Рішення

від 03.08.2015 по справі 909/779/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2015 р. Справа № 909/779/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника прокурора Івано-Франківської області вул. Гаркуші, м. Івано-Франківськ, в інтересах держави Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ в особі Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул Б.Хмельницького, 59а, м.Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: Житлово-будівельний кооператив №17 вул. Будівельників, буд. 30, кв. 64, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення заборгованості, що складається з 190 898,87 грн.- основного боргу, 3 726,97 грн-3% річних, 55 820, 01 грн.- інфляційних втрат, 28227,83грн.-пені.

за участю:

учасник судового засідання: Голіней О.М. (посвідчення № 017515 від 06.06.13 )-прокурор відділу;

від позивача та від відповідача представники не з'явилися.

встановив

Заступник прокурора Івано-Франківської області, в інтересах держави Івано-Франківської міської ради, в особі Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" подало позовну заяву до Житлово-будівельного кооперативу №17 про стягнення заборгованості в сумі 273 269, 01 грн., з яких: 190 898,87 грн.- основний борг, 3 726,97 грн-3% річних, 55 820, 01 грн.- інфляційні втрати, 22 823, 16 грн.-пеня.

Ухвалою суду від 15.07.2015року порушено провадження по справі та призначено розгляд на 28.07.2015року. Ухвалою суду від 28 липня 2015року в порядку ст 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 03.08.2015року.

В судове засідання прокурор з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами Договору про постачання теплової енергії № 194 від 31.05.2013року

- неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, в частині здійснення розрахунків за отримані послуги, внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 190898,87грн.

- приписи ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно яких, позивачу нараховано 55820, 01грнгрн. - інфляційних втрат, 3726,97грн.грн. - 3% річних;

- п. 7.5 договору відповідно до якого відповідачу нараховано 22823,16грн. пені;

- норми ст.ст. 509, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не направив, вимоги суду, вказані в ухвалі від 28.07.2015року не виконав. Відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується відправленою за адресою вказаною у позовній заяві ухвалою від 28.07.2015року

Позивач подав у судовому засіданні подав заяву ( вх 84441/15 від 03.08.2016року ) про збільшення розміру позовних вимог на суму 5404,67грн пені. Прокурор не заперечив проти поданого клопотання.

Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв клопотання позивача про збільшення позовних вимог.

У зазначеній заяві позивач вказує що сума первісно заявлених позовних вимог пені становила 22823,16грн., відповідно до проведеного перерахунку згідно ст 258 ГПК України, позивач розрахував пеню у період з 01.12.2014року по 31.05.2015рокую..

При цьому, суд бере до уваги п. 3.10.Постанова Пленуму ВГС від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Отже нова ціна позову становить : 190 898,87 грн.- основний борг, 3 726,97 грн-3% річних, 55 820, 01 грн.- інфляційні втрати, 28227,83грн.-пеня.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зі змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів. Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представника прокуратури, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Згідно з ч.1 ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч.3 ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру").Формами представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб (ч.2 ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру"). Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99 з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Враховуючи зазначене, суд вважає, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.

31.05.2013 між Державним міським підприємством «Івано- Франківськтеплокомуненерго» (далі - позивач, виробник) та Житлово- будівельним кооперативом №17 (далі - відповідач, споживач) укладено договір про постачання теплової енергії №194 (далі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору визначено, що виробник зобов'язується постачати споживачеві теплову енергію (далі - енергія) у відповідності з умовами Договору, а Споживач зобов'язується своєчасно проводити оплату за використану енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору, енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до даного Договору на опалення та підігрів води (постачання гарячої води).

Пунктом 2.3. Договору визначено, що тарифи на послуги на момент укладання даного Договору становлять:

- теплова енергія - 161, 95 грн./Гкал;

- абонентська плата - 1,70 грн/м.кв.

Згідно пунктів 2.4., 2.5. Договору тарифи на послуги є динамічними та можуть змінюватись (визначатись та коригуватись) виробником в односторонньому порядку, без попереднього узгодження із споживачем, залежно від прийнятих актів органами місцевого самоврядування, законодавчої та виконавчої влади, рівня заробітної плати на підприємстві відповідно до актів законодавства, Генеральної, галузевої угод, ставок орендної плати, інших обов'язкових платежів і зборів, цін і тарифів на паливно-енергетичні матеріальні ресурси та інших складових витрат. Зміни вартості 1 Гкал. будуть і зазначені в рахунку-фактурі за період, в якому вони відбулися та опубліковані в засобах масової інформації.

У відповідності до п. 7.2 Договору, розрахунки за спожиту енергію проводяться у грошовій формі згідно тарифів встановлених п. 7.1 Договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 7.4 Договору оплата послуг здійснюється відповідачем на підставі виставлених позивачем рахунків-фактур та в розмірі суми, вказаної в цих рахунках:

- з платежів поточного розрахункового періоду в 5-денний термін після дати одержання рахунків-фактури.

За період з 01.10.2013 по 30.06.2015, (за виключенням червня 2014 року) за позивачем утворилась сумі 190 898,87 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся 21.05.2015 із претензією №41п-2/15 , яка залишилась без відповіді.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Виходячи зі характеру договірних правовідносин сторін, суд вважає за правильне до даних спірних правовідносин застосувати загальні положення про послуги та поставку, врегульовані главами 54, 63 Цивільного кодексу України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

В силу ч.ч.1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

В силу ч. ч. 1,4 ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). платежів поточного розрахункового періоду в сОскільки, відповідач неналежно виконав свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, то, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію в сумі 190898,87грн., підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Враховуючи вище зазначену правову норму, позивачем правомірно нараховано відповідачу,3726,97грн. - 3% річних, 55820,01грн. - інфляційних втрат, які підлягають стягненню за період та у сумі вказаній позивачем у розрахунку, який визнається судом арифметично вірним.

Частиною 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня). Згідно положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.5 Договору № 194 від 31.05.2013року передбчено нарахування пені, за порушення виконання зобов"язань згідно поданого позивачем клопотання № 20/1098 від 03.08.2015року за період з 01.12.2014року по 31.05.2015року в сумі 28227,83грн. пені.

Щодо стягнення даної вимоги , суд зазначає наступне.

Пунктом 7.5 Договору встановлено, що в разі несплати в терміни, обумовлені договором покупець зобов'язується сплатити (крім суми заборгованості) пеню в розмірі 0,1 % за кожний день прострочення до дня фактичної оплати. Пеня нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом .

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Суд дійшов висновку, що початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами Договору.

При реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання за правилами частини першої статті 223 ГК України застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту першого частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Частиною п'ятою статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Отже, суд відмовляє у задоволенні заяви про збільшення позовних вимог ( вх.8441/15 від 03.08.2015року) так як в п.7.5 Договору сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення пені за прострочену суму, оскільки встановили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотного підрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з позовом, як такі, що суперечать вимогам частини другої статті 260, статті 261 ЦК України та частини шостої статті 232 ГК України.

Розмір пені, що підлягає до стягнення становить 22823,16грн., обґрунтовано обраховано позивачем у відповідності до частини шостої статті 232 ГК України. В частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу №17 вул. Будівельників, буд. 30, кв. 64, м. Івано-Франківськ 5404,67грн. пені слід відмовити.

Судові витрати в порядку ст 49 ГПК Ураїни покласти на відповідача

Керуючись ст.ст.121 Конституції України, ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст.193,230 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 625,526, 530,549,714 Цивільного кодексу України, ст.ст.22,29,33,34,43,49,75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов заступника прокурора Івано-Франківської області вул. Гаркуші, м. Івано-Франківськ, в інтересах держави Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ в особі Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул Б.Хмельницького, 59а, м.Івано-Франківськ до Житлово-будівельного кооперативу №17 вул. Будівельників, буд. 30, кв. 64, м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості в розмірі 190 898,87 грн.- основного боргу, 3 726,97 грн- 3% річних, 55 820, 01 грн.- інфляційних втрат та 28227,83 грн.-пені. - задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу №17 вул. Будівельників, буд. 30, кв. 64, м. Івано-Франківськ (код ЄДРПОУ 22193614) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул Б.Хмельницького, 59а, м.Івано-Франківськ (код ЄДРПОУ 336235) -190 898,87 грн. ( сто девяносто тисяч вісімсот дев'яносто вісімгрн. 87коп)- основного боргу, 3 726,97 грн (три тисячі сімсот двадцять шість грн.97коп) - 3% річних, 55 820, 01 грн.( п"ятдесят п"ять тисяч вісімсот двадцять грн. 01 коп) - інфляційних втрат, 22 823, 16 грн. ( двадцять дві тисячі вісімсот двадцять три грн. 16коп)7-пені.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу №17 вул. Будівельників, буд. 30, кв. 64, м. Івано-Франківськ ( код ЄДРПОУ 22193614) в Доход державного бюджету України (31219206783002 - судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), за кодом класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач - УДКСУ у м.Івано - Франківську) 5465,38 грн. ( п"ять тисяч чотириста шістдесят п'ять грн. 38коп). судового збору.

Видати накази.

В частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу №17 вул. Будівельників, буд. 30, кв. 64, м. Івано-Франківськ 5404,67грн. пені - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.08.15

СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.

виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Бандурка В.Ю. 07.08.15