КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/3050/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.
Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
ПОСТАНОВА
Іменем України
06 серпня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;
за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідністю «Просто реклама» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідністю «Просто реклама» до Державної податкової інспекції Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2015 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Еліт Технолоджи», ТОВ «Еліт Консалтінг груп» та ТОВ «Креативкомпані».
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 червня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.
Заслухавши суддю - доповідача , розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Проте, Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, у період з 16 січня 2015 року по 21 січня 2015 року на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78. статті 78 Податкового кодексу України, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідністю «Просто реклама» (код ЄДРПОУ 39194868) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Еліт Технолоджи» (код ЄДРПОУ 39247411), ТОВ «Еліт Консалтінг груп» (код ЄДРПОУ 39247406) та ТОВ «Креативкомпані» (код ЄДРПОУ 39174878) за серпень - вересень 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 28 січня 2015 року №76126-55-22-13.
Як висновок проведеної перевірки серед іншого встановлено порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1041448,00 грн., в тому числі по періодах: за серпень 2014 року - суму 255973,00 грн., за вересень 2014 року - на суму 785475,00 грн.
Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13 лютого 2015 року № 14626552213 Товариству з обмеженою відповідністю «Просто реклама» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1301810,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 1041448,00 грн., за штрафними санкціями - 260362,00 грн.
Надаючи правову оцінку матеріалам справи необхідно зазначити наступне.
Вищий адміністративний суд України в свому листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначив про те, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Товариства з обмеженою відповідністю «Просто реклама» є провідною на ринку України компанією з надання різноманітних рекламних та супутніх послуг та надає компаніям, зокрема, наступні послуги: послуги із забезпечення підбору та інструктажу персоналу для проведення рекламних акції, рекламних кампаній, послуги із координації роботи персоналу в місцях проведення рекламних акцій, послуги із забезпечення роботи персоналу, залученого для проведення рекламних акцій, роботи по розробці дизайнів рекламних та інформаційних матеріалів, послуги із забезпечення наявності необхідного обладнання,матеріалів для проведення конференцій, рекламних акцій та інших рекламних заходів, послуги із забезпечення розміщення рекламних матеріалів, послуги по технічному обслуговуванню рекламних матеріалів, послуги із забезпечення вручення заохочень акції переможцям акцій, тощо.
На підтвердження вищезазначених обставин, позивачем надано копії первинних документів, складених при взаємовідносинах позивача та контрагентів - Замовників, зокрема: компанії Pampers, TM «Пирятинь», TM «Славія», Marlboro, Філіп Морріс Україна, Lego, MasterCard Fishka..."
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим, презюмується, що дії платника, які мають своїм результатом отримання податкової вигоди (зокрема, у вигляді зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму витрат, понесених у зв'язку з оплатою поставлених послуг) є економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій декларації та податковій звітності - достовірними, якщо податковим органом не доведено зворотнє.
При цьому, висновок про необґрунтованість податкової вигоди платника повинен базуватись на об'єктивній інформації, що безспірно підтверджує відсутність у діях платника розумної ділової мети та їх спрямованість виключно на створення сприятливих податкових наслідків.
Саме по собі підписання документів від імені контрагента невстановленою особою не може бути підставою для висновку про незаконне формування даних податкового обліку по операціям з таким платником. Такий висновок в силу вимог ст. 86 КАС України може бути зроблений за наявності сукупності обставин, що свідчать про відсутність фактично здійснених фінансово-господарських операцій платника з його контрагентом та реальних виплат платника по цим операціям, про афілійованість платника з контрагентом для створення схеми ухилення від оподаткування та отримання необгрунтованої податкової вигоди.
Особи, які підписали первинні документи на момент здійснення господарських операцій були керівниками TOB «Еліт технолоджи», TOB «Еліт консалтинг груп» та TOB «Креативкомпані», що було перевірено позивачем в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Більш того, доказів того, що особи, які підписали податкові накладні та інші документи від імені TOB «Еліт технолоджи», TOB «Еліт консалтинг груп» та TOB «Креативкомпані», не мали відповідних повноважень, а також того, що про ці обставини було відомо або мало бути відомо позивачу, відповідачем до суду не надано та в судовому рішенні не відображено.
Зазначені обставини та документи свідчать про виконання TOB «Просто реклама» та TOB «Еліт технолоджи», TOB «Еліт консалтинг груп» та TOB «Креативкомпані» їх договірних зобов'язань у повному обсязі, а також свідчить про зміни в структурі активів та зобов'язань TOB «Просто реклама», що доводить реальність проведених господарських операцій та не дає підстав для сумнівів щодо фактичності їх здійснення.
Господарські операції між TOB «Еліт Технолоджи», TOB «Еліт Консалтинг груп» та TOB «Креативкомпані» свідчать про використаний TOB «Просто реклама» придбаних послуг у власній господарській діяльності, а саме, з метою їх подальшої реалізації контрагентам для отримання прибутку, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 180.1 ст. 180 ПК України, платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пп. 201.8. ст. 201 ПК України).
Позивачем 25.04.2014 року було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за №10701020000053703.
28.04.2014 року за номером 265514052695 TOB «Просто реклама» було узято на облік в органах державної податкової служби.
З 01.06.2014 року позивач був зареєстрований як платник податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 391948626551.
Крім того, TOB «Просто реклама» перед укладенням договорів із TOB «Еліт технолоджи», TOB «Еліт консалтинг груп» та TOB «Креативкомпані», з метою запобігання укладанню правочину із недобросовісними суб'єктами господарювання здійснило низку дій щодо перевірки їх правосуб'єктності та добросовісності.
На момент вчинення відповідних господарських операцій контрагенти позивача, а саме, TOB «Еліт технолоджи», TOB «Еліт консалтинг груп» та TOB «Креативкомпані» були також зареєстровані як платники податку на додану вартість.
Повноваження директорів TOB «Еліт технолоджи», TOB «Еліт консалтинг груп» та TOB «Креативкомпані» були перевірені згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Крім того, й сам відповідач в Акті перевірки зазначив, що контрагенти позивача мали працівників в штаті - не менше 10 працюючих, що само по собі свідчить, що TOB «Еліт технолоджи», TOB «Еліт консалтинг груп» та TOB «Креативкомпані» були працюючими компаніями та мали можливість надати відповідні послуги.
Також, безпідставним є посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов здійснення господарських операцій, відсутності матеріальних ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів, оскільки, ані законодавство, ані договори не зобов'язують підприємство мати власні потужності для надання послуг або самостійно здійснювати перевезення товарів, необхідних для надання послуг. Більш того, такими потужностями, транспортною інфраструктурою можуть володіти інші учасники товарообороту: посередники, субвиконавці, підрядники.
Таким чином, позивач діяв з усією належною обачністю та виконуючи фінансового-господарські відносини, переслідував виключно ділову мету, а саме, отримання кінцевого результату - перепродаж отриманих послуг для отримання прибутку.
При цьому, ані відповідач, ані суд першої інстанції не встановили фактів, які б свідчили про те, що зміст правочинів не відповідає дійсним намірам сторін, і що ці наміри спрямовані на завдання істотної шкоди інтересам держави.
Аналогічна правова позиція міститься в ухвалах Вищого адміністративного суду України, (у справі № К/9991/34212/11 від 03.10.2013 року, у справі № К/800/32951/13 від 30.10.2013 року), де зазначається про те, що твердження податкової інспекції про відсутність у названих постачальників об'єктивної можливості для виконання поставки в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не підтверджують фіктивного характеру спірних операцій. Адже, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення виконавцем фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки робіт та послуг; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка робіт постачальником.
Отже, вищезазначені факти свідчать про те, що як позивач, так і його контрагенти на момент вчинення господарських операцій, мали як спеціальну податкову правосуб'єктність, так і ділову мету.
Отже, фінансово-господарські операції між позивачем та TOB «Еліт технолоджи», TOB «Еліт консалтинг груп» та TOB «Креативкомпані» є реальними та виконувалися сторонами належним чином.
Підсумовуючи викладене, варто зазначити, що позивачем було надано до суду всю первинну документацію, яка міститься в матеріалах справи та підтверджує реальність здійснення господарських операцій, були надані додаткові пояснення щодо використання TOB "Просто реклама" придбаних у TOB «Еліт технолоджи», TOB «Еліт консалтинг груп» та TOB «Креативкомпані» послуг у власній господарській діяльності та руху активів у процесі здійснення господарської діяльності, а також було надано відомості для встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, однак судом першої інстанції було повністю проігноровано надані позивачем докази та обставини у справі.
Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому Позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.
Жодним нормативним актам не покладено на суб'єктів підприємницької діяльності обов'язок контролювати звітність контрагента, більш того суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.
З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
Тобто, чинне законодавство України не дозволяє органам Міндоходів застосовувати до платників податків будь-які негативні санкції у зв'язку з недотриманням норм податкового законодавства з боку їх контрагентів.
Однак, незважаючи на викладене, як відповідач, так і суд першої інстанції інкримінують позивачу завищення сум податкового кредиту з ПДВ та обґрунтовують це начебто недотриманням податкового законодавства контрагентами TOB «Еліт технолоджи», TOB «Еліт консалтинг груп» та TOB «Креативкомпані».
Таким чином, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення та постанову, відповідач та суд першої інстанції фактично поклали на позивача відповідальність за дії його контрагентів, що прямо суперечить чинному законодавству України.
Крім того, позивач додатково пояснив, що тривалий час здійснює системну підприємницьку діяльність з реалізації «під ключ» масштабних проектів на ринку реклами. При цьому, варто враховувати, що через масштабність і широку географію проектів, діяльність позивача полягає не тільки у безпосередньому виробленні рекламної продукції (товарів, робіт, послуг), але й у здійсненні координації та замовленні певних частин/етапів проектів у третіх осіб. Ці обставини є істотними та відображені у відповідних договорах із кінцевими замовниками, які прямо надають нам право залучати третіх осіб з метою втілення у життя рекламних компаній, акцій та інше.
Позивач отримує замовлення на забезпечення рекламного супроводу, то частину робіт і послуг за таким замовленням він виконує самостійно, а іншу частину чи етап, замовляє у третіх осіб.
Всі договори укладені між позивачем і третіми особами-виконавцями, мають належне юридичне оформлення, а результати виконання таких договорів, у подальшому прийняті як самим позивачем, так і його замовниками-провідними та загально відомими на ринку компаніями.
Більш того, є цілком логічним, що у випадку відсутності фактичного виконання підрядниками позивача замовлених у нього робіт і послуг, замовники мали б юридичні претензії. Наразі, жодної претензії від замовників позивач не отримав, що підтверджує реальне існування результатів господарських операцій. При цьому, податкова звітність за вказаними правовідносинами не викликає та не викликала зауважень з боку контролюючих та правоохоронних органів.
На підтвердження вище зазначених доводів, до матеріалів справи було долучено відповідні й належні докази, зокрема договори, акти, звіти та інші документи.
При цьому, слід звернути увагу, що проекти позивача, виконувались не лише підрядниками щодо яких відповідач має сумніви з приводу їх добросовісності. Так протягом 2014-2015 років TOB «Просто реклами», для виконання договірних зобов'язань перед замовниками, було залучено більше двохсот підприємств, які діяли як субпідрядники і в певній частині виконували роботи та надавали послуги за замовленнями, прийнятими TOB «Просто реклама». До того ж, згідно наявної у всіх, доступних державних реєстрах інформації, усі наші підрядники є добросовісними суб'єктами підприємницької діяльності (перелік контрагентів-виконавців надано позивачем, які міститься в матеріалах справи).
Таким чином, позивач вчиняв свої реальні господарські операції з усією належною обачністю і виключно з підприємствами реального сектору економіки. Саме завдяки чіткому й виключно законному підходу до виконання замовлень і делегування функцій, у такий не простий час, ми і мали значну кількість проектів, підтвердженням чого, зокрема є й відповідні листи від замовників.
Крім того, колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу на те, що постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.06.2015 року у справі № 826/9994/15, в межах розгляду якої, було встановлено безпідставність аналогічних висновків відповідача про відсутність реальних господарських операцій з TOB «Креативкомпані», яке так само виконувало функцію субпідрядника.
Позивач є сумлінним платником податків, що підтверджується листом відповідача від 27 липня 2015 року №12662/10/26-55-2002, згідно якого даний платник податків, здійснив надмірну сплату податків за звітний період.
З огляду на вищевикладене, відповідач не виконав свій обов'язок, доказування правомірності підстав прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Тобто, суду не було надано жодного конкретного й належного доказу стосовно начебто протиправної діяльності ані щодо позивача, ані щодо його контрагентів.
Отже, суд першої інстанції дійшов не правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про перерахунок пенсії було допущено помилкове застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задоволити, а постанову суду першої інстанції скасувати.
Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідністю «Просто реклама» - задоволити.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 червня 2015 року - скасувати.
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідністю «Просто реклама» до Державної податкової інспекції Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 13 лютого 2015 року №14626552213.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї постанови у повному обсязі, тобто з 11 серпня 2015 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено - 07 серпня 2015 року.
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Бужак Н.П.
Твердохліб В.А.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 06.08.2015 |
Оприлюднено | 11.08.2015 |
Номер документу | 48074584 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Костюк Л.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні