Постанова

від 04.08.2015 по справі 820/3582/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 р. Справа № 820/3582/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства фірми "БРІЗ СПД" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2015р. по справі № 820/3582/15

за позовом Приватного підприємства фірми "БРІЗ СПД"

до Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство фірма "Бріз СПД" (далі - ПП фірма "Бріз СПД"), звернувся до суду з адміністративним позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач,Індустріальна ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів), у якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000762220 від 24.12.2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 року у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства фірми "Бріз СПД" відмовлено. Стягнуто з Приватного підприємства фірми "Бріз СПД" (код ЄДРПОУ 21229020, місцезнаходження юридичної особи: 61137, м. Харків, вул. Фасадна, буд.20) суму судового збору в розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн 80 коп на користь Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харківській області, код: 37999628, МФО банку: 851011, назва банку: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31217206784011, призначення платежу: Судовий збір).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст.ст. 71, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство фірма "Бріз СПД" зареєстровано як юридична особа 30.11.1993 року, місцезнаходження юридичної особи: 61137, м. Харків, вул. Фасадна, буд.20.

Фахівцями Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП фірма "Бріз СПД" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Будком Проект" за серпень, вересень 2014 року та ТОВ "Скайбуд" за травень 2014 року, за результатами якої складено акт №4248/20-36-22-03-07/21229020 від 10.12.2014 року.

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме, на думку податкового органу, завищено податковий кредит всього на суму 252757,00 грн., у т. ч. за травень 2014 року у сумі 50000,00 грн., за серпень 2014 року у сумі 181924,00 грн. та вересень 2014 року у розмірі 20833,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 10.12.2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2014 року за №0000762220, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 252757,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 126378,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийняте на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом.

Між тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу вказаних норм слідує, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із ТОВ"Будком Проект" та ТОВ "Скайбуд".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2013р. між TOB «Ексімагроком», код 35115405, (замовник, генеральний підрядник) та TOB «Тепло-Квар» (підрядник) укладено договір підряду № 22/05/1 -Г, за умовами якого, з урахуванням укладеної сторонами додаткової угоди № 1 від 07.08.2013р., підрядник зобов'язався виконати відповідно до технічного замовлення замовника роботи: - з проектування, будівництва, введення в експлуатацію системи газопостачання, - монтаж металоконструкцій будівель і споруд, - фарбування металоконструкцій і трубопроводів на будівництві комплексу будівель і споруд маслоекстракційного заводу за адресою: вул. Вокзальна, 26-В, в м. Чугуїв. Харківської області. Вартість робіт за зазначеними договором та додатковою угодою становила 2146000,00 грн., в т.ч. ПДВ 357666, 67 грн. За цим договором підрядником залучено позивача у якості субпідрядника.

04 вересня 2013р. між TOB «Тепло-Квар», код 34329599, (замовник) та TOB Фірма «Бріз СПД» (підрядник) укладено договір підряду № 4/9-3, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи на будівництві комплексу будівель і споруд: маслоекстракційного заводу за адресою: вул. Вокзальна, 26-В, в м. Чугуїв, Харківської області; індивідуального теплового пункту в житловому будинку по вул. Ярославська, 2/2, в м. Харкові; топочної по вул. 1-ої Кінної Армії, 112, в м. Харкові; облаштування теплової камери по пр. Маршала Жукова. 18, в м. Харкові; облаштування топочної по пр. Гагаріна, 334, в м. Харкові.

Термін виконання робіт за договором - 31 грудня 2014 року, вартість робіт - 1800000 грн., в т.ч. ПДВ 300000 грн.

Позивач, у свою чергу, також залучив субпідрядника до виконання замовлення.

Так, 15.07.2014р. між ПП Фірма «Бріз СПД» (замовник) і TOB «Будком Проект» (підрядник) укладено договір підряду № 1507-1, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався власними силами та за рахунок власних матеріалів та матеріалів замовника виконати будівельні роботи та здати їх замовнику відповідно до проектно-кошторисної документації в термін до 31.12.2014р.

TOB «Будком Проект» відповідно до інформації, розміщеної на сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України, роздруківка надана до матеріалів справи, має ліцензію на виконання будівельних робіт серії АЕ № 289862, виданої 04.03.2014р. з терміном дії до 17.03.2017р.

