Справа № 2035
Справа
№ 2035
Головуючий у 1 інстанції
Кушнарьова В.А.
Категорія 40
Доповідач Лук'янова С. В.
РІШЕННЯ
Іменем України
20 травня 2008 року Апеляційний суд Донецької області у
складі:
головуючого судді
Курило В.П. суддів Лук'янової С. В.,
Могутової Н.Г.
при секретарі
Гарнага Г.В.
розглянув
у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною
скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької
області від 25 грудня 2007 року у справі за
позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „Горлівськхімбуд" про
поновлення на роботі, стягнення
середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши
доповідь судді апеляційного суду,
пояснення представника позивача,
представників відповідача,
перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
встановив:
7 серпня 2007 року позивач
звернувся в суд з позовом до відповідача про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час
вимушеного прогулу, відшкодування
моральної шкоди. В обгрунтування позову позивач вказав, що 14
листопада 2006 року був
прийнятий на роботу бетонником; наказом від 20 березня 2007
року - переведений
каменярем. Наказом від 24 липня 2007
року він був звільнений за п.2 ст. 40
КЗпП України через невідповідність виконуваній роботі внаслідок стану
здоров'я, яке перешкоджає продовженню
роботи. Він вважає, що звільнений
безпідставно. Тому просив поновити його на роботі каменярем, стягнути середній заробіток за час вимушеного
прогулу і 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди, оскільки внаслідок звільнення він був
позбавлений засобів до існування,
відчував матеріальну нужду (а.с. 1-2).
Рішенням
Артемівського міськрайонного суду від 25
грудня 2007 року
відмовлено у задоволенні зазначеного позову (в.ч.90-91).
Цим
рішенням встановлено, що позивач
тривалий час (ще до укладення з відповідачем трудового договору) користується
окулярами. Згідно висновку медичної комісії від 24 липня 2007
року позивач не придатний для праці каменярем; він годний працювати в
окулярах бетонником без роботи на висоті. У порушення вимог техніки безпеки
позивача було переведено на посаду каменяра,
за що керівника відповідача було притягнуто до відповідальності і
накладений на нього штраф.
Позивач
заявив позов про його поновлення на посаді каменяра, а не на роботі у відповідача на будь-яку
посаду.
Нещасний
випадок, що стався з позивачем, не пов'язаний з медичним висновком від 24 липня 2007 року.
Позивач проходив
медичний огляд 9 листопада
2006 року, внаслідок якого визнано, що позивач може працювати бетонником в
окулярах і виконувати роботи не на висоті.
Акт від 24 липня 2007 року
підтверджує, що позивачу пропонували
роботу слюсаря, але він відмовився.
Відповідач
виплатив позивачу 3521 грн. 85 коп., яку перерахував позивачу платіжним дорученням
від 1 серпня 2007 року.
Тому суд прийшов
до висновку про відмову у задоволенні позову (а.с. 90-91).
В апеляційній
скарзі позивач ставить питання про скасування рішення Артемівського
міськрайонного суду від 25
грудня 2007 року і
направлення справи на новий розгляд,
оскільки його незаконно звільнили з роботи на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України (за станом здоров'я).
Працюючи на підприємстві, він отримав
виробничу травму. Відповідач не пропонував йому іншу роботу.
Наданий
представником відповідача акт про те, що
він відмовився від пропонованої йому роботи,
не відповідає дійсності, оскільки
інша робота йому не пропонувалася відповідачем.
В судовому засіданні представники відповідача пояснили, що на підприємстві були вакантні посади
слюсаря, бетонника та інші, але йому не була запропонована інша робота.
Після отримання
виробничої травми він неодноразово звертався до відповідача з проханням перевести
його на іншу роботу.
В судовому
засіданні він і його представник заявляли клопотання про надання відповідачем
штатного розкладу працівників підприємства,
але ці документи не були надані відповідачем. Суд не звернув уваги на цей важливий доказ і
відмовив у задоволенні його законних вимог (а.с. 95-97).
В судовому
засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної
скарги; представники відповідача не визнали апеляційну скаргу.
Апеляційний суд
вважає, що апеляційна скарга підлягає
частковому задоволенню, рішення суду
першої інстанції - скасуванню
з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позову через
наступне.
Згідно п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування
рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або
неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно
застосованими, якщо застосований закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню (ч.2 ст. 309 ЦПК України).
Матеріали справи
підтверджують, що відповідач ЗАТ
„Горлівськхімбуд" є юридичною особою (а.с.
121-137), до складу якої у якості
структурного підрозділу входить Артемівське будівельне управління №5
„Промбуд" (а.с. 116-120).3гідно п.8.11 Положення структурного підрозділу
його директор наділений правом приймати і звільняти з роботи працівників цього
структурного підрозділу (а.с. 120 зворотна
сторона).
На підставі
заяви (а.с. 178) позивач наказом від 14 листопада 2006 року прийнятий
на роботу бетонником (а.с. 6); на підставі заяви від 20 березня 2007 року (а.с.
179) позивач наказом від 20
березня 2007 року
переведений каменярем (а.с. 6, 184). Ці обставини
сторони не оспорюють.
До
прийняття на роботу бетонником медичним висновком було підтверджена можливість
позивача за станом здоров'я працювати бетонником (а.с. 64). Із пояснень
представників
відповідача встановлено, що перед
переведенням позивача на роботу каменярем відповідач не з'ясовував чи може
позивач за станом здоров'я виконувати обов'язки каменяра. Ця обставина була
з'ясована відповідачем лише 24 липня 2007 року (а.с. ЗО) після того, як 21 червня 2007 року під час виконання
обов'язків каменяра з позивачем стався нещасний випадок на виробництві (а.с.
7-8). Згідно медичному висновку від 24
липня 2007 року
позивач не придатний для праці каменярем (а.с. ЗО).
Позивач не є
членом профспілки (а.с. 34). Наказом від 24 липня 2007 року №134к позивач
звільнений з роботи з посади каменяра на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України через невідповідність
виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я,
який перешкоджає продовженню даної роботи (а.с. З).
Згідно ч.2 ст. 40 КЗпП України звільнення з
підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6
цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. У підтвердження виконання
відповідачем цих вимог закону відповідач надав акти від 24 липня 2007
року, згідно яким позивач відмовився від
запропонованої єдиної вакантної посади слюсаря (а.с. 37, 38). І в судовому засіданні суду першої
інстанції і в судовому засіданні апеляційного суду представники відповідача
давали аналогічні пояснення з приводу складання зазначених актів від 24 липня
2007 року і поясняли, що „24 липня 2007
року позивачу було запропоновано з'явитися у відділ кадрів підприємства для
вирішення питання про перевід на іншу роботу,
але позивач не прийшов до відділу кадрів і тому були складені акти про
те, що позивач відмовився від запропонованої
позивачу роботи слюсаря; позивачу хотіли запропонувати перевід на роботу
слюсарем; письмові пропозиції про перевід позивача на іншу роботу позивачу не
направлялися".
Тому висновок
суду першої інстанції про те, що акт від
24 липня 2007 року підтверджує, що
позивачу пропонували роботу слюсаря, але
він відмовився, спростовується
поясненнями представників відповідача в судових засіданнях і суду першої
інстанції і апеляційного суду.
Наявне в
матеріалах справи повідомлення, в якому
не вказана дата його складання, про
те, що позивачу пропонується робота
слюсаря будівельного (а.с. 80), не є
належним доказом викладеного у повідомленні,
оскільки відсутні докази вручення цього повідомлення позивачу і дати
його складання.
Відповідач
довідкою підтвердив наявність на час звільнення позивача вакантної посади
слюсаря (а.с. 181), а
посилання відповідача на те, що ця
посада була запропонована позивачу,
спростовується зазначеними поясненнями представників відповідача.
Враховуючи
викладене, апеляційний суд вважає, що фактично подія, вказана в актах від 24 липня 2007 року (а.с.
37, 38), не мала
місця, оскільки фактично позивачу не
була запропонована посада слюсаря і ця обставина підтверджується саме
поясненнями представників відповідача. Згідно медичному висновку від 24 квітня 2008 року на час
проходження медичного огляду 24
липня 2007 року
позивач був придатним для роботи слюсарем (а.с. 202). За таких обставин
апеляційний суд вважає, що відповідачем
порушений порядок звільнення позивача з роботи на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України і тому наказ про його
звільнення від 24 липня 2007 року №134к є
незаконним, а позивач підлягає
поновленню на роботі на посаді каменяра,
оскільки у разі наявності підстав для поновлення на роботі особа може
бути поновлена лише на тій посаді, яку
займала до незаконного звільнення.
Із
змісту рішення суду першої інстанції випливає висновок цього суду про
неможливість поновити позивача на роботі,
оскільки за станом здоров'я позивач не може виконувати роботу каменяра, позов заявлений про його поновлення на посаді
саме каменяра, а не на будь-яку іншу
посаду у відповідача. Але цей висновок не відповідає вимогам діючого
законодавства, оскільки суд при вирішенні
трудового спору про поновлення на роботі зобов'язаний встановити чи дотримано
вимог закону при звільненні працівника з ініціативи власника з певної посади і
з певної підстави.
При зверненні до
суду з позовом про поновлення на роботі позивачем дотримані вимоги ч.1 ст. 233 КЗпП України.
Згідно ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення
про поновлення на роботі орган, який
розглядає трудовий спір, одночасно
приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного
прогулу, але не більше як за один рік.
Позивач звільнений з роботи 24 липня 2007 року і поновлюється - 20 травня 2008
року, тому згідно наданій відповідачем
довідці час вимушеного прогулу позивача складає з 25 липня 2007 року по 20
травня 2008 року включно 201 робочий день (а.с. 203).
Відповідно п.32
постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами
трудових спорів" від 6
листопада 1992 року (з
відповідними змінами) у випадках стягнення на користь працівника середнього
заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням він
визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку виходячи
із заробітку за останні два календарні місяці роботи; при цьому враховуються
положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 8 лютого 1995 року №100 (з відповідними змінами) - (далі Порядок).
Позивач
звільнений з роботи 24 липня 2007 року (а.с. З). У
червні 2007 року кількість робочих днів позивача складає 12, розмір заробітної плати - 522 грн. 40 коп.; у
травні 2007 року відповідно 21 робочий день,
1254 грн. 54 коп. - заробітна плата (а.с. 182).
Тому середньоденний заробіток позивача перед звільненням визначається із
наступного розрахунку у відповідності до вимог Порядку: (522 грн. 40 коп. + 1254 грн.
54 коп.): (12 робочих днів + 21 робочий день) = 53 грн. 85 коп. є
середньоденним заробітком позивача перед звільненням з роботи.
Вимушений прогул
позивача складає 201 робочий
день (а.с. 203). Середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу складає:
53 грн. 85 коп. х 201 робочий день = 10823 грн. 85 коп. Матеріали
справи підтверджують, що при звільненні
позивачу у відповідності до вимог ст. 44
КЗпП України була виплачена вихідна допомога у розмірі 1276 грн. 25 коп. (а.с. 148). Тому апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивач підлягає
стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі: 10823 грн. 85
коп. - 1276 грн. 25 коп. = 9547 грн. 60 коп. Апеляційний суд вважає, що довідка відповідача від 9 квітня 2008 року
(а.с. 183) дає підстави для незастосування вимог п.Ю Порядку.
Відповідно
вимогам ст. 237-1 КЗпП України
відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди
працівнику провадиться у разі, якщо
порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і
вимагають від нього додаткових зусиль для організації життя. Апеляційний суд
вважає, що незаконне звільнення позивача
спричинило останньому моральну шкоду,
оскільки звільнення порушило звичний спосіб життя позивача, вимагало від нього додаткових зусиль для
організації свого життя. Але враховуючи конкретні обставини справи, апеляційний суд вважає, що сам факт поновлення позивача на роботі
повністю відшкодував йому моральну шкоду і тому позов в частині стягнення з
відповідача на користь позивача певної суми у відшкодування моральної шкоди
задоволенню не підлягає і в цій частині у задоволенні позову належить
відмовити.
Відповідно
вимогам ст. 88 ЦПК України з відповідача
на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 95 грн. 48 коп. (9547
грн. 60 коп. х 1%).
У
відповідності до вимог ч.3 ст. 81 ЦПК
України, постанови Кабінету Міністрів
України "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного
забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів" від 21 грудня 2005 року
№1258 з відповідача на розрахунковий рахунок УДК в місті Донецьку підлягає
стягненню 30 грн. -витрати на
інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст. ст.
303, 307,
309, 316 ЦПК України, апеляційний
суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну
скаргу позивача Пономарьов В.М.
задовольнити частково.
Рішення
Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 грудня 2007 року скасувати.
Задовольнити
позов ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „Горлівськхімбуд" про
поновлення на роботі, стягнення
середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Поновити
ОСОБА_1 на посаді каменяра Артемівського будівельного управління №5 „Промбуд"
Закритого акціонерного товариства „Горлівськхімбуд".
Стягнути
з Закритого акціонерного товариства „Горлівськхімбуд" на користь ОСОБА_1
середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 9547 грн. 60 коп.
У
задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства
„Горлівськхімбуд" про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Стягнути
з Закритого акціонерного товариства „Горлівськхімбуд" 30 грн. - витрати на
інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на розрахунковий рахунок 31216259700004, одержувач УДК
у місті Донецьку; банк ГУ
ДКУ у Донецькій області; МФО
банку 834016 в УДК в Донецькій
області; ОКПО 34686537;
та
судовий збір в сумі 95 грн. 48 коп. на користь
держави на розрахунковий рахунок 31414537600004, код 22090100, отримувач місцевий бюджет Ворошиловського району міста Донецька, ОКПО 24164870, МФО 834016,
банк УДК
в Донецькій області.
Рішення
набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у
касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду
України протягом двох місяців з дня проголошення.
Суд | Апеляційний суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 20.05.2008 |
Оприлюднено | 06.10.2009 |
Номер документу | 4808189 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Шевченківський районний суд м. Чернівців
Смотрицький Володимир Георгійович
Цивільне
Апеляційний суд Донецької області
Лук'янова С.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні