Рішення

від 03.08.2015 по справі 924/811/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" серпня 2015 р.Справа № 924/811/15

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора Хмельницького району в інтересах держави в особі:

- Хмельницької районної державної адміністрації, м. Хмельницький,

- Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області м. Хмельницький

до 1. Водичківської сільської ради с. Водички Хмельницького району Хмельницької області

до 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Агросервіс" с. Водички Хмельницького району Хмельницької області

про: - визнання незаконним та скасування рішення сесії Водичківської сільської ради Хмельницького району від 22.10.2014р. №8;

- визнання недійсним договору оренди землі №1 від 22.10.2014р. про передачу в оренду земельних ділянок (дороги) загальною площею 20,5 га;

- визнання недійсним договору оренди землі №1 від 22.10.2014р. про передачу в оренду земельних ділянок (не витребувані паї) загальною площею 111 га

Представники учасників судового процесу:

від позивача 1 Мединська А.В. - за довіреністю №40/03-1489/15 від 12.05.2015р.

від позивача 2 не з'явився

від відповідача 1 Михайловський В.В. - голова сільської ради

від відповідача 2 не з'явився

від прокуратури Коломий О.Є. - прокурор відділу прокуратури Хмельницької області

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач 2 та відповідач 2 явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили.

Позивач 2 належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника позивача 2.

Відповідач 2 належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвали суду від 09.07.2015р.

10.07.2015р. на адресу суду від відповідача 2 надійшла заява, в якій зазначено, що в зв'язку з неможливістю явки в наступні судові засідання по розгляд даної справи відповідач 2 просить суд здійснювати подальший розгляд справи №924/811/15 без участі свого представника. Вказує, що проти позову заперечує в повному обсязі та вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно з абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. (із змінами і доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи викладене та те, що за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для вирішення спору по суті, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності вказаних представників, відповідно до ст.75 ГПК України, за наявними в матеріалах справи доказами.

Суть спору:

Прокурор Хмельницького району в інтересах держави в особі Хмельницької районної державної адміністрації м. Хмельницький та Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області звернувся з позовом до 1. Водичківської сільської ради с. Водички Хмельницького району Хмельницької областідо 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Агросервіс" с. Водички Хмельницького району Хмельницької області про визнання незаконним та скасування рішення сесії Водичківської сільської ради Хмельницького району від 22.10.2014р. №8; визнання недійсним договору оренди землі №1 від 22.10.2014р. про передачу в оренду земельних ділянок (дороги) загальною площею 20,5 га; визнання недійсним договору оренди землі №1 від 22.10.2014р. про передачу в оренду земельних ділянок (не витребувані паї) загальною площею 111 га.

Позов заявлено прокурором в інтересах Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області та Хмельницької районної державної адміністрації, обґрунтовуючи тим, що відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, органом, уповноваженим державою здійснювати розпорядження земельними ділянками вказаної категорії є Головне управління Держземагенства у Хмельницькій області, а згідно ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" органом уповноваженим здійснювати розпорядження нерозподіленими (не витребуваними) земельними ділянками є Хмельницька районна державна адміністрація.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішення Водичківської сільської ради є незаконним та підлягає скасуванню оскільки прийнято з перевищенням повноважень, а укладені договори оренди земель визнанню недійсними. Посилаючись на ст. 122 Земельного кодексу України вказує, що Водичківська сільська рада передавши в оренду земельні ділянки, які перебувають за межами населеного пункту с. Водички, перевищила свою компетенцію. Крім того, при прийнятті рішення від 22.10.20114р. №8 про передачу земельних ділянок в оренду ТОВ "Поділля-Агросервіс" не була дотримана процедура надання земельних ділянок у користування, визначена ст. 123 Земельного кодексу України, а також вимоги ст. 124 Земельного кодексу України щодо порядку передачі земельних ділянок в оренду. Зазначає, що згідно інформації управління Держземагенства у Хмельницькому районі та Водичківської сільської ради, земельна ділянка площею 111 га (не витребувані паї) та земельна ділянка площею 20,5 га (міжпайові дороги), які передані в користування ТОВ "Поділля-Агросервіс" на умовах оренди знаходяться на території Водичківської сільської ради за межами населеного пункту. Враховуючи положення ст. 122 Земельного кодексу України зазначає, що органом уповноваженим державою здійснювати розпорядження земельними ділянками вказаної категорії є Головне Управління Держземагенства у Хмельницькій області.

У додаткових поясненнях від 30.06.2015р. позивача 1 зазначає, що згідно листа управління Держземагентства у Хмельницькому районі передані в оренду за оспорюваним договором невитребувані земельні ділянки, частки (паї) знаходяться на території Водичківської сільської ради за межами населеного пункту, тому повноваження з передачі в оренду вказаних у договорі ділянок - часток (паїв) належать Хмельницькій РДА. Звертає увагу суду на те, що при прийняті незаконного рішення та передачі Водичківською сільською радою в оренду ТОВ "Поділля-Агросервіс" земельних ділянок (невитребувані паї) площею 111 га, які розташовані за межами населеного пункту, порушено інтереси Хмельницької РДА як розпорядника даних земельних ділянок відповідно до положень земельного законодавства.

Враховуючи викладене, позивач 1 та представник прокуратури підтримують позовні вимоги і просять скасувати рішення сесії Водичківської сільської ради від 22.10.2014 р. №8 та визнати недійсним договір оренди землі №1 від 22.10.2014 р., укладений між Водичківською сільською радою та ТОВ "Поділля-Агросервіс" про передачу в оренду невитребувані паї загальною площею 111 га.

Відповідач 1 письмового відзиву на позов не подав. В судовому засіданні 30.06.2015р. проти позовних вимог заперечував. Наголошував, що Водичківська сільська рада діяла в межах закону, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідача 2 у письмових поясненнях зазначив, що до набрання чинності Законом України №5245 від 06.09.2012 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності (набрав чинності 01.01.2013 року) до повноважень районних державних адміністрацій віднесено також і право розпорядження земельними ділянками державної власності за межами населених пунктів, а з 01.01.2013 року повноваження передавати в користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, було передано Центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам, яким є Державне агентство з земельних ресурсів та його управління. Проте земельна частка (пай) та земельна ділянка не є тотожними поняттями. В зв'язку з тим, що об'єктом оренди є не земельна ділянка, а земельні частки (паї) положення чинного законодавства, що регулюють правовідносини, пов'язані з передачею в оренду земельних ділянок, до спірних правовідносин застосовані бути не можуть. Відповідач 2 звертав увагу суду на те, що жодним чинним нормативно-правовим актом не передбачено розподілу повноважень між сільськими, селищними, міськими радами чи районними державними адміністраціями щодо передачі в оренду не витребуваних земельних часток (паїв). Оскільки предметом оскаржуваного договору були саме нерозподілені земельні ділянки (паї), а відповідач 1, на думку відповідача 2, має необхідний обсяг повноважень для передачі в оренду не витребуваних часток (паїв), то на підставі статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам часток (паїв)" між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено спірний договір. Посилаючись на ч. 5 ст. 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" наголошує на тому, що при банкрутстві підприємства землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги та інші ґрунтозахисні насадження, гідротехнічні споруди, тощо) передаються у відання відповідних місцевих рад. Таким чином, міжпайові (внутрішньогосподарські) шляхи не є землями державної чи комунальної власності. Відповідач 2 зазначає, що позивачем не доведено, що не витребувані частки (паї), які є об'єктом оренди за договором, є власністю держави, оскільки невитребуваний земельний пай - це умовна земельна частка, яка закріплена за певною людиною, що з якоїсь причини не підтвердила своє право власності, і можливо з поважних причин не отримала земельний сертифікат. Тобто, земельна частка (пай) не може бути віднесена до земель державної чи комунальної власності, оскільки власником земельної частки (паю) є фізична особа, а органам місцевого самоврядування та місцевим органам державної влади законодавчо надано лише право тимчасового розпорядження земельними частками (паями). Зауважує, що надання спірних ділянок у користування здійснюється без проведення земельних торгів, що передбаченні статтею 124 Земельного кодексу України, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, так як вказані нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки - частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а перебувають лише у розпорядженні відповідних рад та адміністрацій. Відповідач 2 вважає, що економічні, політичні та інші державні інтереси не порушені, обставини, викладені в позовній заяві - недоведені, а позовні вимоги - необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Рішенням тридцять четвертої сесії шостого скликання Водичківської сільської ради Хмельницького району від 22.10.2014р. №8 "Про затвердження договору оренди на не витребувані земельні паї" затверджено договори оренди з ТОВ "Поділля - Агросервіс" терміном на 11 місяців на земельну ділянку площею 111 га (не витребувані паї) та земельну ділянку площею 20,5 га (міжпайові дороги). Доручено сільському голові В.В. Михайловському підписати договори оренди на вище зазначені земельні ділянки.

