Ухвала

від 04.08.2015 по справі 805/10263/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2015 року м. Київ К/800/52092/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Лосєва А.М.,

Секретар Антипенко В.В.

за участю представника представника Відкритого акціонерного товариства «Трест Красноармійськшахтобуд» - Годзи О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - ДПІ) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Трест Красноармійськшахтобуд» (далі - Товариство) до ДПІ,

про зобов'язання звільнити активи з податкової застави та подати заяви про припинення обтяжень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про зобов'язання звільнити всі активи з податкової застави та подати заяви про припинення обтяжень.

Зазначило, що відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України № 353 від 19.08.2009 року діяльність Товариства припинена шляхом ліквідації, утворена ліквідаційна комісія.

В процесі ліквідації, у зв'язку з недостатністю грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія прийняла рішення про реалізацію майна, що обумовлено необхідністю погашення заборгованості у відповідності з встановленою законодавством черговістю.

5 червня 2013 року Товариство звернулося до ДПІ щодо звільнення майна з податкової застави, 11 червня 2013 року ДПІ повідомила про відсутність підстав для звільнення майна з податкової застави, посилаючись на п. 93.1 ст. 93 Податкового кодексу України .

Наявність податкової застави унеможливлює законну діяльність ліквідаційної комісії та погашення першочергових вимог кредиторів (у тому числі із заробітної плати). Тому погашення зазначених першочергових вимог здійснюється ліквідаційною комісією, що виключає право податкового органу проводити реалізацію активів, що перебувають у податковій заставі.

14 серпня 2013 року постановою Донецького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року, позов задоволено.

Зобов'язано ДПІ звільнити з податкової застави всі активи Товариства, які знаходяться у податковій заставі, та подати до Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяви про припинення обтяжень відносно нього.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 19.08.2009 року Міністерство вугільної промисловості України видало наказ № 353 щодо припинення діяльності Товариства шляхом його ліквідації та утворено ліквідаційну комісію.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців на 21.03.2012 року Товариство зазначене в стані припинення підприємницької діяльності.

Проміжний ліквідаційний баланс станом на 1.01.2010 року був затверджений заступником Міністра вугільної промисловості України. До нього увійшли заявлені та визнані вимоги кредиторів (вимоги управління пенсійного фонду України і державної податкової інспекції по сплаті податків, зборів, обов'язкових платежів, вимоги працівників, що пов'язані із трудовими відносинами та інше).

5 вересня 2008 року та 9 жовтня 2008 року ДПІ направила Товариству податкові вимоги №1/58, № 2/67 у зв'язку з наявністю податкового боргу.

В судовому чи адміністративному порядку зазначені вимоги оскаржені не були.

9 лютого 2011 року згідно рішення ДПІ № 13/24 був здійснений опис майна Товариства у податкову заставу на підставі ст. 89 Податкового кодексу України .

Відповідно до актів опису майна № 6 від 15.03.2011 року податковим керуючим був здійснений опис майна Товариства на загальну суму 4 394 640,50 грн., а також № 16/24 від 24.11.2011 року - на загальну суму 1 327 850,83 грн.

Згідно з актом опису майна (щодо заміни предмета податкової застави) № 8/19-013 від 9.08.2012 року внесено майно у податкову заставу на загальну суму 195 780,83 грн. та звільнено майно з податкової застави на суму 112 833 грн.

Відповідно до витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 33934619 від 25.11.2011 року, № 30688740 від 18.03.2011 року, № 37324174 від 10.08.2012 року активи платника податків згідно з актами опису майна № 6 від 15.03.2011 року, № 16/24 від 24.11.2011 року, № 8/19-013 від 9.08.2012 року знаходяться у податковій заставі.

5 червня 2013 року Товариство звернулося до ДПІ щодо звільнення майна, описаного відповідно зазначених актів опису (щодо зміни предмета податкової застави), з податкової застави з метою погашення кредиторських вимог та на виконання вимог ст.,ст. 104-105 , 110-112 Цивільного кодексу України , ст.,ст. 59-61 Господарського кодексу України .

11 червня 2013 року ДПІ повідомила Товариство про відсутність підстав для звільнення майна з податкової застави, посилаючись на п. 93.1 ст. 93 Податкового кодексу України .

Відповідно до довідки ДПІ № 1252/10/15-1 від 5.08.2013 року станом на 1.08.2013 року сума податкового боргу Товариства становила 5 779 119,49 грн., у тому числі: 5 223 822,10 грн. - податок на додану вартість, 19 036,04 грн. - податок з доходів фізичних осіб, 410 323,72 грн. - земельний податок з юридичних осіб, 119 877,91 грн. - податок з власників наземних транспортних засобів, 6 059,72 грн. - штрафні санкції за порушення законодавства.

Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 9.08.2013 року активи платника податків згідно з актами опису № 6 від 16.06.2010 року, № 6 від 15.03.2011 року, № 8/19-013 від 9.08.2012 року, № 1 від 4.04.2011 року та № 16/24 від 24.11. 2011 року знаходяться у податковій заставі.

Згідно рішення Конституційного суду України № 2-рп/2005 від 24.03.2005 року сутність податкової застави полягає у запровадженні на певний строк особливого порядку розпорядження платником податків своїми активами. Цей інститут. як спосіб забезпечення не погашеного у строк податкового зобов'язання, є джерелом наповнення бюджетів та державних цільових фондів.

Відповідно до оголошення, опублікованого в Бюлетені Державної реєстрації № 133 (18) від 15.09.2009 року, запис про припинення Товариства був внесений 9.09.2009 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Порядок погашення грошових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством, визначений ст. 97 Податкового кодексу України . Норми цієї статті за суб'єктним складом є спеціальними по відношенню до загальних норм Податкового кодексу України .

Відповідно до п. 97.1 ст. 97 Податкового кодексу України під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства. Ліквідація позивача відповідає цим ознакам, а отже норми вказаної статті розповсюджуються на нього.

Згідно з пп. 97.4.1 п. 97.4 ст. 97 Податкового кодексу України особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, стосовно платника податків, який ліквідується, є ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію згідно із законодавством України.

Відповідно до ст. 111 Цивільного кодексу України у разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів, ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що на відміну від інших платників податків, особою, відповідальною за погашення податкового боргу (у тому числі шляхом реалізації майна боржника), є ліквідаційна комісія, а не податковий орган, як це зазначено у пп. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України .

Отже, з моменту внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про рішення власника чи уповноваженого ним органу про ліквідацію платника податків, податковий орган не може погашати податковий борг такого платника за рахунок його майна, що знаходиться у податковій заставі.

Таким чином, у даному випадку втрачається визначений пп. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України правовий зміст податкової застави, яким є забезпечення можливості контролюючого органу здійснити продаж майна платника податків для погашення його податкового боргу.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що окрім зміни особи, яка є відповідальною за погашення податкового боргу платника податків, що ліквідується, з реєстрацією рішення про ліквідацію особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлюється спеціальна черговість погашення вимог кредиторів, у тому числі щодо податкового боргу.

Згідно з п. 97.2 ст. 97 Податкового кодексу України у разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України.

Відповідно до ч.,ч. 1, 2 ст. 61 Господарського кодексу України претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами; черговість та порядок задоволення вимог кредиторів визначаються відповідно до закону.

Згідно з п. 1 ст. 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Отже, за рахунок майна платника податків, що ліквідується, погашення податкового боргу відбувається у третю чергу. Використати майно платника податків для погашення податкового боргу можливо лише при відсутності заборгованості, яка погашається у першу та другу чергу.

Вимоги першої та другої черги залишаються непогашеними, їх наявність відображена у проміжному ліквідаційному балансі станом на 1.01.2010 року. У першу та другу чергу погашаються вимоги кредиторів, наявність яких у Товариства підтверджується реєстром кредиторських вимог згідно поданих заяв Товариства станом на 1.08.2013 року.

Саме після погашення вимог зазначених кредиторів за рахунок коштів, одержаних ліквідаційною комісією від продажу майна платника податків, можуть бути задоволені вимоги відповідача про відшкодування заборгованості перед бюджетом зі сплати податків та зборів.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України за рахунок коштів, отриманих від продажу майна, що знаходиться у податковій заставі, здійснюється погашення податкового боргу. Згідно з наведеною нормою орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Додаткових умов щодо черговості погашення вимог інших кредиторів перед погашенням податкового боргу дана стаття не містить.

Таким чином, в даному випадку має місце колізія норм пункту 97.2 статті 97 Податкового кодексу України , за якими майно Товариства має використовуватися у визначеній Цивільним кодексом України черговості, та пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України , згідно з яким за рахунок майна Товариства відбувається погашення податкового боргу.

Колегія суддів вважає, що у зазначеному випадку необхідно виходити із спеціальної норми, яка стосується продажу майна саме платника податків, який ліквідується - стаття 97 Податкового кодексу України , оскільки податкова застава забезпечує сплату саме податкового боргу, що не відповідає визначеній законодавством черговості погашення вимог кредиторів, її чинність також не відповідає ст. 97 Податкового кодексу України та ст.,ст. 111 , 112 Цивільного кодексу України .

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що встановлення ст. 97 Податкового кодексу України окремого порядку погашення податкового боргу платників податків, що ліквідуються за рішенням власника або уповноваженого ним органу, вимагає усунення перешкод у розпорядженні майном такого платника податків у вигляді податкової застави.

У касаційній скарзі ДПІ посилається на відсутність в ст. 93 Податкового кодексу України такої підстави для припинення податкової застави, як прийняття власником або уповноваженим ним органом рішення про ліквідацію платника податків.

Стаття 93 Податкового кодексу України є загальною та стосується припинення податкової застави невизначеного кола платників податків.

Зазначеною статтею не встановлюється заборона запровадження іншого порядку погашення податкового боргу для окремих платників податку, зокрема які ліквідуються, оскільки вимоги ст. 97 Податкового кодексу України є спеціальними та підлягають переважному застосуванню до Товариства у порівнянні з іншими нормами Податкового кодексу України .

Відповідно до ст. 97 Податкового кодексу України передбачає конкретну особу, яка вправі здійснювати продаж майна платника податків з метою задоволення вимог кредиторів та встановлює черговість погашення таких вимог, у тому числі податкового боргу. Існуючі обмеження у вигляді податкової застави перешкоджають реалізації такого порядку, чим унеможливлюють законну діяльність ліквідаційної комісії та погашення першочергових вимог кредиторів (у тому числі із заробітної плати).

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що Товариством доведені обставини та надані належні докази щодо необхідності звільнення ДПІ всіх його активів з податкової застави та подання до Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяви про припинення обтяжень.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220 , 221, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (Підпис) Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Лосєв А.М.