Ухвала

від 04.08.2015 по справі 308/5826/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/5826/14-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого - Бисага Т.Ю.,

суддів - Дроботя В.В., Фазикош Г.В.,

при секретарі - Рогач О.Я.,

за участю представника ПАТ «ВТБ Банк» - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 квітня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі відділення «Закарпатське» ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року ПАТ ВТБ Банк в особі відділення «Закарпатське» ПАТ «ВТБ Банк», звернулося до суду з зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що 14.09.2012 року між ВАТ ВТБ Банк та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №R53700329901В, згідно якого останній отримав кредит, шляхом безготівкового перерахунку на карткових рахунок, у розмірі 100 тис. грн., із сплатою 33 % річних, строк кредитування до 14.09.2016 року. Однак взяті на себе зобов'язання Позичальник належним чином не виконує, в січні 2014 року Банком було надіслано письмову вимогу погашення заборгованості по кредиту, але позичальником така залишена без реагування.

За таких обставин, Банк вважає, що позичальник ОСОБА_2 у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України зобов'язаний сплатити суму заборгованості по кредиту та відсотків з нарахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Станом на 29 квітня 2014 року заборгованості позичальника ОСОБА_2 по кредитному договору №R3700329901В від 14.09.2012 року становила 92996,40 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 квітня 2015 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись та вважаючи незаконним рішення першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 квітня 2015 року та ухвалити нове рішення, у задоволенні вимог яким відмовити повністю, мотивуючи це неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи та порушенням норм процесуального права.

Зокрема, зазначає, що в позивача були відсутні підстави для звернення до суду, так як спір не підвідомчий місцевому суду, право Відділення "Закарпатське" ПАТ "ВТБ БАНК" діяти від імені ПАТ "ВТБ БАНК" по судовій справі не підтверджене, в діях відповідача відсутнє умисне ухилення від взятих на себе зобов'язань, у справі відсутні належні докази та розрахунок "непомірної" заборгованості, копії документів по справі належним чином не завірені.

В судове засідання апелянт та його представник не з'явились, будучи належним чином повідомлені про час та місце слухання справи.

Представник позивача проти задоволення апеляції заперечувала.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні, колегія приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 вересня 2012 року між Публічним акціонерним

товариством ВТБ Банк, в особі заступника директора з роздрібного бізнесу відділення «Закарпатська регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк» ОСОБА_3, що діяла на підставі

довіреності від 06.08.2010 року, та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №R3700329901В, згідно якого Позичальнику надано грошові кошти (кредит) на споживчі цілі в інтересах сім'ї, шляхом безготівкового перерахунку на картковий рахунок, в розмірі 100 тис. грн., строком до 14.09.2016 р., зі сплатою за його користування 33 % річних.

Факт отримання кредиту Позичальником ОСОБА_2 підтверджується випискою по рахунку приватного клієнта №157752-2012/1004 від 14.09.2012 року (а.с.19).

Належними доказами встановлено, що Позичальник ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми кредиту та процентів за його користування належним чином не виконував.

03.02.2014 року Банком була надіслана Позичальнику ОСОБА_2 письмова вимога №120/1720-2 від 31.01.2014 року про необхідність погашення наявної заборгованості. Дану вимогу відповідач отримав 11.03.2014 року, про що свідчить його підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.20, 21), однак вимоги банку не виконав, поточну заборгованість не погасив.

З наданого позивачем розрахунку слідує, що станом на 29 квітня 2014 року заборгованість позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором №R3700329901В від 14.09.2012 року складає 92996,40 грн., з яких - 82926,89 грн. - сума заборгованості за кредитом з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту, в т.ч.: 7257,71 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 75540,55 грн. - поточна заборгованість за кредитом; 98,19 грн. - інфляційні витрати; 30,44 грн. - 3% річних; - 4369,01 грн. - сума заборгованості за процентами (плата за користування кредитом) з урахуванням 3% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення сплати процентів, в т.ч.: 4363,77 грн. - прострочена заборгованість за процентами за період з 31.03.2014 року по 29.04.2014 року; 5,24 грн. - 3% річних;-5700,50 грн. - пеня, нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0.5% за кожен день простроченого платежу.

Всі вказані розрахунки та належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи. (а.с. 17 - 19)

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем доведено той факт, що відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами кредитним договорам.

Твердження апелянта про відсутність повноважень у Відділення для підстав звернення до суду спростовується матеріалами справи. (а.с. 74 -75, 76 - 88).

Що стосується доводу апеляції щодо нарахованої позивачем пені, то з матеріалів справи вбачається, що в суді першої інстанції відповідач з клопотанням про зменшення розміру суми нарахованої пені не звертався. Свій контррозрахунок заборгованості не надавав.

В Банк ОСОБА_2 із заявою про реструктуризацію заборгованості не звертався.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовуються висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Враховуючи наведене, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись вимогами ст. ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - відхилити .

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: