Постанова

від 04.08.2015 по справі 910/5773/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2015 р. Справа№ 910/5773/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Майданевича А.Г.

при секретарі : Богатчук К.І.

від позивача: Розов О.С.

Шокуров Ю.Л.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи-1: Хомутінніков Г.Г.

Троян А.П.

від третьої особи-2: не з'явився

від третьої особи-3: не з'явився.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "Медик-1" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2015 (головуючий суддя - Ломака В.С., судді: Літвінова М.Є., Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісак"

до Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1.Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "Медик-1"

2. Всеукраїнська громадська організація "Гідність"

3. ОСОБА_1

про визнання майнових прав та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2015 по справі №910/5773/13 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Вісак" майнові права на об'єкт будівництва - нежитлове приміщення за адресою: місто Київ, АДРЕСА_1 (в осях А-Г/Д; 2/1-7/8), загальною площею 90, 20 кв.м.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісак" 10462 грн. 98 коп. - судового збору, 7382 грн. 40 коп. - витрат на оплату судової експертизи.

Не погоджуючись з рішенням, Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "Медик-1" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015, у складі колегії суддів: головуючий суддя: Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А., прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 04.08.2015.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 у зв'язку з перебуванням судді Баранця О.М. у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/5773/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2015, колегією суддів в зазначеному прийнято апеляційну скаргу до свого провадження.

03 серпня 2015 року від Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Медик 1" надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи та про зупинення провадження по справі.

В судове засідання 04.08.2015 з'явились представники позивача та третьої особи 1.

Представники відповідача, третіх осіб 2 та 3 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представники відповідача, третіх осіб 2 та 3 повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників відповідача, третіх осіб 2 та 3.

Відповідно до п. 3.16. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Колегія суддів, розглянувши клопотання представника позивача про зупинення проводження по справі, прийшла до висновку про відмову в його задоволенні, оскільки ухвала Голосіївського районного суду міста Києва, на яку посилається позивач, як на підставу для зупинення провадження по даній справі винесена 17.07.2015 року, тобто після прийняття рішення яке оскаржено в апеляційному порядку. Крім того, суд надає власну правову оцінку щодо обставин на які посилається заявник.

Представники третьої особи 1 в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просили скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2015.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просили залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2015.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи 1, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

29 травня 2003 року рішенням Київської міської ради № 486-2/646 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (пункт 27) вирішено:

- затвердити проект відведення земельної ділянки товариству співвласників будівництва житла "Медик" для будівництва житлового будинку з об'єктами соціальної сфери для медичних працівників на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва;

- вилучити з користування закритого акціонерного товариства "Київська кондитерська фабрика ім. К. Маркса" частину земельної ділянки, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 20.04.54 № 683 "Про закріплення земельної ділянки по Ново-Шкільній вул. № 4 в Кагановичському районі, за дитячим садком № 69 Київської Кондитерської фабрики ім. К. Маркса та надання дозвілу добудувати веранди-спальні в існуючому будинку", площею 0,15 га (лист-згода від 14.09.98 № 05/1514);

- передати товариству співвласників будівництва житла "Медик", за умови виконання п. 27.1 цього рішення, в короткострокову оренду на 2 роки земельну ділянку площею 0,36 га для будівництва житлового будинку з об'єктами соціальної сфери для медичних працівників на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва, в тому числі:

- площею 0,19 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови;

- площею 0,15 га - за рахунок земель, вилучених відповідно до цього рішення;

- площею 0,02 га, в межах червоних ліній, за рахунок земель міської забудови.

04 липня 2003 року між Товариством співвласників будівництва житла "Медик", як замовником, та Закритим акціонерним товариством "Трест Київміськбуд-1", правонаступником якого є відповідач, як інвестором, укладено Договір № 10/1 (далі - Договір № 10/1).

Відповідно до умов Договору замовник доручає, а інвестор приймає на себе обов'язки по забезпеченню фінансування та будівництву об'єкту.

Пунктом 3.6.3. Договору № 10/1 встановлено, що інвестор зобов'язався прийняти субінвесторів на будівництво об'єкту - фізичних осіб, що є членами Товариства "Медик" (замовника), встановивши для них пільгову вартість інвестицій у розмірі 50 % від собівартості одного квадратного метра загальної жилої площі збудованого житла.

Згідно з п. 3.6.4. Договору № 10/1 інвестор зобов'язався укласти з кожним субінвестором - членом Товариства "Медик" (замовника) окремий договір на інвестування будівництва об'єкту та одержання безпосередньо у інвестора право власності на житло з додержанням умов, передбачених п. 3.6. цього Договору.

Також, відповідно до п. 3.6.6. Договору № 10/1 інвестор зобов'язався надати переважне право на інвестування житла іншим фізичним та юридичним особам, за поданням замовника, в межах 40 % загальної площі житла вартості, встановленій інвестором для інших осіб. Договори на інвестування ці особи повинні оформити протягом одного місяця після початку будівництва.

Пунктом 4.1. Договору № 10/1 визначено, що інвестор залишає у себе для вільного розпорядження 83 % - долю інвестора від загальної площі збудованого об'єкта та 100 % площі вбудовано-прибудованих приміщень.

Відповідно до п. 4.2. Договору № 10/1 5 % від загальної площі збудованого житла передаються інвестором Головному управлінню житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, а 2 % передаються інвестором експлуатуючій організації, згідно чинного законодавства України.

Згідно з п. 4.3. Договору № 10/1 10 % від загальної жилої площі об'єкту передаються "під ключ" у власність фізичним особам - членам Товариства "Медик" (замовника) на умовах, передбачених п. п. 3.6.3. - 3.6.5. та 4.4. - 4.6. цього Договору.

Пунктом 10.3. Договору № 10/1 встановлено строк дії договору на весь час проектування та будівництва об'єкту, до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

27 червня 2007 року державною приймальною комісією складено Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта "Житловий будинок в комплексі з об'єктами соціальної сфери для медичних працівників по АДРЕСА_1 в Голосіївському районі м. Києва".

Відповідно до зазначеного Акту вирішено прийняти в експлуатацію Житловий будинок в комплексі з об'єктами соціальної сфери для медичних працівників по АДРЕСА_1 в Голосіївському районі м. Києва без вбудованих приміщень.

23 грудня 2008 року між позивачем, як інвестором, та ЗАТ "Трест Київміськбуд-1", правонаступником якого є відповідач, як забудовником, укладено Договір інвестування в будівництво нежитлового приміщення № 40РЖ-27/1 (далі - Договір № 40РЖ-27/1).

Відповідно до умов договору №40РЖ-27/1 забудовник зобов'язався своїми силами і засобами збудувати та передати об'єкт інвестування інвестору, а інвестор зобов'язався сплатити забудовнику грошові кошти за об'єкт інвестування та прийняти його за актом приймання-передачі.

Пунктом 2.2. Договору №40РЖ-27/1 визначено характеристику об'єкта інвестування: нежитлове приміщення - офісне приміщення (в осях А-Г/Д; 2/1-7/8); адреса: м. Київ, АДРЕСА_1; загальна площа (проектна): 92, 53 кв.м. Плановий строк закінчення будівництва - ІІІ квартал 2009 року.

Відповідно до п. 2.4. Договору № 40РЖ-27/1 після сплати інвестором 100 % вартості площі об'єкту інвестування, забудовник передає інвестору цей об'єкт інвестування з виконаними на ньому роботами, що обумовлені в інвестиційній документації, по акту приймання-передачі об'єкту незавершеного будівництва для придбання функціонального призначення цьому об'єкту інвестування та виконаних опоряджувальних робіт. Після надання функціонального призначення та виконання опоряджувальних робіт на об'єкті інвестування, інвестор самостійно, за свій рахунок, оформлює технічний паспорт БТІ. Відповідно до технічного паспорту БТІ на об'єкт інвестування, інвестор здійснює із забудовником остаточні розрахунки.

Згідно з п. 2.6. Договору № 40РЖ-27/1 інвестору, який повністю сплатив вартість об'єкту інвестування, забудовник надає довідку про повну сплату об'єкту інвестування.

Відповідно до п. 2.7. Договору № 40РЖ-27/1 забудовник передає інвестору об'єкт інвестування, згідно з актом приймання-передачі об'єкту інвестування. Право власності на об'єкт інвестування інвестор оформлює самостійно.

Згідно з п. 4.1. Договору № 40РЖ-27/1 сторони визначили, що вартість вимірної одиниці об'єкту інвестування, на момент укладення даного Договору, виходячи з фіксованої вартості за 1 кв.м. складає 5 653, 83 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 942, 31 грн. Загальна вартість об'єкта інвестування на момент підписання цього Договору складає: 523 148, 89 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 87 191, 48 грн. Сплата повної вартості об'єкту інвестування не повинна бути пізніше ніж 30 серпня 2009 року.

Пунктом 7.1. Договору № 40РЖ-27/1 встановлено, що останній вступає в силу з моменту його укладення та підписання сторонами. Договір діє до повного виконання зобов'язань сторонами.

На виконання умов вищезазначеного договору позивачем сплачено вартість проектної площі об'єкту інвестування, що підтверджується довідкою № 176-и від 21.09.2011 про повну сплату об'єкта інвестування.

Відповідно до п. 3.1.2. Договору №40РЖ-27/1, забудовник зобов'язується передати інвестору по Акту прийому-передачі об'єкт інвестування після закінчення будівництва та повної сплати вартості об'єкту інвестування інвестором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, зазначає що після здійснення останнім 100% оплати за об'єкт інвестування відповідач мав передати позивачу по акту приймання-передачі об'єкт незавершеного будівництва для отримання останнім функціонального призначення цього об'єкту та виконання опоряджувальних робіт. Проте, в нежитловому приміщенні, яке за Договором, укладеним між сторонами, мало перейти до позивача, на даний час знаходиться ОСББ "Медик-1".

Місцевим господарським судом встановлено, що листом від 12.01.2012 за № 97 позивач звернувся до відповідача з вимогою передати по акту приймання-передачі нежитлове приміщення загальною площею 92, 53 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1. Відповідач зазначених вимог позивача не виконав.

Твердження апелянта, що вищезазначене не відповідає дійсності, оскільки зазначений лист прийнято іншою юридичною особою, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки відповідач є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1".

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначено Законом України від 18.09.1991 р. № 1560-XII "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" встановлено, що захист інвестицій - це комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об'єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій.

Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій. Захист інвестицій забезпечується законодавством України, а також міжнародними договорами України.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про інвестиційну діяльність" при недодержанні договірних зобов'язань суб'єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо ) та права вимоги.

Згідно з положеннями ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживчою річчю, майнові права визнаються речовими правами. Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, в тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" об'єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об'єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи містобудування" закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація неприйнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.

Частиною 2 ст. 331 ЦК України визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Отже, об'єкт будівництва набуває статусу новоствореного нерухомого майна лише після прийняття об'єкту в експлуатацію та здійснення державної реєстрації права власності на нього.

До завершення будівництва проінвестованого об'єкта нерухомого майна та прийняття його до експлуатації інвестору належить не право власності на цей об'єкт, а майнові права на нього.

При цьому, інвестор набуває майнових прав на об'єкт нерухомого майна з моменту підписання інвестиційної угоди та виконання її умов щодо здійснення відповідних інвестицій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-70цс13 від 25.09.2013, відповідно до якої визначено, що аналіз положень ЦК України свідчить про те, що майнове право - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

Умовами договору №40РЖ-27/1 визначено обов'язок відповідача передати позивачу об'єкт інвестування по Акту прийому-передачі.

Матеріалами справи, доведені факти повної сплати вартості об'єкту інвестування за договором №40РЖ-27/1.

З гідно з Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 27.06.2007 та Розпорядження Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації №774 від 27.06.2007 "Про затвердження Акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту "Будівництво житлового будинку в комплексі з об'єктами соціальної сфери для медичних працівників по АДРЕСА_1 в Голосіївському районі м. Києва" вирішено прийняти в експлуатацію Житловий будинок в комплексі з об'єктами соціальної сфери для медичних працівників по АДРЕСА_1 в Голосіївському районі м. Києва без вбудованих приміщень.

Відповідно до Роз'яснення Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.01.2006 "Щодо визначення термінів: вбудоване приміщення, прибудоване приміщення, вбудовано-прибудоване приміщення" вбудовані та вбудовано-прибудовані приміщення в структурі житлового будинку при проектуванні або реконструкції трактуються як нежитлові приміщення (державні будівельні норми В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення").

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що спірне нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 27 (в осях А-Г/Д; 2/1-7/8), загальною площею 92,53 кв.м. не введено в експлуатацію.

