Рішення

від 07.08.2015 по справі 344/16763/14-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/16763/14-ц

Провадження № 2/344/1111/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з ОСОБА_1.

з участю представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Західтеплоенергоінвест» про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ «Західтеплоенергоінвест» про стягнення боргу за договорами про надання поворотної фінансової допомоги в розмірі 5 192 493 гривень та судові витрати - 3654 грн..

В судовому засіданні представник позивача та позивач позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.

Відповідач в судове засідання 20.01.2015р. (клопотання про відкладення), 26.02.2015р., 27.04.2015р., 04.06.2015р. та 05.08.2015р. не з'явився (а.с.36-38, 60, 62, 64, 72-74, 175), хоча про час і місце судового розгляду повідомлявся у встановленому порядку за адресою місцезнаходження занесеній в ЄДРПОУ, а тому виходячи з того що позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд вважає, що можливо завершити розгляд справи за відсутності відповідача, згоду на заочний розгляд справи позивач не надав.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 21.10.2013 року між ОСОБА_3, як позикодавцем, та ТзОВ «Західтеплоенергоінвест», як позичальником, було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги (а.с.194-195), за умовами якого ОСОБА_3 надала ТзОВ «Західтеплоенергоінвест» поворотну фінансову допомогу в сумі 1 155 125 грн. без ПДВ, на безоплатні основі, тобто плата за користування коштами не стягується, строком повернення до 20.10.2014р. (п.2.1, 2.2, 3.1 договору). При цьому п.2.3 передбачено, що допомога надається позикодавцем частинами до одного місяця з часу заявки (усної чи письмової) позичальника на одержання чергового траншу, шляхом перерахування коштів на рахунок позичальника.

Позивач обґрунтовуючи вимоги на суму 5 192 493 гривень зазначила і про укладення інших усних договорів про надання поворотної фінансової допомоги з відповідачем на загальну суму 7 010 125 грн., однак суд не вважає доведеним існування інших договірних відносин, окрім договору про надання поворотної фінансової допомоги від 21.10.2013 року, який надано до матеріалів справи в оригіналі, про що зазначено нижче.

За вимогами ст.1046 ЦК України за договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, за своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Обов'язки за договором позики виникають лише для однієї сторони - позичальника. Отримавши у власність передані позикодавцем гроші або речі, визначені родовими ознаками, позичальник зазвичай стає зобов'язаним повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей такого ж роду і якості. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, наданого для підтвердження позовних вимог, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Саме таку правову позицію висловив верховний Суд України в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі № 6-63цс13.

Досліджуючи договір позики, суд визначив що правовою природою даного правочину - є позика, незважаючи на те, що позивач ОСОБА_3 (як фізична особа) є одним із засновників ТзОВ «Західтеплоенергоінвест» та керівником одного із засновників - іноземної юридичної особи ТзОВ «LINISE GROUP». Так, відповідно до Статуту ТзОВ «Західтеплоенергоінвест» (за змінами на 11.10.2013р.) учасниками товариства є 4 особи: три фізичних та одна юридична (п.1.4) з розподілом статутного капіталу між учасниками (п.8.1) (а.с.25-30).

В статті 1046 ЦК України нічого не вказується про осіб, які можуть бути сторонами договору позики. Позикодавець не діяла з метою отримання прибутку від договору позики, відсотки щодо суми позики не зазначала.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Тобто, при наданні в позику грошових коштів презюмується отримання прибутку у вигляді відсотків за користування грошовими коштами.

Договір позики як загальна договірна конструкція є підставою для виникнення правовідносин, учасниками яких є будь-які фізичні або юридичні особи, оскільки ЦК України не містить жодного винятку як щодо суб'єктного складу, так і щодо права на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких і порядок їх одержання встановлюється договором (ч.1 ст.1048 ЦК України). Закон України від 12 липня 2001р. №2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб'єктів і учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних та фізичних осіб і суб'єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами статей 1046 і 1048 ЦК України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 5листопада 2014р. у справі №6-132цс14).

Отже, підсумовуючи вищевикладене, якщо у позику надаються грошові кошти без отримання відсотків, як в даних спірних правовідносинах та визначено умовами договору від 21.10.2013р., то позикодавцями у таких договорах можуть бути дієздатні фізичні особи та юридичні особи.

Як слідує з матеріалів справи, позика не була надана позикодавцем позичальнику в момент підписання договору від 21.10.2013р., а регулювалась така фінансова допомога частинами, та на вимогу товариства.

29.01.2014р. платіжним дорученням №3603397 платник ОСОБА_3 надала отримувачу ТзОВ «Західтеплоенергоінвест» 100 000 грн. з призначенням платежу - матеріальна допомога згідно договору від 21.10.2013р. б/н (а.с.6). Оригінал платіжного доручення оглянуто судом.

Як слідує зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки, примірник оригіналу договору позикодавець надав до справи, як доказ неповернення позики, суд дійшов висновку, що позика в сумі 100 000 грн. не повернута, а факт надання коштів позивачем відповідачу за договором від 21.10.2013р. б/н, підтверджено даним платіжним дорученням, тому в цій частині вимоги позову є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Проте, вимоги в частині стягнення з відповідача в користь позивача іншої суми - 5 092 493 грн., є недоведеними та безпідставними, виходячи з такого.

Позивач вказала, що інші усні договори про надання поворотної фінансової допомоги, на її думку, були укладені між сторонами, але чи були вони безвідсоткові невідомо, а підтвердженням їх наявності вважає платіжні доручення: від 01.11.2013р. на суму 815 500грн., від 06.12.2013р. на суму 80 000грн., від 13.12.2013р. на суму 156 625 грн., меморіальний ордер на суму 1 817 632 грн. (а.с.5-7).

Однак, в жодному із даних платіжних дорученнях не вказано, що кошти надаються за договором від 21.10.2013р., чи іншому договору позики, при цьому що жодних інших договорів позивач не надала до матеріалів справи, а визначення в платіжних документах як «матеріальна допомога на поповнення оборотних коштів підприємства» не виключається можливістю надання такої допомоги і по інших правовідносинах, які складалися між засновником товариства фізичною особою ОСОБА_3 чи нею як керівником ще одного засновника товариства - іноземної юридичної особи (господарські відносини між засновниками та товариством), і не є, на думку та переконання суду, правовідносинами саме позики. Окрім того, меморіальний ордер від 18.07.2014 року містить посилання на вид платежу - надання фінансової допомоги згідно договору б/н від 18.07.2014р. на 5 855 000грн., а повернення частини цієї допомоги відбулося товариством ОСОБА_3 згідно меморіального ордеру від 12.08.2014р. на суму 1 817 632 грн., зазначаючи також підставою - договір фінансової допомоги б/н від 18.07.2014р.

А тому суд прийшов до висновку, що із долучених платіжних доручень та меморіальних ордерів даних позивачем без наявності договорів в матеріалах справи, з яких можливо би було встановити чи це безвідсоткова позика чи оплатна фінансова послуга, то вбачається наявність можливих фінансових послуг, що регулюються Законом України від 12 липня 2001р. №2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» який є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб'єктів і учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних та фізичних осіб і суб'єктів договору позики.

Як визначено Податковим кодексом України (14.1.257. ) фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

З пояснень самого позивача кошти відповідачем перераховувались його дочірним підприємствам на придбання обладнання, вона в свою чергу на ці кошти була інвестором, що також підтверджує господарські відносини (щодо отриманих без належних доказів - усних договорів між сторонами). Свідок ОСОБА_4 (чоловік позивача - заступник директора з виробництва ТОВ «Західтеплоенергоінвест»), суду пояснив що йому відомо про те, що позивач надавала позику відповідачу, однак такі пояснення свідка суд оцінює критично.

За вимогами ст..57, 58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому зсіданні дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).

Пленум Верховного Суду України у п.11 постанови від 18.12.2009 р. №11 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

За змістом ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені витрати частину судового збору з врахуванням задоволених вимог.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. 1046-1049 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,60,88, 209, 212- 215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західтеплоенергоінвест», м.Івано-Франківськ, вул. Тичини 8 А, код ЄДРПОУ 38555813, на користь ОСОБА_3, зареєстрованої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, фактично проживаючої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 А, кв. 179, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, заборгованість за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 21.10.2013 року в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західтеплоенергоінвест», м.Івано-Франківськ, вул. Тичини 8 А, код ЄДРПОУ 38555813, на користь ОСОБА_3, зареєстрованої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, фактично проживаючої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 А, кв. 179, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1000 грн.

В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 07 серпня 2015 року.

Суддя: Польська М.В.