Рішення

від 06.08.2015 по справі 729/535/15-ц

БОБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 729/535/15-ц

2/729/249/15 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2015 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі :

головуючої судді Булиги Н.О. з участю секретаря Савости К.Ю.

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Таран Ю.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Бобровиця цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Агропрогрес» про розірвання договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства «Агропрогрес» про розірвання договору оренди землі, мотивуючи його тим, що між нею і відповідачем 10 жовтня 2006 року був укладенений договір оренди земельної ділянки цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративних межах Білоцерківської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 2,1413 га (рілля), зареєстрований у Бобровицькому районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», запис в Державному реєстрі земель від 25.06.2009 № НОМЕР_2, строком на 10 років зі сплатою орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, що становить 682,65 грн. Обчислення розміру орендної плати за Договором здійснюється з урахуванням індексації, орендна плата вноситься з 01 серпня по 31 грудня кожного року. Позивач зазначає, що всупереч умовам договору орендну плату за 2013 - 2014 роки відповідач виплачував з порушенням встановлених договорами строків та без урахування індексації, що завдало їй матеріальних збитків. Вважає, що це є істотним порушенням умов договору оренди землі, тому просить зазначений договір розірвати.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала і суду пояснила, що позивач є власником земельної ділянки, яка розташована в адміністративних межах Білоцерківської сільської ради і 10.10.2006 року вона уклала із Приватним підприємством «Агропрогрес» договір оренди землі строком на на 10 років, за умовами, що відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування землею з 01 серпня до 31 грудня кожного року з урахуванням індексації. Однак дану умову договору відповідач не виконує, орендну плату за 2013-2014 роки виплачував, але з порушенням встановлених договором строків та без урахування індексації, що є систематичним порушенням зобов»язань передбачених п.п.10,11 умов договору оренди землі. Вважає, що це є істотним порушенням умов договору оренди землі і підставами для його розірвання. Крім того, у своїх додаткових поясненнях представник позивача зазначила, що позивачем у січні 2013 року з відповідачем підписувалася додаткова угода до договору оренди землі, згідно якої нормативна грошова оцінка земельної ділянки за договором становить 48591, 95 грн., з 01.01.2013 року орендна плата вноситься у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки, що становить 2429,60 грн. на рік. Представник вважає, що зміст умов укладеної з позивачем додаткової угоди, підтверджується наданими відповідачем довідками про розмір, форму та строк виплати орендної плати. Також, представник вважає, що крім зазначеного, підставою для розірвання договору оренди землі є порушення орендарем п.9-11 Договорів, щодо виплати орендної плати з урахуванням індексації, яка насправді не була проіндексована, та завищення цін на продукцію при видачі орендної плати в натуральній формі. В ході судового розгляду представник позивача подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила з урахуванням позовних вимог позивача, стягнути з відповідача невиплачену суму індексації по орендній платі за 2013-2014 роки у розмірі 524,55 грн. та недораховану орендну плату в грошовому еквіваленті вартості пшениці 6 класу та кукурудзи фуражної за 2013 рік у розмірі 203,75 грн., надавши відповідні розрахунки. Представник позивача просить позовні вимоги позивача та збільшені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги та збільшені позовні вимоги не визнав, вважає, що підстав для їх задоволення не має, зазначає, що заява про збільшення позовних вимог взагалі не може бути прийнята, оскільки в цьому разі змінюється підстава і предмет позову. Надав заперечення, де вказав, що в рахунок орендної плати позивачеві в 2012 році було передано значно більше майна ( в натуральній формі та грошових коштів), ніж передбачено договором оренди, у 2013 та 2014 роках, також мала місце переплата орендної плати. Позивачем не підтверджено жодним доказом не лише систематичності несплати орендної плати, а й існування хоча б одного факту такої несплати. На підтвердження цього надав відповідні докази. Щодо додаткової угоди, про яку говорить представник позивача, то представник відповідача зазначає, що така угода з позивачем не укладалась та відповідно не реєструвалася, а тому підстав для виплати орендної плати в розмірі, який зазначає представник позивача немає. Крім того, вказує, що орендарем п.9-11 Договору оренди щодо виплати орендної плати з урахуванням індексації порушено не було і орендна плата нараховувалась з урахуванням індексації та виплачувалась у більшому розмірі ніж передбачено Договором оренди. При виплаті орендної плати в натуральній формі ціни на продукцію орендарем не завищувалися, а були ринковими, отже, підстав для розірвання договорів оренди та стягнення з відповідача індексації і недонарахованої орендної плати немає, а тому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, враховуючи заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2,1413 га (рілля), кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована в адміністративних межах Білоцерківської сільської ради Чернігівської області.

10 жовтня 2006 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем Приватним підприємством «Агропрогрес» був укладений договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, згідно якого, земельна ділянка надавалась власником (орендодавцем) в строкове платне користування на 10 років орендарю. Цей договір зареєстровано у Бобровицькому районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 25.06.2009 року.

Відповідно до умов договору оренди землі позивачем відповідачу передано в оренду земельну ділянку, а орендар зобов'язувався використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням і щорічно з 01 серпня до 31 грудня кожного року сплачувати орендну плату в розмірі 682,65 грн., що складає на час укладення договору 3,0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, або в натуральній - фуражне зерно за домовленістю сторін.

За змістом ст.90 Земельного Кодексу України, власники земельних ділянок мають право передавати земельні ділянки в оренду.

Згідно ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації, це передбачено ч. 3 ст.640 ЦК України.

Частиною 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. За приписами ч.1 ст. 4 цього Закону, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

За приписами ст.654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається. Правочин щодо оренди земельної ділянки є вчиненим з моменту його державної реєстрації, це випливає з положень ст.125 ЗК України та ст.210 ЦК України.

Одними із істотних умов договору оренди землі, відповідно до ст.15 Закону «Про оренду землі» (в редакції, що діяла на час реєстрації договорів)крім іншого, є об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (ст.21 вищезазначеного Закону).

За приписами ст.21 вищезазначеного Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Частиною1 статті 32 Закону «Про оренду землі» встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону

та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частина друга статті 651 Цивільного кодексу України, передбачає, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вбачається з позовних вимог, які заявлені позивачем, як підставою розірвання договору оренди, останній вважає істотним порушенням умов договору систематичне порушення відповідачем строку виплати орендної плати за 2013 - 2014 роки та її виплата без урахування індексації.

В судовому засіданні встановлено, що згідно довідки про розмір, форму та строк виплати орендної плати ОСОБА_3 за період з 2012 року по 2014 рік, останній було видано орендну плату зерном та грошима. Отримання цієї орендної плати позивачем підтверджується її особистим підписом у відомостях, які додані представником відповідача до матеріалів справи. Орендар протягом 2012-2014 років належним чином виконував умови договору, своєчасно та в установленому розмірі виплачував орендну плату. Не дивлячись на те, що орендодавець з вимогою про зміну орендної плати не звертався, ТОВ «Агропрогрес» збільшили розмір орендної плати та виплатили у 2012 році - 3420 грн; у 2013 році - 2065, 16 грн., у 2014 році - 2065,16 грн. Відповідно до вищезазначеної довідки за 2013 рік ОСОБА_3 частина орендної плати виплачена 21.01.2014 року, а за 2014 рік - 27.01.2015 року, проте виходячи з аналізу норм земельного законодавства, таке порушення не може бути підставою для розірвання договору оренди, оскільки орендна плата виплачувалася у строки встановлені договорами оренди, а лише її частина була виплачена в січні наступного року. Отже, та обставина, що орендар затримав виплату орендної плати за 2013 рік на 21 день, за 2014 рік на 27 днів, не є підставою для розірвання договору оренди землі, оскільки не свідчить про систематичне порушення умов договору в частині несплати орендної плати.

За змістом положень з ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі», ст.141 ЗК України договір оренди землі на вимогу орендодавця може бути достроково розірваний в разі систематичної несплати орендарем орендної плати.

