Ухвала

від 04.08.2015 по справі 0870/2843/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2015 р. м. Київ К/800/43494/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С., суддівМаслія В. І., Чумаченко Т. А., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року у справі за позовом Спеціалізованого комунального підприємства "Ритуальна служба" Запорізької районної ради до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Спеціалізоване комунальне підприємство "Ритуальна служба" Запорізької районної ради звернулося до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови № 11 від 03 жовтня 2011 року про накладення на СКП "Ритуальна служба" Запорізької районної ради штрафу у сфері містобудування у сумі 850 грн. 00 коп.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

В запереченнях позивач просив залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області проведена позапланова перевірка на об'єкті будівництва та експлуатації будівель на кладовищі Святого Миколая, яке розташовано на території Долинської сільської ради Запорізького району.

Перевіркою встановлено, що роботи на визначеному об'єкті виконано з відхиленням від проектної документації, що є порушенням ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», про що складено акт перевірки відповідності збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил від 29 серпня 2011 року та видано припис № 24 про усунення виявлених порушень.

Відповідно до припису № 24 від 02 вересня 2011 року у строки до 12 вересня 2011 року позивача зобов'язано вчинити певні дії, а також до 20 вересня 2011 року повідомити відповідача про їх виконання, а саме: негайно припинити будівельні роботи до отримання права на їх виконання; надати довідку про вартість будівельних робіт, виконаних без затвердженої проектної документації.

29 вересня 2011 року відповідачем винесено припис № 42 про усунення правопорушень.

В той же день головним інспектором Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області складено протокол про правопорушення у сфері містобудування від 29 вересня 2011 року.

03 жовтня 2011 року відповідачем винесена постанова № 11 про накладення на позивача штрафу у сумі 850 грн. 00 коп.

Не погодившись з вищевказаною постановою відповідача, позивач заявив цей позов.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач не врахував неможливість виконання позивачем в часі вимог припису.

Колегія суддів вважає висновки судів передчасними.

Статтею 159 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Вказану норму слід розуміти так, що судове рішення є законним, якщо воно ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, порушення яких є підставою для скасування чи зміни судового рішення судом вищої інстанції. Це випливає з конституційного принципу законності (пункт 1 частини третьої статті 129 Конституції України, стаття 9 КАС України). При цьому законність необхідно трактувати не суто формально - як дотримання вимог закону, а у ширшому значенні - у світлі верховенства права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Отже, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Обов'язково у судовому рішенні суд має зазначити мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався відповідно до ст.ст. 163 та 206 КАС України.

Також, відповідно до КАС України під час прийняття судового рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або недоведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Дотримання судами вказаних норм процесуального права є ніщо як гарантія для сторін на право на справедливий суд, принцип якого закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між тим, в порушення вказаних норм процесуального права, скасовуючи рішення відповідача, суди виходили з встановленого факту невиконання припису від 02 вересня 2011 року № 24 у строк до 20 вересня 2011 року, тоді як підставність винесення припису, тобто, наявність факту вчинення правопорушення у сфері містобудування, суди залишили по за увагою.

Окрім того, суд касаційної інстанції вважає висновки судів про недостатність підстав для винесення оскаржуваної постанови у зв'язку з невиконанням припису, передчасними.

Підприємство отримало припис 19 вересня 2011 року, а постанову винесено 03 жовтня 2011 року, що, враховуючи вимоги припису, свідчить про достатність часу у підприємства для їх виконання до моменту винесення постанови.

Оскільки під час вирішення справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій допущені порушення норми матеріального та процесуального права, скаргу відповідача слід задовольнити частково, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суди мають врахувати недоліки, на які вказав суд касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: