Рішення

від 28.09.2009 по справі 53/503

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/503

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/503

28.09.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк»  

до Закритого акціонерного товариства «Мінський»

про стягнення 10 032,53 грн.

                                                                                              Суддя   Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Ручка О.А. –представник  по довіреності від 25.08.2009р.

від відповідача: не з'явились    

СуТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Мінський»заборгованості за Договором поставки № МН-19/434/07 від 20.09.2007р. в розмірі 10 032,53 грн. основного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2009р. порушено провадження по справі № 53/503, розгляд справи призначено на 28.09.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/6560 від 21.09.2009р., наданим позивачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 28.09.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

17.11.2006р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № МН-19/434/07 відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов'язується поставити, а Покупець (відповідач) прийняти та оплатити молоко, молочні продукти та інші продукти харчування (п. 1.1 Договору № МН-19/434/07 від 17.11.2006р.).

Згідно з п. 7.6. Договору № МН-19/434/07 від 17.11.2006р. він набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2009р.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 10 465,87 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями товарно-транспортних накладних: КВНК336677 від 24.07.2008р., КВНК338607 від 25.07.2008р., КВНК339843 від 26.07.2008р., КВНК340931 від 27.07.2008р., КВНК341985 від 28.07.2008р., КВНК344055 від 29.07.2008р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

З позовної заяви та наданих позивачем в судовому засіданні пояснень слідує, що відповідач частину продукції на суму 433,34 грн. оплатив.

          В п. 3.3. Договору № МН-19/434/07 від 17.11.2006р. зазначено, що розрахунки за продукцію, що відпускається, здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів в касу останнього. Покупець зобов'язується оплатити кожну отриману відповідно до положень цього договору партію продукції на пізніше 7 календарних днів з моменту її отримання.  

          До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що товар був прийнятий згідно з товарно-транспортними накладними уповноваженою особою покупця.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Матеріали справи свідчать що відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати поставленої продукції по договору не виконав, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 10 032,53 грн., що також підтверджується довідкою від 28.09.2009р. підписаною директором та головним бухгалтером позивача та актом звірки розрахунків станом на 08.08.2008р.

          Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов'язку щодо належного виконання зобов'язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі  10 032,53 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути із Закритого акціонерного товариства «Мінський»(04201, м. Київ, Мінське шосе, 4; ідентифікаційний код 23493904 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк»(02660, м. Київ, вул. М.Раскової, 4; ідентифікаційний код 33543684) основний борг в сумі 10 032 (десять тисяч тридцять дві) грн. 53 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 315 (триста п'ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                         Грєхова О.А.