cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.07.2015Справа №910/12399/15
За позовомТовариство з обмеженою відповідальністю «Залізний кулак» доДержавного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» простягнення 250321,41 грн. Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивача Марченко А.І. - представник; від відповідача Кириловський О.М. - представник;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Залізний кулак» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» заборгованості за договором про надання послуг №ПЗ/Т-1556/НЮ від 01.01.2015 у розмірі 246912,00 грн., пені у розмірі 3247,06 грн. та 3% річних у розмірі 162,35 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору, не виконав свої зобов'язання щодо оплати наданих йому позивачем послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/12399/15 та призначено розгляд справи на 11.06.2015.
11.06.2015 в судовому засіданні оголошено перерву до 24.06.2015, а 24.06.2015 - до 02.07.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 за клопотанням сторін продовжено строк розгляду спору у справі № 910/12399/15 на 15 днів.
В судовому засіданні 02.07.2015 оголошено перерву до 29.07.2015.
Представник позивача в судове засідання, призначене на 29.07.2015 з'явився та позов підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 29.07.2015 з'явився, надав суду відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечив посилаючись на те, що позивачем не було надано відповідачу рахунок - фактуру, який є підставою для проведення розрахунків згідно п.4.1. укладеного між сторонами договору. Також, відповідач звернув увагу суду на скрутне матеріальне становище відповідача, у зв'язку з чим просив в позові відмовити.
В судовому засіданні було розглянуто клопотання позивача за вих.№б/н від 09.06.2015 про заміну позивача у справі (процесуальне правонаступництво), яке мотивоване тим, що 02.06.2015 позивачем, як первісним кредитором було відступлено ТОВ «Охоронна компанія «Сонар», як новому кредитору право вимоги до відповідача за договором про надання послуг №ПЗ/Т-1556/НЮ від 01.01.2015, про що відповідача було повідомлено 03.06.2015 листом за вих.№б/н від 02.06.2015.
Відповідач проти заявленого позивачем клопотання заперечив, посилаючись на те, що в п.11.1 укладеного між сторонами договору сторонами було погоджено, що текст договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються договору є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони договору, крім випадків, коли таке передавання пов'язане з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання договору або сплати податків, інших обов'язкових платежів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством, яке регулює зобов'язання сторін по договору
Суд, розглянувши вказане клопотання позивача дійшов висновку про відмову в його задоволенні, у зв'язку з тим, що сторонами в договорі було встановлено обмеження щодо використання та передачі договору третім особам, а попередньої письмової згоди іншої сторони договору, тобто відповідача позивач суду не надав.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
01.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Залізний кулак» (виконавець, позивач) та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (замовник, відповідач) було укладено договір № ПЗ/Т-1556/НЮ (надалі - договір), за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання забезпечити цілодобову охорону території та об'єктів локомотивного депо Коростень, відповідно до інструкції про порядок організації, забезпечення та здійснення охорони території та об'єктів локомотивного депо Коростень, а замовник зобов'язується своєчасно сплачувати вартість послуг виконавця згідно умов договору (п.1.1), всього за договором, підлягає сплаті у місяць 246912,00 грн. (п.3.2), визначена в п. 3.2 договору сума сплачується на поточний рахунок виконавця щомісячно по факту надання виконавцем послуг з охорони протягом 20-ти банківських днів після надання виконавцем рахунку-фактури для оплати, що складається на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (п.4.1), у разі прострочення розрахунків за надані виконавцем послуги, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. (п.6.4).
Відповідно до акту наданих послуг № 101 від 31.03.2015 позивач надав, а відповідач прийняв послуги на суму 246912,00 грн.
23.04.2015 позивачем було надіслано на адресу відповідача вимогу за вих.№11/3К-96 від 22.04.2015 про оплату суми заборгованості.
27.05.2015 позивачем було повторно направлено на адресу відповідача рахунок на оплату послуг №101 від 31.03.2015.
Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач за надані позивачем послуги не розрахувався, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі у розмірі 246912,00 грн., пені у розмірі 3247,06 грн. та 3% річних у розмірі 162,35 грн.
За правовою природою укладений між сторонами правочин є договором про надання послуг.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджено надання позивачем та прийняття відповідачем послуг на загальну суму 246912,00 грн. за актом надання послуг №101 від 31.03.2015.
Згідно п.4.1 договору граничним строком оплати наданих позивачем послуг є 28.04.2015, однак відповідач свої зобов'язання з оплати за надані позивачем послуги належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість.
Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.
Враховуючи наведене, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 246912,00 грн., визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо твердження відповідача у відзиві на позов про те, що позивачем не надано рахунків та доказів їх надання замовнику відповідно до п. 4.1. укладеного між сторонами договору, то суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що в п.4.1 договору сторони погодили, що визначена в п. 3.2 договору сума сплачується на поточний рахунок виконавця щомісячно по факту надання виконавцем послуг з охорони протягом 20-ти банківських днів після надання виконавцем рахунку-фактури для оплати, що складається на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.
Доказів виставлення рахунку на оплату послуг саме 31.03.2015 (дата акту надання послуг №101) позивачем суду не надано. Однак, факт ненадання позивачем доказів надання відповідача рахунку на оплату послуг саме 31.03.2015 не звільняє відповідача від обов'язку оплатити послуги, які надані позивачем. За своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги. Платіжні реквізити сторін наведені в договорі про надання послуг №ПЗ/Т-1586/НЮ від 27.01.2015.
Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст.212 Цивільного кодексу України, відповідно до ч.1 якої особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 вказаного нормативно-правового акту, яка передбачає, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.09.2009 Верховного суду України по справі №37/405 та постанові від 18.06.2013 Вищого господарського суду України по справі №923/38/13-г.
Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 3247,06 грн. пені та 162,35 грн. - 3% річних.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.4 укладеного між сторонами договору встановлено, що у разі прострочення розрахунків за надані виконавцем послуги, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені, яка нарахована за період з 05.05.2014 по 12.05.2015.
Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 3247,06 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, який перевірений судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг, вимоги позивача про стягнення з відповідача, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 162,35 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, який перевірений судом.
Твердження відповідача у відзиві на позов про те, що заявлена до стягнення сума неустойки є надмірно великою, суд до уваги не приймає в якості належної підстави для зменшення пені у відповідності до приписів ст.83 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За приписами ч.4 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
При цьому, правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки та відстрочення виконання судового рішення це право суду, а не його обов'язок, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість. Аналогічну позицію наведено у постановах від 18.02.2014 та від 29.04.2014 Вищого господарського суду України по справах №904/5957/13 та №16/3012/13.
Зі змісту п.3.17.4 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» та п.7.2 Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вбачається, що під час розгляду заяв про зменшення неустойки чи відстрочення платежу судом, насамперед, повинно бути встановлено, що саме є підставою для задоволення наведеного клопотання, винятковість випадку, ступінь вини боржника, незначність прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Аналогічну позицію наведено у постановах від 26.06.2014, від 30.07.2014 та від 06.08.2014 Вищого господарського суду України по справах №906/1904/13, №903/81/14 та №920/2148/13.
Відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності конкретних підстав для зменшення неустойки.
За висновками суду, розмір основної заборгованості та сума пені, яка фактично підлягає стягненню з відповідача, є співрозмірними.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (01034, м. Київ, вул. Лисенка, будинок 6, ідентифікаційний код 04713033) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Залізний кулак» (03110, м. Київ, вул. М.Кривоноса, 5/1, ідентифікаційний код 38638864) заборгованість у розмірі 246912 (двісті сорок шість тисяч дев'ятсот дванадцять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 3247 (три тисячі двісті сорок сім) грн. 06 коп. та 3% річних у розмірі 162 (сто шістдесят дві) грн. 35 коп. та судовий збір у розмірі 5006 (п'ять тисяч шість) грн. 43 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 07.08.2015.
Суддя Ю.М. Смирнова
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 29.07.2015 |
Оприлюднено | 11.08.2015 |
Номер документу | 48070616 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Смирнова Ю.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні