cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Зінченко О.В.
Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2015 року справа №805/819/15-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Сухарька М.Г., Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський вогнетривкий завод" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2015р. у справі № 805/819/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський вогнетривкий завод" до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05 лютого 2015 року № 0000082201,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000082201 від 05.02.2015р. про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 241797,00грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2015р. у задоволенні позову відмовлено.
Позивач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно пункту 2 частини першої статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з наступних підстав.
У період з 13 січня 2015 року по 17 січня 2015 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» щодо підтвердження реальності здійснення господарських взаємовідносин із платниками податків: ТОВ «Станко-Технології», ТОВ «Спец Колор Трейд» та ТОВ «Тех сфера», за результатами якої складено акт документальної позапланової перевірки від 23 січня 2015 року № 20/05-10-15/34283984.
В акті викладено висновок про відсутність у позивача об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів у контрагентів: ТОВ «Станко-Технології», ТОВ «Спец Колор Трейд» та ТОВ «Тех сфера» з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року, які підпадають під визначення пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 161 198,00 грн., у тому числі за липень 2014 у сумі 136 096,00 грн., за серпень 2014 у сумі 25 102,00 грн.
Не погодившись із наведеними висновками, позивачем до податкового органу надіслані заперечення на вказаний акт перевірки від 29 січня 2015 року за № 15 (том 1 арк. справи 35-38). Відповідач у відповіді на заперечення до акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 04 лютого 2015 року № 898/10/05-10-22-01 висновки акту залишив незмінними, зокрема, вказав, що порушення, які викладені в акті перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, з урахуванням чого у контролюючого органу немає підстав для перегляду результатів акту перевірки.
На підставі акту від 29.01.2015 р. № 15 податковим органом було винесене податкове повідомлення-рішення від 05 лютого 2015 року № 0000082201, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 241 797,00 грн., з яких за основним платежем - 161 198,00 грн., за штрафними санкціями - 80 599,00 грн. (том 1 арк. справи 51).
Встановлено фіскальним органом, що супроводжуючими документами оформленого придбання товарно-матеріальних цінностей між ТОВ «Тех сфера», ТОВ «Спец Колор Трейд», ТОВ «Станко-технології» (Продавець) та ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод» (Покупець) є первинні документи (податкові накладні), які обумовлюють придбання товарно-матеріальних цінностей від суб'єктів підприємницької діяльності, діяльність яких не має на меті фактичного здійснення господарської діяльності, а створені для прикриття незаконної діяльності та є фіктивними.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету з 01 січня 2011 року визначені розділом V Податкового кодексу України.
Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до положень підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За приписами пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Відповідно до положень пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Отже, законодавством визначено дві підстави для виникнення права на податковий кредит, а саме: фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів, в тому числі і податку на додану вартість та факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів, в якій зазначено суми податку на додану вартість.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996).
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно статті 1 цього Закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Отже, підставою відображення в бухгалтерському та податковому обліку наслідків здійснення певної господарської операції є реальне відбуття такої господарської операції, а тому питання щодо правомірності відображення наслідків певних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку має вирішуватися за умови встановлення реального відбуття постачання товарно-матеріальних цінностей чи надання послуг. При вирішенні питання правомірності формування податкового кредиту позивачем, суд також виходить з того, що сам по собі факт наявності у платника податку (позивача у справі) виданих йому постачальниками товару/послуг податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства є безумовною, проте недостатньою умовою для формування податкового кредиту певного податкового періоду. Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку первинних документах. Тобто у разі встановлення безтоварності (відсутності реального виконання) операцій визначення податкового кредиту та, відповідно, включення витрат на здійснення таких операцій до складу валових витрат підприємства є безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів сплати продавцеві вартості товару.
Доказами реального виконання спірних операцій, окрім податкових накладних, з постачання товарно-матеріальних цінностей є, товарно-транспортні накладні, що підтверджують фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, документи щодо виконання вантажно-розвантажувальних робіт, приймання товарів за якістю та кількістю, інші документи, що підтверджують зберігання та подальший продаж товарів.
