Рішення

від 28.07.2015 по справі 905/815/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.07.2015 Справа № 905/815/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Фроловій Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС», м. Донецьк

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглезбагачувальне підприємство Центральна збагачувальна фабрика «ЧУМАКІВСЬКА», м. Донецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 150504,63 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Прусова Я.С., Найденова Л.С. за довіреностями

Від відповідача: не з'явився

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглезбагачувальне підприємство Центральна збагачувальна фабрика «ЧУМАКІВСЬКА» про стягнення заборгованості в сумі 134927,70 гривень, з яких 92238,60 гривень - заборгованість за надані послуги, 14034,41 гривень - неустойка, 683,52 гривень - 3% річних, 27971,17 гривень - втрати від інфляції.

Позивач через канцелярію суду надав заяву №415 від 14.07.2015р. про уточнення позовних вимог, яка розцінена судом як заява про збільшення позовних вимог у розумінні ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої просив стягнути з відповідача 150504,63 гривень, з яких 104228,04 гривень - заборгованості за надані послуги, 15213,66 гривень - неустойка, 742,10 гривень - 3% річних, 30320,83 гривень - втрати від інфляції, яка прийнята судом до розгляду та в подальшому судовий розгляд справи відбувався в контексті поданої позивачем про збільшення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про оплату користування власним (орендованим) рухомими складом №674/11 від 30.08.2011р. в частині порушення строків розрахунків, а саме - не оплату наданих позивачем транспортних послуг.

Представники позивача з'явилися в судове засідання, надали пояснення по справі, наполягали на задоволенні позову, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив. Натомість через канцелярію суду 22.07.2015 року та 27.07.2015 року від відповідача надійшли два зустрічних позови із аналогічним змістом, з проханням прийняти їх для спільного розгляду із первісним позовом, розірвати договір № 674/11 від 30.08.2011 року та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, які ухвалами від 27.07.2015 року та від 28.07.2015 року повернуто відповідачу без розгляду.

Крім того, 27.07.2015 року через канцелярію суду надійшла заява відповідача з проханням надати можливість ознайомитися з матеріалами справи, але відповідач до часу розгляду справи своїм правом на ознайомлення із матеріалами справи не скористався.

Також через канцелярію суду також надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю отримання перепустки з зони АТО для явки представника відповідача, а також у зв'язку із неотриманням копії позову. У задоволенні зазначеного клопотання судом відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні клопотання суд виходив із того, що відповідно до ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема з підстав нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників процесу. При цьому, підставним вбачалося б відкладення розгляду справи, якщо участь представника відповідача суттєво впливала б на всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи.

Суд не вимагав явки представників сторін в судове засідання, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження по справі від 09.07.2015 року та відповідно до ст. 75 Господарського кодексу України може розглянути справу без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами, встановивши, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд також виходив з того, що відповідач обізнаний про час та місце судового розгляду справи, у спосіб розміщення інформації про час розгляду справи на офіційному сайті суду, за день до дати судового засідання надав заяву про ознайомлення з матеріалами справи, при цьому свого права не реалізував, двічі звертався до суду із зустрічним позовом, отже був обізнаний з приводу суті спору. Його доводи про те, що він не отримував копії позову, судом до уваги не приймаються, адже в матеріалах справи наявні докази вручення його представнику копії позову із додатками та направлення на його адресу заяви про уточнення позовних вимог. Той факт, що для виїзду із міста Донецька потрібно оформлення перепустки, судом прийнято до уваги, але оскільки відповідачем не надано доказів намагання представником відповідача отримати таку перепустку та доказів існування перешкод у її отриманні, а також з огляду на фактичні дії відповідача (подання зустрічних позовів, подання через канцелярію суду заяв та клопотань), він фактично не був обмежений в можливості як ознайомитися із матеріалами справи, надати відзив на позовну заяву із доказами на його підтвердження, так і прийняти участь у розгляді справи, що, у сукупності, дає суду підстави дійти висновку як про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, так і для висновків про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ

30.08.2011р. позивачем та відповідачем був укладений договір №674/11 про оплату користування власним (орендованим) рухомими складом. Строк дії договору - з моменту підписання і до 31.12.2011р. (п.8.1. р.8 договору). Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не менш, ніж за 30 днів до спливу строку дії не сповістить іншу сторону в письмовій формі про припинення дії договору (п. 8.2 договору). Жодних доказів надходження від сторін заяв про припинення договору до суду не надано, тобто договір вважається чинним станом на час виникнення розглядуваної суми заборгованості.

