Рішення

від 28.09.2009 по справі 53/508

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/508

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/508

28.09.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Импекс Л»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «О'Кей Україна»

про стягнення 4 627,26 грн.

Суддя             Грєхова О.А.

Представники:

Від позивача: Філіппенков А.М. –представник за довіреністю від 21.09.2009р.

Від відповідача: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю  «О'Кей Україна»заборгованості за Договором поставки № 518/10/07-ПТ від 22.10.2007р. в розмірі 4 627,26 грн., в тому числі: 4 503,48 грн. основний борг, 108,42 грн. пеня та 15,36 грн. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.09.2009р. порушено провадження у справі № 53/508, розгляд справи призначено на 28.09.2009р. Цією ж ухвалою відмовлено позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем було укладено договір, відповідно до умов якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4 503,48 грн., за який відповідач не розрахувався, в результаті чого за ним утворилася заборгованість.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог № 180 від 25.09.2009р., в якій просить крім викладеного в позовній заяві стягнути з відповідача ще й 1 500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АГ № 982101 станом на 18.09.2009р., наданим позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 14.09.2009р. про що свідчить відмітка про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 28.09.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача,  суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1  ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

22.10.2007р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № 518/10/07-ПТ (далі Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та відповідно до Замовлень Покупця поставляти Товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати Товар і оплатити його вартість, за цінами вказаними у відповідній Специфікації (п.1.1. Договору поставки № 518/10/07-ПТ від 22.10.2007р.).  

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.4. договору поставки № 518/10/07-ПТ від 22.10.2007р. право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товари поставлено покупцю. Товар буде вважатися поставленим покупцю за умови: якщо сторони підписали товарно-транспортні/товарні накладні, що засвідчує отримання товару покупцем; постачальник надав покупцю всі передбачені договором документи; постачальник поставив товар покупцю, відповідно до вимог даного договору.

Факт поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму 4 503,48 грн. підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями наступних видаткових накладних: № И000002508 від 26.06.2009р., № И000002605 від 03.07.2009р., замовленнями № 0000602114, № 0000592816 та квитанціями приймання № 0019826, № 0024907.

Відповідно до пункту 8.2. Договору поставки № 518/10/07-ПТ від 22.10.2007р. сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару протягом 24 днів з моменту поставки товару.

Відповідач оплати за отриманий від позивача товар не здійснив.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Импекс Л»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання, покладені на нього договором.

Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 8.2 договору поставки № 518/10/07-ПТ від 22.10.2007р.), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору  за отриманий товар не розрахувався.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов ТОВ «Импекс Л»щодо стягнення з ТОВ «О'Кей Україна»основного боргу за договором поставки № 518/10/07-ПТ від 22.10.2007р. у розмірі 4 503,48 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача  108,42 грн. пені та 15,36 грн. 3% річних, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлений товар.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Право чин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним.

Судом встановлено, що сторони письмово не погодили такий вид відповідальності як стягнення пені за порушення положень п. 8.2 договору стосовно порушення строків розрахунків за поставлений товар, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 108,42 грн. задоволенню не підлягає як така, що не ґрунтується на нормах закону.

Відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягає стягненню 15,36 грн. –три  проценти річних від простроченої суми, розмір якої визначений за розрахунком позивача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того,  позивач просить покласти на відповідача витрати пов'язані з оплатою адвокатських послуг у розмірі 1 500,00 грн.

Витрати позивача на оплату послуг адвоката по цій справі в сумі 1 500,00 грн. підтверджуються належним чином засвідченими копіями договору про надання юридичної допомоги від 01.08.2009 р. та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю видане адвокату –Філіпченковій О.Б., а також квитанцією про перерахування коштів у сумі 1500,00 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Оскільки стаття 49 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування судових витрат за рахунок винної сторони, то суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на сплату послуг адвоката в розмірі 1 500,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.  ст. ст. 525, 526, 530, 543, 554, 549, 551, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва                          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «О'Кей Україна»(01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 33, пов. 13, код ЄДРПОУ 34356884 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Импекс Л»(69037, м. Запоріжжя, вул. Миру, 2; код ЄДРПОУ 22133368) основний борг в сумі 4 503 (чотири тисячі п'ятсот три) грн. 48 коп., три проценти річних в сумі 15 (п'ятнадцять) грн. 36 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп., 236 (двісті тридцять шість) грн.. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн.. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          В решті позовних вимог відмовити.

  Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                      Грєхова О.А.