В додатку до договору - договірній ціні, визначена загальна вартість робіт за договором - договірна ціна, що є твердою, тобто визначена сторонами у фіксованому розмірі - 1256539,00 грн., в т.ч. ПДВ 209423,00 грн., на підставі локальних кошторисів, наданих до матеріалів справи: локального кошторису № 1-1 щодо монтажу металоконструкцій на будівництві маслоекстракційного заводу по вул. Вокзальна, 26-в, в м. Чугуїв, Харківської області, локального кошторису № 2-1 на будівництво індивідуального теплового пункту в житловому будинку по вул. Ярославській, 2/2 в м. Харкові, локального кошторису № 2-2 на будівництво теплових мереж індивідуального теплового пункту в житловому будинку по вул. Ярославській, 2/2 в м. Харкові, локального кошторису № 3-1 на будівництво Топочної по вул. 1-ої Кінної Армії, 112, в м. Харкові, локального кошторису № 4-1 на облаштування теплової камери по пр. Маршала Жукова, 18, в м. Харкові, локального кошторису № 4-2 на облаштування теплової камери по пр. Маршала Жукова в м. Харкові, локального кошторису б/н на виконання будівельних робіт на об'єкті: Топочна по пр. Гагаріна у м. Харкові.

Колегія суддів зауважує, що саме ця кошторисна документація визначала обсяг та фронт робіт, місце виконання робіт, матеріальні та трудові ресурси, основні засоби, які були задіяні під час виконання робіт, що передбачено п. 3.1. договору підряду № 1507-1 від 15.07.2014р.

04 листопада 2014р. Департаментом ДАБІ у Харківській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за № ХК 143143080448 щодо «Комплексу будівель та споруд олійно-екстракційного заводу: м. Чугуїв, Харківської області, вул. Вокзальна, 26-В», III категорії складності, генеральним підрядником за яким є TOB «Ексімагроком», замовником - TOB «Чугуївський олійно-жировий комбінат» за договором № 1.1-12.12 від 05.12.2012р. Як зазначено в декларації, місцезнаходження об'єкта будівництва: вул. Вокзальна, 26-В, м. Чугуїв, Харківська обл., дата початку будівництва квітень 2013 року, дата закінчення будівництва - жовтень 2014 року. Відповідно до п. 10 зазначеної декларації про готовність об'єкта до експлуатації попередньо, 04.04.2013р. була подана декларація про початок будівельних робіт № ІУ 083130940473.

Отже, суд першої інстанції помилково не врахував зазначені докази як належні посилаючись на норми Цивільного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005р. при встановленні правомірності визначення позивачем податкового кредиту.

Взаємозв'язок генерального підрядника будівництва TOB «Ексімагроком» і субпідрядників TOB «Тепло-Квар», ПП Фірма «Бріз СПД», TOB «Будком Проект» підтверджується наданими до матеріалів справи договорами, укладеними сторонами.

Податковий кредит було визначено та задекларовано позивачем в сумі 181924.00 грн. за серпень 2014 року та в сумі 20833,00 грн. за вересень 2014 року згідно декларацій з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди, що підтверджується також актом перевірки № 4248/20-36-22-03-07/21229020 від 10.12.2014р. (арк. 15 акту).

На підставі договору підряду № 1507-1 від 15.07.2014р. та в у зв'язку з його виконанням, 28 серпня 2014 року замовником сплачено підряднику 10000,00 грн. та 30000,00 грн. та виписано підрядником податкову накладну № 17 на суму 10000,00 грн.. в т.ч. ПДВ 1666,67 грн., № 18 на суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5000,00 грн.; 27.08.2014р. замовником сплачено 45000,00 грн., підрядником виписано податкову накладну № 11 на суму 45000,00 грн., в т.ч. ПДВ 7500,00 грн.; 21.08.2014р. замовником сплачено 150000,00 грн., підрядником виписано податкову накладну № 9 на суму 150000,00 грн., в т.ч. ПДВ 25000,00 грн.; 13.08.2014р. замовником сплачено 456543,00 грн., підрядником виписано податкову накладну № 3 на суму 456543,00 грн., в т.ч. ПДВ 76090,50 грн.; 11.08.2014р. замовником сплачено 400000,00 грн., підрядником виписано податкову накладну № 2 на суму 400000,00 грн., в т.ч. ПДВ 66666,67 грн.

За наслідком підписання акту виконаних робіт за вересень 2014 року підрядником 30.09.2014р. виписано податкову накладну № 21 на суму 124996,00 грн., в т.ч. ПДВ 20832,67 грн.

Зазначені податкові накладні були оформлені з додержанням вимог ст. 201 ПК України, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписані контрагентом позивача за першою подією на підставі п. 198.3. ст. 198 ПК України, отже були підставою для включення зазначених в них сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача.

Як вбачається з акту податкової перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва контрагента позивача, TOB «Будком Проект» було зареєстровано як платника ПДВ (свідоцтво платника ПДВ TOB «Будком Проект» від 01.04.2014р.) у серпні та вересні 2014 року, тобто на час складання і реєстрації податкових накладних, що були підставою для нарахування податкового кредиту з ПДВ позивачем. TOB «Будком Проект» подало останню звітність з ПДВ за листопад 2014 року.

19 листопада 2014 року ДПІ у Печерському районі м. Києва анульовано реєстрацію платником податку на додану вартість TOB «Будком Проект» (ІПН 390887226553).

Отже, за період з 01 квітня 2014 року по 19 листопада 2014 року TOB «Будком Проект» було зареєстровано платником ПДВ, мало право виписувати податкові накладні, а позивачем правомірно віднесені суми податку на додану вартість, зазначені в податкових накладних, виписаних контрагентом у серпні, вересні 2014 року, до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2013 року між TOB «Спецторг Груп», код 388778937, замовник, та ПП Фірма «Бріз СПД», підрядник, укладено договір підряду № 3, за умовами якого підрядник зобов'язався виконати будівельні роботи на об'єкті за адресою: пров. Амурський, 1, вул. Амурська, 2-а, в м. Харкові. Вартість робіт визначена сторонами в сумі 12950000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 158 333,00 грн.

06 травня 2014 року між ПП Фірма «Бріз СПД», замовник, та TOB «Скай Буд», код 38812986, підрядник, укладено договір підряду № 0605-14, за умовами якого підрядник зобов'язується виконати своїми силами та за рахунок власних матеріалів та матеріалів замовника будівельні роботи на будівельному майданчику за адресою: пров. Амурський, 1, та вул. Амурська, 2-А в м. Харкові, термін виконання робіт: 06.05.2014 - 06.05.2015р. Договірна ціна за договором станом на 01.08.2014р. встановлена в сумі 1100000 грн.. в т.ч. ПДВ 183333,34 грн., з урахуванням повернених ресурсів (з урахуванням приймально- здавального акту від 01.07.2014р. про передачу замовником підряднику матеріалів та обладнання). Договірна ціна розрахована на підставі локального кошторису № 1306-1 на виконання робіт щодо бетонного облаштування і монтажу каркасу, облаштування перекриття по вул. Амурській, 2-а, пров. Амурський, 1, в м. Харкові.

TOB «СКАЙ БУД» відповідно інформації, розміщеної на сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України, має ліцензію на виконання будівельних робіт серії АЕ № 270357, виданої 04.09.2013р. з терміном дії до 13.09.2016р.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру підприємств та організацій України TOB «СКАЙ БУД» крім основного, має ще більше 10 видів діяльності, серед яких 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у.; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.

28 липня 2014р. Департаментом ДАБІ у Харківській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за № ХК 143142050629 щодо «Будівництва багатофункціонального комплексу по пров. Амурському, 1, в м. Харкові», генеральним підрядником за яким є ПП Фірма «Бріз СПД», замовником - TOB «Спецторг Груп», об'єкт будівництва відноситься до III категорії складності. Як зазначено в декларації, місцезнаходження об'єкта будівництва: пров. Амурський, 1, м. Харків. Відповідно до п. 10 зазначеної декларації про готовність об'єкта до експлуатації попередньо, 13.06.2014р. була подана декларація про початок будівельних робіт № ІУ 083141640424.

Отже, суд першої інстанції помилково не врахував зазначені докази як належні посилаючись на норми Цивільного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005р. при встановленні правомірності визначення позивачем податкового кредиту.

29 травня 2014р. замовником було оплачено підряднику 150000,00 грн., підрядником виписано податкову накладну № 32 від 29.05.2014р. на суму 150000,00 грн.. в т.ч. ПДВ 25000,00 грн.; 22.05.2014р. замовником сплачено підряднику 150000,00 грн., підрядником виписано податкову накладну № 26 на суму 150000,00 грн., в т.ч. ПДВ 25000,00 грн.

Зазначені податкові накладні оформлені з додержанням вимог ст. 201 ПК України, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписані контрагентом позивача за першою подією на підставі п. 198.3. ст. 198 ПК України, отже були підставою для включення зазначених в них сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача.

В податкових накладних адреса TOB «Скай Буд» визначена: вул. Шовковична, буд. 46/48, м. Київ, 01004, індивідуальний податковий номер 388129826550, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, свідоцтвом про реєстрацію платником податку на додану вартість TOB «Скай Буд» № 200137164 від 01.09.2013р.

Всього за травень 2014 року за взаємовідносинами з TOB «СКАЙ БУД» позивачем задекларовано в податковій декларації з ПДВ податковий кредит з в сумі 50000,00 грн.

Відповідно до довідок про вартість виконаних будівельних робіт кб-3 та акту виконаних будівельних робіт кб-2в за липень 2014 року на суму 857035,00 грн., в т.ч. ПДВ 142839,17 грн., та на суму 242965,00 грн., в т.ч. ПДВ 40494,17 грн., будівельні роботи за договором №0605-14 від 06.05.2014 року були виконані і передані TOB «Скай Буд» та прийняті позивачем на загальну суму 857035,00 грн., в т.ч. ПДВ 142839,17 грн.

Станом на травень 2014 року, в якому відбувались правовідносини TOB «Скай Буд» і TOB ФІРМА «Бріз СПД», контрагент був зареєстрований платником ПДВ, мав відповідне свідоцтво, перебував на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в реєстрі були відсутні відомості про відсутність за місцезнаходженням, що доводять копії виписки з ЄДРПОУ від 27.12.2013р. щодо TOB «Скай Буд», свідоцтва про реєстрацію TOB «Скай Буд» платником ПДВ № 200137164 від 01.09.2013р.

TOB «Скай Буд» зареєстровано платником податку на додану вартість з 1 вересня 2013 року. Тільки в серпні 2014р. свідоцтво платника ПДВ TOB «Скай Буд» № (ІПН 388129826550) анульовано (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням), останню податкову звітність підприємство подавало за липень 2014 року.

Отже, за період з 01 вересня 2013 року по 31 липня 2014 року TOB «Скай Буд» було зареєстровано платником податку на додану вартість, товариство мало право виписувати податкові накладні, а позивачем правомірно віднесені суми податку на додану вартість, зазначені в податкових накладних, виписаних контрагентом у 2014 року, до податкового кредиту.

Колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції відхилені пояснення представника позивача і надані докази як неналежні, так як договори підряду, кошторисна документація та акти виконаних робіт, за висновком суду першої інстанції, не відповідають вимогам ст. ст. 875-886 ЦК України, постанови Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005р., чим порушені вимоги ч.1 ст. 203 ЦК України.

Так, посилання податкового органу на відсутність контрагентів за місцем знаходження та на відсутність у підприємства трудових ресурсів та транспортних засобів, не може свідчити про неможливість фактичної поставки товару та надання послуг позивачу оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами та спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Колегія суддів зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналіз викладеного свідчить, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем не надано доказів, а так само не встановлено і судом, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентами правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Крім того, листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст.61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємці", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Отже, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Таким чином, позовні вимоги ПП фірма "Бріз СПД" підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000762220 від 24.12.2014 року підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивач за звернення з позовною заявою до суду першої інстанції сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн., що підтверджується квитанцією №ПН2875 від 07.04.2015 року, за звернення до суду апеляційної інстанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2436,00 грн. (платіжне доручення №2165 від 09.07.2015 року).

Згідно з ч.1 статті 94 КАС якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч.6 статті 94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства фірми "БРІЗ СПД" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2015р. по справі № 820/3582/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Приватного підприємства фірми "БРІЗ СПД" до Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.12.2014 року №0000762220 про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 252757,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 126378,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства фірми "БРІЗ СПД" (вул. Фасадна, буд. 20,Харків,61137, код 21229020, рах.№2600531912321.980 в ПАТ "Діамантбанк", МФО 320854) сплачений судовий збір у загальному розмірі 2923,20 грн. (дві тисячі дев'ятсот двадцять три гривні 20 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О. Судді (підпис) (підпис) Старостін В.В. Рєзнікова С.С.

Повний текст постанови виготовлений 10.08.2015 р.