22.10.2014р. між Водичківською сільською радою (орендодавець) та ТОВ "Поділля - Агросервіс" (орендар) укладено два договори оренди землі №1. Відповідно до першого договору оренди землі орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки (не витребувані паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходиться на території Водичківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 2.1. договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 20,5 га, у тому числі: рілля -20,5 га дороги.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 459190,16 грн. (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору, орендна плата встановлюється орендарем у формі та розмірі 4% від грошової оцінки земельних ділянок і становить 18367,60 грн.

Згідно з п. 4.3 договору орендна плата вноситься поквартально.

Пунктом 3 визначено, що договір укладено строком на 11 місяців, але дія цього договору припиняється щодо конкретної земельної ділянки з моменту отримання її власником державного акту на право власності на цю землю.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток.

Відповідно до другого договору оренди землі орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки (не витребувані паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходиться на території Водичківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 111 га, у тому числі: рілля - 111 га не витребувані паї.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2486347,06 грн. (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору, орендна плата встановлюється орендарем у формі та розмірі 4% від грошової оцінки земельних ділянок і становить 99453,88 грн.

Згідно з п. 4.3 договору орендна плата вноситься поквартально.

Пунктом 3 визначено, що договір укладено строком на 11 місяців, але дія цього договору припиняється щодо конкретної земельної ділянки з моменту отримання її власником державного акту на право власності на цю землю.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток.

Передача в оренду вищезазначеної земельної ділянки площею 111 га підтверджується актом прийому- передачі об'єкта оренди ( земельних ділянок) за договором оренди від 22.10.2014р.

06.04.2015р. прокурор Хмельницького району на підставі ст. 8, ч. 2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" звернувся до управління Держземагенства у Хмельницькому районі з листом за №95-1282 вих-15, в якому просив надати наступну інформацію: чи укладалися договори оренди земельних ділянок управлінням Держземагенства у Хмельницькому районі з ТОВ "Поділля - Агросервіс" щодо користування земельними ділянками, які знаходяться на території Водичківської сільської ради; вказати нормативно-грошову оцінку земельних ділянок на території Водичківської сільської ради (середня вартість 1 га) та вказати місцезнаходження земельних ділянок, які зазначені в рішенні Водичківської сільської ради №1 від 22.10.2014р.

Управлінням Держземагенства у Хмельницькому районі листом від 08.04.2015р. за №10-2204-0.5-5246/2-15 було повідомлено прокуратуру Хмельницької області про те, що земельні ділянки, зазначені в рішенні Водичківської сільської ради знаходяться за межами населених пунктів Водичківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. Крім того, звертається увага, що Управлінням Держземагенства у Хмельницькому районі договори оренди земельних ділянок з ТОВ "Поділля - Агро сервіс" щодо користування земельними ділянками, які знаходяться на території Водичківської сільської ради не укладалися.

Прокурор в інтересах держави в особі позивачів, посилаючись на те, що Водичківська сільська рада перевищила надані їй повноваження під час прийняття рішення про надання в оренду земельних ділянок, які розташовані за межами населеного пункту с. Водички та без дотримання установленої процедури та порядку надання земельних ділянок, звернувся з позовом про визнання незаконним та скасування рішення сесії Водичківської сільської ради від 22.10.2014р. №1, а також визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок, укладених на підставі вказаного рішення.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Статтями 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках. Підставою представництва прокурором інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Частинами 1, 2 статті 29 ГПК України передбачено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як слідує із позовної заяви прокурора підставою звернення з позовом стало порушення відповідачем-1 - Водичківською сільською радою вимог чинного законодавства, оскільки за твердженням прокурора, сільською радою було перевищено свою компетенцію під час прийняття рішення від 22.10.2014р. №8 "Про затвердження договору оренди на не витребувані земельні паї", яким затверджено договори оренди з відповідачем (ТОВ "Поділля - Агро сервіс") на земельні ділянки, що знаходяться за межами населеного пункту с. Водички, а також не було дотримано установлену процедуру та порядок надання земельних ділянок в оренду.

Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є право особи на звернення до суду з вимогою про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу та інші.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням тридцять четвертої сесії шостого скликання Водичківської сільської ради від 22.10.2014р. №8 "Про затвердження договору оренди на не витребувані земельні паї", доручено сільському голові Михайловському В.В. підписати договори оренди земельних ділянок, які знаходяться за межами населеного пункту, з ТОВ "Поділля - Агросервіс" терміном на 11 місяців, а саме: на земельну ділянку площею 111 га (не витребувані паї) та земельну ділянку 20,5 га (міжпайові дороги).

Положеннями ст. 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі" визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 1 ст.122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як встановлено судом, Водичківською сільською радою були передані в оренду ТОВ "Поділля - Агросервіс" земельні ділянки, які розташовані за межами населеного пункту с.Водички Хмельницького району Хмельницької області. Зазначене підтверджується листом управління Держземагенства у Хмельницькому районі від 08.04.2015р. за №10-2204-0.5-5246/2-15, в якому повідомлено, що надані Водичківською сільською радою в оренду земельні ділянки на підставі рішення №8 від 22.10.2014р. знаходяться за межами населеного пункту Водичківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

За таких обставин, враховуючи, що спірні земельні ділянки, які передані в оренду ТОВ "Поділля - Агросервіс" згідно рішення сесії Водичківської сільської ради від 22.10.2014р. №8 знаходяться за межами населеного пункту суд приходить до висновку, що на такі земельні ділянки повноваження Водичківської сільської ради, визначені ст.ст. 12, 122 ЗК України не поширюються.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України №6-97цс12 від 14.11.2012р., №6-22цс12 від 23.04.2012р. №6-23цс11 від 19.09.2011р.

Отже, орган місцевого самоврядування не має права розпоряджатися земельною ділянкою, яка хоча і знаходиться в адміністративних межах відповідної ради, проте розташована поза межами населеного пункту.

Статтею 111-28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Враховуючи норми чинного законодавства, суд при вирішенні даного спору враховує висновки Верховного Суду України щодо застосування норми права при вирішенні аналогічних спорів.

При цьому, як вбачається із договорів оренди землі від 22.10.2014р., які укладені на підставі спірного рішення сесії сільської ради від 22.10.2014р. №8, в оренду передані земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Судом враховуються положення ч. 4 ст. 122 ЗК України, якою передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, який відповідно до ст. 122 ЗК України уповноважений здійснювати розпорядження вказаною категорією земель є Головне управління Держземагенства у Хмельницькій області, яке правомірно визначено прокурором в якості позивача-2.

Разом з тим, спірним рішенням сесії Водичківської сільської ради в оренду було надано земельні ділянки під невитребуваними паями площею 111га.

Щодо розпорядження нерозподіленими (невитребуваними) земельними паями судом враховується таке.

Відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведенного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

При цьому, ч. 2 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Таким чином, повноваження щодо передачі в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок, які знаходяться за межами населеного пункту с.Водички Хмельницього району Хмельницької області відносяться до компетенції Хмельницької районної державної адміністрації, яка правомірно визначена прокурором в якості позивача-1.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією; документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п'ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Відповідно до ст.ст. 3, 5 Закону підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації, прийняті в межах їх повноважень.

Згідно зі ст. 9 Закону розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування.

Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.

Судом береться до уваги те, що на підставі оскаржуваного рішення Водичківської сільської ради від 22.10.2014р. №8 товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ "Поділля - Агросервіс" було надано в оренду невитребувані паї загальною площею 111 грн. Однак з наявного в матеріалах справи списку власників сертифікатів на земельні частки (паї), чиї паї є не витребуваними не вбачається розміри невитребуваних паїв.

Враховуючи, що відповідачем-1 не надано належних та допустимих доказів в підтвердження правомірності розпорядження земельною ділянкою - 111 га, суд приходить до висновку, що Водичківська сільська рада приймаючи рішення про передачу в оренду земельних ділянок, які знаходяться за межами населеного пункту, діяла з перевищенням наданих їй чинним законодавством повноважень.

Крім того, судом критично оцінюються доводи відповідача-2, що земельна ділянка площею 20,5 га (міжпайові догори), не перебуває у державній чи колективній власності, з огляду на те, що будь яких доказів на підтвердження зазначеного ним не подано.

З приводу тверджень прокурора щодо порушення порядку передачі в оренду земельних ділянок судом береться до уваги таке.

Відповідно до норм статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їхніми повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Отже, як слідує із положень чинного законодавства, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності юридичним особам, без проведення земельних торгів діючим законодавством України не передбачена.

Як вбачається з матеріалів справи, Водичківською сільською радою було передано в оренду ТОВ "Поділля -Агросервіс" земельні ділянки без проведення земельних торгів, чим порушено вимоги 124 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частиною 1 ст. 155 Земельного кодексу України встановлено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Також п. 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" визначено, що обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

З огляду на те, що рішення сесії Водичківської сільської ради від 22.10.2014р. №8 "Про затвердження договору оренди на невитребувані земельні паї" затверджено договори оренди з ТОВ "Поділля - Агросервіс" на земельну ділянку площею 111 га ( невитребувані паї) та земельну ділянку площею 20.5 га (міжпайові дороги), прийняте з порушенням положень ст. ст. 12, 122 ЗК України, ст. ст. 5, 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток власникам земельних часток (паїв)", що позбавило Головне управління Держземагенства у Хмельницькій області та Хмельницьку районну державну адміністрацію прав на розпорядження земельними ділянками, які передані в оренду відповідачу-2 - ТОВ "Поділля - Агросервіс", спірне рішення сесії сільської ради є незаконним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди землі №1 від 22.10.2014., укладених між Водичківською сільською радою та ТОВ "Поділля - Агросервіс" судом враховується, що дані вимоги є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення сесії Водичківської сільської ради від 22.10.2014р. №8 "Про затвердження договору оренди на невитребувані земельні паї".

Відповідно до ст. 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до абз. 4 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських) договорів недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Судом береться до уваги, що договора оренди землі, укладені між Водичківською сільською радою та ТОВ "Поділля - Агросервіс", а саме: договір №1 від 22.10.2014р. про передачу в оренду земельної ділянки загальною площею 20,5 га ( між пайові дороги); договір №1 від 22.10.2014р. про передачу в оренду земельної ділянки загальною площею 111 га (невитребувані паї) були укладені на підставі рішення сесії Водичківської сільської ради від 22.10.2014р. №8, яке, як встановлено судом є незаконним, оскільки прийняте з порушенням вимог чинного законодавства.

З огляду на зазначене, договори оренди землі №1від 22.10.2014., укладені між Водичкіівською сільською радою та ТОВ "Поділля - Агросервіс" підлягають визнанню недійсними.

При цьому, судом враховуються, що ч. 3 ст. 207 ГК України передбачена можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє.

Відповідно до п. 2.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських) договорів недійсними" якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Аналогічні положення містяться в 2.29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", в якому зокрема передбачено, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

Враховуючи зазначене, договори оренди землі №1 від 22.10.2014., укладені між Водичківською сільською радою та ТОВ "Поділля - Агросервіс" підлягають визнанню недійсними з припиненням їх дії на майбутнє.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги прокурора підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, ґрунтуються на нормах чинного законодавства, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

В зв'язку із задоволенням позову та з урахуванням ч. 2 ст. 49 ГПК України, п. 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір покладається на Водичківську сільську раду, оскільки спір виник саме внаслідок її неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення сесії Водичківської сільської ради Хмельницького району від 22.10.2014р. №8.

Визнати недійсним договір оренди землі №1 від 22.10.2014р. укладений між Водичківською сільською радою с. Водички Хмельницького району Хмельницької області та ТзОВ "Поділля - Агросервіс" с. Водички Хмельницького району Хмельницької області про передачу в оренду земельних ділянок (дороги) загальною площею 20,5 га, припинивши його дію на майбутнє.

Визнати недійсним договір оренди землі №1 від 22.10.2014р. укладений між Водичківською сільською радою с. Водички Хмельницького району Хмельницької області та ТзОВ "Поділля - Агросервіс" с. Водички Хмельницького району Хмельницької області про передачу в оренду земельних ділянок (не витребувані паї) загальною площею 111 га, припинивши його дію на майбутнє.

Стягнути з Водичківської сільської ради (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Водички, вул. Подільська, 20, код ЄДРПОУ 04403657) в дохід Державного бюджету України ( по коду класифікації доходів бюджету 22030001, рахунок отримувача 31218206783002, отримувач коштів УДКСУ у м. Хмельницькому, код ЄДРПОУ отримувача 38045529, банк отримувача ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013, призначення платежу: „Судовий збір, код 03500128, пункт ставок судового збору") судовий збір в розмірі 3654 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні).

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.08.2015р.

Суддя В.О. Кочергіна

Віддруковано 6 примірників:

1 - до справи;

2 - позивачу 1 (м. Хмельницький, вул. Камянецька, 122/2);

3 - позивачу 2 простим (м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1);

4 - відповідачу 1 (Хмельницька обл., Хмельницький район, с. Водички, вул. Подільська, 20);

5 - відповідачу 2 простим (Хмельницька обл., Хмельницький район, с. Водички, вул. Подільська, 5);

6 - прокуратурі (м. Хмельницький, вул. Ульяни Громової, 10).