Ухвала

від 05.08.2015 по справі 314/6397/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 314/6397/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Кофанов А.В.

Провадження № 22-ц/778/3654/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«05» серпня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

ОСОБА_2

при секретарі: Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фенікс 2009»

на заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 лютого 2015 року по справі

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фенікс 2009», ОСОБА_4, третя особа: Реєстраційна служба Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2014 року ПП ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Компанія Фенікс 2009», ОСОБА_4, третя особа: Реєстраційна служба Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

В обґрунтування вимог зазначив, що 11 січня 2006 року між ним та відповідачкою ОСОБА_4 (до шлюбу - Драчевською) Н.О. укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення № 147 строком на вісім років - до 11 січня 2014 року. Договір є діючим; у встановленому законом порядку його дію не припинено.

Згідно договору відповідач передав, а позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 4,9460 га (рілля), яка є власністю «орендодавця», що знаходиться на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

06 грудня 2013 року між ним та відповідачем ОСОБА_4 укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № 147 від 11 січня 2006 року щодо поновлення терміну дії первісного договору оренди на наступні десять років - до 11 січня 2024 року.

Проте зареєструвати зазначену додаткову угоду у встановленому законом порядку не є можливим, оскільки в травні 2014 року йому стало відомо про те, що Реєстраційною службою Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області зареєстровано договір оренди землі б/н від 25 травня 2010 року, укладений між ТОВ «Компанія Фенікс 2009» та ОСОБА_4 Предметом договору є земельна ділянка, яка знаходиться в його орендному користуванні відповідно до договору оренди земельної ділянки № 147 від 11 січня 2006 року.

3 11 січня 2006 року по день подання позову спірна земельна ділянка не вибувала з його орендного користування. На теперішній час засіяна ним озимою пшеницею.

Вважає, що відсутність факту передачі земельної ділянки орендарю за актом приймання-передачі є самостійною підставою для визнання договору оренди недійсним за ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Виникнення у ТОВ «Компанія Фенікс 2009» права на оренду земельної ділянки, яка вже знаходиться в орендному користуванні, є порушенням його прав як орендаря.

Власник земельної ділянки до суду з позовом про повернення земельної ділянки до нього не звертався.

На підставі зазначеного просив визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі № б/н від 25.05.2010 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Компанія Фенікс 2009» щодо передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 4,9460 га, кадастровий номер 2321587300:01:001:0077, яка знаходиться на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області; поновити на новий термін - до 11 січня 2024 року - строк дії договору оренди земельної ділянки № 147 від 11.01.2006 року, укладений між ним та ОСОБА_4; судові витрати покласти на відповідачів.

12 лютого 2015 року в судовому засіданні представник позивача зменшив позовні вимоги та просив визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі № б/н від 25.05.2010 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Компанія Фенікс 2009» щодо передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 4,9460 га, кадастровий номер 2321587300:01:001:0077, яка знаходиться на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 лютого 2015 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 25.05.2010 року між ТОВ «Компанія Фенікс 2009» та ОСОБА_4

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 квітня 2015 року заяву ТОВ «Компанія Фенікс 2009» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ТОВ «Компанія Фенікс 2009».

В апеляційній скарзі ТОВ «Компанія Фенікс 2009», посилаючись на порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

За клопотанням представника ТОВ «Компанія Фенікс 2009» справа була відкладена розглядом на 05.08.2015 року

Повістка ТОВ «Компанія Фенікс 2009» вручена 31.07.2015 р., повторно в судове засідання представник не з'явився, причини неявки не повідомили (а.с.152).

ПП ОСОБА_3 повістку отримав 29.07.2015 року, ОСОБА_4 - 31.07.2015 р. ( а.с.154,155).

Сторони передбачене законом право на участь у судовому засіданні не використали.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.308 ЦПК суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального и процесуального права.

Визнавши недійсним договір оренди землі з передбачених ст.ст. 203 , 215 ЦК України підстав, суд першої інстанції виходив з того, що на час укладення спірного договору оренди земельна ділянка перебувала у користуванні ПП ОСОБА_3 за попереднім договором оренди.

Висновки суду вмотивовані відповідно до вимог ст.ст.213,214 ЦПК України, узгоджуються зі встановленими по справі обставинами та підтверджені наявними у справі доказами.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції закону на час укладення договору від 11.01.2006 року) договір оренди землі підлягає державній реєстрації і на підставі частини 1 статті 210, частини 3 статті 640 ЦК України, частини 2 статті 125 Земельного Кодексу України та статті 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним з моменту такої реєстрації.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, а відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру", який в силу статті 106 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України, на Державний комітет України по земельним ресурсам покладено обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок. Не зареєстрованим у встановленому законом порядку, договір не є укладеним.

Відповідно до пункту 2 цього Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Встановлено, що ОСОБА_4 (до шлюбу -Драчевська) Н.О. являється власником 4,9460 га земельної ділянки, розташованої на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області ( а. с.12-13).

11 січня 2006 року відповідачка (орендодавець) передала належну їй земельну ділянку в оренду Приватному підприємцю ОСОБА_5 (орендар) терміном на 8 років, про що сторони уклали відповідний договір № 147 і зареєстрували його 15 серпня 2006 року за № 040626000001 у Запорізькій регіональній філії ДП «Центр Державного земельного кадастру», як то передбачено Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.1998 року №2073 ( а. с. 4-5).

Згідно акту про передачу та прийом земельної ділянки згідно умов договору оренди земельної ділянки №147 від 11.01.2006 року земельна ділянка була фактично передана у користування орендарю, який на виконання умов договору оренди виплачував орендодавцю оговорену договором орендну плату ( а. с. 6, 65-66 ).

Договір укладено до 11 січня 2014 року ( п.3.1 договору).

В установленому порядку достроково договір оренди не було припинено, що підтверджується рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 23 квітня 2013 року ,яке набрало законної сили. ( справа №0805/4775/2102 ).

Під час дії зазначеного договору 25.05.2010 року ОСОБА_4 уклала спірний договір оренди з новим орендарем ТОВ В«Компанія Фенікс 2009В» ( а. с. 20-26 ).

Відповідно до положень статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Способи захисту цивільних прав визначені ст. 16 ЦК України . Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно роз'яснень, викладених у п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Оскільки в установленому законом порядку дія договору оренди № 147 від 11 січня 2006 року не припинена, договір не розірвано і не визнано недійсним, ПП ОСОБА_3 є орендарем спірної земельної ділянки, і відповідно до ст.ст. 3 , 12 - 15 , 20 ЦК України , ст.ст. 3 - 5 , 11 , 15 , 31 ЦПК України , ст. 33 Закону України "Про оренду землі" вправі вимагати захисту порушеного права на підставі п.2 ч.2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Компанія Фенікс 2009» зводяться лише до заперечень проти ухваленого рішення про задоволення позову ПП ОСОБА_3, проте вони на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фенікс 2009» відхилити.

Заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: