Ухвала

від 21.07.2015 по справі 826/14237/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 року м. Київ К/800/19858/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вей Макс Київ»

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 листопада 2014 року

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року

у справі №826/14237/14

за позовом Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (надалі - Хмільницька ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вей Макс Київ» (надалі - ТОВ «Вей Макс Київ»)

про стягнення заборгованості,-

встановив:

У вересні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом в якому поставлено питання про стягнення з ТОВ «Вей Макс Київ» заборгованості в розмірі 492658,61грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 листопада 2014 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вей Макс Київ» на користь Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області заборгованість з орендної плати за земельні ділянки в сумі 492658,61грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не була сплачена узгоджена сума податкового зобов'язання в установлені законом строки, внаслідок чого утворився податковий борг, який суб'єктом господарювання погашений не був.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто на користь Державного бюджету України заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Вей Макс Київ» з орендної плати за земельні ділянки в сумі 492658,61грн. з рахунків у банках.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій станом на 12.09.2014р. у ТОВ «Вей Макс Київ» наявна податкова заборгованість з орендної плати за земельну ділянку у розмірі 492656,61грн., в т.ч. пеня - 824,42грн. (а.с.42).

На адресу відповідача податковим органом засобами поштового зв'язку була направлена податкова вимога №230-17 від 31.08.2013 року на суму 48494,99грн., яка була повернута з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Приймаючи оскаржуване рішення суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 287.3 статті 287 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Слід зазначити, що пунктом 58.3 статті 58 ПК України передбачено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

В касаційній скарзі відповідач зазначає, що виникнення податкової заборгованості хронологічно не відповідає даті виставлення податкової вимоги, оскільки заборгованість виникла за період вересень 2013р. - липень 2014р., а податкова вимога датована 31.08.2013р.

Однак, відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до долучених до матеріалів справи документів станом на 31.08.2013 року рахувалась заборгованість (а.с.167-174).

Згідно п.95.1, п.95.3 ст.95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Щодо посилання у касаційній скарзі відповідача на ст.183 3 КАС України, слід зазначити, що згідно із пунктом 3 частини першої статті 183 3 КАС України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Разом з тим, вищенаведені положення Податкового кодексу України не встановлюють імперативної умови звернення в порядку статті 183 3 Кодексу адміністративного судочинства України як обов'язкової підстави для подання позову про стягнення податкового боргу для розгляду в загальному порядку позовного провадження.

Крім того, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, відповідачем не було надано доказів щодо неправомірності вимог суб'єкта владних повноважень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вей Макс Київ» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 листопада 2014 року, в незмінній частині, та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

Ю.І. Цвіркун