Постанова

від 07.08.2015 по справі 826/5791/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2015 року № 826/5791/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Рішення» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2014 р. № 0006842201,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТ-Рішення» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві № 0006842201 від 28.11.2014 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 12.11.2014 р. № 5895/26-58-22-01-17/36197028 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення -рішення від 28.11.2014 р. № 0006842201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 513 513,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, оскільки в акті перевірки не було наведено жодних достовірних доказів на підтвердження удаваності правочинів між позивачем та його постачальниками. Всі товари, які було замовлено позивачем у постачальників, були реально поставлені у повному обсязі, що підтверджується наданими первинними документами.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні. Обґрунтовуючи свої заперечення зазначив, що надані позивачем первинні документи не підтверджують реальність проведених позивачем господарських операцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 25.06.2015 р. сторони заявили клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІТ-Рішення» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Елітстройбуд-2014», ТОВ «Тріумф+», ТОВ «Аркона лідер» за період з 01.07.2014 по 31.08.2014.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ІТ-Рішення»:

п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 342 342,00 грн., в тому числі за липень 2014 р. на 180 180,00 грн., за серпень 2014 р. на 162 162,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 12.11.2014 р. № 5895/26-58-22-01-17/36197028 та винесено податкове повідомлення-рішення від 28.11.2014 р. № 0006842201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 513 513,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 342 342,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 171 171,00 грн.

За результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 24.02.2015 р. № 3953/6/99-99-10-01-01-15, яким податкове повідомлення-рішення від 28.11.2014 р. № 0006842201 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТ-Рішення» зареєстровано 06.10.2008 р. в Солом'янській районній у м. Києві державній адміністрації. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 06.10.2008 р. за № 27943. У періоді, що перевірявся був зареєстрований платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності товариства є оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Елітстройбуд-2014», суд зазначає наступне.

Між ТОВ «Елітстройбуд-2014» (постачальник) та ТОВ «ІТ-Рішення» (покупець) укладено договір поставки № 15/2 від 08.04.2014 р., відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця обладнання окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, відповідно до умов цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на встановлених цим договором умовах. Загальна кількість та обсяг товару, що постачається визначається сторонами у специфікації.

Відповідно до умов п. 2.2 договору, місцем відвантаження товару є склад покупця, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Сурікова, 3. Доставка здійснюється силами та за рахунок постачальника.

Відповідно до п. 6.4 договору, разом із товаром постачальник передає покупцеві наступні документи: видаткова накладна, податкова накладна, документи, що підтверджують якість товару, гарантійні талони на товар.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду: специфікацію товару, видаткову накладну № 1707/068 від 25.07.2014 р., податкову накладну від 25.07.2014 р. № 386.

Між ТОВ «Тріумф+» (постачальник) та ТОВ «ІТ Рішення» (покупець) укладено договір поставки № 000001 від 14.07.2014 р., відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця обладнання окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, відповідно до умов цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на встановлених цим договором умовах. Загальна кількість та обсяг товару, що постачається визначається сторонами у специфікації.

Відповідно до умов п. 2.2 договору, місцем відвантаження товару є склад покупця, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Сурікова, 3. Доставка здійснюється силами та за рахунок постачальника.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду специфікацію товару.

Між ТОВ «Тріумф+» (виконавець) та ТОВ «ІТ-Рішення» (замовник) укладено договір № 000002 від 14.07.2014 р., відповідно до умов якого, виконавець на вимогу замовника надає послуги з видачі ліцензії на право використання програмного продукту TruConf Server, а замовник зобов'язується такі роботи прийняти та оплатити.

Конкретний перелік належних до виконання робіт, терміни проведення робіт, а також адреси пунктів виконання робіт та інші характеристики робіт, які виконуються виконавцем за цим договором, встановлюються виконавцем у додаткових договорах до цього договору.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано суду акт надання послуг № 1407/031 від 14.07.2014 р., відповідно до якого, виконавцем було надано послугу з видачі ліцензії на право використання програмного продукту TruConf Server для конференції; податкову накладну від 14.07.2014 р. № 7, видаткову накладну № 1407/030 від 14.07.2014 р., податкову накладну від 14.07.2014 р. № 6.

Між ТОВ «Аркона Лідер» (постачальник) та ТОВ «ІТ-Рішення» (покупець) укладено договори поставки № б/н від 17.07.2014 р., № б/н від 15.08.2014 р., № б/н від 12.08.2014 р., № б/н від 21.08.2014 р., відповідно до умов яких, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця обладнання окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, відповідно до умов цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на встановлених цим договором умовах.

Загальна кількість та обсяг товару, що постачається визначається сторонами у специфікації.

На підтвердження виконання вищевказаних договорів позивачем надано суду: специфікації товарів, видаткову накладну № 1707/076 від 28.07.2014 р., податкову накладну від 28.07.2014 р. № 140, видаткову накладну № 1707/077 від 28.07.2015 р., рахунок на оплату № 1707/077 від 17.07.2014 р., податкову накладну від 28.07.2014 р. № 139, видаткову накладну № 1208/032 від 12.08.2014 р., податкову накладну від 12.08.2014 р. № 162, видаткову накладну № 1208/033 від 12.08.2014 р., податкову накладну від 12.08.2014 р. № 163, видаткову накладну № 1208/034 від 12.08.2014 р., податкову накладну від 12.08.2014 р. № 164, видаткову накладну № 1508/021 від 15.08.2014 р., податкову накладну від 15.08.2014 р. № 165, видаткову накладну № 2108/039 від 21.08.2014 р., податкову накладну від 21.08.2014 р. № 344, видаткову накладну № 2108/040 від 21.08.2014 р., податкову накладну від 21.08.2014 р. № 343, видаткову накладну № 2108/041 від 21.08.2014 р., податкову накладну від 21.08.2014 р. № 342, видаткову накладну № 2108/042 від 21.08.2014 р., податкову накладну від 21.08.2014 р. № 341.

На підтвердження оплати за виконані роботи позивачем надано суду платіжні доручення: № 1298 від 09.07.2014 р., № 1377 від 04.08.2014 р., № 1407 від 12.08.2014 р., № 1425 від 14.08.2014 р., № 1450 від 21.08.2014 р., № 1471 від 26.08.2014 р., № 1391 від 06.08.2014 р., № 1390 від 06.08.2014 р., № 1313 від 17.07.2014 р.

На підтвердження реалізації придбаного товару в подальшому ланцюгу постачання позивачем було надано суду видаткові накладні від наступних одержувачів (покупців): Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, Клінічна лікарня «Феофанія «Державного управління справами», Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Торгово-промислова палата України, Національна академія внутрішніх справ.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на те, що надані позивачем первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій.

Також висновки відповідача ґрунтуються на поясненнях директора ТОВ «Елітстройбуд-2014» Таратути Сергія Володимировича, відповідно до яких, останній не має жодного відношення до діяльності вказаного товариства. Дане підприємство було зареєстровано за грошову винагороду без мети здійснення підприємницької діяльності.

Також відповідач посилається на пояснення директорів ТОВ «Тріумф+» - Самойленко М.О. та ТОВ «Аркона Лідер» - Михайловського С.О., які вказали на непричетність до діяльності вказаних товариств.

Згідно акту ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.09.2014 р. № 4660/7/26-50-22-08 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тріумф +» по взаємовідносинам з ТОВ «Регіонвуглебуд», листа від 19.09.2014 р. № 140/10-08-22-01/39174820 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Елітстройбуд-2014» щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за травень, липень 2014 р.», акту від 24.09.2014 р. № 4662/7/26-50-22-08 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аркона Лідер» по взаємовідносинам з ТОВ «Регіонвуглебуд» встановлено, що у ТОВ «Тріумф +», ТОВ «Елітстройбуд-2014», ТОВ «Аркона Лідер» відсутнє майно, основні та виробничі фонди, транспортні засоби, трудові ресурси, складські приміщення.

Стосовно посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, як на підставу неправомірності включення позивачем певних сум за угодами з такими контрагентами до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1999 № 2657-ХП податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовується для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Так, в силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.

Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року №236, передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вищевикладених норм права та обставин справи вбачається, що висновки суб'єкта владних повноважень, викладені в актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не відповідають визначеному змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки.

Крім того, слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас частиною четвертою статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Диспозиція ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України на відміну від норми частини першої цієї статті, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок. Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Разом з тим, вироку суду у кримінальній справі чи доказів порушення кримінальної справи по факту фіктивної діяльності контрагентів позивача, зокрема, направлення обвинувального вироку до суду, відповідачем не надано.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи , яка підписала цей документ на підтвердження здійснення господарської операції.

Обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним , таким, що має юридичну силу.

Як вбачається з матеріалів справи, у видатковій накладній від 25.07.2014 р. № 1707/068, отриманій від ТОВ «Елітстройбуд-2014», а також у видатковій накладній від 14.07.2014 р. № 1407/030 та в акті виконаних робіт від 14.07.2014 р. № 1407/031, отриманих від ТОВ «Тріумф+», не зазначено прізвище та реквізити довіреності особи ТОВ «ІТ Рішення», яка отримала товар (послуги). Вказані документи містять лише підписи та печатку.

Аналізуючи наданні позивачем первинні документи, суд приходить до висновку, що первинні документи, надані позивачем, оформлені з порушенням норм чинного законодавства, оскільки акти виконаних робіт, видаткові накладні не містять прізвищ посадових та уповноважених осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а тому не є первинними документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того слід звернути увагу на те, що відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Натомість як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано всіх первинних документів до перевірки, окрім тих, що зазначені в акті перевірки.

Відповідно до п. 6.3 договорів у випадку виявлення дефектів товару під час тестування при прийманні, складається акт, в якому вказуються виявлені дефекти, а також порядок їх усунення.

Натомість доказів тестування товару суду не надано.

Слід також зазначити, що позивачем не надано доказів поставки товару та його оприбуткування; доказів, які підтверджують якість товарів, зокрема, гарантійних талонів на товар; доказів, які б свідчили про отримання ліцензії на право використання програмного продукту TruConf Server для конференції.

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів, а саме: належним чином оформлених первинних документів, які дають суб'єкту господарювання право на формування податкового кредиту, суд дійшов висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій з ТОВ «Елітстройбуд-2014», ТОВ «Тріумф+» та ТОВ «Аркона Лідер», тобто про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з продажу товарів та надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення та поставка товарів (виконання робіт) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

На думку суду наслідком здійснення господарських операцій є фактичний рух активів.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий Кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 342 342,00 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2014 р. № 0006842201, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Рішення» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Рішення» (код ЄДРПОУ 36197028) решту суми судового збору в розмірі 4 384,80 грн. до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти суми судового збору з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Рішення» (код ЄДРПОУ 36197028) у сумі 4 384,80 грн. доручити ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук