Ухвала

від 03.08.2015 по справі 820/4988/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2015 р.Справа № 820/4988/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м .Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2015р. по справі № 820/4988/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "Слобода"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м .Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення -рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Слобода", (далі - ПрАТ "Слобода") звернувся до суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, Західна ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 30.04.2015 р. № 0004131501.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2015 року позов задоволено у повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення - рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30.04.2015 р. № 0004131501, згідно якого ПАТ "Слобода" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 117053,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ за лютий 2015 року № 9043063752 від 19.03.2015 року та визначено штрафні санкції - 58526,50 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просив залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцем Західної ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ПрАТ "Слобода" (код ЄДРПОУ 22677163) у податковій звітності з податку на додану вартість щодо суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та щодо суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за лютий 2015 р.

За наслідками вказаної перевірки складений акт від 17.04.2015 р. № 813/20-33-15-01-09/22677163, за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України безпідставно задекларовано суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за лютий 2015 р. у розмірі 117 053,00 грн.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником Західної ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області було винесено податкове повідомлення - рішення від 30.04.2015 р. № 0004131501, згідно якого ПрАТ "Слобода" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 117 053,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ за лютий 2015 р. № 9043063752 від 19.03.2015 р. та визначено штрафні санкції - 58 526,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що акт перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, складений без врахування усіх фактичних обставин, що потягло за собою необґрунтовані висновки та безпідставне рішення податкового органу

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.7. ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 р. № 71-VIII, що набрав законної сили з 01.01.2015 р., запроваджена система електронного адміністрування податку на додану вартість - стаття 200-1 Податкового кодексу України.

Пунктом 200-1.1. статті 200-1 Податкового кодексу України передбачено, що система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, аналіз вищезазначених норм дозволяє визначити сукупність підстав для отримання платником податку (позивачем у цій справі) бюджетного відшкодування, до яких відносяться: фактична оплата податку отримувачем товарів послуг у попередніх та звітному податкових періодах, та наявність позитивного значення суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Підставою для висновків в акті перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства є той факт, що в додатковому полі р. 22.1 розділу III декларації з ПДВ за лютий 2015 р. не відображено суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації, а також відсутні показники р. 1.1 Додатка 3 "Сума залишку від'ємного значення попередніх та поточного звітних (податкових) періодів, сформована за рахунок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів" та р. 2 Додатку 3 "Обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців" до податкової декларації з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ "Слобода" надав 19.03.2015 р. до Західної ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 р. (№ 9043063752) в якій, у р. 23.2 задекларував суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 117 053,00 грн.

Фактична сплата позивачем податку на додану вартість у лютому та березні 2015 р. відбулася в безготівковому порядку, що підтверджується банківськими виписками. Вказані обставини не заперечуються відповідачем.

Сума податку на додану вартість, що обчислена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України на момент (19.03.2015 р.) подання податкової декларації за лютий 2015 р. становить 227 039,00 грн. та має позитивне значення.

Вказана сума ПДВ визначена з урахуванням загальної суми отриманих наступних податкових накладних у лютому 2015 р. (133 558,81 грн.) та 19 днів березня 2015 р. (127 127,09 грн.), а саме: № 2 від 24.02.2015 р. на суму 520 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 86 666,67 грн.; № 3 від 25.02.2015 р. на суму 220 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 36 666,67 грн.; № 4960 від 17.02.2015 р. на суму 267,76 грн., у т.ч. ПДВ - 44,63 грн.; № 11670 від 28.02.2015 р. на суму 38,96 грн., у т.ч. ПДВ - 6,49 грн.; № 82 від 10.02.2015 р. на суму 648,23 грн., у т.ч. ПДВ - 108,04 грн.; № 6 від 10.02.2015 р. на суму 18 973,00 грн.. у т.ч. ПДВ - 3 162,17 грн.; № 60 від 20.02.2015 р. на суму 216,00 грн., у т.ч. ПДВ - 36,00 грн.; № 5214 від 28.02.2015 р. на суму 494,26 грн., у т.ч. ПДВ - 82,38 грн.; № 5080 від 20.02.2015 р. на суму 40,15 грн.. у т.ч. ПДВ - 6,69 грн.; № 3018 від 13.02.2015 р. на суму 59,09 грн., у т.ч. ПДВ - 9,85 грн.; № 5178 від 20.02.2015 р. на суму 4 500,00 грн., у т.ч. ПДВ - 750,00 грн.; № 32 від 23.02.2015 р. на суму 1 308,00 грн., у т.ч. ПДВ - 218,00 грн.; № 27 від 20.02.2015 р. на суму 948,00 грн., у т.ч. ПДВ - 158,00 грн.; № 1198 від 24.02.2015 р. на суму 36,14 грн., у т.ч. ПДВ - 6,02 грн.; № 22 від 10.02.2015 р. на суму 2 118,00 грн., у т.ч. ПДВ - 353,00 грн.; № 3177/2 від 28.02.2015 р. на суму 1 445,85 грн., у т.ч. ПДВ - 240,98 грн.; № 7664/20 від 20.02.2015 р. на суму 566,03 грн., у т.ч. ПДВ - 94,34 грн.; № 3313/20 від 10.02.2015 р. на суму 4 794,47 грн., у т.ч. ПДВ - 799,08 грн.; № 21500/20 від 28.02.2015 р. на суму 4 290,20 грн., у т.ч. ПДВ - 715,03 грн.; № 7663/20 від 20.02.2015 р. на суму 16 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2 666,67 грн.; № 18541/20 від 28.02.2015 р. на суму 4 500,00 грн., у т.ч. ПДВ - 750,00 грн.; № 291430/630 від 23.02.2015 р. на суму 108,60 грн., у т.ч. ПДВ - 18,10 грн.; № 1 від 04.03.2015 р. на суму 750 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 125 000,00 грн.; № 43 від 12.03.2015 р. на суму 624,00 грн., у т.ч. ПДВ - 104,00 грн.; № 4 від 03.03.2015 р. на суму 624,00 грн., у т.ч. ПДВ - 104,00 грн.; № 61 від 10.03.2015 р. на суму 648,23 грн., у т.ч. ПДВ - 108,04 грн.; № 1034 від 10.03.2015 р. на суму 177,26 грн., у т.ч. ПДВ - 29,54 грн.; № 1060 від 10.03.2015 р. на суму 80,45 грн., у т.ч. ПДВ - 13,41 грн.; № 1143 від 10.03.2015 р. на суму 59,09 грн., у т.ч. ПДВ - 9,85 грн.; № 25 від 10.03.2015 р. на суму 1 215,00 грн., у т.ч. ПДВ - 202,50 грн.; № 3385/20 від 10.03.2015 р. на суму 8 074,52 грн., у т.ч. ПДВ - 1 345,75 грн.; № 443 від 11.03.2015 р. на суму 1 260,00 грн., у т.ч. ПДВ - 210,00 грн., та загальної суми виписаних податкових накладний у лютому 2015 р. (16 505,73 грн.) та березні 2015 р. (17 140,43 грн.).

Виходячи з наведеного, заявлена позивачем сума ПВД до бюджетного відшкодування у розмірі 117 053,00 грн. фактично сплачена у лютому 2015 р. і вона не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (227 039,00 грн.), у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ПрАТ "Слобода" дотримано усіх вимог Податкового кодексу України щодо реалізації права на отримання бюджетного відшкодування. Відповідно, позивач не допустив порушення вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на ту обставину, що позивач не має права на спірну суму бюджетного відшкодування з огляду на те, що у додатковому полі р. 22.1 розділу III декларації з ПДВ за лютий 2015 р. не відображено суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації, оскільки превалюючим фактом набуття права на отримання бюджетного відшкодування згідно положень ПК України є сам факт надходження податку на додану вартість до державного бюджету та наявності позитивного значення суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на момент подання контролюючому органу податкової декларації, а не обставинам, пов'язаним із некоректним заповненням відповідних рядків податкової звітності. Окрім того, жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що некоректне заповнення службового поля у р. 22.1 податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 р. призводить до втрати платника податку права декларувати бюджетне відшкодування фактично сплачених сум ПДВ у розмірі 117 053,00 грн. у поточному звітному періоді, в межах наявного у позивача позитивного значення суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на відсутність показників у р. 1.1 Додатка 3 "Сума залишку від'ємного значення попередніх та поточного звітних (податкових) періодів, сформована за рахунок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів" та р. 2 Додатку 3 "Обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців" до податкової декларації з ПДВ не відповідають дійсності, оскільки ці показники не впливають на порядок визначення суми, що підлягає відшкодуванню. При цьому обмеження прав на отримання бюджетного відшкодування платником податку передбачені п. 200.5. ст. 200 Податкового кодексу України, не стосуються господарських операцій здійснених позивачем у лютому 2015 р., оскільки пов'язані із нарахуванням податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Водночас, позиція відповідача щодо доведеності факту повторності визначення протягом 1095 днів зменшення суми бюджетного відшкодування та застосування штрафних санкцій у розмірі 50 % завищеної суми бюджетного відшкодування оцінюється колегією суддів критично, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Аналізуючи наведену норму Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про те, що ознаки повторності виникають в тому випадку, коли визначення податковим органом податкового зобов'язання або зменшення бюджетного відшкодування відбувається після того, як протягом останніх 1095 днів контролюючим органом вже було вчинено дії по зменшенню бюджетного відшкодування або визначенню податкового зобов'язання відносно одного і того самого платника податків.

Проте, відповідачем не надано до суду жодного доказу, зокрема узгодженого податкового повідомлення - рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування протягом 1095 днів, для підтвердження наявності факту повторності у зменшення суми бюджетного відшкодування за оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням.

Слід зауважити, що податковим органом не виявлено жодних порушень у формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за відповідний звітний період. Тобто, актом камеральної перевірки, в порушення вимог абз. 1 п. 4.5 р. 4 Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими задекларовано від'ємне значення та/або бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової служби України № 522 від 19.06.2012 р., не було встановлено факту заниження (завищення) податкових зобов'язань та/або завищення (заниження) податкового кредиту, що призводить відповідно до зменшення бюджетного відшкодування ПДВ.

Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено факт порушення ПрАТ "Слобода" вимог податкового законодавства та правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 30.04.2015 р. № 0004131501, оскільки акт перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення був складений без врахування усіх фактичних обставин, що потягло за собою необґрунтовані висновки та безпідставне рішення податкового органу.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м .Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2015р. по справі № 820/4988/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О. Судді (підпис) (підпис) Старостін В.В. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 07.08.2015 р.