Постанова

від 04.08.2015 по справі 816/1555/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 року м.ПолтаваСправа № 816/1555/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,

представника позивача - Мацевича І.Ю.,

представника відповідача - Касумова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

20 липня 2015 року Приватне акціонерне товариство "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 січня 2014 року №0000022202/31.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення є неправомірним, оскільки при формуванні податкового кредиту позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом в перевіряємому періоді повністю підтверджуються наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Вказував, що в ході проведеної перевірки позивача встановлено порушення, яке обгрунтовується фактично посиланням на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Атаргатіс А" та акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гессен".

Відповідач проти позову заперечував, вказуючи на встановлену в ході перевірки відсутність документальних свідчень про необхідність проведення маркетингових досліджень. Зазначив, що під час перевірки, зокрема використано акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача. А оскільки контрагентами позивача не надано документи, що підтверджують формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за спірний період.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Кременчуцький лікеро- горілчаний завод" (код ЄДРПОУ 30941194) зареєстровано 24 травня 2000 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 1 585 120 0000 001785 (т.1 а.с. 172-174).

ПрАТ " Кременчуцький лікеро-горілчаний завод " перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 07 червня 2000 року за № 5442 (т.2 а.с. 98) та є, зокрема платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 18 січня 2011 року № 100318108 (т.2 а.с. 99).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 18629976 серії АД № 685494, позивач здійснює наступну діяльність за КВЕД: 11.01 - дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв; 11.03 - виробництво сидру та інших плодово-ягідних вин; 11.04 - виробництво інших недистильованих напоїв із зброджуваних продуктів; 11.07 - виробництво безалкогольних напоїв, виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки, 46.34 - оптова торгівля напоями, 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (т.1 а.с. 172-174).

У період з 09 грудня 2013 по 13 грудня 2013 року державним інспектором відділу перевірок з окремих питань, управління податкового кредиту Кременчуцької ОДПІ Сезько В.А. у відповідності до підпункту78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу Кременчуцької ОДПІ від 09 грудня 2013 року № 1652 (т.2 а.с. 72) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Кременчуцький ЛГЗ" (код ЄДРПОУ 30941194) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "АТАРГАТІС А" (код ЄДРПОУ 38433695) у травні 2013 року, з ТОВ "ГЕССЕН" (код ЄДРПОУ 38599375) у липні 2013 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 20 грудня 2013 року №5676/16-03-22-02-12/30941194 (т.1 а.с. 105-109), за висновками якого встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 255720 грн., в тому числі за травень 2013 в розмірі 174320 грн., липень 2013 в розмірі 81400 грн.

Із такими висновками акту позивач не погодився та звернувся до відповідача із відповідними запереченнями (т.1 а.с. 137-139).

Підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього ж Кодексу однією з підстав для проведення документальної позапланової перевірки є подання платником в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акту перевірки, коли платник податків посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки.

На підставі вищенаведеного ДПІ у м. Полтаві наказом від 06 березня 2014 року № 836 призначено позапланову документальну виїзну перевірку ПрАТ "Кременчуцький ЛГЗ", за наслідками якої складено акт від 14 березня 2014 року № 737/16-03-22-02-12/30941194, висновки якої підтвердили висновки попередньої перевірки, оформленої актом від 20 грудня 2013 року № 5676/16-03-22-02-12/30941194 (т.1 а.с. 110-117).

На підставі вищевикладених висновків перевірок Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення від 14 січня 2014 року № 0000022202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 383 580 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 255 720 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 127 860 грн. (т.1 а.с. 145).

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності збільшення йому суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 січня 2014 року № 0000022202.

У зв'язку із скасуванням Вищим адміністративним судом постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, правова оцінка оскаржуваного податкового повідомлення-рішення буде надаватися в частині нарахування грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 182332,80 грн. в тому числі, за основним платежем в розмірі 121555,20 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 60777,60 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню - рішенню, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо взаємовідносин ПрАТ "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" із Товариством із обмеженою відповідальністю "Атаргатіс А" (код ЄДРПОУ 38433695) судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що ПрАТ "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" у другому кварталі 2013 року отримувало інформаційно-консультаційні послуги від ТОВ "Атаргатіс А" на загальну суму 240930 грн. в тому числі ПДВ в розмірі 40155 грн.

07 травня 2013 року між ПрАТ "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" (замовник) та ТОВ "Атаргатіс А" (виконавець) укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №8 (т.1 а.с. 9-10).

За умовами договору замовник в порядку та на умовах, визначених договором, дає завдання, а виконавець зобов'язується відповідно до завдання замовника надати йому за плату інформаційно-консультаційні послуги, в обсязі та на умовах, визначених договором. Виконавець зобов'язується надавати замовникові за його окремими дорученнями наступні інформаційно-консультаційні послуги протягом строку цього договору, що включає в себе: консультування у розробці концепцій бухгалтерського обліку, програм обліку витрат, процедур контролю за виконанням договірних зобов'язань; консультування з питань планування діяльності, з організаційних питань, забезпечення ефективності контролю за господарською діяльністю, наданням інформації для управління; відображення господарських операцій, проведених замовником за звітний місяць, у реєстрах бухгалтерського обліку; складання фінансової та іншої звітності, передбаченої відповідним чинним законодавством; подання фінансової та іншої звітності до уповноважених органів у встановлені законодавством строки; розрахунок податків (зборів, внесків), довідок з правових питань, що виникають у діяльності замовника; усне інформування замовника про зміни в законодавстві, організація спільно з органами (підрозділами) замовника вивчення керівними працівниками та спеціалістами замовника нормативних актів, що стосуються їх діяльності. За послуги, передбачені договором, замовник виплачує виконавцю винагороду, розмір якої сторони зазначають в актах приймання-передачі виконаних робіт, які підписуються повноважними представниками сторін та є належними доказами виконання робіт. Договір починає свій перебіг з моменту підписання та діє до 31 грудня 2013 року.

За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "Атаргатіс А" останнім виписано позивачу податкові накладні від 31 травня 2013 року №601, 602, 603, 604, 605 (т.1 а.с. 17-21).

Дослідивши вказані первинні документи ТОВ "Атаргатіс А" для документального оформлення господарських операцій з придбання ПрАТ "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" робіт, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість послуг, ціну послуг. Будь-яких порушень щодо оформлення накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Також судом встановлено, що розрахунок за надані послуги здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Атаргатіс А", що підтверджується банківською випискою (т.4 а.с. 16).

Згідно наданого до суду витягу по рахунку 685 ТОВ "Атаргатіс А" (т.4 а.с. 15) у останнього станом на 28 серпня 2013 року у рядку "Дебет" значиться сума 240930 грн. по операцї за інформаційно-консультаційні послуги згідно договору №8 від 07 травня 2013 року.

На підтвердження фактичного надання інформаційно-консультаційних послуг позивачем надано суду:

- акт приймання-передачі виконаних робіт від 31 травня 2013 року за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг від 07 травня 2013 року, в якому зазначено вид послуг та їх вартість (т.1 а.с. 11),

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 травня 2013 року №ОУ-0531/01, №ОУ-0531/02, №ОУ-0531/03, №ОУ-0531/04, №ОУ-0531/05 (т.1 а.с. 12-16),

- звіт до договору про надання інформаційно-корнсультаційних послуг №8 від 07 травня 2013 року (т.4 а.с. 31-41).

Також судом досліджено лист з додатками ТОВ "Атаргатіс А", які надані на підтвердження здійснення реальних господарських операцій (т.3 а.с. 40-97).

Щодо взаємовідносин ПрАТ "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" із Товариством із обмеженою відповідальністю "Гессен" (код ЄДРПОУ 38599375) судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що ПрАТ "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" у третьому кварталі отримувало інформаційно-консультаційні та маркетингові послуги від ТОВ "Гессен" на загальну суму 488400 грн. в тому числі ПДВ в розмірі 81400 грн.

01 липня 2013 року між ПрАТ "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" (замовник) та ТОВ "Гессен" (виконавець) укладено договір про надання послуг №17 (т.1 а.с. 72-73).

За умовами договору замовник в порядку та на умовах, визначених договором, дає завдання, а виконавець зобов'язується відповідно до завдання замовника надати йому за плату інформаційно-консультаційні послуги, в обсязі та на умовах, визначених договором. Виконавець зобов'язується надавати замовникові за його окремими дорученнями наступні інформаційно-консультаційні послуги протягом строку цього договору, що включає в себе: консультування у розробці концепцій бухгалтерського обліку, програм обліку витрат, процедур контролю за виконанням договірних зобов'язань; консультування з питань планування діяльності, з організаційних питань, забезпечення ефективності контролю за господарською діяльністю, наданням інформації для управління; відображення господарських операцій, проведених замовником за звітний місяць, у реєстрах бухгалтерського обліку; складання фінансової та іншої звітності, передбаченої відповідним чинним законодавством; подання фінансової та іншої звітності до уповноважених органів у встановлені законодавством строки; розрахунок податків (зборів, внесків), довідок з правових питань, що виникають у діяльності замовника; усне інформування замовника про зміни в законодавстві, організація спільно з органами (підрозділами) замовника вивчення керівними працівниками та спеціалістами замовника нормативних актів, що стосуються їх діяльності. За послуги, передбачені договором, замовник виплачує виконавцю винагороду, розмір якої сторони зазначають в актах приймання-передачі виконаних робіт, які підписуються повноважними представниками сторін та є належними доказами виконання робіт. Договір починає свій перебіг з моменту підписання та діє до 31 грудня 2013 року.

01 липня 2013 року між ПрАТ "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" (замовник) та ТОВ "Гессен" (виконавець) укладено договір №18 про надання маркетингових послуг (т.1 а.с. 80).

За умовами договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику послуги по збору, обробці і аналізу даних та інформації про ринок алкогольних напоїв на території України та комплектуючих (продукції і матеріалів), що використовуються у їх виробництві, ціни та фінансово-господарські можливості замовника на вказаних ринках, виявлення сприятливих можливостей, пов'язаних з реалізацією цілей замовника, з метою зниження підприємницького ризику в процесі прийняття ним управлінських рішень на вказаних ринках, а також консультаційні послуги, які включають консультаційне обслуговування персоналу замовника із фінансових та економічно-правових питань, пов'язаних з виробничою діяльністю замовника. За результатами проведення дослідження надавати замовнику акт здачі-приймання результатів досліджень (Акт виконаних робіт), який являється належним доказом виконання зазначених робіт.

За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "Гессен" останнім виписано позивачу податкові накладні від 31 липня 2013 року №602, №603, №604, №605, №606, №607, №608, №609, №610 (т.1 а.с. 77-79, 88-99).

Дослідивши вказані первинні документи ТОВ "Гессен" для документального оформлення господарських операцій з придбання ПрАТ "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" робіт, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість послуг, ціну послуг. Будь-яких порушень щодо оформлення накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Також судом встановлено, що розрахунок за надані послуги здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Гессен", що підтверджується банківською випискою (т.4 а.с. 19-20 ).

Згідно наданого до суду витягу по рахунку 685 ТОВ "Гессен" (т.4 а.с. 17-18) у останнього станом на 12 вересня 2013 року та 16 вересня 2013 року у рядку "Дебет" значиться сума 183129,45 грн. та 305270,55 грн. відповідно по операціях за інформаційно-консультаційні послуги згідно договору №17 від 01 липня 2013 року та за маркетингові послуги згідно договору №18 від 01 липня 2013 року.

На підтвердження фактичного надання вищевказаних послуг позивачем надано суду:

- Акт приймання-передачі робіт за договором №17 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 31 липня 2013 року, в якому зазначено вид послуг та їх вартість (т.1 а.с. 73),

- Акт приймання-передачі виконаних робіт за договором №18 про надання маркетингових послуг від 01 липня 2013 року, в якому зазначено вид послуг та їх вартість (т.1 а.с. 81),

- Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0731/02, №ОУ-0731/03, №ОУ-0731/04, №ОУ-0731/05, №ОУ-0731/06, №ОУ-0731/07, №ОУ-0731/08, №ОУ-0731/09, №ОУ-0731/10 (т.1 а.с. 74-76, 82-87),

- звіт до договору про надання послуг №17 від 01 липня 2013 року (т.4 а.с. 21-30),

- маркетингове дослідження проведене ТОВ "Гессен" (т.2 а.с. 1-71).

Також судом досліджено лист з додатками ТОВ "Гессен", які надані на підтвердження здійснення реальних господарських операцій (т.3 а.с. 40-39).

З пояснень позивача судом встановлено, що необхідність отримання вищевказаних послуг пов'язана із підготовкою, організацією і веденням діяльності направленої на отримання прибутку, з метою зниження підприємницького ризику в процесі прийняття управлінських рішень у своїй господарській діяльності та вивчення кон'юктури ринку.

Суд враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Стосовно контрагентів позивача - ТОВ "Атаргатіс А" та ТОВ "Гессен" то слід зазначити, що фактів визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено; виконавці знаходилися в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

При цьому, суд зауважує, що подальше припинення юридичної особи та анулювання свідоцтва платника ПДВ не робить виписані ними первинні документи та податкові накладні недійсними та не позбавляють позивача права на формування на їх підставі податкового кредиту.

Із наявних у матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.2 а.с. 91-96) судом встановлено, що видами діяльності ТОВ "Атаргатіс А" та ТОВ "Гессен" є, зокрема - консультування з питань комерційної діяльності й керування та дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки.

Також суд зазначає, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно з частини другої статті 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 244 2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

При вирішенні справи судом встановлено, що 31 січня 2011 року Верховним Судом України винесена постанова у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Твердження відповідача про відсутність здійснення господарської операції із ТОВ "Атаргатіс А" та ТОВ "Гессен" фактично ґрунтуються на підставі Актів про неможливість проведення зустрічних звірок. Податковим органом не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарської операції. Надані послуги відповідають господарській діяльності позивача та потрібні для збільшення його прибутку, що є основною метою діяльності товариства.

Отже, дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, дає суду підстави для висновку про відсутність в діях ПрАТ "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки №5676/1603-22-02-12/30941194 від 20 грудня 2013 року в частині завищення податкового кредиту на суму 121555,20 грн., на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000022202/31 від 14 січня 2014 року.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, незважаючи на вимогу частини другої статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, останній в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення №0000022202/31 від 14 січня 2014 року, в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 182332,80 грн. не довів, а відтак позовні вимоги ПрАТ "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000022202/31 від 14 січня 2014 року в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 182332,80 грн.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як свідчить наявне у матеріалах справи платіжне доручення від 17 квітня 2014 року №1473, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом ПрАТ "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, що становить 487,20 грн.

Отже, стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає сума фактично сплаченого судового збору в розмірі 487,20 грн.

В силу пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі, що становить 90 відсотків розміру ставки судового збору, з відповідача до державного бюджету не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністрати

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 14 січня 2014 року №0000022202/31 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 182332,80 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 121555,20 грн. та штрафні санкції в розмірі 60777,60 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користьПриватного акціонерного товариства "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 487,20 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 06 серпня 2015 року.

Суддя С.О. Удовіченко