Постанова

від 05.08.2015 по справі 805/9956/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" серпня 2015 р. К/800/53374/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Заїки М.М., Олексієнка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року по справі №805/9956/13-а

за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту

інвалідів (далі - відділення Фонду)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера-Сервіс»

(далі - Товариство, ТОВ «Сфера-Сервіс»)

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року відділення Фонду звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 26775 грн. за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році, та пеню за порушення термінів сплати цих санкцій у розмірі 380,56 грн.

На обґрунтування позову послалось на те, що Товариство на порушення статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ) не забезпечило установленого законодавцем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а відтак відповідно до статті 20 цього Закону відповідач має сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Сфера-Сервіс» на користь відділення Фонду адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та пені у розмірі 9051,38 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ТОВ «Сфера-Сервіс» за даними звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік (форма № 10-ПІ) становила 16 осіб, у зв'язку з чим норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до статті 19 Закону № 875 складав 1 робоче місце (а.с.9). Проте у Товаристві у 2012 році не працювали особи, яким встановлено інвалідність.

У зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи відділення Фонду застосувало до Товариства адміністративно-господарські санкції.

Відмовляючи Донецькому обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому він не може бути притягнений до відповідальності.

Суд касаційної інстанції з таким висновком суду апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХII встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності зобов'язані щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 19 Закону № 875-ХII для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що на відповідача покладено лише обов'язок створення робочих місць та інформування про це органів зайнятості, у порядку, встановленому вищезазначеним нормативним актом.

Єдиним належним доказом, який свідчить про інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи звіти форми № 3-ПН за січень та липень - вересень 2012 року ТОВ «Сфера-Сервіс» до органів зайнятості не подавались.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за спірний період є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постановах від 9 липня 2013 року № 21-200а13, від 19 листопада 2013 року № 21-397а13, від 28 січня 2014 року № 21-476а13.

Що стосується розміру адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та пені за порушення термінів сплати цих санкцій, то суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, виходив з того, що неподання відповідачем за період січень та липень - вересень 2012 року звіту форми 3-ПН свідчить про невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, а тому відповідно до частини другої статті 218 Господарського кодексу України він має нести відповідальність у вигляді сплати адміністративно-господарських санкцій за 4 місяці 2012 року, за які не подавав звіти у розмірі 8925 грн. та пеню за порушення термінів сплати цих санкцій у розмірі 126,38 грн.

З таким висновком суд касаційної інстанції не погоджується, оскільки підприємство може вважатись таким, що вжило всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, у разі якщо воно виконало встановлений законом обов'язок щомісяця подавати центру зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідачем не було виконано у повному обсязі обов'язок щодо інформування про утворення (пристосування) робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів, оскільки звіти за формою № 3-ПН до центру зайнятості подавались не щомісячно.

Тобто, відповідач не вжив необхідних заходів, передбачених законодавством, чинним на момент виникнення спірних відносин, щодо недопущення правопорушення у сфері господарювання.

За таких обставин до відповідача належить застосувати передбачені законом санкції.

При цьому, за змістом частини першої статті 20 Закону № 875-ХІІ сума адміністративно-господарських санкцій визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

При цьому, Закон не передбачає можливості зменшення вказаного розміру санкцій, зокрема у разі часткового виконання підприємством обов'язку щодо подання звітів за формою № 3-ПН до центру зайнятості.

З огляду на зазначене суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення з ТОВ «Сфера-Сервіс» адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році у розмірі 26775 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 380,56 грн.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року скасувати.

Ухвалити нову постанову.

Позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера-Сервіс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера-Сервіс» на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у сумі 26775 грн. та пеню 380,56 грн.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Заїка М.М.

Олексієнко М.М.