Постанова

від 05.08.2015 по справі 826/8458/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8458/15 Головуючий у 1-й інстанції: Нагорянський С.І.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів за участю секретаря представника позивача представників відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Приходько К.М. Малієнко Т.О. Ткаченка А.В., Ткаченка К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2015 року у справі за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранбаксі Фармасьютікал Україна» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2015 року Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ТОВ «Ранбаксі Фармасьютікал Україна» в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 843 658,55 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 30 371,76 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в лютому 2015 року ТОВ «Ранбаксі Фармасьютікал Україна» подало до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за 2014 рік за формою 10-ПІ.

Згідно зазначеного звіту, середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2014 році становила 164 особи, відповідно до 4-х відсоткового нормативу на підприємстві повинно бути працевлаштовано 7 осіб з інвалідністю, однак, відповідачем працевлаштовано лише 3 особи.

Оскільки, відповідачем не виконано 4-х відсоткового нормативу, призначеного для працевлаштування інвалідів, позивач дійшов висновку про наявність підстав щодо сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій у розмірі 843 658,55 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 30 371,76 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та прийняття заходів для працевлаштування інвалідів шляхом інформування органів працевлаштування інвалідів про таку кількість створених робочих місць.

З таким висновком колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Спеціальним законом, що визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі по тексту - Закон).

Так, відповідно до статті 18 цього Закону, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно, але не виключно, на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

При цьому підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані:

виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця,

створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством,

надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги, що відповідач використовує працю найманих працівників, на нього розповсюджуються визначений означеною статтею Закону обов'язок щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та відповідного звітування до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Статтею 19 Закону, в свою чергу, встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відображається інформація щодо виконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів, який подається щороку до 01 березня відділенню Фонду соціального захисту інвалідів згідно Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 70 від 31.01.2007.

З аналізу положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», слідує, що на підприємстві лежить лише обов'язок щодо створення та атестації відповідних місць для працевлаштування інвалідів, а також подачі до державної служби зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, проте саме працевлаштування відбувається шляхом надіслання державною службою зайнятості інвалідів на створені на підприємстві робочі місця. Обов'язок щодо самостійного підшукування інвалідів для працевлаштування на підприємстві законодавство на роботодавця не покладає.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року № 5067-VІ, роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання даної норми Закону, Міністерством соціальної політики України видано наказ від 31.05.2013 № 316 «Про затвердження форми звітності N 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання».

Згідно з вимогою пункту 2.1 Порядку подання звітності № 3-ПН, така звітність подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 даного Порядку визначено, що у звіті № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у пункті 3 вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню та зазначаються категорії таких громадян, зокрема, інваліди.

У разі якщо роботодавець планує укомплектувати вакансію самостійно, без допомоги служби зайнятості, він також зобов'язаний подати форму № 3-ПН, при цьому, згідно з пунктом 2.2.6 Порядку подання цієї звітності, зазначивши у ній, що не потребує укомплектування вакансії за сприянням служби зайнятості.

У випадку якщо вакансія передбачена штатним розписом, роботодавець має подавати інформацію за формою № 3-ПН до внесення відповідних змін у штатний розпис (лист Міністерства соціальної політики України від 21.08.2013 № 9370/0/14-13/026).

Таким чином звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» подається відповідачем за наявності вакантних місць.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи листа Дарницького районного центру зайнятості від 18.05.2015 № 22/844 (т.1 а.с.153), ТОВ «Ранбаксі Фармасьютікал Україна» протягом 2014 року надали звіти за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, інваліди за 07, 08, 09, 10, 11, 12 місяці 2014 року.

Крім цього, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником відповідача не заперечувалося неподання до Дарницького районного центру зайнятості звітів за формою № 3-ПН до липня 2014 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем, як роботодавцем, не виконано обов'язок щодо інформування служби зайнятості про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З огляду на те, що до липня 2014 року відповідач не повідомляв центр зайнятості про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не вжито всіх передбачених законодавством України заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік (форма №10-ПІ) (т.1 а.с.7), середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу складає 164 особи, в тому числі середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність - 3 особи; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях - 7 осіб; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 168 731,71 грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - не визначена.

Згідно статті 20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Таким чином, з урахуванням викладених вище норм Закону, за 4 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих ними, відповідач зобов'язаний був до 15.04.2015 сплатити до відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2014 рік в сумі 674 926,84 грн.

Оскільки, відповідач у встановлений законодавством строк не сплатив зазначені адміністративно-господарські санкції, розмір пені, нарахованої на суму недоїмки, за період прострочення складає 14 173,53 коп., та розраховується виходячи з розміру облікової ставки НБУ на рівні 30,00 %. Одноденний розмір пені складає: 30,00 х 120/100/365 = 0,10 %. Кількість днів прострочення з 16.04.2015 по 06.05.2015. Сума пені, що необхідно сплатити: (674,93 грн. 21 дн. = 14 173,53 грн.).

Вимоги позивача, які викладені ним у заяві про уточнення позовних вимог (т.1 а.с.200) колегія суддів не бере до уваги, оскільки позивачем не було спростовано, що кількість інвалідів, що не працевлаштовані (5 осіб) є умовною, а не абсолютною, зважаючи на те, що протягом 2014 року було працевлаштовано всього 3 особи з інвалідністю, 2 з яких пропрацювало у відповідача повний рік, а 1 особа (Чумак І.І.) з 01.08.2014.

За таких обставин, колегія суддів вважає вимоги позивача такими, що підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2014 році в розмірі 674 926,84 грн. та пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в розмірі 14 173,53 грн.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що діяльність по працевлаштуванню осіб з особливими потребами (інвалідів) відповідачем було розпочато лише в другому півріччі 2014 року.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2014 році у розмірі 674 926 грн. 84 коп. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 14 173 грн. 53 коп.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2015 року - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранбаксі Фармасьютікал Україна» (ідентифікаційний код 38265984), на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2014 році у розмірі 674 926 (шістсот сімдесят чотири тисячі дев'ятсот двадцять шість) грн. 84 коп. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 14 173 (чотирнадцять тисяч сто сімдесят три) грн. 53 коп.

В решті позову Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст постанови складено та підписано - 06.08.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.