Ухвала

від 29.07.2015 по справі 821/1891/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2015 року м. Київ К/800/4198/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Сірош М.В.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - Інспекція)

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05.08.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013

у справі № 821/1891/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньосірогозький ОПЗ" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень .

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Заремби М.В.,

відповідача - не з'явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.02.2013 № 0000732200 та № 0000742200.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05.08.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013, позов задоволено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з дотримання Товариством законодавчо встановлених умов формування податкового кредиту та витрат за операціями з придбання товару у товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-Компані» (далі - ТОВ «АРТ-Компані») та з недоведеності Інспекцією фактів зловживань з боку Товариства у сфері оподаткування.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про формування позивачем даних податкового обліку за номінально оформленими операціями, які не опосередковувалися реальним рухом активів.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «АРТ-Компані» у вересні 2012 року та з контрагентами-покупцями протягом цього ж періоду.

Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 17.01.2013 № 494/22-4/36419799, в якому відображено висновок Інспекції про фіктивний характер операцій з придбання позивачем товару (олії соняшникової нерафінованої) у названого постачальника, про що, на думку відповідача, свідчать такі обставини:

неможливість підтвердження реальності виконання цих операцій зустрічною звіркою контрагента з огляду на його неперебування за місцезнаходженням;

відсутність у названого контрагента майна, виробничих активів, основних засобів, необоротних активів та трудового персоналу, об'єктивно необхідних для провадження господарської діяльності;

анулювання виданого ТОВ «АРТ-Компані» свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ 1610.2012 за ініціативою цього платника; декларування ним мінімальних сум податку, що підлягають сплаті до бюджету, при мільйонних оборотах грошових коштів по рахунках; декларування ТОВ «АРТ-Компані» поставок переважно з одним контрагентом (товариством з обмеженою відповідальністю «А.К.В.І.Л.О.Н.»), яке має ознаки анонімної структури.

Наведені обставини слугували підставою для прийняття Інспекцією податкових повідомлень-рішень:

від 01.02.2013 № 0000732200, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 306 577,50 грн. (у тому числі 204 385 грн. за основним платежем та 102 192,50 грн. за штрафними санкціями);

від 01.02.2013 № 0000742200 про визначення платникові суми завищення від'ємного значення ПДВ за вересень 2012 року на 194 653 грн.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 ПК, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2).

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування ПДВ та податку на прибуток на суму понесених витрат ( у тому числі по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) з реальним виконанням господарської операції та з наявністю первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі її виконання.

При цьому платник повинен подати достовірні докази на підтвердження як наявності активу, що виступав предметом поставки, так і факту реалізації цього активу саме конкретним, задекларованим контрагентом.

Керуючись наведеними правилами оподаткування, суди попередніх інстанцій встановили, що за договором поставки від 30.08.2012 № 300812 ТОВ «АРТ-Компані» зобов'язався поставити в адресу позивача товар (олію соняшникову нерафіновану першого сорту), кількість, асортимент та вартість якого додатково узгоджується у додатках до договору. На підтвердження виконання розглядуваних операцій платником подано видаткові накладні, податкові накладні, протоколи випробування зразків продуктів харчування (якими засвідчено якість поставленого товару), товарно-транспортні накладні, якими оформлено транспортування продукції у процесі її доставки, платіжні доручення про оплату позивачем придбаного товару в безготівковому порядку.

Суди також встановили, що придбану продукцію було використано платником у власній господарській діяльності шляхом подальшої переробки та реалізації іншим суб'єктам господарювання.

Оцінивши представлені платником докази за правилами статті 86 КАС, суди попередніх інстанцій дійшли цілком об'єктивного висновку про дотримання платником наведених умов формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ шляхом підтвердження належними первинними документами реальності придбання товару у рамках взаємовідносин з ТОВ «АРТ-Компані».

При цьому суди цілком об'єктивно відхилили посилання Інспекції на відсутність у названого постачальника основних засобів та робочої сили як на доказ безтоварності розглядуваних операцій з огляду на недоведеність відповідачем зв'язку цього факту з неможливістю виконати розглядувані поставки із залученням інших фізичних осіб та орендованого майна.

Визнавши зазначені ТОВ «АРТ-Компані» у податковій звітності мінімальні та нульові значення сплати до бюджету як свідчення їх недобросовісності у податкових правовідносинах, Інспекція не врахувала, що сама по собі ця обставинам не є ознакою мінімізації оподаткування. Адже порядок формування бази оподаткування податку на прибуток та ПДВ не виключає навіть при значних кількісних показниках операцій з реалізації товарів (робіт, послуг) та витрат, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, нарахування до сплати в бюджет незначних сум податків. Несплата ж контрагентом податків є підставою для застосування до нього заходів примусового стягнення податкового боргу, а не для відмови Товариству у реалізації його права на податкову вигоду.

Інші обставини, викладені в акті перевірки (як-от не можливість проведення зустрічної перевірки постачальника, його участь у правовідносинах з анонімним контрагентом, подальше анулювання свідоцтва ТОВ «АРТ-Компані» про реєстрацію платником ПДВ) стосуються виключно діяльності цього постачальника та з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у податковому праві не можуть бути підставою для відповідальності платника податків - покупця за відсутності доказів узгодженості його дій з названим постачальником.

За таких обставин суди на підставі висновку про недоведеність податковим органом недобросовісності платника в силу оформлення фіктивних операцій правомірно задовольнили позов.

Доводи касаційної скарги не спростовують наведених висновків судів, а фактично свідчать про незгоду скаржника з установленими судами обставинами та з наданою ними юридичною оцінкою доказам. Втім перевстановлення фактичних обставин спору та переоцінка доказів перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, що виключає можливість скасування ухвалених у справі судових рішень з таких підстав.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити Інспекцію її правонаступником - державною податковою інспекцією у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області її правонаступником - державною податковою інспекцією у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області.

2. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення.

3. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05.08.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 у справі № 821/1891/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак М.В. Сірош