Ухвала

від 23.07.2015 по справі 804/10979/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2015 рокусправа № 804/10979/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року у справі №804/10979/14 за позовом до відповідача про Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0014251703 від 18.07.2014 року.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позові, зазначив, що відповідачем належним чином не обґрунтовано і не доведено, що угоди між позивачем та його постачальниками порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства. Реальність руху активів підтверджується як податковими, так і бухгалтерськими документами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року у справі №804/10979/14 адміністративний позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що висновки відповідача про те, що позивач порушив положення Податкового кодексу України є безпідставними, непідтвердженими фактичними обставинами справи.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року у справі №804/10979/14 та відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначив, що позивачем не надано товарно-транспортних накладних, що підтверджують отримання товару від постачальника. Податковий орган вказує на відсутність факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Терра-експо» у грудні 2013 року та ТОВ «Техносервіс».

Позивачем надано письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, зокрема, вказує, що передання нафтопродуктів за договорами відбувалось шляхом перекачування з резервуару нафтобази постачальників до паливних баків вантажного транспорту, який позивач використовує для здійснення господарської діяльності і це підтверджується видатковими накладними. Позивач просить залишити без змін оскаржуване судове рішення.

Представником Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у судовому засіданні заявлено клопотання про здійснення процесуального правонаступництва, а саме заміну Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

За таких обставин, з огляду на положення ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила здійснити процесуальне правонаступництво у даній адміністративній справі, а саме: замінити відповідача по справі - Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року у справі №804/10979/14 та відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін оскаржуване судове рішення.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін по справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, в період з 23 червня 2014 року по 27 червня 2014 року посадовою особою відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства щодо правильності та обґрунтованості формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Терра-експо» за період грудень 2013 року та ТОВ «Техносервіс», результати якої оформлено актом №739/04-67-17-03/НОМЕР_2 від 04 липня 2014 року.

Висновками зазначеного акту встановлено:

- наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ПП «Терра-експо» у грудні 2013 року та ТОВ «Техносервіс» у жовтні 2013 року;

- порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, п.3 ст.5, п.1 ст.7 Господарського кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість у сумі 48773,00 грн., у т.ч. по періодах жовтень 2013 року - 26255,00 грн. та грудень 2013 року - 22518,00 грн.

Відповідач вказує, що до матеріалів перевірки позивачем не надано жодного первинного документу, що підтверджує транспортування ТМЦ від ТОВ «Техносервіс» та ПП «Терра-експо». Також відповідач посилається на акт, складений Індустріальною ОДПІ м. Харкова, від 25 березня 2014 року №175/20-36-22-03-07/24670053 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Террас-експо» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків і зборів за період з 01 грудня 2013 року по 04 лютого 2014 року.

18 липня 2014 року на підставі висновків акту перевірки податковим органом по відношенню до позивача прийнято податкове повідомлення - рішення №0014251703, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 48773 грн. 00 коп. та штрафні санкції - 24386 грн. 50 коп.

Відповідно до матеріалів справи, 01.10.2013 року між позивачем та ТОВ «Техносервіс» був укладений договір поставки нафтопродуктів № 011013 та 06.12.2013 року між позивачем та ПП «Терра - експо» був укладений договір поставки нафтопродуктів № 61213.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій надано прибуткові накладні на придбання товару, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, реєстри виданих та отриманих накладних.

Колегія суддів звертає увагу на те, що акт перевірки не містить зауважень щодо змісту конкретних первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні копії судових рішень або вироків суду, які набрали законної сили, на підтвердження здійснення контрагентами позивача фіктивної діяльності.

З приводу посилань відповідача на висновки акту, складеного Індустріальною ОДПІ м. Харкова, від 25 березня 2014 року №175/20-36-22-03-07/24670053 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Террас-експо» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків і зборів за період з 01 грудня 2013 року по 04 лютого 2014 року, колегія суддів зазначає, що згідно діючого законодавства названий документ складається у разі, коли проведення зустрічної звірки в порядку, встановленому законодавством, є об'єктивно неможливим. Заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, виходячи із зазначеного, не можуть вважатися діями по фактичному проведенню зустрічної звірки. За таких обставин, посилання податкового органу на вищевказаний акт судом апеляційної інстанції до уваги не приймається. Крім того, навіть за умови складення акту за наслідками проведеної перевірки або звірки, висновки такого акту не є беззаперечним доказом обставин, що викладені в ньому, оскільки є суб'єктивною думкою посадової особи, яка здійснила відповідну перевірку або звірку.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на ненадання позивачем для перевірки товарно-транспортних накладних, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом в ухвалі від 13 січня 2015 року у справі № К/800/36740/14.

Крім того, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що податковим органом не спростовано пояснень позивача стосовно того,що постачання нафтопродуктів здійснювалось на нафтобазах, зазначених постачальниками, шляхом заправки паливних баків вантажного транспорту позивача.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що доводи позивача щодо належного формування показників податкової звітності за відносинами з контрагентами підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не доведено законність і обґрунтованість прийнятого ним рішення.

З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог є правомірним, доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду від 03 вересня 2014 року, з огляду на що дане судове рішення необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року у справі №804/10979/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

( Рішення суду виготовлено у повному обсязі 04.08.2015р.)

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко