Рішення

від 29.07.2015 по справі 916/142/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2015 р.Справа № 916/142/15-г

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Князєвої К.Р.

За участю представників сторін:

Прокурор (позивач): Радянський О.Ю. /посвідчення/;

Від відповідачів:

- Одеської міської ради: Штоля А.О. за довіреністю № 151/исх-гс

- приватного підприємства „Джерело-1": Будяну О.В. за довіреністю

- товариства з обмеженою відповідальністю „Карнавал-Юг": Боярчук І.В. /директор/;

Від третьої особи: Клименко Б.В. за довіреністю № 01-36/47 від 30.03.2015р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Одеської області, діючого в інтересах держави, до Одеської міської ради, приватного підприємства „Джерело - 1", товариства з обмеженою відповідальністю „Карнавал-Юг", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Одеської міської ради - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, про визнання недійсними рішень, визнання недійсними договорів та витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Одеської області, що діє в інтересах держави, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради, приватного підприємства „Чорноморська торгівельна компанія" про: 1) визнання недійсними пункту 14 рішення Одеської міської ради від 10.07.2008р. № 2906-V «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2008 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради"; 2) визнання недійсним підпункту 8.10 пункту 8 рішення Одеської міської ради від 09.10.2008р. № 3430-V «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2008 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради"; 3) визнання недійсним підпункту 2.1 пункту 2 рішення Одеської міської ради від 20.01.2009р. № 4084 „Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню, та внесення змін до рішень Одеської міської ради"; 4) визнання недійсним договору дарування від 02.06.2009р., укладеного між відповідачами, об'єкта власності приватного підприємства „Чорноморська торгівельна компанія" - нежилого приміщення загальною площею 977,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 26/2; 5) визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.06.2009р., укладеного між відповідачами, об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси: нежитлових приміщень першого поверху та підвалу, що в цілому складаються з приміщень літ. „А", загальною площею 658,2 кв.м., основною площею 421,7 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Коблевська, 46; нежитлових приміщень першого поверху та підвалу, що в цілому складаються з приміщень під літ. „А", загальною площею 120,8 кв.м., основною площею 90,0 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 21; нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 84,3 кв.м., основною площею 61,1 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 18; нежитлових приміщень підвалу № 801, загальною площею 59,9 кв.м., основною площею 53,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Гоголя, 23; 6) визнання недійсним договору міни, укладеного між відповідачами, шляхом підписання удаваних правочинів: договору дарування від 02.06.2009р. об'єкта власності приватного підприємства „Чорноморська торгівельна компанія" - нежилого приміщення загальною площею 977,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 26/2 та договору купівлі-продажу об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси: нежитлових приміщень першого поверху та підвалу, що в цілому складаються з приміщень під літ. „А", загальною площею 658,2 кв.м., основною площею 421,7 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Коблевська, 46; нежитлових приміщень першого поверху та підвалу, що в цілому складаються з приміщень під літ. „А", загальною площею 120,8 кв.м., основною площею 90,0 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 21; нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 84,3 кв.м., основною площею 61,1 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 18; нежитлових приміщень підвалу № 801, загальною площею 59,9 кв.м., основною площею 53,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Гоголя, 23, загальною вартістю 5 634 180 грн.; 7) зобов'язання приватного підприємства „Чорноморська торгівельна компанія" повернути територіальній громаді міста Одеси наступні об'єкти нерухомості: нежитлові приміщення першого поверху та підвалу, що в цілому складаються з приміщень під літ. „А", загальною площею 658,2 кв.м., основною площею 421,7 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Коблевська, 46; нежитлові приміщення першого поверху та підвалу, що в цілому складаються з приміщень під літ. „А", загальною площею 120,8 кв.м., основною площею 90,0 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 21; нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 84,3 кв.м., основною площею 61,1 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 18; нежитлові приміщення підвалу № 801, загальною площею 59,9 кв.м., основною площею 53,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Гоголя, 23, загальною вартістю 5 634 180,00 грн., шляхом виселення з цих приміщень.

Позовні вимоги обґрунтовані допущенням порушень вимог законодавства про приватизацію комунального майна, в результаті чого, із власності територіальної громади міста Одеси незаконно вибули спірні об'єкти нерухомості на користь юридичної особи приватного права.

Під час розгляду даної справи господарським судом було з'ясовано, що 27.10.2010р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис про припинення юридичної особи приватного підприємства „Чорноморська торгівельна компанія", що підтверджується спеціальним витягом із вказаного реєстру від 29.01.2015р., виготовленим господарським судом.

У зв'язку зі викладеним, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України судом було постановлено ухвалу від 25.02.2015р. про припинення провадження по даній справі щодо позовних вимог, пред'явлених прокурором до приватного підприємства „Чорноморська торгівельна компанія". Крім того, названою ухвалою на підставі ст.ст. 24, 27 ГПК України було залучено приватне підприємство „Джерело-1" (далі по тексту - ПП „Джерело-1") до участі у даній справі в якості іншого відповідача щодо вимог прокурора про витребування об'єктів нерухомості, розташованих за адресами: м. Одеса, вул. Коблевська, 46, та м. Одеса, вул. Спиридонівська, 21, а також залучено Департамент комунальної власності Одеської міської ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Одеської міської ради.

В подальшому, ухвалою від 06.05.2015р. господарським судом в порядку ст. 24 ГПК України було залучено товариство з обмеженою відповідальністю „Карнавал-Юг" (далі по тексту - ТОВ „Карнавал-Юг") до участі у даній справі в якості іншого відповідача щодо вимог прокурора про витребування об'єкту нерухомості, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Гоголя, 23.

Відповідачі та третя особа повністю заперечують проти позову, наголошуючи на його безпідставності необґрунтованості, в тому числі з підстав пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

10.07.2008р. Одеською міською радою було прийняте рішення № 2906-V „Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2008 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради", у відповідності до п. 14 якого:

- доручено Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради укласти договір дарування, з метою прийняття у дар об'єкта власності приватного підприємства „Чорноморська торговельна компанія", нежитлового приміщення 1-го поверху загальною площею 977,7 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 26/2;

- доручено Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради укласти договори купівлі-продажу з метою продажу ПП „Чорноморська торговельна компанія" об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, нежилого приміщення 1-го поверху площею 392,6 кв.м. та нежилого підвального приміщення загальною площею 267 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Коблевська, 46; нежитлового приміщення площею 23,6 кв.м. та нежилого підвального приміщення загальною площею 97,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 21; нежилого приміщення 1-го поверху загальною площею 84,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 18.

- ціну продажу встановити у розмірі різниці між вартістю нежилого приміщення 1-го поверху площею 392,6 кв.м. та нежилого підвального приміщення загальною площею 267 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Коблевська, 46, нежилого приміщення 1-го поверху загальною площею 23,6 кв.м. та нежилого приміщення загальною площею 97,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 21; нежилого приміщення 1-го поверху загальною площею 84,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 18, та вартості нежилого приміщення 1-го поверху загальною площею 977,7 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 26/2. Площі приміщень можуть бути уточненні після виготовлення технічних паспортів.

На підставі п. 8.10 рішення Одеської міської ради від 09.10.2008р. № 3430-V «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2008 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради", до п. 14 рішення Одеської міської ради від 10.07.2008р. № 2906-V було внесено зміни, із викладенням в тексті назву об'єкту на вул. Бреуса, 26/2 „нежилі приміщення 1-го та 2-го поверхів" та змінено за текстом площу приміщення 1-го поверху на вул. Коблевська. 46, з „392,6 кв.м." на „391,2 кв.м." у зв'язку із проведенням технічної інвентаризації.

В подальшому, п. 2.1 рішення Одеської міської ради від 20.01.2009р. № 4084-V „Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню, та внесення змін до рішень Одеської міської ради" абзаци 2, 3 п. 14 рішення Одеської міської ради від 10.07.2008р. № 2906-V було доповнено після слів „вул. Варненська, 18" об'єктом - нежитлове підвальне приміщення площею 59,9 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Гоголя, 23".

На виконання названих рішень Одеської міської ради, між приватним підприємством „Чорноморська торгівельна компанія" (Дарувальник) та Одеською міською радою, що діяла від імені та в інтересах територіальної громади міста Одеси (Обдаровувана) було укладено договір дарування, посвідчений 02.06.2009р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 1788, (далі по тексту - договір дарування № 1788 від 02.06.2009р.) за умовами якого Дарувальник подарував, а Обдаровувана прийняла в дар нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 26/2, загальною площею 977,7 кв.м. Дарування вказаного приміщення здійснюється згідно з рішеннями Одеської міської ради від 10.07.2008р. № 2906-V „Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2008 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради", від 09.10.2008р. за № 3430-V „Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2008 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради". Ринкова вартість подарованого нежилого приміщення, згідно висновку про вартість об'єкта незалежної оцінки від 31.03.2009р., складеного ТОВ „Одеська регіональна експертна компанія", становить 5 625 000 грн.

Крім того, 02.06.2009р. між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради (Продавець) та приватним підприємством „Чорноморська торгівельна компанія" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований в реєстрі № 1792 (далі по тексту - договір купівлі-продажу № 1792 від 02.06.2009р.), за умовами якого Продавець продав, а Покупець купив індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді:

1.1.1 нежитлових приміщень першого поверху та підвалу, розташованих за адресою: м. Одеса, Коблевська (вулиця Подбєльського), буд. 46, що в цілому складаються з приміщень літ. „А", загальною площею 658,2 кв.м., основною площею 421,7 кв.м., вартістю 4 310 000 грн.;

1.1.2 нежитлових приміщень першого поверху та підвалу, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська (вул. Горького), буд. 21, та в цілому складаються з приміщень літ. „А", загальною площею 120,8 кв.м., основною площею 90,0 кв.м., вартістю 543 000 грн.;

1.1.3 нежитлових приміщень першого поверху, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 18, що в цілому складаються з приміщень, загальною площею 84,3 в.м., основною площею 61,1 кв.м., вартістю 586 000 грн.;

1.1.4 нежитлових приміщень підвалу № 801, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Гоголя, 23, та в цілому складаються з приміщень, загальною площею 59,9 кв.м., основною площею 53,6 кв.м., вартістю 195 180 грн.

Цей договір укладено згідно з рішеннями Одеської міської ради від 10.07.2008р. № 2906-V „Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2008 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради", від 09.10.2008р. № 3430-V „Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2008 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради", від 20.01.2009р. № 4084-V «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню, та внесення змін до рішень Одеської міської ради". Відповідно до згаданих рішень Одеської міської ради ціна продажу вищезазначених об'єктів нерухомості встановлюється в розмірі 9 180,00 грн., що становить різницю між вартістю об'єктів купівлі-продажу, відображеній у даному договорі, та вартістю нежилих приміщень першого та другого поверхів, загальною площею 977,7 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 26/2, яка становить 5 625 000 грн.

На підставі акту приймання-передачі від 05.06.2009р. Одеська міська рада на виконання умов договору купівлі-продажу № 1792 від 02.06.2009р. передала, а приватне підприємство „Чорноморська торгівельна компанія" прийняло придбані ним об'єкти нерухомості, а саме: 1) нежитлові приміщення першого поверху та підвалу, розташовані за адресою: м. Одеса, Коблевська, буд. 46, що в цілому складаються з приміщень літ. „А", загальною площею 658,2 кв.м., основною площею 421,7 кв.м., 2) нежитлові приміщення першого поверху та підвалу, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, буд. 21, та в цілому складаються з приміщень літ. „А", загальною площею 120,8 кв.м., основною площею 90,0 кв.м.; 3) нежитлові приміщення першого поверху, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 18, що в цілому складаються з приміщень, загальною площею 84,3 в.м., основною площею 61,1 кв.м.; 4) нежитлові приміщення підвалу № 801, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Гоголя, 23, та в цілому складаються з приміщень, загальною площею 59,9 кв.м., основною площею 53,6 кв.м.

За переконанням прокурора, п. 14 рішення Одеської міської ради від 10.07.2008р. № 2906-V, п. 8.10 рішення Одеської міської ради від 09.10.2008р. № 3430-V та п. 2.1 рішення Одеської міської ради від 20.01.2009р. № 4084-V, є такими, що суперечать закону, оскільки є підставою для укладення договору міни, предметом якого є нерухоме майно комунальної власності територіальної громади, на користь суб'єкта господарювання приватного сектору, що прямо заборонено ч. 4 ст. 293 ГК України. Крім того, прокурор наголошує, що вищенаведені договір дарування № 1788 від 02.06.2009р. і договір купівлі-продажу № 1792 від 02.06.2009р. є удаваними правочинами, оскільки Одеською міською радою та приватним підприємством „Чорноморська торгівельна компанія" фактично було вчинено договір міни об'єкта приватної та комунальної власності, що суперечить вимогам закону.

У зв'язку із викладеними обставинами, з метою захисту прав держави, прокурором, який діє як позивач, звернувся до суду із даним позовом. Проте, оскільки на момент розгляду даної справи приватне підприємство „Чорноморська торгівельна компанія", що був одним із відповідачів по справі, як юридична особа є такою, що припинилась, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 29.01.2015р., а також враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів щодо правонаступництва названої юридичної особи, провадження у даній справі щодо позовних вимог, пред'явлених прокурором до приватного підприємства „Чорноморська торгівельна компанія", було припинене на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В той же час, на підставі інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, які є складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на момент вирішення даного спору в ньому зареєстровані наступні речові права: 1) право власності ПП „Джерело-1" на нежитлові приміщення першого поверху та підвалу загальною площею 658,2 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Коблевська, 46; 2) право власності ПП „Джерело-1" на нежитлові приміщення першого поверху та підвалу загальною площею 120,8 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 21; 3) право власності ТОВ „Карнавал-Юг" на нежитлові приміщення підвалу № 801, загальною площею 59,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Гоголя, буд. 23.

У зв'язку із викладеним, прокурором в межах даної справи заявляються позовні вимоги про:

1) визнання недійсним пункту 14 рішення Одеської міської ради від 10.07.2008р. № 2906-V;

2) визнання недійсним підпункту 8.10 пункту 8 рішення Одеської міської ради від 09.10.2008р. № 3430-V;

3) визнання недійсним підпункту 2.1 пункту 2 рішення Одеської міської ради від 20.01.2009р. № 4084;

4) визнання недійсним договору дарування № 1788 від 02.06.2009р.;

5) визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1792 від 02.06.2009р.;

6) визнання недійсним договору міни, укладеного між відповідачами, шляхом підписання удаваних правочинів: договору дарування № 1788 від 02.06.2009р. та договору купівлі-продажу № 1792 від 02.06.2009р.;

7) витребування від ПП „Джерело-1" та повернення територіальній громаді міста Одеси наступних об'єктів нерухомості: нежитлових приміщень першого поверху та підвалу, що в цілому складаються з приміщень під літ. „А", загальною площею 658,2 кв.м., основною площею 421,7 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Коблевська, 46; нежитлових приміщень першого поверху та підвалу, що в цілому складаються з приміщень під літ. „А", загальною площею 120,8 кв.м., основною площею 90,0 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 21, шляхом виселення з цих приміщень.

8) витребування від ТОВ „Карванал-Юг" та повернення територіальній громаді міста Одеси нежитлових приміщень підвалу № 801, загальною площею 59,9 кв.м., основною площею 53,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Гоголя, 23, шляхом виселення з цих приміщень.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд першочергово вважає за необхідне надати правову оцінку позовним вимогам прокурора щодо визнання частково недійсними рішень Одеської міської ради.

Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Положеннями ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

В силу приписів ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В той же час, у постанові судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11.11.2014р. № 21-405а14 зазначено наступне.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Враховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Таким чином, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Згідно зі ст. 82 ГПК України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Положеннями ст. 111-28 ГПК України визначено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, правова позиція Верховного Суду України, яка була викладена у постанові від 11.11.2014р., є обов'язковою для застосування господарським судом при прийнятті рішення. Незважаючи на той факт, що наведена постанова була прийнята за результатами розгляду спору, який випливає із земельних правовідносин, господарський суд зазначає, що як у земельних, так і в приватизаційних правовідносинах, в межах яких Одеською міською радою були прийняті спірні рішення, відповідний орган місцевого самоврядування реалізує повноваження власника комунального майна, вступаючи при реалізації відповідних повноважень у цивільні та господарські правовідносини із іншими суб'єктами. Отже, застосування даного висновку Верховного Суду України щодо правової природи акту індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, є цілком правомірним.

З викладених обставин, керуючись правовою позицією Верховного Суду України, що викладена у постанові судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах від 11.11.2014р. № 21-405а14, суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог прокурора щодо визнання недійсними п. 14 рішення Одеської міської ради від 10.07.2008р. № 2906-V, п. 2.1 рішення Одеської міської ради від 20.01.2009р. № 4084-V та п. 8.10 рішення Одеської міської ради від 09.10.2008р. № 3430-V.

Що стосується позовних вимог про визнання спірних договорів недійсними як удаваних правочинів, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При цьому, у відповідності до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Положеннями ст. 235 ЦК України визначено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У п.п. 2.1, 2.5.2, 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Так, як свідчить зміст договору купівлі-продажу № 1792 від 02.06.2009р., його результатом є відчуження Одеською міською радою чотирьох об'єктів комунальної власності на користь ПП „Чорноморська торгівельна компанія", тобто юридичної особи приватного права. При цьому, ціна продажу відчужених об'єктів комунальної власності визначена як різниця між вартістю цього майна та об'єкту нерухомості, прийнятого Одеською міською радою в дар від ПП „Чорноморська торгівельна компанія" за умовами договору дарування № 1788 від 02.06.2009р. Тобто, в даному випадку, між Одеською міською радою та ПП „Чорноморська торгівельна компанія було укладено два договори, укладення одного із яких - договору дарування, є передумовою для вчинення іншого - договору купівлі-продажу.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно зі ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В той же час, положеннями ст. 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.

За переконанням суду, в даному випадку взаємна пов'язаність двох договорів, які за своєю правовою природою є самостійними та незалежними одна від іншої угодами, що укладається у формуванні ціни купівлі-продажу об'єктів комунальної власності як різниця між вартістю проданих об'єктів нерухомості та об'єкту нерухомості, прийнятого Одеською міською радою в дар від ПП „Чорноморська торгівельна компанія" за умовами договору дарування № 1788 від 02.06.2009р., свідчить про те, що шляхом підписання договору дарування № 1788 від 02.06.2009р. та договору купівлі-продажу № 1792 від 02.06.2009р. сторони насправді вчинили договір міни. У зв'язку із викладеним, відповідно до ст. 235 ЦК України, до правовідносин сторін, які виникли із названих правочинів, слід застосовувати положення закону, якими врегульовані питання міни.

Згідно з ч. 4 ст. 293 ГК України визначено, що не може бути об'єктом міни майно, що віднесене законодавством до основних фондів, яке належить до державної або комунальної власності, у разі якщо друга сторона договору міни не є відповідно державним чи комунальним підприємством.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що ПП „Чорноморська торгівельна компанія" не належало до державних чи комунальних підприємств, а також враховуючи, що майно, яке було відчужено на користь останнього за умовами договору купівлі-продажу № 1792 від 02.06.2009р., належить до основних фондів, укладення договору міни шляхом підписання спірних угод є таким, що суперечить закону, та є самостійною підставою для визнання відповідних правочинів недійсними.

Крім того, суд вважає за необхідне окремо оцінити правомірність дій Одеської міської ради у спірних правовідносинах щодо визначення такого способу відчуження об'єктів комунальної власності як міна.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Способами приватизації державного та комунального майна є викуп, конкурс, аукціон (ст. 15 Закону).

Приватизація майна шляхом проведення конкурсу або аукціону передбачає конкурентність.

Викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачене законодавчими актами (ст. 10 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

В той же час, право ПП „Чорноморська торговельна компанія" на об'єкти комунальної власності не доведене та матеріалами справи не підтверджується.

Таким чином, суд доходить висновку, що договір купівлі-продажу № 1792 від 02.06.2009р. також є таким, що суперечить законодавству з питань приватизації, і наведене також є самостійною підставою для визнання даного договору недійсним.

При цьому, вирішуючи питання про можливість судового захисту прав держави, який ініційований прокурором як самостійним позивачем, з урахуванням тверджень відповідачів та третьої особи про пропуск строків позовної давності для звернення до суду із даним позовом, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст. 29 ГПК України (в редакції, чинній на час пред'явлення даного позову) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Виходячи з положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.ст. 260, 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до постанови про порушення кримінальної справи від 15.06.2011р., начальником слідчого відділу слідчого управління прокуратури Одеської області було порушено кримінальну справу № 051201100112 стосовно службових осіб Одеської міської ради та службових осіб ТОВ „АРТ" за ч. 5 ст. 191 КК України, за фактом розтрати та заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.

На підставі постанови про проведення виїмки від 12.07.2011р., що складена слідчим слідчої групи прокуратури Одеської області Антощук Є.М. в процесі здійснення кримінального провадження по справі № 051201100112, було вирішено провести виїмку в приміщеннях Департаменту комунальної власності Одеської міської ради наступних предметів та документів: договору дарування від 02.06.2009р. між ПП „Чорноморська торгова компанія" та територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради нежитлових приміщень 1 поверху по вул. Бреуса, 26/2, в м. Одесі; договору купівлі-продажу від 02.06.2009р. між ПП „Чорноморська торгова компанія" та територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради щодо наступних об'єктів: нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Коблевська, 46; нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 21; нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 18; нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Гоголя, 23, а також всіх документів, на підставі яких було укладено зазначений договір.

Отже, станом на 12.07.2011р. органам прокуратури було відомо про факт укладення спірних договорів.

Відповідно до ст. 121 Конституції України та ст. 5 Закону України „Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року N 1789-XII, в редакціях, чинних на час проведення слідчих дій по виїмці документів в межах кримінальної справи № 051201100112, прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Приймаючи до уваги, що органи прокуратури становили єдину систему із метою реалізації покладених на неї конституційних функцій, а також враховуючи, що вказані позовні вимоги заявлені прокурором як самостійним позивачем, суд доходить висновку, що саме з 12.07.2011р. для прокурора слід відраховувати строк позовної давності для звернення до суду із позовними вимогами про визнання спірних договорів недійсними. Таким чином, трирічний строк позовної давності для звернення до суду із вимогами про визнання недійсними спірних договорів є таким, що сплинув 12.07.2014р., тобто до моменту пред'явлення даного позову (14.01.2015р.).

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Приймаючи до уваги, що відповідачами та третьою особою було зроблено письмові заяви про пропуск прокурором строку позовної давності для звернення до суду із даними позовними вимогами, а також враховуючи відсутність взагалі будь-яких належних обґрунтувань поважності пропуску прокурором відповідного строку, окрім зазначення відповідної вимоги у прохальній частині позову, суд, керуючись ст. 267 ЦК України, доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог прокурора в частині визнання недійсними договору дарування № 1788 від 02.06.2009р., договору купівлі-продажу № 1792 від 02.06.2009р. та договору міни, укладеного шляхом вчинення даних договорів дарування та купівлі-продажу з підстав пропуску строку позовної давності.

Що стосується позовних вимог про витребування майна, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Проте, в процесі розгляду даної справи прокурором не було доведено суду факт існування будь-якої із зазначених у ст. 388 ЦК України обставин, з якими закон пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача, факт добросовісності якого становить законодавчу презумпцію. Суд зауважує, що у спірних правовідносинах майно було відчужене Одеською міською радою як представницьким органом, діючим від імені власника майна - відповідної територіальної громади, тобто вибуло із комунальної власності за волею власника, не було загублено останнім або викрадено в нього.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України „Про місцеве самоврядування" право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Частинами 3, 5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування" визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Таким чином, з урахуванням того, що спірне майно первісно належало до комунальної власності, поновлення прав територіальної громади на це майно допускається виключно шляхом його витребування на користь Одеської міської ради, яка, в такому випадку, повинна бути наділена процесуальним статусом позивача. В даному ж випадку, Одеська міська рада визначена одним із відповідачів по справі, в результаті чого, суд взагалі позбавлений можливості здійснити витребування спірного майна від одного до іншого відповідача, оскільки це суперечить вимогам процесуального закону.

За таких обставин, суд доходить висновку про цілковиту необгрунтованість позовних вимог прокурора про витребування майна, наслідком чого є відмова у їх задоволенні.

Підсумовуючи вищезазначене, відповідно до ст.ст. 1, 16, 59 Закону України „Про місцеве самоврядування", ст.ст. 16, 21, 203, 215, 216, 235, 256, 257, 260, 261, 267, 388, 655, 715, 717 ЦК України, ст.ст. 82, 111-28 ГПК України, ст. 293 ГК України, ст.ст. 3, 15 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 10 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст. 121 Конституції України, ст. 5 Закону України „Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року N 1789-XII позов прокурора, заявлений в межах даної справи, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 03.08.2015р.

Суддя С.П. Желєзна