01 липня 2014 року між ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод» (далі - постачальник) та ТОВ «Тех сфера» (далі - покупець) укладений договір поставки № 01/07, згідно з яким постачальник зобов'язався передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, а покупець зобов'язався прийняти у власність та оплатити прийнятий товар на умовах, викладених у даному договорі (том 1 арк. справи 56-58). Підпунктами 2.1, 2.2 Договору встановлено, що поставка товару покупцеві здійснюється партіями (товар, оформлений одним товарно-транспортним документом) та на умовах, передбачених у специфікаціях, з урахуванням чого постачальник повинен видати покупцеві наступні документи: видаткову накладну, рахунок-фактуру та податкову накладну.
Судом першої інстанції встановлено і з цим погоджується судова колегія, щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Тех сфера» за липень 2014 року, що діяльність зазначеного контрагента позивача має ознаки нереальності здійснення, а саме відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, а також платник не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень.
Згідно договору поставки від 01 липня 2014 року № 01/07 та наданих позивачем видаткових та податкових накладних ТОВ «Тех сфера» здійснювало позивачеві реалізацію виробів вогнетривких, шамотних виробів, лому шамотного, лому ХП, ПК, що не відповідає видам діяльності, які мало право здійснювати відповідно статистичним даним та даним держреєстратора, а саме: 46.19 - «Дiяльнiсть посередникiв у торгiвлi товарами широкого асортименту».
Крім того, не надані позивачем наступні документи: специфікації до вищенаведеного договору, в яких обумовлені умови та порядок оплати, ціни, поставки, якість або технічні умови, стандарти по кожній партії товарно-матеріальних цінностей; документи, які підтверджують якість товару, наявність яких передбачено пунктом 1.2 договору поставки від 01 липня 2014 року № 01/07 та абзацом 2 пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363.
З урахуванням цього зроблений обґрунтований висновок про те, що в разі відсутності фактичного здійснення господарської операції, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством, тому ТОВ «Тех сфера» не мало змоги здійснювати реалізацію та поставку товару позивачеві.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до договору поставки від 01 липня 2014 року № 01/07 надані суду копії документів, які підтверджують реалізацію ТОВ «Тех сфера» позивачеві виробів вогнетривких, шамотних виробів, лому шамотного, лому ХП, ПК, а саме:
- специфікація № 1 від 01 липня 2014 року (том 1 арк. справи 59);
- видаткові накладні, податкові накладні, а також товарно-транспортні накладні на поставку вищенаведеного товару позивачеві (арк. справи 60-74, 79-108, 113-125);
- виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Тех сфера».
З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Тех сфера» є юридичною особою, зареєстрованою за адресою: 02232, м. Київ, пр.-т Маяковського, буд. 68, офіс 233, з основним видом діяльності за КВЕД-2010 (46.19) - діяльністю посередників у торгiвлi товарами широкого асортименту.
Зробивши аналіз видів діяльності контрагента за КВЕД, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що реалізація продукції, вказаної у договорі від 01 липня 2014 року не відповідає видам діяльності, яку мало право здійснювати ТОВ «Тех сфера».
З дослідження судом копій товарно-транспортних накладних, наданих позивачем вбачається, що останні виписані без зазначення адреси пункту навантаження товару, тільки вказано: «м. Київ», що не дає змогу документально підтвердити саме звідки поставлявся товар.
Документи, які підтверджують якість придбаного товару, наявність яких передбачено пунктом 1.2 договору поставки від 01 липня 2014 року № 01/07, позивачем також надані не були.
Таким чином, з дослідження достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про безтоварність вищенаведених господарських операцій позивача із ТОВ «Тех сфера».
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Спец колор трейд» встановлено, що 10 жовтня 2013 року між Дружківським вогнетривким заводом та ТОВ «Спец колор трейд» укладено договір поставки № 1/13-2013 (том 1 арк. справи 53-54), згідно з яким ТОВ «Спец колор трейд» здійснювало позивачеві реалізацію порошку магнезіального спеченого (MgO min 94%), лому переклазових виробів (MgO не нижче 88%).
Згідно з пунктом 2.1. зазначеного Договору номенклатура, кількість, стандарти (ГОСТ, ТУ), строки поставки та ціна на окремі марки «Товару» вказані у специфікаціях, є невід'ємною частиною вказаного договору.
Судом першої інстанції досліджено, що позивачем до акту перевірки наданий додаток № 1 до договору № 1/13-2013 від 10 жовтня 2013 року, в якому найменування товарно-матеріальних цінностей не відповідає тим, що вказано у видаткових накладних від 07 липня 2014 року, від 22 липня 2014 року, а саме: на поставку бою мулітокорундового, мулітового, високо глиноземистих виробів марок МКВ, МКС, ВГЛ (Аl203 не менш 70%) у кількості 50 т. за ціною 2 083,33 грн. на загальну суму 124 999,80 грн., у тому числі ПДВ 20 833,30 грн. Отже, дана специфікація (додаток № 1 від 10 жовтня 2013 року) не обумовлює умови та порядок оплати, ціни, поставку, якість або технічні умови, стандарти по поставці порошку магнезіального спеченого (MgO min 94%), лому переклазових виробів (MgO не нижче 88%). Крім того, до перевірки не надано документи, які підтверджують якість товару, наявність яких передбачено пунктом 2 договору поставки № 1/13-2013 від 10 жовтня 2013 року та абз. 2 пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363.
Суд погоджується з висновком, що фактичного здійснення господарської операції ТОВ «Спец колор трейд» та ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод» не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.
З досліджених судом копій товарно-транспортних накладних, наданих позивачем вбачається, що останні виписані без зазначення адреси пункту навантаження товару, а тільки вказано: «м. Запоріжжя», що не дає змогу документально підтвердити саме звідки позивачеві поставлявся товар.
Правомірність висновків відповідача також підтверджується основним видом діяльності ТОВ «Спец колор трейд» за КВЕД-2010 (46.73) - оптова торгiвля деревиною, будівельними матерiалами та санiтарно-технiчним обладнанням.
Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Станко - Технології» за липень 2014 року надані суду копії податкових та видаткових накладних з найменуванням товару, який поставлявся позивачеві (том 1 арк. справи 77-78, 128-134).
Встановлено, що згідно податкових та видаткових накладних ТОВ «Станко - Технології» здійснювало реалізацію позивачеві інструменту, ТВ сплаву, що не відповідає видам діяльності, які мало право здійснювати зазначене товариство відповідно статистичним даним, даним держреєстратора, оскільки по КВЕД (46.62) підприємство займається оптовою торгівлею верстатами.
Крім того, позивачем не надані договір, укладений між постачальником ТОВ «Станко-Технології» та покупцем ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод», а також документи, які підтверджують якість товару, наявність яких передбачено абзацом 2 пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363.
З урахуванням викладеного слід зробити висновок, що зазначені вище документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, з урахуванням чого ТОВ «Станко-Технології» не здійснювало реалізацію товару ТОВ «Дружківський вогнетривкий завод».
З копій податкових та видаткових накладних, наданих суду, вбачається, що в останніх вказуються номери та дати рахунків-фактур, по яким здійснювалось замовлення товарно-матеріальних цінностей з формою проведених розрахунків: оплата з поточного рахунку, що не дає змогу суду визначити з якого саме рахунку і якому адресату перераховані кошти, оскільки платіжних доручень на перерахування вказаних у податкових та видаткових накладних коштів позивачем також не надано.
З наявних в матеріалах справи документів, не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Станко-Технології» та, як наслідок, формування податкового кредиту за липень 2014 року.
Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції спростовує доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо підтвердження наявними в матеріалах справи документами реальності фінансово-господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» та ТОВ «Станко-Технології», ТОВ «Спец Колор Трейд», ТОВ «Тех сфера» та неправомірності дій Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області під час винесення податкового повідомлення-рішення від 05 лютого 2015 року № 0000082201.
Виходячи з наведеного судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський вогнетривкий завод" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2015р. у справі № 805/819/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський вогнетривкий завод" до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05 лютого 2015 року № 0000082201 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2015р. у справі № 805/819/15-а - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Колегія суддів М.Г. Сухарьок
Т.Г. Гаврищук
А.А. Блохін
Суд | Донецький апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 04.08.2015 |
Оприлюднено | 12.08.2015 |
Номер документу | 48140267 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Донецький апеляційний адміністративний суд
Сухарьок Михайло Гаврилович
Адміністративне
Донецький апеляційний адміністративний суд
Сухарьок Михайло Гаврилович
Адміністративне
Донецький апеляційний адміністративний суд
Сухарьок Михайло Гаврилович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні