Постанова

від 15.02.2011 по справі 2а-4545/10/0770

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Cправа № 2а-4545/10/0770

рядок статзвітності 8.2.1

код - 11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2011 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої -судді Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання -Сідей І.І.

за участю сторін:

позивача: - представник ОСОБА_1

відповідача: - представник ОСОБА_2.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою закритого акціонерного товариства «Мукачівське містобудівельне управління №6» до Мукачівської об»єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 до статті 160 частини З КАС України 15 лютого 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 18 лютого 2011 року.

Позивач закрите акціонерне товариство «Мукачівське містобудівельне управління №6» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Мукачівської об»єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Мукачівської ОДПІ №18358/0009672340/0/10/23-01 від 17.09.2010р. і №18358/0009672340/1/10/23-01 від 02.12.2010р. про сплату 1 138 018 грн. ПДВ та штрафних (фінансових) санкцій на 569 009 грн., а також, № 18359/0009662340/0/10/23-01 від 17.09.2010р. і № 18359/0009662340/1/10/23-01 від 02.12.2010р. про сплату 1 422 523 грн. податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій 1 217 457 грн.10 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки Акту №1968/23-01/03450117 від 06.09.2010 року про результати документальної невиїзної перевірки закритого акціонерного товариства «Мукачівське мостобудівельне управління №6»щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з платником податків: ТОВ «Мега-Ланшафт»; ТОВ «Брондо»; ТОВ «Фарексвей», на підставі яких визначено податкові-повідомленя-рішення не ґрунтуються на законі, висвітлюють не встановлені і документально не доведені факти, а є лише суб'єктивною думкою та припущенням податкового ревізора-інспектора, і спростовуються первинними документами та діючим законодавством. Податкові повідомлення -рішення Відповідача є протиправними, безпідставними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити із підстав, що наведені у позовній заяві. Крім того, уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №18358/0009672340/1/10/23-01 від 02.12.2010 року, яким визначено податкові зобов»язання по податку на додану вартість в сумі 1 138 018 гривень за основним платежем та 569 009 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями та №18359/0009662340/1/10/23-01 від 02.12.2010 року, яким визначено податкове зобов»язання по податку на прибуток в сумі 1 422 523 гривні за основним платежем та 1 217 457 гривень 10 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила повністю з мотивів, викладених у письмовому запереченні проти позову, вважає його безпідставним та необґрунтованим.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку закритого акціонерного товариства «Мукачівське мостобудівельне управління №6»щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з платником податків: ТОВ «Мега-Ланшафт»; ТОВ «Брондо»; ТОВ «Фарексвей», про що складено акт перевірки №1968/23-01/03450117 від 06.09.2010 року

09 вересня 2010 року позивач надіслав на адресу Мукачівської ОДПІ свої письмові заперечення.

Відповідач своїм листом №18275/23-01/03450117 від 14.09.2010р. надав відповідь на заперечення, в якій повністю спростовує наведені Позивачем заперечення до акту документальної невиїзної перевірки.

За наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення № 18358/0009672340/0/10/23-01 від 17 вересня 2010р. про сплату 1 138 018 грн. 00 коп. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 1 138 018 грн. 00 коп., застосованих за порушення Позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями та № 18359/0009662340/0/10/23-01 від 17 вересня 2010р. про сплату 1 422 523 грн. 00 коп. податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій 1 217 457 грн. 10 коп., застосованих за порушення Позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2., пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-вр, із змінами та доповненнями.

30.09.2010р. Позивач своїми Скаргами та Поясненнями №123-124/10 та №125-126/10, в порядку пп. 5.2.2 та 5.2.3 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та керуючись Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996р. №29 (у редакції наказу ДПА України від 02.03.2001р. №82, оскаржив вищенаведені податкові повідомлення-рішення до Мукачівської ОДПІ.

30.10.2010р. Позивач отримав поштою від Відповідача Рішення про результати розгляду скарги №22457/10/25-007 від 26.11.2010р. ОСОБА_4 Відповідач залишив без змін податкове - повідомлення №18359/0009662340/0/10/23-01 від 17 вересня 2010р. про сплату 1 422 523 грн. 00 коп. податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій 1 217 457 грн. 10 коп. і скасував податкове -повідомлення № 18359/0009662340/0/10/23-01 від 17 вересня 2010р. в частині 569 009 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції з ПДВ і задовольняє скаргу Позивача у цій частині, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення -рішення залишає без змін, а скаргу відповідно без задоволення.

02.12.2010р. відповідачем винесене податкове - повідомлення №18359/0009662340/1/10/23-01 про сплату 1 138 018 грн. 00 коп. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 569 009 грн. та податкове - повідомлення №18359/0009662340/1/10/23-01 від 02.12.2010р. про сплату 1 422 523 грн. 00 коп. податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій 1 217 457 грн. 10 коп., які і є предметом оскарження у даній справі.

ОСОБА_3 пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, із змінами і доповненнями (надалі також «Закон «Про ПДВ»), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону «Про ПДВ», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

ОСОБА_3 підпункту 7.2.3. пункту 7.3. статті 7 Закону «Про ПДВ», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.5.1. пункту 7.3. статті 7 Закону «Про ПДВ», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не завжди дата отримання податкової накладної покупцем співпадає з датою виписки податкових накладних продавцем.

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону «Про ПДВ», право на нарахування податку й складання податкових накладних надається винятково особам, зареєстрованим як платники податків у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

На момент виконання договірних зобов'язань, а також проведення документальної невиїзної перевірки Позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з платником податків: ТОВ «Мега-Ланшафт»; ТОВ «Брондо», ТОВ «Фарексвей», контрагентами ЗАТ «МБУ № 6»податкових накладних, вказані контрагенти (ТОВ «Мега-Ланшафт», ТОВ «Брондо», ТОВ «Фарексвей») були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку як платники ПДВ, про що є відповідні свідоцтва і відповідні реєстраційні номери платників податку, а тому контрагенти Позивача, маючи спеціальну правоздатність, мали право складати податкові накладні (особа вважається платником ПДВ з моменту внесення її до реєстру платників ПДВ та видачі Свідоцтва платника ПДВ. З цього моменту вона має право виписувати податкові накладні).

Пункт 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України №165 від 30.05.97р. «Про затвердження форм податкової накладної та порядку їх заповнення», із змінами і доповненнями (надалі також «Наказ № 165»), встановлює: «Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто податкову накладну складає особа, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ». Однак, податкові накладні, дані з яких вносилися до податкових декларацій, виписували особи, які на дату їх складання були зареєстровані як платники податку і їм було привласнено індивідуальний податковий номер платника ПДВ та видано відповідне Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Як зазначено в підпункті 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону «Про ПДВ», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку -фактичну відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон України не передбачає.

Усі суми, які Позивач включав до податкового кредиту підтверджені належним чином оформленими податковими накладними. Податкові накладні оформлені з дотриманням усіх вимог пункту 7.2 статті 7 Закону «Про ПДВ»та Наказу № 165.

Щодо господарських взаємовідносин між Позивачем із зазначеними в Акті контрагентами (ТОВ «Мега-Ланшафт», ТОВ «Брондо»та ТОВ «Фарексвей»), то згадані відносини є оформленими належним чином -письмовими договорами, податковими та видатковими накладними, актами приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в), довідками про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3). На кожному документі є печатки та підписи сторін.

Так, згідно частини 8 статті 19 Господарського кодексу України (надалі також «ГК України»), усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Згідно пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»від 16 липня 1999 року № 996-XIV, із змінами і доповненнями (надалі також «Закон № 996-XIV», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Як зазначено у статті 1 згаданого вище Закону № 996-XIV, первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналогічні вимоги щодо відображення операцій у бухгалтерському обліку та щодо оформлення первинних документів наведено і в ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88. Згідно частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі також «ЦК України»), зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно частини 1 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. При цьому, пунктом 1 частини 2 згаданої вище статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків (крім іншого ), є договори та інші правочини. ОСОБА_3 до статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські взаємовідносини між Позивачем та ТОВ «Мега-Ланшафт», ТОВ «Брондо»та ТОВ «Фарексвей»підтверджуються наступними документами, а саме:

- ТОВ «Мега-Ланшафт» - договором № 23 від 07.08.2009р.; актом приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в) від 30.09.2009р., довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3) від 30.09.2009р., податковою накладною № 300918 від 30.09.2009р.; договором № 24 від 07.08.2009р.; актом приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в) від 30.09.2009р., довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3) від 30.09.2009р., податковою накладною № 300919 від 30.09.2009р.; договором № 25 від 07.08.2009р.; актом приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в) від 30.09.2009р., довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3) від 30.09.2009р., податковою накладною № 300920 від 30.09.2009р.; договором № 26 від 07.08.2009р.; актом приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в) від 30.09.2009р., довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3) від 30.09.2009р., податковою накладною № 300921 від 30.09.2009р.; договором № 27 від 07.08.2009р.; актом приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в) від 30.09.2009р., довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3) від 30.09.2009р., податковою накладною № 300922 від 30.09.2009р.; договором № 28 від 07.08.2009р.; актом приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в) від 30.09.2009р., довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3) від 30.09.2009р., податковою накладною № 300923 від 30.09.2009р.; договором № 29/08-09 від 07.08.2009р.; актом приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в) від 31.10.2009р., довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3) від 31.10.2009р., податковою накладною № 311008 від 31.10.2009р.; договором № 30.08.2009 від 07.08.2009р.; актом приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в) від 31.10.2009р., довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3) від 31.10.2009р., податковою накладною № 311009 від 31.10.2009р.; договором № 31/07-09 від 07.08.2009р.; актом приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в) від 31.10.2009р., довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3) від 31.10.2009р., податковою накладною № 311010 від 31.10.2009р.

- ТОВ «Брондо» - договором № 32 від 28.10.2009р.; видатковою накладною № ВН-30/11-01 від 30.11.2009р.; податковою накладною № 30101 від 30.11.2009р.

-ТОВ «Фарексвей» - договором № 22 від 10.08.2009р.; видатковими накладними № 30/09/07 від 30.09.2009р., № 30/12/05 від 30.12.2009р.; податковими накладними № 300907 від 30.09.2009р., № 301205 від 30.12.2009р.

Вказані вище договори, а також податкові і видаткові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3), не оскаржувалися та не визнавалися недійсними в судовому порядку.

Як зазначено в частині 1 статті 6 ГК України, загальними принципами господарювання в Україні є (крім іншого): свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом. У статті 42 ГК України наголошено, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Згідно частини 1 статті 43 ГК України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. ОСОБА_3 частини 1 статті 43 ГК України, підприємництво здійснюється на основі (крім іншого):

- вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

- самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

- комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

- вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

Таким чином, Позивач у власних господарських інтересах, що безпосередньо пов'язано із господарською діяльністю підприємства, на власний ризик, шляхом самостійного формування господарської діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції тощо, були укладені договори із ТОВ «Мега-Ланшафт», ТОВ «Брондо»та ТОВ «Фарексвей», й було відповідно прийнято виконання зобов'язань за цими договорами, підтверджених документально. Усі роботи, які виконувалися для Позивача, а також товари, які поставлялися -були прийняті Позивачем з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (наприклад, по договорах № 04/04-08 від 04.04.2008р., № 9/12-07 від 03.12.2007р., № 05/04-08 від 05.05.2009р., 10/07-08 від 15.07.2008р., № 08/06-08 від 10.06.2008р., № 07/06-08 від 09.06.2008р., № 12/10-08 від 10.02.2008р., № 11/09-08 від 10.09.2008р., № 03/04-08 від 02.04.2008р. тощо).

Також слід враховувати, що Законом України «Про систему оподатковування»від 25 червня 1991 року № 1251-XII, із змінами і доповненнями, для платника податків не передбачений обов'язок (ст. 9) і не надано право (ст. 10) вимагати від іншого платника податку яких-небудь відомостей, у тому числі й щодо реєстрації як платника податку (контрагента), ведення останнім бухгалтерського чи-то податкового обліку, подання звітностей і т.і.

Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податків. Порушення порядку здійснення контрагентами Позивача господарської діяльності, ведення бухгалтерського чи-то податкового обліку тощо, не мають впливати на результати діяльності Позивача, оскільки, як зазначено у статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, з боку Позивача завищення податкового кредиту по вказаних контрагентах -немає.

Згідно п.5.2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, із змінами і доповненнями (надалі також «Закон № 334/94»), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94 передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Усі суми, що були включені Позивачем до складу валових витрат по господарським взаємовідносинам ЗАТ «МБУ № 6»із ТОВ «Мега-Ланшафт», ТОВ «Брондо»та ТОВ «Фарексвей»підтверджуються належними документами, які вже було наведено вище.

Отже, з боку Позивача завищення валових витрат по господарських взаємовідносинах із вказаними контрагентами -немає.

Крім вищевикладеного, суд вважає за необхідне зазначити також про наступне.

Згідно пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, зі змінами і доповненнями (надалі також «Закон № 2181»), у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Підпунктом 1.9 статті 1 Закону № 2181 передбачено, що податкове повідомлення -це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно пункту 2.5. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 р. № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 р. № 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за № 567/5758 (надалі також «Порядок № 253»), податкове повідомлення - рішення є однією з форм податкового повідомлення.

ОСОБА_3 підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005р. за № 925/11205, із змінами і доповненнями (надалі також «Порядок № 327»), дані документальних перевірок, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, оформляються актом, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідкою. При цьому, Актом є службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Зважаючи на те, що:

- статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. № 509-ХІІ, зі змінами та доповненнями (надалі також «Закон № 509-ХІІ»), передбачено, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності повинні керуватися Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень;

- статтею 13 Закону № 509-ХІІ, передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права;

податкове повідомлення (податкове повідомлення-решення) є законним тоді, коли воно винесено контролюючим органом платнику податків на законних підставах, у встановленому законом порядку та строки тощо.

Тобто, податкове повідомлення-рішення є законним, якщо дотримано усі вимоги щодо:

1.) законності проведення перевірки (у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України);

2.) правильності оформлення результатів проведеної перевірки (у т.ч. щодо формування доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом господарювання) та прийняття на їх підставі відповідного рішення.

З приводу законності проведеної перевірки слід відмітити, що згідно з пунктом 1 статті 11 Закону № 509-XII, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подання), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Отже, даною нормою Закону № 509-XII встановлено право органів державної податкової служби проводити виїзні та невиїзні перевірки, однак обмежено це право випадками, межами компетенції та порядком, встановлених законами України щодо перевірок.

В Акті перевірки в якості правової підстави для її проведення зазначено лише пункт 1 статті 11 Закону № 509-XII. Разом із тим, пункт 1 статті 11 Закону № 509-XII лише декларує право на проведення перевірки, а не визначає у якому випадку така перевірка проводиться тощо. Отже, правова підстава проведення невиїзної документальної перевірки -відсутня.

Як зазначено в Акті перевірки, невиїзна документальна перевірка проводиться щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з платником податків: ТОВ «Мега-Ланшафт», код 34937658; ТОВ «Брондо», код 36715826; ТОВ «Фарексвей», код 36555912. При цьому, згідно пункту п. 3.2. розділу 3 Акту перевірки, періодом перевірки сум податкових зобов'язань, повноти визначення податкового кредиту є вересень -грудень 2009 року.

Згідно підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, із змінами і доповненнями (надалі також «Закон «Про ПДВ»), протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

Згідно пункту 7.2. розділу 7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, зі змінами і доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997р. за № 250/2054 та узгодженого ОСОБА_4 Комітету Верховної Ради України з питань з питань податкової та митної політики від 14.03.2008 № 9 (надалі також «Порядок № 166»), зареєстровані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці. ОСОБА_3 пункту 7.4 розділу 7 Порядку № 166, документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.

Згідно даних Акту (п. 2.1. розділу 2) перевірка проводилась з 30.08.2010р. по 03.09.2010р.

Податкові декларації з податку на додану вартість були подані ЗАТ «МБУ № 6»до Мукачівської ОДПІ в електронному вигляді, в наступні строки, а саме:

за вересень 2009р. - 20.10.2009р., квитанція № 2, реєстраційний номер звіту НОМЕР_1;

за жовтень 2009р. - 19.11.2009р., квитанція № 2, реєстраційний номер звіту НОМЕР_2;

за листопад 2009р. - 17.12.2009р., квитанція № 2, реєстраційний номер звіту НОМЕР_3;

за грудень 2009р. - 19.01.2010р., квитанція № 2, реєстраційний номер звіту НОМЕР_4.

Тобто, за викладених вище обставин проведення перевірки ЗАТ «МБУ № 6»з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Мега-Ланшафт», ТОВ «Брондо», ТОВ «Фарексвей»за вересень -грудень 2009р., здійснено Мукачівської ОДПІ з порушенням вимог підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону «Про ПДВ», пункту 7.4 розділу 7 Порядку № 166, пункту 1 статті 11 Закону № 509-ХІІ .

Згідно пункту 4.11 Порядку № 327, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) … за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - … з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Акт перевірки було отримано Позивачем 06 вересня 2010 року.

ОСОБА_3 пункту 4.4 Порядку № 327, у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки.

Заперечення № 117/10 від 09.09.2010р. до Акта перевірки були подані Позивачем до Відповідача 09.09.2010р.

Згідно абзацу 3 пункту 4.4 Порядку № 327, органи державної податкової служби розглядають заперечення протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем їх надходження та про результати розгляду письмово повідомляють суб'єкта господарювання.

ОСОБА_3 від14.09.2010р. № 18275/23-01/03450117 «Відповідь щодо результатів розгляду заперечень до акта перевірки»було отримано Позивачем 14 вересня 2010 року.

За результатами розгляду заперечень складається висновок довільної форми, у якому зазначаються наведені в акті перевірки факти та дані, відносно яких надано заперечення суб'єктом господарювання, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підводиться підсумок щодо обґрунтованості заперечень (абзац 5 пункту 4.4 Порядку № 327).

Зазначений висновок є складовою частиною матеріалів перевірки та враховується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) (абзац 8 пункту 4.4 Порядку № 327).

На підставі висновку складається обґрунтована письмова відповідь щодо результатів розгляду заперечень, яка підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби та надсилається суб'єкту господарювання поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення (або вручається під підпис посадовим особам суб'єкта господарювання) (абзац 9 пункту 4.4 Порядку № 327).

Зважаючи на те, що зміст листа Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області від 14.09.2010р. № 18275/23-01/03450117 «Відповідь щодо результатів розгляду заперечень до акта перевірки»за своїм змістом повністю відповідає змісту Акту перевірки (наприклад, з абз. 1 розділу 1 стор. 3 по абз. 6 стор. 6; з абз. 1 розділу 2 стор. 7 по абз. 12 стор. 8; з абз. 1 розділу 3 стор. 9 по абз. 9 стор. 10; ), то можна зробити висновок, що заперечення Позивача не були розглянуті, й відповідно, повідомленні ЗАТ «МБУ № 6»у запереченні дані не були враховані у висновку, що є складовою частиною матеріалів перевірки, і, як наслідок, це призвело до прийняття незаконного рішення (податкового повідомлення-рішення).

З приводу спірних договорів з контрагентами Позивача : ТОВ «Мега-Ланшафт», код 34937658; ТОВ «Брондо», код 36715826; ТОВ «Фарексвей», код 36555912, слід додатково повідомити наступне.

Між Позивачем (генпідрядник) та ТОВ «Мега-Ландшафт»(субпідрядник-1) укладено типові договори субпідряду від 07.08.2009р. на виконання робіт по капітальному ремонту шляхопроводів дороги Харків-Красноград-Перещепіне у Харківській області, зокрема на кілометрі 113+494 згідно договору №23/08-09-№31/08-09, 70+728,4 згідно договору №24/08-09, 66+861 по договору №25/08-09, 63+831,5 по договору №26/08-09, шляхопроводу 90+006 згідно договору №27/08-09, 87+884 згідно договору №28/08-09,102+292 по договору №29/08-09, 98+621 по договору №30/08-09, 96+043 по договору №31/08-09.

Вказані договори субпідряду підписано генеральним директором ЗАТ «Мукачівське МБУ №6»- ОСОБА_5 та директором ТОВ «Мега-Ландшафт»- ОСОБА_6 і скріплені печатками даних товариств, згідно яких «замовник»: Державна служба автомобільних доріг у Харківській області, «генеральний підрядник»: ВАТ «Мукачівське МБУ №6»; субпідрядник»: ТОВ «Мега-Ландшафт».

Згідно умов даних договорів (п.1.1 ст.1) генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором виконати роботи по капітальному ремонту шляхопроводів, визначених у договорі, при капітальному ремонті автомобільної дороги Харків -Красноград -Перещепіне у Харківській області, надалі -Роботи, види та обсяги яких обумовлені в проектно -кошторисній документації, яка є невід»ємною частиною даного Договору. Згідно п.18.1 договорів останні набирають чинності з дати підписання їх Сторонами і діють до 31.12.2009 року.

Субпідрядник в межах договірної ціни виконує на свій ризик власними силами і засобами всі передбачені цим договором роботи і передає їх в обумовлені строки генпідряднику, усуває власними силами і засобами на протязі гарантійного строку недоробки/дефекти, що зумовлені неякісним виконанням робіт.

Кінцевий розрахунок проводиться після завершення усього комплексу Робіт за договорами та їх здачі у порядку, що передбачений самими договорами. Фінансування робіт здійснюється генпідрядником за рахунок коштів, отриманих від замовника (п.5.2,5.3 ст.5).

ОСОБА_3 до п.12.1 ст.12 договорів здавання-прийняття робіт згідно укладених договорів здійснюється шляхом підписання сторонами проміжних актів виконаних робіт -актів приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3).

В разі порушення грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт, несвоєчасний перерахунок авансів) при умові отримання фінансування з Державного бюджету в повному обсязі у відповідності з планом фінансування згідно затверджених видатків генпідрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі 0,05% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п.16.5 ст.6).

За результатами виконаних робіт відповідно до вказаних договорів між Позивачем та Субпідрядником -1 складено та підписано довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3 та акти приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в, а саме:

- довідка про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за вересень 2009р. по договору №23/08-09 від 07.08.2009р. на суму 640792,80 грн.( в тому числі,106798,80 грн. ПДВ) та акт №30/09-18 приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за вересень 2009 р. на суму 640792,80 грн. з ПДВ;

- довідка про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за вересень 2009 р. по договору №24/08-09 від 07.08.2009р. на суму 321115,20 грн. ( в тому числі, 53519,20 грн. ПДВ) та акт №30/09-19 приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за вересень 2009 р. на суму 321115,20 грн. з ПДВ;

- довідка про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за вересень 2009 року по договору №25/08-09 від 07.08.2009р. на суму 473970,00 грн. ( в тому числі, 78995,00 грн. ПДВ) та акт №30/09-20 приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за вересень 2009 р. на суму 473970,00 грн. з ПДВ;

- довідка про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за вересень 2009 р. згідно договору №26/08-09 від 07.08.2009р. на суму 306401,99 грн. ( в тому числі, 51067,00 грн. ПДВ) та акт №30/09-21 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2009 року форми КБ-2в на суму 306401,99 грн. з ПДВ;

- довідка про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за вересень 2009р. згідно договору №27/08-09 від 07.08.2009р. на суму 534096,00 грн. ( в тому числі, 89016,00 грн. ПДВ) та акт №30/09-22 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2009 року форми КБ-2в на суму 534096,00 грн. з ПДВ;

- довідка про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за вересень 2009р. згідно договору №28/08-09 від 07.08.2009р. на суму 725568,00 грн. ( в тому числі, 120928,00 грн. ПДВ) та акт №30/09-23 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2009 року форми КБ-2в на суму 725568,00 грн. з ПДВ;

- довідка про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за жовтень 2009р. згідно договору №29/08-09 від 07.08.2009р. на суму 672996,00 грн. ( в тому числі, 112166,00 грн. ПДВ) та акт №31/10-18 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2009 року форми КБ-2в на суму 672996,00 грн. з ПДВ;

- довідка про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за жовтень 2009р. згідно договору №30/08-09 від 07.08.2009р. на суму 255998,40 грн. ( в тому числі, 42666,40 грн. ПДВ) та акт №31/10-19 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2009 року форми КБ-2в на суму 255998,40 грн. з ПДВ;

- довідка про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за жовтень 2009р. згідно договору №31/08-09 від 07.08.2009р. на суму 376873,36 грн. ( в тому числі, 62812,23 грн. ПДВ) та акт №31/10-20 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2009 року форми КБ-2в на суму 376873,36 грн. з ПДВ.

На підставі вищезазначених актів виконаних робіт Позивачем віднесло до складу валових витрат отримані послуги та відобразило у рядку 04.1 Декларації по податку на прибуток підприємства за 3 квартал 2009 року в сумі 2 501 620, 00 грн. та за 4 квартал 2009 року в сумі 1 088 223,00грн. та відповідно віднесло до податкового кредиту ПДВ за вересень 2009 року - в сумі 500324,00грн. та за жовтень 2009 року в сумі 217645,00грн. по податковим накладним, отриманими від Субпідрядника-1 від 30.09.09р. №300918 на суму 640792,80 грн.( в т.ч. 106798,80 грн. ПДВ), №300919 на суму 321115,20 грн. (в т.ч. 53519,20 грн. ПДВ), №300920 на суму 473970,00 грн. 9 в т.ч. 78995,00 грн. ПДВ), №300921 на суму306401,99 грн. ( в т.ч. 51067,00 грн. ПДВ), №300922 на суму 534096,00 грн. ( в т.ч. 89016,00 грн. ПДВ), №300923 на суму 725568,00 грн. ( в т.ч. 120928,00 грн. ПДВ), від 31.10.2009р. №311008 на суму 672996,00 грн. ( в т.ч. 112166,00 грн. ПДВ), №311009 на суму 255998,40 грн. ( в т.ч. 42666,40 грн. ПДВ), №311010 на суму 376873,36 грн. ( в т.ч. 62812,23 грн.).

При проведенні відпрацювання ТОВ «Мега-Ландшафт»та Акту від 05.08.2010 р., складеного працівниками Ужгородського МВПМ ДПІ у м. Ужгороді здійснено виїзд за юридичною адресою товариства, встановлено, що протягом 2007-2009 р. р. ТОВ «Мега-Ландшафт»згідно «Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відображено наступні показники по деклараціям: - 2008 р. - валовий дохід - 0 грн.; витрати - 0 грн.; сума податку до сплати - 0 грн.; 2009 р. - валовий дохід - 181380196 грн.; витрати - 181345530 грн.; сума податку до сплати - 2631 грн.; І-ий кв. 2010 р. - валовий дохід - 37967425 грн.; витрати - 37955621 грн.; сума податку до сплати - 2951 грн., що свідчить про подання ТОВ „Мега-ЛандшафтВ» за місцем реєстрації податкової звітності та відображення у останніх за 2009р. податкових зобов'язань.

Таким чином, актом перевірки не встановлено факт уникнення контрагентом від оподаткування.

Згідно листа Державної архітектурно-будівельної інспекції від 21.06.10р. №26-14-3467 (вх.інспекції 29.06.2010р. №17487/10) ТОВ „Мега-ЛандшафтВ» (код ЄДРПОУ 34937658) видано ліцензію АВ №445908, терміном дії з 23.11.2008р. по 21.04.2011р.

Також актом перевірки встановлено, що між ТОВ «Брондо»(продавець) в особі директора ОСОБА_7 та Позивачем (покупець) в особі генерального директора ОСОБА_5С 28.10.2009р., було укладено угоду №32 на постачання протягом 60 днів будівельних матеріалів на суму 1 356 084, 00 грн.

Вказаний договір підписано директорами обох сторін та скріплено печатками підприємств, термін дії договору -з моменту підписання і до 31.12.2009р.

Згідно даного договору оплата проводиться покупцем по кількості, вказаній у відвантажувальних документах (п.5); продавець зобов'язаний після одержання заявки покупця відвантажити йому товар (п.6).

Встановлено, що при отриманні товару (сталь листова 20мм, силол-тротуар та ін.) оформлялася видаткова накладна, де зазначалося її номер та дата, назва постачальника товару та одержувача, назва, кількість, ціна товару, сума ПДВ.

На виконання даної угоди ЗАТ «Мукачівське МБУ №6»на підставі видаткової накладної від 30.11.2009 року № ВН-30/11-01 (відвантажив -ТОВ «Брондо», одержав -ЗАТ «Мукачівське МБУ-6») та податкової накладної від 30.11.2009 року №301101 отримало будівельні матеріали на загальну суму 1356084,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 226014,00 грн.). Видаткова накладна скріплена підписами посадових осіб та печатками підприємств.

На підставі зазначеного, Позивачем включено до складу валових витрат за 4 квартал 2009 року рядок 04.1 Декларації суму 1130070,0 грн. та на підставі податкової накладної від 30.11.2009р. №301101 включено до податкового кредиту в листопаді 2009 року суму ПДВ у розмірі 226014,00грн.

Згідно листа від 13.08.2010р. №11206/7/23-1008 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва повідомлено, що ТОВ „БрондоВ» 30.09.2009р. зареєстровано платником податку на додану вартість, остання декларація з податку на додану вартість подана ТОВ „БрондоВ» за березень 2010р. з показниками діяльності, декларація з податку на прибуток подана за 2009р. з показниками діяльності. Юридична адреса: ТОВ „БрондоВ» - м. Київ, проспект Повітрофлотський, 92/425, фактична адреса: м.Київ, вул. СоломВ»янська,10/18.

Протягом 2007-2009 р.р. товариством згідно «Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»відображено наступні показники по деклараціям: - 2009 р. - валовий дохід - 19 992 889 грн.; витрати - 19 982 304 грн.; сума податку до сплати - 2646 грн.; І-ий кв. 2010р. - не звітується, що свідчить про подання ТОВ „БрондоВ» за місцем реєстрації податкової звітності та відображення у останніх за 2009р. податкових зобов'язань.

Таким чином, актом перевірки не встановлено факт уникнення від оподаткування контрагентом.

ТОВ «Брондо»зареєстроване 30.09.2009 року, свідоцтво платника ПДВ отримано 17.11.2009 року.

Крім того, між ТОВ «Фарексвей»(продавець) в особі директора ОСОБА_8 та Позивачем (покупець) в особі генерального директора ОСОБА_5 10.08.2009р. було укладено договір №22 та 11.11.2009р. договір №42 на постачання будівельних матеріалів, які підписано директорами обох сторін та скріплено печатками підприємств, термін дії договору -з моменту підписання і до 31.12.2009р.

Згідно даного договору оплата проводиться покупцем по кількості, вказаній у відвантажувальних документах (п.5); продавець зобов'язаний після одержання заявки покупця відвантажити йому товар (п.6).

Встановлено, що при отриманні товару (дошка обрізна, арматура д 10тн, д14, сталь лист 10 та ін.) оформлялася видаткова накладна, де зазначалося її номер та дата, назва постачальника товару та одержувача, назва, кількість, ціна товару, сума ПДВ.

На виконання даних угод Позивач згідно видаткової накладної від 30.09.2009 року № 30/09/07, податкової накладної від 30.09.2009 року №300907 отримало будівельні матеріали на загальну суму 811111,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 135185,30 грн.) та видаткової накладної від 30.12.2009 року № 30/12/05, податкової накладної від 30.12.2009 року №301205 отримало будівельні матеріали на загальну суму 353100,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 58850,00 грн.).

В зв'язку з чим, Позивачем включено до складу валових витрат за 3 квартал 2009 року рядок 04.1 Декларації суму 675 927, 00 грн. та за 4 квартал 2009 року суму 294 250,00 грн. та відповідно включено до податкового кредиту в вересні 2009 року суму ПДВ - 135185,30 грн. на підставі податкової накладної від 30.09.2009р. №300907, та до податкового кредиту в грудні 2009 року суму ПДВ - 58850,00 грн. на підставі податкової накладної від 30.12.2009 року №301205.

При проведенні співробітниками податкової міліції відпрацювання ТОВ «ФарексвейВ» встановлено, що протягом 2007-2009 р.р. товариством згідно «Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»відображено наступні показники по деклараціям: 2009 р. - валовий дохід - 17 3510 687 грн., витрати - 17 3485 757 грн.; сума податку до сплати - 3135 грн.; І-ий кв. 2010 р. - не звітується. що свідчить про подання ТОВ „БрондоВ» за місцем реєстрації податкової звітності та відображення у останніх за 2009р. податкових зобов'язань.

Таким чином, актом перевірки не встановлено факт уникнення контрагентом від оподаткування.

Листом від 22.11.2010 року №1708 слідчий з о.в.с. СВ ПМ ДПА в Закарпатській області ОСОБА_9 ( вх.інспекції від 22.11.2010р. №7557/10) повідомив Відповідача, що постанову від 28.09.2010р. про порушення кримінальної справи №1603510 відносно директора ЗАТ «Мукачівське МБУ-6»ОСОБА_5 за ст.212 ч.3 КК України скасовано 27.10.2010р. прокуратурою Закарпатської області на підставі ст.100 КПК України. За результатами проведеної додаткової перевірки матеріалів щодо додержання вимог податкового законодавства службовими особами ЗАТ „Мукачівське МБУ-6В» , в порядку ст.97 КПК України слідчим відділом ПМ ДПА в Закарпатській області 03.11.2010р. прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної справи на підставі ст.6 п.2 КПК України.

Також, згідно постанови Мукачівського міськрайонного суду від 11 лютого 2001 року закрито провадження у справі за ст.163-1 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_5 на підставі ст.247 п.1 КУпАП, за відсутністю складцу адміністративного правопорушення.

Окрім того, Відповідач виносячи оскаржувані Позивачем податкові повідомлення-рішення, не врахував надані письмові пояснення та письмові докази з приводу виниклих у ревізорів сумнівів щодо відрядження працівників Позивача та його спецтехніки.

Так, Позивач своїм листом №145/10 від 22.11.2010р. (вх.і нспекції № /10 від 23.11.2010р.) повідомив, що належний йому спецтранспорт: КРАЗ-6510-бетонозмішувач, КАМАЗ-5511-бетонозмішувач, КРАЗ-255-балковоз, кран автомобільний - 18тн, екскаватор Е-3233, до ремонтних робіт за межами Закарпатської області в 2009 році не залучався.

Актом перевірки встановлено, що 61 працівник ЗАТ «Мукачівське мостобудівельне управління №6»протягом 2009 року знаходився у відрядженні.

Так само без належної оцінки Відповідачем залишено лист Позивача №144/10 від 22.11.2010 року (вх. інспекції №/10 від 23.11.2010р.), в якому конкретизовано, що працівники ЗАТ «Мукачівське МБУ-6» не працювали згідно договорів субпідряду за 2009р., укладених з ТОВ «Мега-Ландшафт», що підтверджується посвідченнями про відрядження.

Згідно доданих до листа посвідчень вбачається, що працівники ЗАТ «Мукачівське МБУ-6»були відрядженні на реконструкцію мостів, зокрема, км 15+185, км 15+382, км 15+493 Харківської області Нововодолазького району.

Так, актом перевірки встановлено, що ТОВ «Мега Ландшафт»будівельні роботи по капітальному ремонту не виконувало через відсутність працівників для здійснення будівельних робіт, однак не встановлено факти можливого укладання ТОВ „Мега-ЛандшафтВ» договорів з іншими підприємствами для залучення до виконання ремонтних робіт на об'єктах.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, підпунктами 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

ОСОБА_3 до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Виходячи зі змісту п.1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.5.1 ст.5 «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3- 5.7 цієї статті ( пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР).

ОСОБА_3 до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Письмовими доказами, які надаються в додатках до позовної заяви, підтверджується, що за спірними договорами, Позивач отримав послуги та товар від своїх контрагентів повністю і в строк, тобто, сторони виконали свої зобов'язання за договорами, претензії до якості наданих послуг та товару були відсутні. Після отримання послуг та товару були проведені відповідні розрахунки згідно рахунків -фактур або накладних, актів виконаних робіт, а також виписані податкові накладні, копії яких зберігаються в матеріалах справи.

З письмових доказів вбачається, що усі спірні витрати, здійснені Позивачем за період, що перевірявся, підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі, і тому Позивач мав право включити їх до складу валових витрат. Податкові накладні, рахунки -фактури, акти виконаних робіт на підставі яких Позивач відображав у складі валових витрат витрати з отриманих послуг, повністю відповідають вимогам, які передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Слід зауважити, що Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто, наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує і пункт 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Враховуючи те, що спірні правочини, вчинені між позивачем-замовником та його вищенаведеними контрагентами, мали реальний характер, що знайшло своє відображення в даних податкового та бухгалтерського обліку позивача, твердження Відповідача про те, що правочини по отриманню послуг та товару не були спрямовані на настання правових наслідків, є хибними та такими, що ґрунтуються на довільному застосуванні норм права.

ОСОБА_3 до п.п.7.7.1 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпункт 7.4.1 вказаного закону встановлює, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.4 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

На дату укладання спірних правочинів всі контрагенти за даними реєстру ДПА України зареєстровано як платники ПДВ.

П.п.7.2.3 даного Закону встановлено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

ОСОБА_3 до п.п.7.2.6 цього ж Закону податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. Будь-яких зауважень з приводу неналежного заповнення податкових накладних з боку перевіряючих у акті перевірки не зазначено.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, форма податкової декларації затверджені та регламентовані наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за № 250/2054 (надалі -Порядку № 166).

ОСОБА_3 до Порядку №166 до податкових декларацій за періоди, що перевірялися, позивачем було надано додатки 5, у яких в розділі «Податковий кредит»у повній відповідності з отриманими податковими накладними заповнено усі реквізити контрагентів.

Таким чином, Позивач у податковій звітності з ПДВ відобразив податковий кредит у повній відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість»

Крім того, слід відмітити, що зазначений Закон не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів (у тому числі не знаходження за юридичною адресою, відсутність умов для здійснення діяльності, не відображення ними податкових зобов'язань тощо).

Таким чином, Позивач мав усі законодавчі підстави для відображення податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від своїх контрагентів.

Принагідно слід відмітити, що відповідно до підпункту 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року (надалі - Порядок №327), не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Однак, у акті перевірки відсутнє посилання на законодавчу норму, яка дає право податковому органу за наявності зазначених документів робити висновки про безпідставне віднесення сум до складу валових витрат та до складу податкового кредиту платником податків за умови відсутності з боку платника податків порушення податкового законодавства.

З огляду на приписи Закону України „Про податок на додану вартістьВ» слід відмітити, що даний Закон не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, у тому числі, не відображення ними податкових зобов'язань.

Факт несплати податків однією із сторін договору свідчить про порушення вимог податкового законодавства, а не про наявність умислу та мети, що завідомо суперечать інтересам держави. І, як наслідок, відповідальністю за таке порушення не можуть бути санкції, передбачені ч.1 ст.208 Господарського Кодексу України.

Щодо посилання Відповідача на ч.1 ст.203 Цивільного Кодексу необхідно врахувати наступне.

Вказаною частиною ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У акті перевірки відсутні посилання на наявність обставин та документів, які є доказами того, що вищевказані правочини суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Висновки акту ґрунтуються виключно на особистих припущеннях фахівців податкового органу, що проводили перевірку без урахування наступного.

Так, обов'язковою умовою нікчемності договору, укладеного з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а отже, що порушує публічний порядок, відповідно до приписів ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України, є наявність умислу хоча б у однієї із сторін договору на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства. В даному випадку Відповідач жодним чином не довів наявність такого умислу. Зокрема не доведено, що поведінка Позивача є протиправною, і що Позивач усвідомлював її протиправність, а також бажав чи свідомо допускав настання пов'язаних з нею негативних наслідків.

Виходячи з викладеного вище, правочин можна визначити таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований (вчинений з умислом) на порушення публічно-правових нормативних актів держави, які визначають основи державного ладу, політичної системи та економічної безпеки держави, і кваліфікований як злочин чи адміністративне правопорушення у встановленому законом порядку.

Таким чином, для висновку про нікчемність договорів необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників вищевказаних контрагентів позивача на момент укладання спірних правочинів. Таким доказами має бути вирок суду за кримінальною справою, власні пояснення керівників підприємств-контрагентів, пояснення свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність за ст.384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання (при розгляді адміністративної та цивільної справи), якщо така справа розглянута судом та рішення набуло законної сили.

Отже, правові наслідки укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені не нормами спеціальних законів з оподаткування, а виключно нормами ч.1 ст.208 Цивільного Кодексу України. При цьому наведені вище санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Відповідальність за несплату податків передбачена спеціальним законом з оподаткування Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181 від 21.12.2000 р. та у відповідних випадках Кримінальним Кодексом України.

Всупереч вказаним нормам Цивільного Кодексу України перевіряючі на свій розсуд визначили у акті перевірки, що сторони спірного правочину прагнули уникнути оподаткування, тобто спрямовували свої дії на завдання збитків державі.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що Позивачу було відомо про порушення його контрагентом вимог податкового законодавства.

Отже, будь-які умисні дії Позивача, а також посадових осіб юридичної особи, стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину -відсутні.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Так, укладена між Позивачем та його контрагентом угода не віднесена законом до нікчемної, також відсутні судові рішення про визнання її недійсною.

Приписами статті 19 Конституції України регламентовано, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ОСОБА_3 до норм Закону України «Про систему оподаткування»за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання (стаття 9) та не визначено право (стаття 10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, заявленими іншою стороною правочину. Таким чином, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тож притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не той, хто мав з ним господарські відносини. Податкова звітність є конфіденційною інформацією і не оприлюднюється без згоди її власника. Єдине, що можна перевірити до укладання договору за даними реєстру платників ПДВ - те, чи є ймовірна сторона угоди платником податку на додану вартість на дату укладання угоди, що і було зроблено Позивачем. За даними реєстру платників податку на додану вартість, що формується ДПА України, на момент укладання угоди всі вищенаведені контрагенти були зареєстровані платниками ПДВ.

Крім того, відповідно до ст.216 Цивільного Кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою, у т.ч. й органами державної податкової служби, зазначеними у абз.1 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в УкраїніВ» за умови дотримання ч.5 ст. 216 Цивільного Кодексу України.

Тобто, Відповідач в спірних правовідносинах, всупереч наведеній нормі права застосовувала наслідки недійсності нікчемного на його думку правочину самостійно, а не звернулась з цією вимогою до суду.

Окрім того, згідно з роз'ясненнями, які містяться в пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009 № 9, такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, під час судового розгляду справи не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

За таких обставин оскаржені податкові повідомлення-рішення №18358/0009672340/1/10/23-01 від 02.12.2010 рок та №18359/0009662340/1/10/23-01 від 02.12.2010 слід визнати протиправними та скасувати.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 6, 9-11, 70, 71, 94, 158-163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Згідно ч.1 ст.94 КАС України слід присудити до стягнення з Державного бюджету України, понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати у вигляді сплати судового збору (квитанція №ПН184 від 07 грудня 2010р.)

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов закритого акціонерного товариства «Мукачівське містобудівельне управління №6» до Мукачівської об»єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №18358/0009672340/1/10/23-01 від 02.12.2010 року, яким визначено податкові зобов»язання по податку на додану вартість в сумі 1 138 018 гривень за основним платежем та 569 099 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями та №18359/0009662340/1/10/23-01 від 02.12.2010 року, яким визначено податкове зобов»язання по податку на прибуток в сумі 1 422 523 гривні за основним платежем та 1 217 457 гривень 10 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

5. Стягнути із державного бюджету на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок)..

6. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Маєцька Н.Д.