за реалізацію товару, але не пізніше 3-х банківських днів.

Позивач на виконання умов Договору поставив відповідачеві для реалізації товар, однак, відповідач за поставлений та реалізований товар кошти в сумі 153 240,03 грн. не повернув, що підтверджується звітом комісіонера за червень 2009 року, внаслідок чого, в останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 153 240,03 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 153 240,03 грн.

Статтею 1011 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно зі статтею 1012 Цивільного кодексу України комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 153 240,03 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасного перерахування коштів за реалізований товар, згідно п. 3.3 даного Договору, комісіонер виплачує комітентові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, установленої в цей період, нараховану на суму реалізованого товару на кожний день прострочення.

Позивач керуючись п. 4.1 Договору  нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 32 439,40  грн.

Виходячи з положень частини 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до слати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

П. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках  розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягаю стягненню  зі сторони, що порушила зобов'язання.

          Беручи до уваги скрутне фінансове становище відповідача, суд вважає за необхідне використати надане йому право та зменшити розмір пені до 16  219,70 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 4 283,54 грн. та 21 055,24 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, зважаючи на прострочення відповідача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині та їх розмір визначений позивачем вірно, у повній відповідності до норм чинного законодавства, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню в повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

       Керуючись  ст.ст. 33, 49,  82-85 ГПК України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард»(02660, м. Київ, вул. Попудренка, 52, оф. 101, код ЄДРПОУ 32527593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик»(08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Жовтнева, 35, кв. 26, код ЄДРПОУ 30161072) 153 240 (сто п'ятдесят три тисячі двісті сорок) грн. 03 коп. –основного боргу, 16  219  (шістнадцять тисяч двісті дев'ятнадцять) грн. 70 коп. –пені, 21 055 (двадцять одну тисячу п'ятдесят п'ять) грн. 24 коп. –інфляційних втрат, 4 283 (чотири тисячі двісті вісімдесят три) грн. 54 коп. –3 % річних, 1 947 (одну тисячу дев'ятсот сорок сім) грн. 99 коп. – державного мита та 108 (сто вісім) грн. 93 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                           О.М. Спичак

Дата підписання рішення  

30.09.2009 року