Постанова

від 04.08.2015 по справі 810/3004/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2015 року           810/3004/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славянка" до Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Славянка" з позовом до Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.2015 №0000352204 та №0000342204.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України прийняті з порушенням норм матеріального права, є такими, що суперечить нормам чинного законодавства України та підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів викладених в письмових запереченнях.

В призначений день та час у судове засідання сторони не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Через канцелярію суду від представників сторін надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд вирішив розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Дослідивши обставини справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Славянка" є юридичною особою, що зареєстрована Бородянським районним управлінням юстиції від 13.06.1997, перебуває на обліку як платник податків в Ірпінській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 20.06.1997 за №26.

В період з 19.01.2015 по 23.01.2015 відповідачем було проведено щодо позивача документальну позапланову невиїзну перевірку за наслідками якої складено Акт від 29.01.2015 №114/22-4/24883794 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Славянка» з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2012 року по 31.05.2012 року та податку на прибуток за 1-2 квартали 2012 року по розрахунках з ПП «Такопром» щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.06.2014 року по 31.07.2014 року по розрахунках з ТОВ «Гранд Крістал»( далі- Акт перевірки від 29.01.2015).

Висновками вищезазначеного Акта перевірки відповідач встановив порушення:

-          п. 138.2, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за 1-2 квартали 2012 року всього у сумі 136398,96 грн., в т.ч. у 1 кварталі 2012 року у сумі 49614,65 грн., у 2 кварталі 2012 року у сумі 86784,31 грн.;

-          п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Славянка» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню та сплаті до бюджету за березень-травень 2012 року у сумі 47797,83 грн., у квітні 2012 року у сумі 30776,28 грн., у травні 2012 року у сумі 69513,69 грн., у червні у сумі 33376,90 грн., у липні 2014 року у сумі 14206,43 грн.

Позивач, не погодившись з висновками викладеними в Акті перевірки від 29.01.20215 подав заперечення до Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

За результатами розгляду заперечень позивача, відповідачем було надано відповідь від 16.02.2015 №10-31/22-4/1011, якою висновки, викладені в Акті перевірки від 29.01.2015 залишено без змін, а заперечення ТОВ «Славянка» без задоволення.

На підставі Акта перевірки від 29.01.2015 відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 19.02.2015 року №0000352204 за платежем з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем на суму 136398,96 грн., за штрафними санкціями на суму 34099,74 грн. та №0000342204 за платежем з податку на додану вартість, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем на суму 195671,13 грн., за штрафними санкціями на суму 48917,78 грн.

Позивач, не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд їх скасувати, що і є предметом даного позову.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних обставин.

Як убачається з Акту перевірки від 29.01.2015 відповідач дійшов висновку, що господарські операції з поставки ТОВ «Славянка» товарів від ПП «Такопром» та ТОВ «Гранд Крістал» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій , місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такої поставки або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, у зв'язку з чим посадові особи ПП «Такопром» та ТОВ «Гранд Крістал» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Крім того, при проведенні перевірки відповідачем було взято до уваги Акт ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Такопром» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період грудень 2010 року, з січня по вересень 2011 року, з листопада по грудень 2011 року, з січня по травень 2012 року» від 28.10.2013 року №336/26-53-22-05-15/33346090 та податкову інформацію ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранд Крістал» по взаємовідносинам з контрагентами-покупцями та постачальниками за період: червень та липень 2014 року» від 19.09.2014 року №4715/7/26-57-22-04-21, якими встановлено факт відсутності контрагентів ТОВ «Славянка» - ПП «Такопром» та ТОВ «Гранд Крістал».

Тобто, фактично відповідач вважає відносини позивача з вищевказаними контрагентами безтоварними.

З такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «Славянка», ТОВ «Гранд Крістал» та ПП «Такопром» співпрацюють на договірних засадах.

Так, між ТОВ «Славянка» (Покупець) та ПП «Такопром»(Продавець) було укладено договір купівлі продажу від 03.01.2012 №19/12, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставляти покупцеві м'ясну продукцію, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 3.1 вищевказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти продукцію за ціною, визначеною умовами даного договору. Ціна товару, що передається у власність покупцеві вказується у видаткових накладних, які надаються продавцем для проведення оплати.

На підтвердження вищезазначених відносин позивачем було надано: копію договору купівлі продажу від 03.01.2012 №19/12, видаткові накладні, подорожні листи вантажного автомобіля, податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, відомість платежів за 1 півріччя, оборотно-сальдові відомості (а.с. 42-81).

Також, між ТОВ «Славянка» (Покупець) та ТОВ «Гранд Крістал» (Постачальник) було укладено договір поставки від 01.06.2014 №01/06/14, відповідно до якого постачальник зобов'язується на підставі попереднього письмового/усного замовлення покупця поставити товар, обумовлений даним договором, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його вартість.

Згідно із пунктом 2.1 вищевказаного договору поставки, ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначаються сторонами в видаткових накладних оформлених на підставі попередніх замовлень покупця, а також рахунках на оплату.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем було надано: копію договору поставки від 01.06.2014 №01/06/2014, товарно-транспортні накладні, відомості про вантаж, податкові накладні, відомості платежів, оборотно-сальдові відомості.

Проте, видаткових накладних позивачем надано не було, що водночас і не спростовано відповідачем згідно його заперечень.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних обставин.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відносно твердження податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток, суд зазначає наступне.

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зі змісту Акта перевірки, слідує, що відносини, які виникли з контрагентами, за результатами яких позивачем було сформовано податковий кредит та включено суми витрат відповідач вважає нікчемними.

Однак, суд не погоджується з висновком відповідача про невизнання за позивачем права на податковий кредит та права на включення сум по таких господарських операціях до валових витрат, у зв'язку з чим зазначає наступне.

Чинним законодавством не передбачено такого наслідку (санкції) встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з ПДВ та податку на прибуток.

Донарахування податкових зобов'язань, є за своїм змістом санкцією за допущене порушення платником податку у сфері виключно податкових правовідносин, а встановлення ознак недійсності чи правомірності правочину є суть цивільних правовідносин, в сфері дії яких податкові органи не наділені управлінськими повноваженнями. Тому, висновок відповідача про недійсність (нікчемність) господарських операцій з контрагентами, викладених в Акті перевірки не може бути належною юридичною підставою для винесення оскаржуваних рішень та має лише інформативний характер.

За умов відсутності доказів вчинення позивачем правопорушення у сфері саме податкових правовідносин, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань та штрафу є безпідставним та необґрунтованим.

До того ж, відсутність контрагентів ТОВ «Славянка» за місцезнаходженням не свідчить про відсутність у позивача права на віднесення витрат до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та права на формування податкового кредиту з податку на додано вартість, оскільки податкове законодавство України не ставить вказані права платника податків в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів, їх наявності за місцезнаходженням, відсутності у них основних фондів тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 28.05.2014 у справі №К/800/39823/13, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.11.2014 у справі №К/9991/42950/12.

Крім того, суд звертає увагу, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 у справі №810/4560/13-а за позовом ТОВ «Славянка» до ДПІ у Бородянському районі Київської області ДПС визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.04.2013 №0000212200 та №0000232200, які були винесені за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Славянка» щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Такопром» за період з 01.01.2012 по 29.02.2013.

Незважаючи на це, відповідач без правових підстав повторно перевірив уже перевірений період щодо якого наявне рішення суду, при цьому будь-яких правових підстав передбачених статтею 78 Податкового кодексу України ані в наказі про проведення перевірки від 19.01.2015 № 34 ані в повідомленні від 19.01.2015 №375 податковим органом не було зазначено.

Згідно із частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Незважаючи на це, відповідач без правових підстав повторно перевірив уже перевірений період щодо якого наявне рішення суду, при цьому будь-яких правових підстав передбачених статтею 78 Податкового кодексу України ані в наказі про проведення перевірки від 19.01.2015 № 34 ані в повідомленні від 19.01.2015 №375 податковим органом не було зазначено.

До того ж, суд звертає увагу на те, що податковий орган не довів не достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи та взагалі не виявив бажання брати участь у розгляді даної справи, про що свідчить його клопотання про розгляд справи без його участі.

Недостатність доказів і недоведеність відповідачем, на якого Кодекс адміністративного судочинства України покладає тягар доказування правомірності прийнятого рішення, тих обставин, які стали підставою для його прийняття, та невірне застосування відповідачем норм податкового, господарського і цивільного законодавства, вказують на неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

Отже, висновки податкового органу про порушення вимог податкового законодавства, позивачем є безпідставними.

Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 19.02.2015 №0000342204 та №0000352204.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Славянка» (07800, Київська область, смт. Бородянка, вул. Леніна, 224-Б код ЄДРПОУ 24883794) понесені ним судові витрати в розмірі 487,20 (чотириста вісімдесят сім) гривні 20 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Терлецька О.О.