Постанова

від 29.07.2015 по справі 808/3205/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року о/об 11 год. 50 хв.Справа № 808/3205/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі судового засідання Білоусі А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

представника позивача1 - Багно Юрій Володимирович

(довіреність № 311 від 19.11.14);

представника позивача2 - Долідзе Аліна Олександрівна

(довіреність №243 від 22.07.15);

представника відповідача - Дяченко Юлія Тарасівна

(довіреність №94/10/10 від 05.02.15), -

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» (далі - позивач) до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0090081715 від 28 травня 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході проведення перевірки контролюючий орган дійшов помилкового висновку про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» права на податковий кредит податку на додану вартість за спірними господарськими операціями, посилаючись виключно на отриману податкову інформацію та висновки актів інших ДПІ щодо неможливості проведення зустрічної звірки контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОНАБ». Позивач також зазначає, що посилання податкового органу на порушення порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість з огляду на відсутність реєстрації податкових накладних із сумою ПДВ менше 10 000 грн. у єдиному реєстрі податкових накладних є протиправним, оскільки таке право передбачене пунктом 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України. Так, позивач вважає висновки Акту перевірки від 08 травня 2015 року №81/08-17-15/31433316 - неправомірними, а податкове повідомлення-рішення №0090081715 від 28 травня 2015 року не обґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від 13 липня 2015 року № 1059/08-01-10-0310 посилається на те, що продавець не має права при одній поставці товару виписувати декілька податкових на одну партію товару. Вважає, що цим самим продавець ухиляється від реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Таким чином, вбачається штучне подрібнення податкових накладних в один день та в рамках одного договору з метою ухилення від реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідач зазначає, що діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОНАБ» була направлена для проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з отримання податкової вигоди, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру, а в подальшому і підприємствам-покупцям.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище, просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до статті 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Вислухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, вивчивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, перевіривши їх наявними у справі доказами, суд з'ясував наступне.

Відповідно до копії виписки Серія АБ №432711 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» 22 червня 2001 року зареєстровано, як юридичну особу за адресою: 72420, Запорізька область, Приазовський район, смт. Нововасилівка, вул. Леніна, буд. 184, ідентифікаційний код 31433316.

Так, на підставі направлень від 21 квітня 2015 року №170017 та №170018 виданих Приморською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління ДФС у Запорізькій області, Донець Мариною Вікторівною, головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту, Греджевою Наталією Дмитрівною, старшим державним ревізором - інспектором відділу податкового аудиту, згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78. Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року та наказу Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Запорізькій області № 65 від 20 квітня 2015 року проведена документальної позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЙСЬКА ЛИВАРНА КОМПАНІЯ «ТАЛКО» (код ЄДРГІОУ 31433316) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «КАМОЦЦІ-ПНЕВМАТИК-СІМФЕРОПОЛЬ» (код ЄДРПОУ 14290527), ПАТ «ЧЕРВОНА ЗІРКА» (код ЄДРПОУ 05784437), ТОВ «ФАБРИКА ВАРІАНТ» (код ЄДРПОУ 21170203), ТОВ «ЛИТЕЙЩИК» (ЄДРПОУ 24903942), ТОВ «ГОНАБ» (код ЄДРПОУ 39126075) за грудень 2014 року відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку 1 до акту.

Перевірка проводилась з 21 квітня 2015 року по 06 травня 2015 року.

За наслідками перевірки складено Акт №81/08-17-15/311433316 від 08 травня 2015 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТАВРІЙСЬКА ЛИВАРНА КОМПАНІЯ «ТАЛКО» (код ЄДРПОУ 31433316) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «КАМОЦЦІ-ПНЕВМАТИК-СІМФЕРОПОЛЬ» (код ЄДРПОУ 14290527), ПАТ «ЧЕРВОНА ЗІРКА» (код ЄДРПОУ 05784437), ТОВ «ФАБРИКА ВАРІАНТ» (код ЄДРПОУ 21170203), ТОВ «ЛИТЕЙЩИК» (код ЄДРПОУ 24903942), ТОВ «ГОНАБ» (код ЄДРПОУ 39126075) за грудень 2014 року.

Висновками Акту перевірки встановлено, що позивачем порушено: пункт 185.1 статті 185, пункт 188.1 статті 188, підпунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року зі змінами та доповненнями, а саме завищено суму податкового кредиту за грудень 2014 року на 762 060 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту грудня 2014 року на 762 060 грн.

На підставі Акту перевірки №81/08-17-15/311433316 від 08 травня 2015 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0090081715 від 28 травня 2015 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 762 060,00 грн.

Не погоджуючись з такими діями Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Запорізькій області позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

За приписами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Отже, аналіз вищевказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в якому відбулося придбання товарів (робіт/послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинно бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16 липня 1999 року "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону та пункту 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.15 та пунктом 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Стосовно посилань контролюючого органу на те, що діяльність позивача була направлена для проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з отримання податкової вигоди, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру, а в подальшому і підприємствам-покупцям, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОНАБ» виписано податкові накладні за грудень 2014 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» в сумі ПДВ до 10 000 грн., які відображені в податковій звітності та які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній зокрема становить: понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Всі операції Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» з Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОНАБ» у грудні 2014 року дійсно було проведені на суму до 10 000 грн. ПДВ, тому за законом податкові накладні видані на такий товар не підлягають реєстрації в єдиному реєстру податкових накладних.

ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» та ТОВ «ГОНАБ» на момент вчинення правочинів та їх виконання були зареєстрованими у якості платників ПДВ, що не оскаржується податковим органом.

Сплата ПДВ у складі ціни товару податковим органом не оспорюється.

Як встановлено матеріалами справи позивач мав правовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОНАБ» щодо купівлі продажу товарно-матеріальних цінностей.

На підтвердження господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОНАБ» позивачем надано Договір купівлі-продажу №126 від 01 листопада 2014 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОНАБ», як «постачальником» (з однієї сторони) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО», як «покупець» (з іншої сторони).

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Договору постачальник передає у власність покупцеві Товар який належить йому на праві власності, а покупець приймає та сплачує за Товар, на умовах дійсного Договору відповідно до накладних.

Згідно з підпунктом 3.1 пункту 3 Договору орієнтовна загальна сума Договору становить 3 000 000,00 грн.

Оплата товару по дійсному договору здійснюється на підставі рахунку-фактури, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (підпункт 3.2 пункту 3 Договору).

На підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу №126 від 01 листопада 2014 року та товарності операцій, позивачем до суду надано копії: видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, подорожних листів вантажного автомобіля, банківських виписок, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, трудової книжки водія, журналу реєстрації довіреностей, довідки про рух алюмінію у грудні 2014 року, довідки про вагу готової продукції у грудні 2014 року. Крім того, позивачем надано до суду первинні документи що підтверджують подальшу реалізацію виготовленого товару: вантажно-митні декларації, рахунки, пакувальні листи до рахунків, специфікації, інвойси, тощо.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Щодо тверджень відповідача що продавець не має права при одній поставці товару виписувати декілька податкових на одну партію товару та цим самим продавець ухиляється від реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних а отже, вбачається штучне подрібнення податкових накладних в один день та в рамках одного договору з метою ухилення від реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також що діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОНАБ» була направлена для проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з отримання податкової вигоди, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру, а в подальшому і підприємствам-покупцям суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом встановлено, та сторонами не заперечується, що ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» та ТОВ «ГОНАБ» на момент вчинення правочинів та їх виконання були зареєстрованими у якості платників ПДВ.

Проаналізувавши норми Податкового кодексу України суд зазначає, що чинне податкове законодавство України не містить заборони при одній поставці товару виписувати декілька податкових на одну партію товару.

Крім того суд зазначає, що законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу є постанова Верховного Суду України від 09 вересня 2008 року.

Крім того, здійснення діяльності поза межами правової відповідальності має бути не сумнівом чи елементом аргументації, а переконливим та беззаперечно встановленим юридичним фактом реальної дійсності - конкретною обставиною, передбаченою нормами права, що спричиняє певні юридичні наслідки.

Суд звертає увагу на те, що Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від свого контрагента способу ведення господарської діяльності.

Жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум ПДВ, фактично сплачених в ціні придбання товару на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентом правил господарської діяльності.

Зокрема, стаття 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Постановою Верховного Суду України від 11 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ встановлено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

В даному випадку податкові накладні виписані саме контрагентом позивача, що не залежить від волі позивача.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки №81/08-17-15/311433316 від 08 травня 2015 року, про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому податкове повідомлення-рішення Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Запорізькій області №0090081715 від 28 травня 2015 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 762 060,00 грн. слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Запорізькій області №0090081715 від 28 травня 2015 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 762060,00 грн., за грудень 2014 року.

Судові витрати у розмірі 487,20 (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок) повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Суддя Д.В. Татаринов