Ухвала

від 10.11.2015 по справі 808/3205/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2015 рокусправа № 808/3205/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Дадим Ю.М.

           суддів:                     Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання:          Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі 808/3205/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО»

до: Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: скасовано податкове повідомлення-рішення Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області №0090081715 від 28 травня 2015 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 762060, 00 грн,, за грудень 2014 року.

Не погодившись з постановою суду, відповідач – Приморська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що в період з 21 квітня 2015 року по 06 травня 2015 року уповноваженими особами Приморської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврійська ливарна компанія “ТАЛКО” з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ “КАМОЦЦІ-ПНЕВМАТИК-СІМФЕРОПОЛЬ”, ПАТ “ЧЕРВОНА ЗІРКА”, ТОВ “ФАБРИКА ВАРІАНТ”, ТОВ “ЛИТЕЙЩИК”, ТОВ “ГОНАБ” за грудень 2014 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

В акті перевірки податковим органом зафіксовано допущені позивачем порушення: пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, підпунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року зі змінами та доповненнями, а саме завищено суму податкового кредиту за грудень 2014 року на 762 060 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту грудня 2014 року на 762 060 грн.

На підставі Акту перевірки №81/08-17-15/311433316 від 08 травня 2015 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0090081715 від 28 травня 2015 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 762 060,00 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки №81/08-17-15/311433316 від 08 травня 2015 року, про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю “Таврійська ливарна компанія “ТАЛКО” вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до приписів п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належними первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до копії виписки Серія АБ №432711 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю “Таврійська ливарна компанія “ТАЛКО” 22 червня 2001 року зареєстровано, як юридичну особу за адресою: 72420, Запорізька область, Приазовський район, смт. Нововасилівка, вул. Леніна, буд. 184, ідентифікаційний код 31433316.

          У досліджуваному відповідачем періоді позивач мав відносини з ТОВ “КАМОЦЦІ-ПНЕВМАТИК-СІМФЕРОПОЛЬ” (код ЄДРПОУ 14290527), ПАТ “ЧЕРВОНА ЗІРКА” (код ЄДРПОУ 05784437), ТОВ “ФАБРИКА ВАРІАНТ” (код ЄДРПОУ 21170203), ТОВ “ЛИТЕЙЩИК” (ЄДРПОУ 24903942), ТОВ “ГОНАБ” (код ЄДРПОУ 39126075).

Господарські операції між позивачем та ТОВ «ГОНАБ» підтверджуються наявним в матеріалах справи Договором купівлі-продажу №126 від 01 листопада 2014 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “ГОНАБ”, як “постачальником” (з однієї сторони) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Таврійська ливарна компанія “ТАЛКО”, як “покупець” (з іншої сторони).

На підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу №126 від 01 листопада 2014 року та товарності операцій, позивачем надано копії: видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, подорожних листів вантажного автомобіля, банківських виписок, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, трудової книжки водія, журналу реєстрації довіреностей, довідки про рух алюмінію у грудні 2014 року, довідки про вагу готової продукції у грудні 2014 року. Крім того, позивачем надано до суду первинні документи що підтверджують подальшу реалізацію виготовленого товару: вантажно-митні декларації, рахунки, пакувальні листи до рахунків, специфікації, інвойси, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи надані позивачем первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи не мають дефектів форми, змісту або походження, а тому сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Також, судом встановлено, що всі операції операції Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврійська ливарна компанія “ТАЛКО” з Товариством з обмеженою відповідальністю “ГОНАБ” у грудні 2014 року було проведені на суму до 10 000 грн. ПДВ.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній зокрема становить: понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Тобто за законом податкові накладні видані на такий товар не підлягають реєстрації в єдиному реєстру податкових накладних.

Отже, посилання контролюючого органу на те, що діяльність позивача була направлена для проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з отримання податкової вигоди, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру, а в подальшому і підприємствам-покупцям, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю “ГОНАБ” виписано податкові накладні за грудень 2014 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврійська ливарна компанія “ТАЛКО” в сумі ПДВ до 10 000 грн., які відображені в податковій звітності та які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, є помилковими.

Проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що податкове повідомлення - рішення №0090081715 від 28 травня 2015 року прийняте Приморською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області не відповідає п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:                                                                      Ю.М. Дадим

           Суддя:                                                                      І.Ю. Богданенко

           Суддя:                                                                      С.А. Уханенко