Верховний Суд України у своїй постанові від 12 грудня 2012 року № 6-146 цс 12 за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ ст.141 ЗК України, зробив висновок, що суд касаційної інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що положення закону, які регулюють спірні правовідносини, не вимагають систематичної несплати орендної плати, як підстави для розірвання договору оренди землі. Отже, розірвання договору оренди землі можливо лише у випадку систематичної несплати орендної плати.

Відповідно до ст.360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України. Тому, думка представника позивача щодо неможливості посилання на висновки Верховного Суду України є її особистою і суд не може прийняти її до уваги.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що договір оренди землі від 10.10.2006 року зареєстрований у Бобровицькому районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 25.06.2009 року, проте відомості про додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 10.10.2006 року, кадастровий НОМЕР_1, на який посилається представник позивача як на підставу виплати орендної плати орендарем у розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки землі, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об»єкта нерухомого майна, наданою Реєстраційною службою ГУ юстиції в Чернігівській області, а тому права на отримання орендної плати у розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки землі у орендодавця не виникло.

Отже, оскільки додаткова угода до договору оренди землі не зареєстрована у встановленому порядку, то цей правочин не є укладеним і у сторін не виникло ніяких обов»язків по ньому.

Відповідно до п.2.19-1 Постанови ПВГСУ «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 року №6, якщо у договорі оренди землі сторони визначили, що орендар зобов'язаний самостійно щорічно індексувати розмір

орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством, а він не виконав чи виконав неналежним чином свій обов'язок щодо розрахунку розміру орендної плати і це призвело до виникнення заборгованості, то з урахуванням вимог частини першої статті 15, частин першої і другої статті 21 Закону України "Про оренду землі", статті 526 ЦК України така заборгованість підлягає стягненню з орендаря за позовом орендодавця. Отже, виходячи з зазначеного слід зробити висновок, що неіндексування розміру орендної плати не є підставою для розірвання договору оренди, а є підставою для звернення орендодавця з позовом про стягнення заборгованості. Разом з тим, посилання представника позивача на те, що довідка про розмір, форму та строк виплати орендної плати не містить окремого розрахунку індексації орендної плати, не є підставою робити висновки, що орендна плата виплачувалась без урахування індексації, оскільки згідно довідки-розрахунку виплати орендної плати з урахуванням індексації, така індексація виплачувалась у 2013-2014 роках, а згідно п.10 Договору оренди землі обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації, що і було зроблено відповідачем. Тому підстав для задоволення позову в цій частині не вбачається.

Посилання представника позивача, як на підставу для розірвання договору оренди землі, на те, що орендар при виплаті орендної плати орендодавцю в натуральній формі виплачував її по завищеним цінам на продукцію, не може бути підставою для розірвання договору оренди та стягнення недорахованої орендної плати в грошовому еквіваленті з відповідача, оскільки, орендодавцем отримувалась така орендна плата, а отже він добровільно погоджувався з її розміром та ніяких претензій до орендаря не пред»являв.

Аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що орендарем умови договору за 2012 - 2014 роки виконані.

За приписами ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Заявлені позивачем позовні вимоги про розірвання договору оренди землі в зв'язку з порушенням строків виплати орендної плати за 2013 - 2014 роки та стягнення недорахованої орендної плати і індексації, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, і жодних належних доказів, які б підтверджували дані факти, в судовому засіданні не встановлено, а навпаки факт виконання умов договору оренди відповідачем за вказаний період підтверджується наданими ним належними доказами.

Отже, підстав для розірвання договору оренди землі суд не вбачає, так як права орендодавця ніяким чином не порушувались.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги, в т.ч. збільшені, які заявлені позивачем, задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись, Законом України « Про оренду землі», Земельним Кодексом України, ст.ст.10, 60, 212, 214 - 215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Агропрогрес» про розірвання договору оренди землі від 10 жовтня 2006 року відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області через Бобровицький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Бобровицького райсуду Н.О. Булига