Так, згідно зі статтею 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" спільне майно власників квартир складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їх спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку віднесено приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, зокрема, підвали та інші технічні приміщення.

При цьому, до загального майна приписами ст. 1 вказаного Закону віднесено частину допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об'єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо). Згідно зазначеної статті неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що спірне приміщення відноситься до неподільного майна, яке забезпечує належне функціонування будинку, перебуває у спільній власності співвласників будинку та не може бути відчужено

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду даної справи в місцевому господарському суді, з метою перевірки статусу спірного приміщення (нежитлове чи допоміжне) призначено судові експертизі.

Так, висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 7265/13-42 від 13.04.2014 визначено, що оскільки визначення категорії даних приміщень з одного боку залежить від рішення передбаченого проектною (виконавчою) документацією: "Будівництво житлового будинку в комплексі з об'єктами соціальної сфери для медичних працівників по АДРЕСА_1 в Голосіївському районі м. Києва", яка не надана в матеріалах справи, а з іншого боку існує невідповідність планувального рішення приміщень в осях А-Г/Д; 2/1-7/8, загальною площею 92,53 кв.м. за наданою в матеріалах справи проектною та довідково-технічною документацією (документи на інвестування) фактичному планувальному рішенню, станом на час проведення обстеження експерт вбачає за неможливе визначення до якої категорії (допоміжні, нежитлові) відносяться дані приміщення.

Також, висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 18-11/021-14 від 14.02.2015 по даній справі, складеного судовим експертом Малік В.П., встановлено, що спірне приміщення, загальною площею 92,53 кв.м. (за результатами обміру - 90, 20 кв.м.), яке розташоване в об'ємі підземного поверху з позначкою підлоги - 9.000 м у житловому будинку № АДРЕСА_1 у місті Києві, є нежитловим приміщенням, яке належить до житлового комплексу і не відносяться до житлового фонду, через те, що за об'ємно-планувальними характеристиками не відповідає вимогам розділу 2 ДБН В. 2.2-15-2005, як житлове приміщення, та не може розташовуватися за зазначеним функціональним призначенням у підземному (підвальному) поверсі відповідно до вимог пункту 2.5 ДБН В.2.2-15-2005. За тлумаченням терміну "нежитлове приміщення" викладеному в Додатку Б ДБН В.2.2-15-2005 досліджуване спірне приміщення є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Крім того експерт зазначив, що спірне приміщення відповідно до нормативних положень ДБН В.25-64-2012 "Внутрішній водопровід і каналізація", термінологічних пояснень та вимог пунктів 4.3.4, 4.3.5, 4.3.8, 4.3.8.3 Методики визначення категорії приміщень в залежності від функціонального призначення, розробленої Київським НДІ судових експертиз, розглянутої на Науково-консультативній та методичній раді з проблем судової експертизи (НКМР) і внесеної 05.06.2009 до реєстру за № 176 наукових розробок Міністерства юстиції України для застосування в експертній практиці, а також за об'ємно-конструктивним проектним рішенням спірне приміщення, яке розташоване за адресою: місто Київ, АДРЕСА_1 (в осях А-Г/Д; 2/1-7/8), загальною площею 92, 53 кв.м. (за результатами обміру - 90, 20 кв.м.) не є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку, призначеним для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців тому, що:

- використання приміщення за побутовими і функціональними ознаками, обумовленими пунктом 4.3.4 Методики, у проектній документації не передбачалось і фактично воно не експлуатується відповідно до них;

- використання приміщення за побутовими і функціональними ознаками, зазначеними у пункті 4.3.5. Методики, проектними рішеннями не передбачалось і фактично воно не експлуатується відповідно до вимог даного пункту;

- у приміщенні відсутнє обладнання: теплових вузлів, бойлерних, котелень, електрощитових, вентиляційних камер, комутаторів, радіовузлів, машинних відділень ліфтів, холодильних установок, які зазначені у пункті 4.3.8 Методики;

- запірна арматура, яка знаходиться на трубопроводах холодної і гарячої води "В1-1" та "Т4-1" у спірному приміщенні, не є дублюючою арматурою, а її відключення за технічної необхідності забезпечується запірною арматурою, яка встановлена на вводі (ввідному трубопроводі) у технічному приміщенні цього будинку, до якого забезпечений цілодобовий доступ.

Таким чином, з огляду на вищезазначені висновки експертів, та беручи до уваги, що спірне приміщення є нежитловим, самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що спірне приміщення не відноситься до спільного майна власників квартир житлового будинку по проспекту 40-річчя Жовтня, 27 в Голосіївському районі м. Києва та відповідно останні не можуть претендувати на нього, посилаючись на приписи ст. ст. 1, 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Посилання апелянта на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10.07.2013 в цивільній справі № 752/6675/13-ц колегією суддів визнано безпідставним, оскільки зазначене рішення, за змістом ст. 35 ГПК України, не має преюдиційного значення при вирішенні даного спору.

Крім того, висновок місцевого господарського суду, що спірне приміщення є нежитловим, самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та підтверджується висновком проведеної будівельно-технічної експертизи № 18-11/021-14 від 14.02.2015.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 03.04.2013 № 6-21цс13, виконання грошових зобов'язань за інвестиційною угодою, а саме повна сплата вартості об'єкта інвестування, свідчить про вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об'єкт.

Як зазначалося вище, відповідач свої зобов'язання за договором № 40РЖ-27/1 виконав належним чином. в той час, як відповідач свої зобов'язання за договором № 40РЖ-27/1 щодо передачі об'єкту не виконав та не вчинив дій з метою звільнення спірного приміщення від сторонніх осіб у визначений законом спосіб. Також, відповідач ухиляється від введення такого об'єкту в експлуатацію та оформлення на нього права власності за позивачем,

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмові від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту прав та інтересів, згідно з п. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, є визнання права та примусове виконання обов'язку в натурі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги, в частині визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Вісак" майнових прав на об'єкт будівництва - нежитлове приміщення за адресою: місто Київ, АДРЕСА_1 (в осях А-Г/Д; 2/1-7/8), загальною площею 90, 20 кв.м. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо посилань апелянта про наявність шахрайських дій з боку позивача, колегія суддів зазначає, що згідно з абзацом 3 ст.35 ГПК України обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, є вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, в той час як апелянт посилається на незвершене кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2. ст. 358 Кримінального кодексу України, яке , що не може вважатися вироком в розумінні ст. 35 ГПК України.

Також, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо відмови в задоволенні позовних вимог, в частині зобов'язання відповідача передати позивачу по акту приймання-передачі спірне нежитлове приміщення, суд відзначає наступне.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

При цьому, положеннями ст. 16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У свою чергу, згідно зі змістом ч. 2 ст. 19 ЦК України встановлено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Таким чином, звертаючись з позовом до суду за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який узгоджується з двома критеріями: (1) має відповідати змісту права, що порушене й здатний таке право відновити, а також (2) має бути передбачений приписами ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами Договором.

В даному випадку, слід відзначити, що положеннями ст. 16 ЦК України передбачено такі способи захисту, як примусове виконання обов'язку в натурі, приписами ст. 20 ГК України передбачено можливість присудження до виконання обов'язку в натурі.

В той же час, слід враховувати, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, а також те, чи може відповідний спосіб захисту бути реалізованим у спірних правовідносинах між сторонами.

В свою чергу, те чи може відповідний спосіб захисту бути реалізованим у спірних правовідносинах між сторонами, залежить не лише від наявності у позивача суб'єктивного права, якому кореспондує відповідний обов'язок відповідача, як боржника у зобов'язанні, але й від можливості останнього загалом вчиняти відповідні дії, які складають зміст такого зобов'язання.

Місцевим господарським судом встановлено, що зобов'язання за Договором щодо передачі об'єкту не виконані відповідачем через дії Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Медик-1", яке займає вищезазначений об'єкт інвестування.

В той же час, оскільки третя особа-1 не є співвідповідачем у даній справі і до неї не заявлено вимог про звільнення займаного нею спірного об'єкту, суд вважає, що прийняття рішення у даній справі щодо зобов'язання відповідача передати позивачу по акту приймання-передачі спірний об'єкт інвестування не може призвести до відновлення прав позивача, оскільки такий обов'язок відповідач не зможе виконати, доки вказаний об'єкт не звільнений від сторонніх осіб, в фактичному володінні яких він перебуває.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "Медик-1" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2015.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "Медик-1" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2015 по справі №910/5773/13 - без змін.

Матеріали справи №910/5773/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

А.Г. Майданевич

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.08.2015