Рішення

від 04.08.2015 по справі 922/3166/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2015 р.Справа № 922/3166/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєву А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні технології землеустрою", м. Харків до Вербівської сільської ради, с. Вербівка (Харківська область) про стягнення 113430,98 грн. за участю представників:

позивача - Топчий Л.І., довіреність № 32 від 15.06.2015 року;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новітні технології землеустрою", м. Харків (позивач) 27.05.2015 р. звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Вербівської сільської ради, с. Вербівка (Харківської області) про стягнення 113430,98 грн. що складається з: 71683,00 грн. заборгованості по оплаті виконаних робіт за Договором № Н-82/202-3.1/14 від 05.08.2014 року, 14246,26 грн. пені, 907,33 грн. 3 % річних та 26594,39 грн. індексу інфляції. Також до стягнення заявлені судові витрати. Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідачем, в порушення своїх зобов'язань за вищевказаним Договором № Н-82/202-3.1/14 від 05.08.2014 року не оплачені виконані роботи, внаслідок чого у останнього перед позивачем утворилась сума заборгованості в розмірі 71683,00. В якості правових підстав даного позову позивач посилається, зокрема, на приписи статей 525, 610-611 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 травня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/3166/15 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 16 червня 2015 року о 12:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 червня 2015 року задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх. №№ 23852, 24442) та розгляд справи № 922/3166/15 відкладено на 21 липня 2015 р. о 10:00год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 липня 2015 р. задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх. №№ 28276, 28752), задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи (вх. № 28940), клопотання позивача про продовження строку вирішення даного спору за межі двомісячного терміну (вх. № 29223) задоволено, строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів, до 11.08.2015 року та розгляд справи відкласти на 04 серпня 2015 р. о 16:20год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

30.07.2015р., 03.08.2015 р. через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшли пояснення (вх. №№ 30544, 30897), в яких відповідач повідомляє суд про те, що звернення останнього до голови обласної державної адміністрації та голови обласної ради щодо виділення коштів на погашення заборгованості перед позивачем буде розглянуто на сесії обласної ради, яка відбудеться в кінці серпня 2015 р. Надані відповідачем пояснення досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

04.08.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшли письмові пояснення та правове обґрунтування позовних вимог (вх. № 31233), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, своїм конституційним правом на захист не скористався, відзив на позов та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у даній справі до матеріалів справи не надав.

Приймаючи до уваги, що відповідач, з урахуванням приписів п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, в зв'язку з чим господарська справа № 922/3166/15 розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

05 серпня 2014 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Новітні технології землеустрою" (виконавець) та відповідачем - Вербівською сільською радою (замовник) було укладено Договір № Н-82/202-3.1/14, (далі-Договір) (т.с. І а.с. 11-13), відповідно до умов п. 1.1. якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з виконання робіт щодо розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель у межах території с. Вербівка Вербівської сільської ради Балаклійського району Харківської області та необхідних матеріалів до неї, згідно технічного завдання (додаток № 1 до Договору), яке є від'ємною частиною до цього Договору.

Згідно з умовами п. 7.1. вищезазначеного Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2014 р.

У разі виникнення обставин, що не залежать від Сторін, але перешкоджають проведенню розрахунків за цим Договором, замовник зобов'язаний прийняти виконані належним чином роботи, а суму коштів, що належить до сплати за актом приймання-передачі виконаних робіт визначити як кредиторську заборгованість перед виконавцем.

За таких обставин строк дії цього Договору, визначений п. 7.1., вважається подовженим до моменту сплати Замовником кредиторської заборгованості Виконавцю в повному обсязі (п. 7.1. Договору).

Пунктами 2.1.-2.4. вищевказаного Договору від 05.08.2014 р. сторони встановили та погодили вартість робіт та порядок розрахунків.

Так, вартість робіт за цим Договором визначається Протоколом погодження договірної ціни (додаток № 2 до Договору), складеному відповідно до кошторису (додаток № 3 до Договору), які є невід'ємними частинами цього договору і складає 71683,00 грн., ПДВ не передбачено.

Підставою для проведення оплати за цим Договором є підписаний обома сторонами акт приймання-передачі виконаних робіт.

Замовник зобов'язаний провести розрахунок не пізніше 10 банківських днів з дня підписання акту приймання передачі виконаних робіт.

Виконавець має право на дострокове завершення робіт та відповідну оплату цих робіт.

Строк виконання робіт 3 календарних місяці, які визначаються з урахуванням особливостей, передбачених п.5.2.1 та п. 3.3. даного Договору. Перебіг строку починається з наступного дня після надання відповідних документів для виконання даного виду робіт згідно чинного законодавства та визначених у технічному завданні (додаток № 1 до Договору), який є невід'ємною частиною цього Договору (п.п. 3.1., 3.2. Договору).

Згідно з п. 4.1. робота по Договору вважається виконаною з моменту передачі технічної документації з нормативної грошової оцінки на проведення Державної землевпорядної експертизи.

Після виконання робіт, Виконавець зобов'язується надати Замовнику на затвердження два примірники акту приймання-передачі виконаних робіт (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору, замовник зобов'язаний підписати та повернути на адресу виконавця акт приймання-передачі виконаних робіт протягом трьох робочих днів з моменту його одержання.

Згідно з умовами п. 4.4. Договору, у випадку відмови замовника від підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, він надсилає виконавцю протягом трьох робочих днів, з дати отримання документів, мотивовану відмову, на підставі якої Сторони протягом трьох робочих днів складають двохсторонній акт з переліком недоліків, які підлягають усуненню, та визначають термін їх виконання. Виконавець виправляє відповідні зауваження і разом з актом передає їх Замовнику, який приймає і підписує акт приймання-передачі виконаних робіт.

В разі відсутності підписаного акту або відмови від складання двохстороннього акту з переліком недоліків протягом 3-х робочих днів робота вважається виконаною та прийнятою (п. 4.5. Договору).

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголошує, що позивачем, передбачені умовами п. 1.1. Договору роботи, виконані в повному обсязі та в строки, визначені умовами Договору, про що свідчить наявний в матеріалах справи позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 27 жовтня 2014 року за № 1954, виданий Відділом державної землевпорядної експертизи Головного управління Держземагентства України в Харківській області (т.с. І а.с. 19).

Роботи були прийняті відповідачем без будь - яких зауважень та претензій, про що свідчить підписаний між сторонами та скріплений печатками Акт приймання - передачі виконаних робіт за Договором № Н-82/202-3.1/14 від 05.08.2014 р. на суму 71683,00 грн.

Проте відповідач, в порушення умов п. 2.3. Договору своєчасно за виконані позивачем роботи із останнім не розрахувався, на підставі чого, у відповідача перед позивачем за вищевказаним Договором утворилась заборгованість, яка склала 71 683,00 грн.

У зв'язку з наявною заборгованість, позивач 23.02.2015р. за вих. № 38 направив на адресу відповідача Претензію, в якій повідомив останнього про наявну заборгованість з вимогою її погасити (т.с. І а.с. 20).

У відповідь на вищевказану Претензію позивача, відповідач, своїм Листом за вих. № 107 від 12.03.2015 р., повідомив позивача про нездійснення Державною казначейською службою у 2014 році платежу та гарантував позивачу сплату заборгованість в розмірі 71683,00 грн. по мірі надходження коштів з обласного бюджету (т.с. І а.с. 21).

Проте на даний час заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 71683,00грн. залишилась не погашеною.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 1 ст.179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а також те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на спростування наявної перед позивачем заборгованості, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 71683,00 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи позовні вимоги в частині заявленої до стягнення пені в розмірі 14246,26 грн., суд зазначає про наступне.

Згідно з п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З огляду на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № Н-82/202-3.1/14 від 05.08.2014 р., заявлена позивачем позовна вимога щодо стягнення пені є правомірною.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від обов'язку оплати здійснених позивачем послуг, з огляду на позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2012 року у справі №11/446. Так, Верховний Суд України зазначив, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За правилами ст. 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Згідно з п. 6.4. Договору, за порушення терміну виконання робіт, встановлених календарним планом, Виконавець сплачує Замовнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних робіт за кожний день прострочення виконання зобов'язань.

В силу дії ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарський суд звертає увагу позивача на те, що початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами договору.

У наданому суду розрахунку позивачем обрано період початку нарахування пені - 23.11.2014 р. (т.с. І а.с. 6). Тоді, як згідно з умовами п. 2.3. Договору (порядок розрахунків - не пізніше 10 банківських днів з дня підписання акту приймання - передачі виконаних робіт) (дата підписання сторонами акту приймання - передачі виконаних робіт - 08.12.2014 р.), останній день виконання відповідачем зобов'язання, коли воно мало бути виконано за умовами Договору - 22.12.2014 р.

Таким чином, позивачем необґрунтовано та безпідставно визначено період початку нарахування пені - з 23.11.2014 р., оскільки за вказаний період у відповідача не виникло зобов'язання з оплати.

З огляду на вищезазначені приписи Закону та, враховуючи умови Договору, якими сторонами визначено граничний строк виконання зобов'язання по оплаті за виконані роботи, початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами Договору, тобто - 23.12.2014 року.

Виходячи з вищевикладеного, господарський суд здійснив перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням умов Договору та вимог чинного Законодавства, за результатами якого, задоволенню підлягає сума пені в розмірі 14191,27 грн., в частині стягнення 54,99 грн. пені суд відмовляє, як в безпідставно заявленій до стягнення.

Щодо позовних вимог в частині заявлених до стягнення з відповідача 26594,39 грн. інфляційних втрат та 907,33 грн. 3% річних, суд зазначає про наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, суд приходить до висновку, що здійснений позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного Законодавства та умовам Договору, оскільки нарахований за період починаючи з - 23.11.2014 р., тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума 901,43 грн. 3 % річних, в частині стягнення 5,90 грн. 3 % річних, суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

Суд, перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат в розмірі 26594,39 грн., встановив, що даний розрахунок не суперечить вимогам діючого законодавства та нарахований вірно, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 26594,39 грн.

Вищенаведені обставини є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача 17,88 грн. поштових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України, судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

У відповідності до абзацу 2 пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року, до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Крім того, у справі "Суханов та Ільченко проти України", Європейський суд з прав людини у рішення від 26.06.2014 року по вказаній справі зазначив про те, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що направлення копії позовної заяви та додатків до неї є обов'язком позивача в розумінні статті 56 ГПК України, наявність доказів, покладених в обґрунтування поштових витрат, зокрема поштовий чек на вказану суму та опис поштового вкладення від 26.05.2015 р., суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 17,88 грн. поштових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до якої судові витрати за майновий характер спору в даному разі на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Вербівської сільської ради Балаклійського району Харківської області (64219, Харківська область, Балаклійський район, с. Вербівка, вул. Жовтнева, 67, код ЄДРПОУ: 04396785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні технології землеустрою" (61015, м. Харків, Старо - Кримський в"їзд, 6, код ЄДРПОУ: 33899968, р/р 26000036084000 у АТ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) - 71683,00 грн. заборгованості за Договором № Н-82/202-3.1/14 від 05.08.2014 р.; 14191,27 грн. пені, 901,43 грн. 3 % річних, 26594,39 грн. інфляційних втрат; 17,88 грн. поштових витрат та 2267,40 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 10.08.2015 р.

Суддя Є.М. Жиляєв