Предметом договору, відповідно до п. 1.1, є регулювання взаємовідносин відповідачем та позивачем по оплаті користування власним (орендованим) рухомими залізничним складом і його схоронності в тих випадках, коли організація перевезень вантажів в власному (орендованому) рухомому складі здійснюється позивачем не по замовленням відповідача.

Відповідач здійснює оплату за користування рухомим складом протягом 3-х робочих днів з моменту виставлення позивачем рахунку (п. 3.1 договору).

Вартість плати за користування рухомим складом визначається як для рухомого складу парку залізниць України згідно абзацу першого пункту 14 розділу 3 «Правил користування вагонами і контейнерами», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. № 113 за весь час користування рухомим составом за ставками, визначеними для виконання однієї вантажної операції з використанням відповідних коригувальних коефіцієнтів у разі їх встановлення законодавством України. Час користування користувачем рухомим складом визначається порядком, встановленим п. 3 розділу 2 «Правил користування вагонами і контейнерами», затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999р. (п. 3.2 договору).

У разі порушення строків оплати, передбачених цим договором, експедитор має право витребувати від користувача, а користувач зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п. 4.3 договору).

На виконання умов договору, у травні 2014р. - серпні 2014р. на під'їзних коліях відповідача знаходились вагони власності (оренди) позивача, що підтверджується відомостями за користування вагонами (контейнерами), номери, яких зазначено в позові та підтверджено їх електронними копіями, що наявні в матеріалах справи.

За користування вагонами позивача, відповідачу була нарахована плата та виставлені рахунки: №№Э0614206 від 31.05.14р. на суму 2165,40грн., Э0614432 від 13.06.14р. на суму 3912,48грн. Э0614480 від 20.06.2014р. на суму 918,72грн., Э0714191 від 30.06.2014р. на суму 8076,96грн., Э0714498 від 18.07.2014р. на суму 38424,60грн., Э0814160 від 31.07.2014р. на суму 37446,96грн., Э0814439 від 19.08.2014р. на суму 13282,92грн., а всього на загальну суму 104228,04 гривень.

Відповідач своїх заперечень проти позову в частині існування суми заборгованості не надав. Зі змісту зустрічних позовів вбачається, що він лише посилався на наявність підстав для розірвання розглядуваного договору та жодних заперечень з приводу виникнення у нього суми заборгованості не висловив.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору;

Ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено факт надання транспортних послуг, що підтверджено, зокрема, відомостями за користування вагонами (контейнерами), відповідач в супереч п. 3.1. договору надані послуги не сплатив, що зумовлює висновки суду про задоволення позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 104228,04 гривень.

Відповідно д ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом,

У разі порушення зобов'язання відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Ч.2 ст.343 Господарського кодексу України обумовлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня .

Відповідно до п. 4.3. договору у разі порушення строків оплати, передбачених цим договором, експедитор має право витребувати від користувача, а користувач зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що повністю узгоджується із положеннями ст.4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені за період з 05.03.2015 року по 01.06.2015 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 15213,66 гривень підлягають задоволенню.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми 3% річних та інфляції за період з 05.03.2015 року по 01.06.2015 року, нарахованих відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України суд також приходить до висновку про підставне їх нарахування та наявність достатніх підстав для стягнення суми 3% річних у розмірі 742,10 гривень та втрат від інфляції у розмірі 30320,83 гривень, а всього з відповідача підлягає стягненню 150504,63 гривень, отже позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у повному розмірі.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідністю «Лемтранс» до товариства з обмеженою відповідністю «Вуглезбагачувальне підприємство Центральна збагачувальна фабрика «ЧУМАКІВСЬКА» задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідністю «Вуглезбагачувальне підприємство Центральна збагачувальна фабрика «ЧУМАКІВСЬКА» (83058, м. Донецьк, вул. Майська, б. 66, п/р 26007001300331 в ПАТ «Європромбанк», МФО 377090, код ЄДРПОУ 37602780) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (83086, м. Донецьк, вул. Артема, 7, п/р 26006962483322 в ПАТ «ПУМБ», м. Київ, МФО 334851, код ЄДРПОУ 30600592) 150504,63 гривень, з яких 104228,04 гривень - заборгованості за надані послуги, 15213,66 гривень - неустойка, 742,10 гривень - 3% річних, 30320,83 гривень - втрати від інфляції, судовий збір у розмірі 3010,10 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 28.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 30.07.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник