Ухвала

від 10.12.2015 по справі 826/5791/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5791/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Новак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Рішення» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Рішення» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2014 №0006842201,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІТ-Рішення» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Елітстройбуд-2014», ТОВ «Тріумф+», ТОВ «Аркона лідер» за період з 01.07.2014 по 31.08.2014.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ІТ-Рішення»: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1-п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 342 342 грн, в тому числі за липень 2014 року на 180 180 грн, за серпень 2014 року на 162 162 грн.

За результатами перевірки складено акт від 12.11.2014 № 5895/26-58-22-01-17/36197028 та винесено податкове повідомлення-рішення від 28.11.2014 № 0006842201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 513 513 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 342 342 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 171 171 грн.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки, господарські операції з продажу товарів та надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення та поставка товарів (виконання робіт) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами, відтак підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2014 № 0006842201 відсутні.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем первинних документів, судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Водночас, згідно до частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон № 996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення № 88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення реальності здійснення господарських операцій, належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення відповідних таких операцій та використання придбаних товарів/послуг у господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Елітстройбуд-2014» (постачальник) та ТОВ «ІТ-Рішення» (покупець) укладено договір поставки № 15/2 від 08.04.2014, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця обладнання окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, відповідно до умов цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на встановлених цим договором умовах. Загальна кількість та обсяг товару, що постачається визначається сторонами у специфікації.

Відповідно до умов п. 2.2 договору, місцем відвантаження товару є склад покупця, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Сурікова, 3. Доставка здійснюється силами та за рахунок постачальника.

Відповідно до п. 6.4 договору, разом із товаром постачальник передає покупцеві наступні документи: видаткова накладна, податкова накладна, документи, що підтверджують якість товару, гарантійні талони на товар.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано: специфікацію товару, видаткову накладну № 1707/068 від 25.07.2014, податкову накладну від 25.07.2014 №386.

Однак, у вказаній видатковій накладній відсутні прізвище та реквізити довіреності особи ТОВ «ІТ Рішення», яка отримала товар (послуги), вказаних документ містить лише підписи та печатку.

Крім того, акт перевірки відповідача ґрунтується на поясненнях директора ТОВ «Елітстройбуд-2014» ОСОБА_2, відповідно до яких, останній не має жодного відношення до діяльності вказаного товариства. Дане підприємство було зареєстровано за грошову винагороду без мети здійснення підприємницької діяльності.

Крім того, між ТОВ «Тріумф+» (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки № 000001 від 14.07.2014, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця обладнання окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, відповідно до умов цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на встановлених цим договором умовах. Загальна кількість та обсяг товару, що постачається визначається сторонами у специфікації.

Відповідно до умов п. 2.2 договору, місцем відвантаження товару є склад покупця, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Сурікова, 3. Доставка здійснюється силами та за рахунок постачальника.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду специфікацію товару.

Також між ТОВ «Тріумф+» (виконавець) та позивачем (замовник) укладено договір поставки №000002 від 14.07.2014, відповідно до умов якого, виконавець на вимогу замовника надає послуги з видачі ліцензії на право використання програмного продукту TruConf Server, а замовник зобов'язується такі роботи прийняти та оплатити.

Конкретний перелік належних до виконання робіт, терміни проведення робіт, а також адреси пунктів виконання робіт та інші характеристики робіт, які виконуються виконавцем за цим договором, встановлюються виконавцем у додаткових договорах до цього договору.

Відповідно до п. 6.3 договору у випадку виявлення дефектів товару під час тестування при прийманні, складається акт, в якому вказуються виявлені дефекти, а також порядок їх усунення.

Натомість доказів тестування товару суду не надано.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано акт надання послуг № 1407/031 від 14.07.2014, відповідно до якого, виконавцем було надано послугу з видачі ліцензії на право використання програмного продукту TruConf Server для конференції; податкову накладну від 14.07.2014 №7, видаткову накладну № 1407/030 від 14.07.2014, податкову накладну від 14.07.2014 № 6.

Проте, у видатковій накладній від 14.07.2014 № 1407/030 та в акті виконаних робіт від 14.07.2014 № 1407/031 не зазначено прізвище та реквізити довіреності особи ТОВ «ІТ Рішення», яка отримала товар (послуги), вказані документи містять лише підписи та печатку.

Слід також зазначити, що позивачем не надано доказів поставки товару та його оприбуткування; доказів, які підтверджують якість товарів, зокрема, гарантійних талонів на товар; доказів, які б свідчили про отримання ліцензії на право використання програмного продукту TruConf Server для конференції.

Крім того, акт перевірки відповідача ґрунтується на поясненнях директора ТОВ «Тріумф+» ОСОБА_3, відповідно до яких, останній не має жодного відношення дореєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності на товаристві.

Відповідно до пояснень гр. ОСОБА_3, допитаного 21.08.2014 в якості свідка в рамках кримінального розслідування № 32013110010000160, жодних підприємств у органах влади не реєстрував, ніколи не був директором, засновником або головним бухгалтером будь-якого підприємства, в тому числі ТОВ «Тріумф+», діяльності від імені ТОВ «Тріумф+» не здійснював, та більш того не підписував жодної документації в якості директора ТОВ «Тріумф+» та не має жодного відношення до фінансово-господасрької діяльності данного Товариства (а.с.62-72).

Колегією суддів також досліджено, що між ТОВ «Аркона Лідер» (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договори поставки № б/н від 17.07.2014, № б/н від 15.08.2014, № б/н від 12.08.2014, № б/н від 21.08.2014, відповідно до умов яких, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця обладнання окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, відповідно до умов цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на встановлених цим договором умовах.

Загальна кількість та обсяг товару, що постачається визначається сторонами у специфікації.

На підтвердження виконання вищевказаних договорів позивачем надано суду: специфікації товарів, видаткову накладну № 1707/076 від 28.07.2014, податкову накладну від 28.07.2014 № 140, видаткову накладну № 1707/077 від 28.07.2015, рахунок на оплату № 1707/077 від 17.07.2014, податкову накладну від 28.07.2014 № 139, видаткову накладну № 1208/032 від 12.08.2014, податкову накладну від 12.08.2014 № 162, видаткову накладну № 1208/033 від 12.08.2014, податкову накладну від 12.08.2014 № 163, видаткову накладну № 1208/034 від 12.08.2014, податкову накладну від 12.08.2014 № 164, видаткову накладну № 1508/021 від 15.08.2014, податкову накладну від 15.08.2014 № 165, видаткову накладну № 2108/039 від 21.08.2014, податкову накладну від 21.08.2014 № 344, видаткову накладну № 2108/040 від 21.08.2014, податкову накладну від 21.08.2014 № 343, видаткову накладну № 2108/041 від 21.08.2014, податкову накладну від 21.08.2014 № 342, видаткову накладну № 2108/042 від 21.08.2014, податкову накладну від 21.08.2014 № 341.

Відповідно до умов п. 2.2 договору, місцем відвантаження товару є склад покупця, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Сурікова, 3. Доставка здійснюється силами та за рахунок постачальника.

На підтвердження оплати за виконані роботи позивачем надано суду платіжні доручення: № 1298 від 09.07.2014, № 1377 від 04.08.2014, № 1407 від 12.08.2014, № 1425 від 14.08.2014, № 1450 від 21.08.2014, № 1471 від 26.08.2014, № 1391 від 06.08.2014, № 1390 від 06.08.2014, № 1313 від 17.07.2014.

На підтвердження реалізації придбаного товару в подальшому ланцюгу постачання позивачем надано суду видаткові накладні від наступних одержувачів (покупців): Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, Клінічна лікарня «Феофанія «Державного управління справами», Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Торгово-промислова палата України, Національна академія внутрішніх справ.

Крім того, акт перевірки відповідача ґрунтується на поясненнях директора ТОВ «Аркона Лідер» ОСОБА_5, відповідно до яких, останній не має жодного відношення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності на товаристві.

Слід відзначити, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України в постанові від 22.09.2015 (справа №21-887а15) та постанові від 05.03.2012 (справа №21-421а11).

Колегія суддів також вбачає зазначити про відсутність первинних документів на підтвердження поставки контрагентами позивачу товару, зокрема, товарно-транспортних накладних на перевезення товару.

Так, товарно-транспортна накладна (ТТН) - це основний документ на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень. Одночасно з цим, ТТН виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктами 11.5, 11.6, 11.7 цих Правил встановлено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

За таких обставин, відсутність транспортних документів на перевезення продукції, та документів, передбачених договорами поставки, свідчить про неналежне документальне підтвердження проведення господарських операцій.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Колегією суддів також досліджено, що акт перевірки ґрунтується на відомостях, що містяться в актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, зокрема:

- листа Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.09.2014 №140/10-08-22-01/39174820 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Елітстройбуд-2014» щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за травень, липень 2014 року» в якому зазначено, зокрема, про відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування та трудових ресурсів, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності;

- акту ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.09.2014 № 4660/7/26-50-22-08 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тріумф+» по взаємовідносинам з ТОВ «Регіонвуглебуд» в якому зазначено, зокрема, про внесення до ЄДР запису про відсутність вказаного підприємства за місцезнаходженням;

- акту ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.09.2014 № 4662/7/26-50-22-08 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аркона Лідер» по взаємовідносинам з ТОВ «Регіонвуглебуд», в якому зазначено, зокрема, про направлення повідомлення про відсутність вказаного підприємства за місцезнаходженням.

Підпунктом 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пункт 73.5 статті 73 Податкового кодексу України зазначає, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому, відповідно до підпункту 4.4 пункту 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджені наказом Державної податкової адміністрації України №236 від 22 квітня 2011 року у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Тобто, висновки викладені в зазначених актах зустрічних звірок, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для позивача, і, відповідно такі акти не порушують прав останнього.

Натомість, наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, оскільки господарські операції позивача з продажу товарів та надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення та поставка товарів (виконання робіт) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

За таких обставин, надані позивачем документи на підтвердження господарських правовідносин з такими контрагентами, не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають встановленим п. 201.1 ст. 201 ПК та частини другої ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з ПДВ.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки під час апеляційного розгляду справи не доведено фактичного виконання обумовлених послуг контрагентами позивача та реального здійснення господарських операцій, відтак правові підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового-повідомлення-рішення відсутні.

Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Рішення» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

Повний текст виготовлено: 16 грудня 2015 року.

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.