Постанова

від 09.07.2015 по справі 810/6958/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2015 року № 810/6958/14

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лапія С.М.,

при секретарі судового засідання - Феленюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «Фоззі-Фуд» з позовом до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.07.2014№ 0001382201.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства та прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є протиправними.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача позовних вимог не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, стверджував, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим.

Заслухавши доводи та пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

У травні 2014 року посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області, яку реорганізовано у ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Фоззі-Фуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Про-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37160402), ПП «Бестком» (код ЄДРПОУ 32027222), ТОВ «Ріма-Торг» (код ЄДРПОУ 38836572), ТОВ «Бур'ян» (код ЄДРПОУ 37880966), ТОВ ТД «Агро-Трейд» (код ЄДРПОУ 32837481), ТОВ «Пікаділлі» (код ЄДРПОУ 37606014) за січень 2014 року та з ТОВ «Хітер-Партс ЮА» (код ЄДРПОУ 37816822), ПП «Бестком» (код ЄДРПОУ 32027222), ТОВ «Бур'ян» (код ЄДРПОУ 37880966), ТОВ ТД «Агро-Трейд» (код ЄДРПОУ 32837481) та ТОВ «Пікаділлі» (код ЄДРПОУ 37606014) за лютий 2014 року.

За результатами перевірки складено Акт від 30.05.2014 №240/22-03/32294926, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, на загальну суму 9 543 271 грн.

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі прийнятно податкове повідомлення-рішення від 02.07.2014 № 0001382201, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 14 314 907 грн., з яких 9 543 271 грн. - за основним платежем, та 4 771 636 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Зі змісту Акту перевірки та письмових заперечень відповідача проти позову слідує, що висновки про порушення позивачем вимог закону ґрунтуються на наявності ознак нереальності здійснення фінансово-господарських операцій позивачем, які спрямовані на одержання економічного ефекту у результаті здійснення підприємницької діяльності, але не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання.

Такий висновок податкового органу суд вважає необґрунтованим у зв'язку з наступним.

У перевіряємий період ТОВ «Фоззі-Фуд» мало взаємовідносини з ТОВ «Компанія «Про-Сервіс», ПП «Бестком» ,ТОВ «Ріма-Торг», ТОВ «Бур'ян», ТОВ ТД «Агро-Трейд», ТОВ «Пікаділлі», та з ТОВ «Хітер-Партс ЮА».

Судом встановлено, що реальність господарської операції підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме - копіями первинних документів, які складались позивачем в ході взаємовідносин із контрагентами:

- копіями видаткових накладних та актів виконаних робіт отриманих від контрагентів;

- копіями податкових накладних отриманих від контрагентів;

- копіями банківських виписок по взаємовідносинам з контрагентами;

- копіями договорів по взаємовідносинам з контрагентами;

- копіями актів виконаних робіт виданих контрагентами.

Факт перерахування коштів в рахунок оплати за поставлені вищевказаними контрагентами товарів на ТОВ «Фоззі-Фуд» підтверджуються копіями банківських виписок.

Копії видаткових накладних свідчать про реальність відвантаження товарів та понесених Позивачем витрат за такі товари. Копії фіскальних чеків підтверджують факт використання в господарській діяльності Позивача придбаних товарів та отримання економічного ефекту від таких операцій.

Бухгалтерські довідки про взаєморозрахунки між ТОВ «Фоззі-Фуд» та вищевказаними контрагентами підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі в процесі взаємовідносин.

Копії фіскальних чеків свідчать не тільки про використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача шляхом продажу кінцевим споживачам через широку мережу торгових магазинів товарів, а й про економічну його доцільність такої діяльності для позивача.

Отже, витрати на придбання товарів у вищевказаних контрагентів прийняли участь в господарській діяльності позивача і сприяли отриманню оподатковуваного прибутку.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Хітер-Партс ЮА», суд зазначає наступне.

Відповідно до умов договору поставки від 14.02.2014 ТОВ «Хітер-Партс ЮА» поставляло ТОВ «Фоззі-Фуд» олію соняшникову нерафіновану українського виробництва. На виконання умов договору виписано податкові та видаткові накладі усього на суму 27 137 878,29 грн. Дана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У подальшому даний товар - олію соняшникову нерафіновану, ТОВ «Фоззі-Фуд» експортувало відповідно до укладеного контракту №ОТМ0005/13-К від 02.10.2013 з Компанією «Орексим Трейдінг Лімітед» (Мальта).

Відповідно до умов контракту кількість, вартість та період поставки встановлюються в специфікаціях на конкретну поставку (п.1.2. Контракту).

Відповідно до специфікації №13 від 20.02.2014 до контракту №ОТМ0005/13-К від 02.10.2013 ТОВ «Фоззі-Фуд» поставило на адресу компанії «Орексим Трейдінг Лімітед» (Мальта) олії соняшникової нерафінованої на загальну суму 2 436 750 дол. США. Дана обставина також підтверджується копією експортної декларації ТОВ «Фоззі-Фуд» від 09.04.2014 р. №504050000/2014/101518.

Отже, факт реальності поставки товару від ТОВ «Хітер Партс ЮА» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи. Більше того, у товарно-транспортних накладних зазначена інформація про автомобілі та конкретних осіб, що здійснювати перевезення вантажу. Видаткові накладні та акти прийому передачі товару, в яких вказані конкретні особи, підтверджують факт отримання посадовими особами позивача товару.

Крім того, позивачем надано суду сертифікати якості товару, копії платіжних доручень та банківських виписок, що підтверджують фактичний рух активів в процесі здійснення операції.

Факт використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, а саме - реалізації за експортними операціями, підтверджується експортним договором, митної декларацією, інвойсом, а також бухгалтерською довідкою про рух коштів та економічний ефект від операції.

Відповідно до договорів поставки між ТОВ «Хітер Партс ЮА» і ТОВ «Фоззі-Фуд» та специфікацій до них поставки товару здійснювались на умовах - CPT м. Миколаїв, вул. Громадянська 117, термінал ТОВ «Евері» та CPT м. Миколаїв, вул. Турбінна, 15, термінал ТОВ «Таір-Трейд» згідно Інкотермс 2010.

Термін CPT. Carriage Paid To (вказано місце призначення) за Інкотермс 2010 передбачає, що товар доставляється перевізнику замовника у зазначеному порту. Продавець вважається таким, що виконав своє зобов'язання у момент прибуття товару на транспортну засобі у визначене в договорі місце. Тобто, у Продавця відсутній обов'язок розвантаження чи подальшого зберігання товару.

Згідно експортного контракту, що міститься в матеріалах справи, ТОВ «Фоззі-Фуд» експортувало поставлений ТОВ «Хітер Партс ЮА» товар компанії «Орексим Трейдинг Лімітед». Умови поставки за цим експортними контрактами є аналогічними (дзеркальними ) з умовами поставки внутрішніх договорів з ТОВ «Хітер Партс ЮА», тобто CPT м. Миколаїв, вул. Громадянська 117, термінал ТОВ «Евері» та CPT м. Миколаїв, вул. Турбінна, 15, термінал ТОВ «Таір-Трейд» згідно Інкотермс 2010. Даний факт додатково підтверджує логічно послідовний зв'язок та реальність здійснюваних операцій.

Також, судом встановлено наявність економічного ефекту та ділової мети у позивача в ході здійснення господарських операцій.

Так, з наданих позивачем бухгалтерських довідок слідує, що внаслідок отримання коштів від реалізації придбаних у ТОВ «Компанія «Про-Сервіс», ПП «Бестком», ТОВ «Ріма-Торг», ТОВ «Бур'ян», ТОВ ТД «Агро-Трейд», ТОВ «Пікаділлі» товарів, ТОВ «Фоззі-Фуд» отримало економічну вигоду у загальній 22 687 478, 38 грн. Отримання такої вигоди додатково підтверджує наявність ділової мети при здійсненні операцій із контрагентами.

Відповідно до бухгалтерської довідки від 07.07.2015 №08/15-3276 по взаємовідносинам з ТОВ «Хітер Партс ЮА» за лютий 2014 року загальна сума оподаткованого доходу (економічної вигоди) становила 4 058 585,10 грн.

Отже, витрати на придбання товарів прийняли участь в господарській діяльності позивача і сприяли отриманню оподатковуваного прибутку.

Вказані документи досліджувались в ході перевірки, про що відображено в Акті, і на їх підставі позивачем сформовано дані податкової звітності.

Суми податку на додану вартість, сплачені в ціні отриманих послуг, включено позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій за перевіряємий період.

Вказані обставини не заперечувались податковим органом та підтверджується відомостями, викладеними в Акті перевірки.

Зі змісту Акту перевірки слідує, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на даних, які містяться в актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів ТОВ «Фоззі-Фуд».

Проте, посилання на акти про проведення чи неможливість проведення зустрічних звірок, не може бути підставою для висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Фіксація в такому акті певних обставин (відсутність за місцезнаходженням, відсутність трудових або виробничих ресурсів) є свідченням порушень, допущених цими контрагентами (тобто третіми особами), а не доказом недобросовісності позивача, як платника податків. У разі порушення податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цих осіб (ухвала ВАСУ №К/800/63552/14 від 21.04.2015).

Податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з перебуванням його постачальника за юридичною адресою або з наявністю трудових чи виробничих ресурсів у нього.

Такий акт засвідчує лише відсутність можливості проведення податковим органом звірки з певним підприємством, тобто є службовою інформацією.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі №21-47а10).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутністю доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг знати.

У той же час, в Акті перевірки відсутні відомості, які спростовують добросовісний характер поведінки позивача при здійснення вказаних господарських операцій.

Судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій усі контрагенти Позивача були зареєстровані у встановленому порядку як платники податку на додану вартість. Таким чином, суд приходить до висновку, що посадові особи ТОВ «Фоззі-Фуд» вжили достатніх заходів для перевірки факту реєстрації контрагентів як суб'єктів господарювання, взяття їх на облік в органах ДФС та реєстрації як платників податку на додану вартість.

Також податкове законодавство не ставить у залежність виникнення права на податковий кредит у платника податків від наявності чи відсутності контрагента платника податків за місцем реєстрації.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Згідно пп. а п.198.1, п.198.2, абз. 1 п.198.3 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів робіт/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріпленою печаткою (за наявності) податкову накладну.

З викладеного слідує, що законодавством визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця, фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів, податкових накладних або видача їх юридичною особою, яка не є платником ПДВ. У свою чергу пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за №233/2037 визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту якщо вона заповнена юридичною особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Водночас статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 цієї статті та пунктів 2.4., 2.5., 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які повинні мати всі необхідні реквізити, передбачені законодавчими вимогами.

Правочини, що відображають здійснення фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Компанія «Про-Сервіс», ПП «Бестком» ,ТОВ «Ріма-Торг», ТОВ «Бур'ян», ТОВ ТД «Агро-Трейд», ТОВ «Пікаділлі», та з ТОВ «Хітер-Партс ЮА», належним чином задокументовано і оформлено з дотриманням вимог бухгалтерського законодавства та відображено у податковій звітності позивача.

У той же час суд звертає увагу на те, що податковим органом у Акті перевірки не вказано жодного об'єктивного та документально підтвердженого доказу недійсності первинних документів, складених між позивачем і його контрагентами на виконання правочинів, а саме відповідного судового рішення, висновків судово-почеркознавчої експертизи, призначеної та проведеної у встановленому законом порядку, тощо.

