Постанова

від 22.10.2010 по справі 2а-3021/10/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2010 р. Справа № 2a-3021/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі :

Судді Скільський І.І.,

при секретарі Дякун М.М.,

за участю сторін:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали адміністративної справи

за позовом Заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю „555В»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 8405,45 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2010 року заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „555В» про стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів в сумі 8116,28 грн. та пені в сумі 289,17 грн. Загальна сума заборгованості складає 8405,45 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю. Суду пояснив, що за відповідачем рахується заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за 33 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами до Фонду соціального захисту інвалідів в сумі 152238,24 грн, та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 1233,13 грн.

Представник відповідача заперечив проти адміністративного позову, суду пояснив, що відповідачем виконано нормативу працевлаштування інвалідів в 2007р. та 2009р.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність та використовує найману працю. 27.07.2010 року позивач керуючись Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у відповідності до Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року за №70, здійснив звірку на предмет виконання роботодавцем статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», якою встановлено, що відповідач за 2007, 2009 рік не подав звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб). За період 2007 року середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача складала 284 особу, а за 2009р. 43 відповідно. За вказаний період відповідач не здійснив реєстрацію в обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, не подавав звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, звітів до Калуського міськрайонного центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів не подавав, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів не виконав. Виявлені порушення виявлені та зафіксовані в акті перевірки за №216 від 27.07.2010 року.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами визначені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Відповідно до частини першої статті 17 вказаного Закону, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, не забороненою законом.

Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного й додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частина 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлює обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлено для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Таким чином, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідача складав два штатних працівника за 2007 та 2009 рік.

Частиною 9 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлено обов'язок роботодавців, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєстрації у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щорічного подання цим відділенням звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Постановою Кабінету Міністрів України за №70 від 31 січня 2007 року «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»затверджено Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю. Згідно вказаного порядку роботодавці реєструються у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб -підприємців. Для реєстрації пунктом 3 вказаного Порядку встановлено обов'язок роботодавців подати (надіслати рекомендованим листом) відділенню Фонду відповідну заяву за формою, що затверджується Мінпраці, та копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи -підприємця.

Також зазначеною постановою Кабінету Міністрів України за №70 від 31 січня 2007 року затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Згідно якого, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Форма вказаного звіту затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України за №42 від 10.02.2007 року.

Крім того, Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування передбачає, обов'язок роботодавців подання центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України за №420 від 19.12.2005 року затверджено форму подання такої звітності та інструкцій щодо її заповнення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування передбачають собою:

1.Виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, в тому числі спеціальних робочих місць.

2.Створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації.

3.Надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для працевлаштування інвалідів.

4.Звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

5.Забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством.

Судом встановлено, що відповідачем не виконано вказаних обов'язків, а також не надано доказів вжиття відповідачем будь-яких заходів спрямованих на забезпечення прав інвалідів на працевлаштування.

Частиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»передбачена відповідальність роботодавців за не здійснення працевлаштування інвалідів. А саме, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Частиною 2 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно частини 4 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Таким чином, суд зазначає, що створення робочих місць для інвалідів супроводжується обов'язком підприємства вжити всіх вище перерахованих заходів. Оскільки, відповідач інвалідів у своєму штаті не мав, будь-яких заходів на виконання зазначених обов'язків не вчиняв, то суд приходить до висновку про правомірність стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2007 рік згідно статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а позовні вимоги вважає такими, що підлягають до задоволення.

Судом відхиляються посилання представника відповідача на ту обставину, що за період 2007 року на підприємстві працювало десять інвалідів та за 2009 р. 2 відповідно, як на підставу для відмові в задоволенні адміністративного позову, оскільки дані про вказаних осіб, строк їх праці на підприємстві, сума заробітної плати врахована позивачем при здійсненні перевірки 27.07.2010 року та визначена нульова середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Наявність вказаних обставин не доводить визначення позивачем невірної середньооблікової кількості штатних працівників на підприємстві, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, також відповідачем не обґрунтовано будь-якого іншого розміру середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність за період 2007 року.

В суду відсутні докази на підтвердження вчинення відповідачем дій щодо забезпечення інвалідів робочими місцями згідно вимог законодавства.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „555В» , вул.Хмельницького, 73, м.Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 25073164 на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 8405,45 грн.(вісім тисяч чотириста п`ять гривень 45 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_3

Постанова складена в повному обсязі 27.10.2010 року.