Рішення

від 29.07.2015 по справі 910/14205/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2015Справа №910/14205/15

За позовомПриватного підприємства «Торговий дім» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Пласт-65» про стягнення 410 074,75 грн. Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача -Костяк В.Д. дов. №б/н від 15.04.2015р. від відповідач -не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Торговий дім» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт-65» про стягнення з останнього заборгованості за Договором підряду №19-1/08-2014 від 20.08.2014 у розмірі 410 074,75 грн., з яких 303 896,00 грн. - основного боргу, 42 578,73 грн. - пені, 3 996,44 грн. - 3% річних, 59 603,58 грн. - інфляційних втрат, крім того просив судові витрати у розмірі 8 201,50 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.08.2014 між сторонами укладено Договір підряду №19-1/08-2014, на підставі якого позивач зобов'язувався за завданням відповідача виконати роботи по виготовленню та монтажу згідно проектної документації току для зберігання зерна загальною площею 978 кв.м., а відповідач прийняти виконані роботи та оплатити їх, проте, як указує позивач, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав у результаті чого в останнього утворилася заборгованість у розмірі 303 896,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 порушено провадження у справі №910/14205/15 та призначено розгляд вказаної справи на 15.07.2015.

У позовній заяві, поданій на адресу Господарського суду міста Києва, позивачем також заявлено клопотання про забезпечення позову, відповідно до якого просив суд накласти арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт-65» та на грошові кошти у розмірі позовних вимог на загальну суму 410 074,75 грн.

Суд, розглянувши подане позивачем клопотання про забезпечення позову, відмовляє в його задоволенні, оскільки суду у відповідності до ст.ст. 66-67 ГПК України не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення Господарського суду міста Києва у вказаній справі.

14.07.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов №б/н від 14.07.2015 з додатками на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні 15.07.2015 оголошувалася перерва до 29.07.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 29.07.2015 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 29.07.2015 не з'явилися, проте 28.07.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва подали заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явки представника.

У судовому засіданні обговорювалося клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача проти задоволення заявленого клопотання заперечував, стверджуючи, що відповідач не виконує свої зобов'язання щодо добросовісного користування належними йому процесуальними правами, не виявляє взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів позивача.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю, крім того з огляду на положення ст. 28 ГПК України юридична особа не обмежена в колі представників.

Крім того, суд відповідно до ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України обмежений строком вирішення спору.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/14205/15.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29.07.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.08.2014 між Приватним підприємством «Торговий дім» (далі - Виконавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пласт-65» (далі - Замовник, Відповідач) укладено Договір підряду №19-1/08-2014 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець виконує роботи (надає послуги) по виготовленню та монтажу згідно проектної документації току, за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. М. Тарасівка, вул. 9 січня, буд. 1 для зберігання зерна загальною площею - 978 квадратних метрів (далі - об'єкт будівництва). Склад будівельних робіт:

- улаштування бетонних основ під опори;

- виготовлення та монтаж каркасу току;

- зашивка даху току профнастилом.

Всі інші роботи, потреба в яких може виникнути в ході будівництва, обговорюються окремо та оформлюються додатковою угодою до договору.

Згідно з п. 1.3. Договору договірна ціна та інші узгоджені сторонами документи є невід'ємною частиною цього Договору.

Приписами пунктів 2.1.-2.2. Договору встановлено, що усі роботи передбачені Договором виконуються протягом 46 (сорока п'яти) днів з моменту перерахування Замовником авансу згідно Договору. При виникненні необхідності внесення змін в строки виконання робіт Виконавець надає Замовнику або Замовник надає Виконавцю відповідне письмове звернення. Рішення з цих питань приймається лише за письмовою згодою Замовника.

Рішення про перегляд строків виконання робіт з обґрунтуванням причин оформлюється додатковою угодою сторін (п. 2.3. Договору).

У відповідності до приписів п. 2.5. Договору початком виконання робіт вважається день отримання передоплати 70% ціни договору згідно п. 3.3.

Згідно з п.п. 3.1.-3.2. Договору вартість робіт (послуг) за останнім становить чотириста тисяч (400 000,00) грн., в т. ч. ПДВ 20% - 66 666,67 грн. Ціна Договору є твердою і зміні не підлягає.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що Замовник перераховує Виконавцю аванс в розмірі 70% від ціни договору, передбаченої п. 3.1. Договору.

Приписами п.п. 3.4.-3.5. Договору встановлено, що остаточна оплата робіт (послуг) здійснюється Замовником на підставі Акта приймання-передачі виконаних робіт. Після підписання сторонами Акта приймання-передачі виконаних робіт, передбаченого п. 4.1. Договору, Замовник протягом 3-х робочих днів сплачує Виконавцю ціну виконаних робіт, з урахуванням сплаченого раніше авансу згідно п. 3.3. Договору.

Передання виконаних робіт Виконавцем і прийняття робіт Замовником оформлюється Актом приймання-передачі виконаних робіт, підписаним уповноваженими представниками сторін (п. 4.1. Договору).

Згідно з п. 6.1. Договору Замовник зобов'язаний прийняти роботи, виконану Виконавцем відповідно до п. 1.1. Договору, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі недоліків та/або відступів від умов Договору та/або норм ДБН або інших недоліків негайно заявити про них Виконавцю.

Сторони погодили, що за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань винна сторона сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору, вказаної в п. 3.1. цього Договору, за кожен день прострочення (п. 9.2. Договору).

У відповідності до п. 10.2. Договору останній може бути змінено чи доповнено шляхом укладення додаткової угоди у письмовій формі.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку Позивача, виконанням Відповідачем умов Договору, а також у зв'язку з укладенням Додаткової угоди №1 до Договору, відповідно до якої, як указує Позивач, було змінено вартість робіт з 400 000,00 грн. на 603 896,00 грн., у результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 303 896,00 грн.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, а відтак правовідносини сторін регулюються Главою 61 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2. ст. 875 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем 26.11.2014 на виконання п. 3.3. Договору здійснено перерахування авансу на користь Позивача у розмірі 300 000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №530 від 26.11.2014.

Відповідно до пояснень Позивача між ним та Відповідачем укладено Додаткову угоду №1 від 10.10.2014 до Договору, відповідно до якої викладено п. 3.1. Договору у наступній редакції: «Договірна ціна на виконання робіт зазначена у Додатку 3 до даного Договору. Ціна Договору становить - 503 246,67 гривень (п'ятсот три тисячі двісті сорок шість гривень 67 коп.), ПДВ 20% у розмірі 100 649,33 гривень (сто тисяч шістсот сорок дев'ять гривень 33 коп.), всього на загальну суму - 603 896,00 гривень (шістсот три тисячі вісімсот дев'яносто шість гривень 00 коп.)».

Відповідно до приписів ч. 1. ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не вставлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як зазначалося раніше, п. 10.2. Договору передбачено, що останній може бути змінено чи доповнено шляхом укладення додаткової угоди у письмовій формі.

Позивачем не надано до суду підписану Відповідачем Додаткову угоду №1, що свідчить про відсутність погодженої волі сторін з приводу зміни вартості виконаних робіт.

У зв'язку з цим, у відповідності до приписів ч. 3. ст. 844 ЦК України у разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пояснень Позивача, останній, не чекаючи перерахування авансу у розмірі 70% від ціни Договору, притупив до виконання роботи з 20.08.2014 і відповідно до приписів п. 2.1. Договору робота була виконана ним до 03.10.2014. Враховуючи викладене, Позивач стверджує, що обов'язок з оплати за виконану роботу обчислюється саме з цієї дати.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору у період за січень 2015 року Позивачем виконані роботи на зальну суму 603 896,00 грн.

На підтвердження викладеного, Позивачем надано Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми №КБ-3 та Акт приймання виконаних будівельних робіт №б/н за січень 2015 року на суму 603 896,00 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що Акт приймання виконаних будівельних робіт №б/н за січень 2015 року форми КБ-2в підписаний лише зі сторони Позивача.

З матеріалів справи вбачається, що 03.02.2015 Позивач звернувся до Відповідача з листом (вих. №3 від 03.02.2015) з додатками (Довідка про виконання робіт, Акт виконаних робіт), відповідно до якого просив прийняти виконані роботи, підписати Акт приймання виконаних будівельних робіт, що підтверджується описом вкладення у цінний лист №0880001790463 та фіскальним чеком про надання послуг поштового зв'язку №3000065773 від 03.02.2014.

Відповідач у своєму відзиві звертав увагу суду на те, що не отримував вказаного листа (вих. №3 від 03.02.2015) з додатками (Довідка про виконання робіт, Акт виконаних робіт) і, відповідно, не зобов'язаний здійснювати оплату виконаних робіт, оскільки останні взагалі не виконані відповідно до умов Договору.

З приводу цього суд зазначає наступне.

Згідно з Розділу ІІ «Нормативні строки пересилання поштових відправлень» Наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 за №958 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень» затверджено нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку):

1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Враховуючи те, що лист (вих. №3 від 03.02.2015) з додатками (Довідка про виконання робіт, Акт виконаних робіт) був відправлений Позивачем 03.02.2015 (підтверджується описом вкладення у цінний лист №0880001790463 та фіскальним чеком про надання послуг поштового зв'язку №3000065773 від 03.02.2014), а його доставка здійснювалася в межах однієї області, то Відповідач вважається таким, що отримав вказаного листа з додатками 07.02.2015 (03.02.2015 + 3 дні на пересилання).

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 ЦК передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідач зобов'язаний був підписати Акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2015 року протягом семиденного строку з 07.02.2015 (законодавчий момент доставки листа Відповідачу) або у цей же строк надати мотивовану відмову від його підписання (за розрахунком суду указаний строк сплив 14.02.2015).

Матеріали справи не містять будь-яких заяв зі сторони Відповідача, здійснених на адресу Позивача протягом вищенаведеного семиденного строку для підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт за січень 2015 року, у зв'язку з чим суд приходить до висновку що Позивачем належним чином виконані роботи за Договором.

Враховуючи положення приписів п. 3.5. Договору Замовник протягом 3-х робочих днів сплачує Виконавцю ціну виконаних робіт, з урахуванням сплаченого раніше авансу згідно п. 3.3. Договору.

Звідси, після спливу, указаного п. 3.5. Договору строку на виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт, Відповідач вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання (за розрахунком суду указаний строк для оплати сплив 19.02.2015).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд перевірив законність заявленої Позивачем суми основної заборгованості за Договором підряду №19-1/08-2014 від 20.08.2014 у розмірі 303 896,00 грн. та прийшов до висновку, що до стягнення підлягає сума основного боргу у розмірі 100 000,00 грн., оскільки сторонами не була погоджена у передбаченому законом та Договором порядку нова вартість підрядних робіт.

При цьому, судом відхиляються твердження Відповідача про належне виконання ним умов Договору у зв'язку з перерахуванням 98 000,00 грн. за платіжним дорученням №51 від 29.08.2015, так як указана сума була перерахована на підставі Договору №20/08-2014 від 26.08.2014, який взагалі не є предметом судового розгляду.

Таким чином, суд вважає, що законною, та обґрунтованою сумою основного боргу є 100 000,00 грн., що підлягає задоволенню судом.

Крім того, у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт, Позивачем нараховано Відповідачу 42 578,73 грн. - пені, 3 996,44 грн. - 3% річних, 59 603,58 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як зазначалось вище, пунктом 9.2. Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань винна сторона сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору, вказаної в п. 3.1. цього Договору, за кожен день прострочення

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з перерахування коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Судом враховано положення п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи положення п. 3.5 Договору, п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, ч. 5 ст. 254 ЦК України, суд приходить до висновку, що Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 19.02.2015.

Враховуючи викладене, пеня повинна розраховуватися саме з цієї дати, втім не виходячи при цьому за межі визначеного Позивачем періоду часу (03.10.2014 по 12.03.2015), протягом якого, на думку Позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені у розмірі 42 578,73 грн. за період з 03.10.2014 по 12.03.2015 підлягають лише частковому задоволенню - за період з 19.02.2015 по 12.03.2015 і за розрахунком суду указана сума становить 2 868,49 грн. У задоволенні вимог стосовно стягнення решти суми пені у розмірі 39 710,24 грн. необхідно відмовити.

Судом розглянуто вимоги про стягнення з Відповідача 3 996,44 грн. - 3% річних, 59 603,58 грн. - інфляційних втрат, у зв'язку із простроченням останнім виконання грошового зобов'язання на підставі Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 4.1. вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 за №14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, дії Відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів Позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку 3% річних у розмірі 3 996,44 грн. та інфляційних втрат у розмірі 59 603,58 грн. за період прострочення (19.02.2015 по 12.03.2015) суд приходить до висновку, що обґрунтованою до стягнення є сума у розмірі 180,82 грн. - 3% річних, а стосовно інфляційних втрат, то за розрахунком суду індекс інфляції за вказаний період становить 0,00%, у зв'язку з чим інфляційні втрати взагалі відсутні.

Таким чином, вимоги Приватного підприємства «Торговий дім» стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт-65» є законними та обґрунтованими в частині стягнення 2 868,49 грн. - пені, 180,82 грн. - 3% річних, були доведеними Позивачем належними та допустимими доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт невиконання зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості з Відповідача за Договором підряду №19-1/08-2014 від 20.08.2014 є законними, обґрунтованими та такими, що задовольняються судом в частині стягнення 103 049,31 грн., з яких 100 000,00 грн. - основного боргу, 2 868,49 грн. - пені, 180,82 грн. - 3% річних.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт-65» (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 12; код ЄДРПОУ 34603686) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства «Торговий дім» (08800, Київська обл., Миронівський район, м. Миронівка, вул. Чкалова, буд. 10, кв. 16; код ЄДРПОУ 34374712) заборгованість за Договором підряду №19-1/08-2014 від 20.08.2014 у розмірі 103 049,31 грн., з яких 100 000,00 грн. - основного боргу, 2 868,49 грн. - пені, 180,82 грн. - 3% річних та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 060,99 грн.

4. В іншій частині у позові відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6 . Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Дата складання повного тексту рішення 07.08.2015.

Суддя А.В.Яковенко