Також відповідачем не надано будь-яких доказів, у т.ч. визначених у Акті перевірки, на підтвердження висновків про безтоварність чи нереальність вказаних господарських операцій між позивачем та контрагентами, які покладено у основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем надано документи, що підтверджують факт придбання товарів, їх переміщення та використання у власній господарській діяльності, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також при прийнятті рішення в даній адміністративній справі судом враховується те, що предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання товарів і їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Крім того, судом встановлено, що вказані товари придбані у контрагентів з метою подальшої реалізації кінцевому споживачу чи експорту їх за межі території України, що підтверджується відповідними договорами, експортними деклараціями, розрахунковими документами, банківськими виписками, податковими накладними, актами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що правочини між позивачем та його контрагентами є реальними, товарними, взаємними, оплатними, такими, що відбувались та потягнули за собою реальні зміни у майновому стані його учасників.

Отже, господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Компанія «Про-Сервіс», ПП «Бестком» ,ТОВ «Ріма-Торг», ТОВ «Бур'ян», ТОВ ТД «Агро-Трейд», ТОВ «Пікаділлі», та з ТОВ «Хітер-Партс ЮА» здійснені в межах їх господарської діяльності, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності Позивача при здійсненні вказаних операцій.

Враховуючи викладене, позивачем виконано передбачені законом вимоги для підтвердження права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентами.

Натомість, зі змісту Акту перевірки слідує, що висновки про порушення позивачем вимог законодавства по вказаних вище операціях ґрунтуються виключно на податковій інформації, наведеній в актах про неможливість проведення зустрічних звірок.

Крім того, суд звертає увагу на те, що законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Відповідно до Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

На підставі викладеного суд вважає, що для обґрунтування нереальності правочину необхідні фактичні дані, що свідчать про нереальність саме такого правочину, а не якогось іншого.

При розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають за своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, актах виконаних робіт, банківських виписках, звітах достовірні.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України).

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.

Вищий адміністративний суд України у своєму роз'ясненні від 02.06.2011 №742/11/13-11 наголошує на тому, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Також зазначено, що якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Згідно мотивувальної частини постанови Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі №К/9991/50772/12 головною підставою для висновку про нікчемність правочину являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені.

Отже, отримання податковим органом відомостей про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що в Акті перевірки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не викладено належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій вказаними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагентів, про відсутність використання Позивачем придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності.

Первинні документи, які були надані податковому органу, не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог КАС України не виявлено.

Згідно ст. 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

У ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, зокрема, зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документу встановлені у ст. 9 Закону, де визначено, що: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинними документами є договори, платіжні документи, відповідні акти виконаних робіт та прибуткові накладні, податкові накладні, складені за результатами проведених операцій за вказаними договорами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Наслідки в податковому обліку створюють тільки реально здійснені господарські операції, тобто ті, які пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань або власного капіталу платника податку. Не може не визнаватися право на витрати в тому випадку, якщо відповідні товари реально були придбані платником податків або витрати на таке придбання реально були понесені.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що всі господарські операції позивача підтверджені первинними документами згідно вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, а тому є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Також суд враховує вимоги ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якої відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як встановлено судом та не заперечувалось податковим органом в ході перевірки, на момент вчинення та виконання господарських договорів контрагенти позивача були належним чином зареєстровані як юридичні особи, мали право укладати правочини та виписувати податкові накладні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач здійснив визначення сум податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних відповідно до чинного законодавства України, а висновки Акту перевірки є необґрунтованими.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом первинних документів та обставин (наступний продаж придбаного товару), які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності Товариства, та враховуючи принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи, та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презумується податковим законодавством у пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, за змістом якої, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу про відсутність реального здійснення операцій по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Компанія «Про-Сервіс», ПП «Бестком» ,ТОВ «Ріма-Торг», ТОВ «Бур'ян», ТОВ ТД «Агро-Трейд», ТОВ «Пікаділлі», та з ТОВ «Хітер-Партс ЮА» є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 487,20 грн. (платіжне доручення від 16.12.2014 № 2668849), які підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 122, 158-163, 167, 257 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від № 0001382201 від 02.07.2014

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» судові витрати згідно платіжного доручення від 16.12.2014 №2668849 у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 10 липня 2015 р.