Рішення

від 23.09.2009 по справі 37/577

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/577

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/577

23.09.09

За позовомПриватного підприємства «ПРАЙМ-М»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ЄЛЄСАН»

Простягнення 1 235, 28 грн.

 Суддя  Гавриловська І.О.                                                                                                                                                  

У судових засіданнях приймали участь:

Від позивача:           Булатов А.В. –дов. № 05/09 від 22.09.09 р.                                    

Від відповідача:           не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «ПРАЙМ-М»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄЛЄСАН»про стягнення 760,20 грн. основного боргу, 88,03 грн. пені, 30,62 грн. трьох процентів річних, 162,53 грн. інфляційних нарахувань та 193,30 грн. неотриманого прибутку, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару за договором № 3/40 від 26.11.2007 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.09 р. було порушено провадження у справі № 37/577, розгляд справи призначено на  23.09.09 р.

У судовому засіданні 23.09.09 р. представник позивача надав суду заяву про відмову від стягнення суми неотриманого прибутку. Також  надав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 17.08.09 р., позовні вимоги в решті підтримав та просив їх задовольнити.

У дане судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 17.08.09 р. у даній справі не виконав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, зважаючи на те, що позивач не заперечує проти вирішення справи без участі його представника, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

                                               ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством «ПРАЙМ-М»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄЛЄСАН»був укладений договір № 3/40 від 26.11.07 р., відповідно до умов якого позивач (продавець) продав продовольчі товари, а відповідач (покупець) купив їх. Документи на товар, які продавець повинен передати покупцеві: накладна, податкова накладна.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до пункту 5.1. договору № 3/40 від 26.11.07 р., оплата за отриманий товар здійснюється покупцем в українській національній валюті в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця після спливу 21 банківського дня з моменту отримання товару.

Представник Приватного підприємства «ПРАЙМ-М»у судовому засіданні 23.09.09 р. пояснив, що на виконання умов договору № 3/40 від 26.11.07 р. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 760,20 грн. за накладними № 102 від 28.11.07 р. на суму 204,12 грн., № 104 від 08.02.08 р. на суму 136,08 грн., № 187 від 13.03.08 р. на суму 68,04 грн., № 231 від 07.04.08 р. на суму 204,12 грн. та № 302 від 13.05.08 р. на суму 147,84 грн., належним чином підписані та засвідчені печатками сторін копії яких додано до матеріалів справи.

За відвантажений (відпущений) товар відповідач розрахунок не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість  у сумі 760,20 грн.

Приватне підприємство «ПРАЙМ-М»у позовній заяві стверджувало, що неодноразово зверталось до ТОВ «ЄЛЄСАН» з проханнями сплатити борг, але відповіді на звернення не отримувало.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ «ЄЛЄСАН»760,20 грн. основного боргу, 88,03 грн. пені, 30,62 грн. трьох процентів річних та 162,53 грн. інфляційних нарахувань, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 3/40 від 26.11.07 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача   підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 760,20 грн. основного боргу, а відповідач їх визнав, про що свідчить підписаний та завірений печаткою ТОВ «ЄЛЄСАН»акт звіряння взаєморозрахунків від 01.08.08 р., то позов Приватного підприємства «ПРАЙМ-М»про стягнення з ТОВ «ЄЛЄСАН»суми основного боргу за договором № 3/40 від 26.11.2007 р. у розмірі 760,20 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Приватне підприємство «ПРАЙМ-М»у позовній заяві просило суд також стягнути з відповідача 30,62 грн. трьох процентів річних та 162,53 грн. інфляційних нарахувань за неналежне виконання ним зобов'язань по оплаті товару за договором №  3/40 від 26.11.07 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання в сумі 760,20 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню  відповідно 162,53 грн. інфляційних нарахувань та 30,62 грн. трьох річних процентів.

          Також позивач просить стягнути з відповідача 88,03 грн. пені за порушення договірного зобов'язання.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2. договору № 3/40 від 26.11.07 р. встановлено, що у випадку несвоєчасного перерахування грошових коштів за одержаний товар на розрахунковий рахунок продавця, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Неоплата відповідачем отриманого товару є порушенням вимог договору № 3/40 від 26.11.07 р., тому є підстави для застосування відповідальності за умовами цього договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а тому вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань визнаються судом обґрунтованими в розмірі 88,03  грн.

У судовому засіданні 23.09.09 р. представник позивача надав суду заяву про відмову від позовних вимог про стягнення 193,30 грн. неотриманого прибутку з суми боргу, яка судом була прийнята.

Відповідно до пункту  4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

За таких обставин позов в частині вимог про стягнення з відповідача 193,30 грн. неотриманого прибутку з суми боргу підлягає припиненню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –         

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄЛЄСАН»(03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 72, код ЄДРПОУ 34001101) на користь Приватного підприємства «ПРАЙМ-М»(09354, Київська область, Володарський район, с. Зрайки (частина 1 села), вул. Лісова, 1 В, код ЄДРПОУ 34161267) 760 (сімсот шістдесят) грн. 20 коп. основного боргу, 88 (вісімдесят вісім) грн. 03 коп. пені, 162 (сто шістдесят дві) грн. 53 коп. інфляційних нарахувань, 30 (тридцять) грн. 62 коп. трьох процентів річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп.  витрат по сплаті державного мита та 99 (дев'яносто дев'ять) грн. 53 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 193,30 грн. неотриманого прибутку з суми боргу припинити.

4.           Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                            Гавриловська І.О.