Постанова

від 07.07.2015 по справі 804/13502/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 липня 2015 рокусправа № 804/13502/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року

у адміністративній справі № 804/13502/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод вогнетривів» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, скасування висновків Акту, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року частково задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод вогнетривів», та визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000532201 від 15.04.2014р. щодо збільшення ТОВ «Дніпропетровський завод вогнетривів» суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю на 410 797,06 грн. В іншій частині позовних вимог ТОВ «Дніпропетровський завод вогнетривів», які стосуються протиправності висновків податкового органу в Акті № 714 від 28.03.2014р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод вогнетривів» (код 31944421) з питань повноти нарахування орендної плати за землю період з 01.02.2011р. по 01.03.2013р. щодо порушення ТОВ «Дніпропетровський завод вогнетривів» п.п. 16.1.4. п.16.1.ст.16 та п.288.5 ст.288 ПКУ, Рішення Дніпропетровської міської ради №216/8 від 02.02.11р., внаслідок чого встановлено заниження орендної плати за земельні ділянки на 2011 рік (починаючи з 01.02.2011 р.) - 153396,70 грн., 2012 рік - 167312,41 грн., січень - лютий 2013 року - 27885,26 грн. - судом першої інстанції відмовлено.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена в апеляційному порядку відповідачем по справі в частині задоволення вимог ТОВ «Дніпропетровський завод вогнетривів» з підстав неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені вимог позивача в повному обсязі

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000532201 від 15.04.2014р. щодо збільшення ТОВ «Дніпропетровський завод вогнетривів» суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю на 410 797,06 грн. - було прийнято на підставі Акту № 714 від 28.03.2014р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дніпропетровський завод вогнетривів», за висновками якого, позивачем були порушенні положення п.п. 16.1.4. п.Іб.І.ст.16 та п.288.5 ст.288 ПКУ, Рішення Дніпропетровської міської ради №216/8 від 02.02.11р., внаслідок чого встановлено заниження орендної плати за земельні ділянки на 2011 рік (починаючи з 01.02.2011 р.) -153396,70 грн., 2012 рік - 167312,41 грн., січень-лютий 2013 року - 27885,26 грн.

Задовольняючи вимоги позивача у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що орендна плата позивачем сплачувалася у відповідності до укладеного між позивачем та Дніпропетровською міською радою на підставі рішення Дніпропетровської міськради від 30.07.2003 року № 87/11 Договору оренди земельної ділянки від 10.11.2003 року, терміном до 30.07.2018 року, відповідно до підпункту 3.1 якого - передбачено, що сума орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 2,2770 га за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Адміральська, 81 (зареєстрованої в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:041:01) на термін дії договору складає 525 408,0 грн., орендна плата користування земельними ділянками сплачується у грошовій формі в розмірі земельного податку, вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового зі щомісячно (до 15 числа наступного місяця) і на майбутній період вноситься на термін не білі одного календарного року (підпункт 3.2 Договору).

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, судова колегія виходить із змісту Земельного кодексу України та Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 161-XIV) якими визначено, що користування землею в Україні є платним.

З 1 січня 2011 року набрав чинності ПК, який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначено в підпункті 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК визначив обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону № 161-XIV.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів зазначає, що з набранням чинності ПК річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в жодному разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2014 року № 21-274а14.

Отже, висновок суду першої інстанції у цій справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям у справі іншої постанови.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України, колегія суддів -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року - скасувати, та прийняти нову постанову про відмову у задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод вогнетривів» в повному обсязі.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 212 КАС України

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов