Ухвала

від 05.08.2015 по справі 825/1488/15-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1488/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Доценку О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду у справі за позовом приватного підприємства «Фірма «АЛВА» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

7 травня 2015 року приватне підприємство «Фірма «АЛВА» (далі Підприємство або позивач) звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі ДПІ або відповідач), у якому з урахуванням уточнення просило: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 75 від 29.12.2014 року про анулювання реєстрації платником єдиного податку ПП «Фірма «АЛВА» та зобов'язати відповідача відновити реєстрацію платника єдиного податку ПП «Фірма» АЛВА».

Позов обґрунтований тим, що Підприємство не є платником збору за спеціальне використання води в розумінні Водного кодексу України, використовує воду на власні потреби, є споживачем, та не повинно взагалі подавати податкову декларацію по вказаному збору, а отже рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ПП «Фірма «АЛВА» є незаконним.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі про скасування постанови ДПІ посилається на те, що Підприємство має податкову заборгованість по збору за спеціальне використання види у сумі 1 190 грн, який виник у зв'язку з несвоєчасним поданням податкової декларації, що і стало підставою для прийняття відповідачем рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ПП «Фірма «АЛВА».

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Фірма «АЛВА» є юридичною особою з 16.05.1995 року та перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності шляхом сплати єдиного податку, що підтверджується копією свідоцтва платника єдиного податку серії А № 984993 та інформацією станом на 10.06.2015 року (а.с. 12, 62, 71).

Рішенням № 75 від 25.12.2014 року ДПІ анулювала видане Підприємству свідоцтво платника єдиного податку з підстав, передбачених абзацом 3 пункту 299.10 статті 299, абзацу 8 підпункту 298.2.3. пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України (наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день із двох послідовних кварталів).

Підставною для прийняття вказаного рішення стало те, що: позивачем несвоєчасно подано податкову декларацію по збору на спеціальне використання поверхневих та податкової декларації по збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод; за спеціальне використання поверхневої води теплоелектростанціями з прямоточною системою водопостачання; за спеціальне використання поверхневих і підземних вод житлово-комунальними підприємствами; за спеціальне використання води, яка входить виключно до складу напоїв; за спеціальне використання поверхневих підземних вод для потреб рибництва; за спеціальне використання кар'єрної, шахтної, державної води, про що складено акт про результати камеральної перевірки від 13.11.2012 року та прийнято податкове повідомлення рішення № 0012431530 від 14.11.2012 року на суму 170 грн.(а.с.24-32) та акт про результати камеральної перевірки від 13.03.2013 № 74/15-224 і податкове повідомлення рішення № 0002661530 від 26.04.2013 на суму 1 020 грн. (а.с.33-39), які направлені позивачу, але повернуті із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання», а тому станом на 31.12.2014 року на картці особового рахунку даного платника податків обліковується податковий борг на суму 1 190 грн.(а.с.60).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що Підприємство «Фірма «АЛВА» не має статусу платника збору на спеціальне користування водних ресурсів, а відтак - обов'язку подавати декларацію по вказаному збору, тому безпідставними є посилання відповідача на існування у платника податку податкового боргу, на підставі якого винесено оскаржуване рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до статті 42 Водного кодексу України № 213/95-ВР від 06.06.1995 року, водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Вторинні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об'єкти також на підставі дозволів на спеціальне водокористування.

Згідно із статтею 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Не належать до спеціального водокористування: пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних); скид води з водних об'єктів для підтримання санітарних витрат у річці та з метою запобігання виникненню гідродинамічних аварій;подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

Пунктом 323.1 статті 323 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платниками збору є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

З вказаної норми закону вбачається, що обов'язковою умовою для визначення особи платником збору за спеціальне використання води, є спосіб використання отриманої води для певних потреб, а саме для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Зазначені види діяльності не передбачені у свідоцтві позивача (а.с.71) та фактично ним не здійснюються, тому позивач не є платником цього спеціального збору.

Про вказані обставини позивач повідомляв відповідача, про що свідчить інформація, викладена в листах №21 від 15.03.2012 року, №5 від 30.04.2013 року, №3 від 18.04.2014 року, № 4 від 16.03.2015 року (а.с.67-70).

Податковим органом не надано доказів використання позивачем води, отриманої шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), або використання води для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Підприємство є абонентом послуг центрального водопостачання та водовідведення на підставі договору № 8791 від 18.05.2006 року (а.с.65-66), а тому не здійснювало спеціальне користування водних ресурсів, відповідно не є платником такого збору та не повинно звітувати по даному збору.

Отже, позивач є вторинним користувачем води, отримує воду та скидає стічні води на договірних умовах з первинним водокористувачем, що не дає підстави вважати, що Підприємство є платником податку цього збору, оскільки закон має виключний перелік потреб, для яких використовується вода, а тому позивач не повинний подавати декларацію зі збору за спеціальне використання води до податкового органу, адже є споживачем, як наслідок штрафні санкції за це порушення є необґрунтованими.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що Підприємство не має статусу платника збору на спеціальне користування водних ресурсів, а відтак - обов'язку подавати декларацію по вказаному збору, тому безпідставними посилання відповідача на існування у платника податку податкового боргу станом на 29.12.2014 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність та скасування рішення № 75 від 25.12.2014 року і зобов'язання відповідача відновити реєстрацію платника єдиного податку ПП «Фірма «АЛВА».

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 41,160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.