Рішення

від 20.11.2015 по справі 729/535/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 729/535/15-ц Провадження № 22-ц/795/1913/2015 Головуючий у I інстанції - Булига Н. О. Доповідач - Страшний М. М. Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Страшного М.М.

суддів - Євстафіїва О.К., Литвиненко І.В.,

при секретарі - Нечасному О.Л.,

за участю - представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Тарана Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бобровицького районного суду від 06 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства „Агропрогрес" про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог, просила розірвати договір оренди землі від 10.10.2006 року, що був укладений нею з ПП „Агропрогрес", стягнути з ПП „Агропрогрес" на свою користь 524 грн. 55 коп. індексації орендної плати за 2013 -2014 роки та 203 грн. 75 коп. недонарахованої орендної плати за 2013 рік як грошовий еквівалент вартості пшениці 6 класу та кукурудзу фуражної. В обґрунтування своїх вимог позивач вказувала, що відповідач неналежним чином виконує умови укладеного між ними договору оренди землі, а саме протягом 2013-2014 років виплачував орендну плату без врахування індексації та у 2013 році здійснив виплату орендної плати в натуральній формі по завищеним цінам. Крім того, протягом 2013-2014 років виплата орендної плати проведена із затримкою, що є підставою для розірвання договору оренди землі.

Рішенням Бобровицького районного суду від 06 серпня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати дане рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення вимог процесуального закону. Апелянт наполягає на тому, що відповідач неодноразово порушував умови договору оренди землі щодо належної оплати. Між сторонами була укладена додаткова угода, проте вона свідомо не була подана відповідачем на реєстрацію. В договорі передбачено, що виплата орендна плата здійснюється з урахуванням індексації, проте відповідачем цей пункт договору порушено, докази виплати індексації в справі відсутні. Апелянт стверджує, що при виплаті орендної плати за 2013 рік відповідачем були завищені ціни на продукцію, що призвело до не донарахуванням орендної плати. Вартість зернових при їх виплаті не повідомлялась позивачу, тому остання не могла заперечувати щодо ціни. Також апелянт посилається на те, що затримка сплати орендної плати за 2013 рік на 21 день, за 2014 рік на 27 дні є доведеною, тобто є систематичне порушення відповідачем зобов'язань, що є підставою для розірвання договору згідно ст.ст. 31, 31 Закону України „Про оренду землі" та ст.141 ЗК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що затримка орендарем виплати орендної плати не є підставою для розірвання договору оренди землі, оскільки не свідчить про систематичне порушення умов договору в частині несплати орендної плати; неіндексування розміру орендної плати також не може бути підставою для розірвання договору оренди землі, а є підставою для звернення орендодавця з позовом про стягнення заборгованості. Також районний суд вважав, що не є підставою для розірвання договору оренди землі виплата орендної плати орендодавцю в натуральній формі по завищеним цінам на продукцію та стягнення недорахованої орендної плати в грошовому еквіваленті, оскільки орендодавець отримував орендну плату, тобто добровільно погоджувався з ї розміром та жодних претензій до орендаря не пред'являв.

З такими висновками районного суду частково погоджується апеляційний суд та враховує наступне.

Судом встановлено, що згідно договору оренди землі, укладеного 10 жовтня 2006 року між ОСОБА_3 та ПП «Агропрогрес», орендодавець передав в строкове платне користування земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Білоцерківської сільської ради Бобровицького району площею 2,1413 га (рілля), кадастровий номер НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, строком на 10 років зі сплатою орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, що становить 682,65 грн., та з урахуванням індексації зі строком сплати не пізніше 31 грудня кожного року оренди. Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Бобровицькому районі, запис в Державному реєстрі земель від 25.06.2009 року № 040685500231 (а.с.4-6).

Згідно з ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Таким чином, в розумінні вищевказаних норм, підставою для припинення права користування земельною ділянкою та розірвання договору оренди може бути лише систематична несплата орендної плати, а не затримка у її виплаті.

Як вбачається із матеріалів справи, частину орендної плати за 2013 рік ОСОБА_3 отримала у натуральній формі, а саме: 30.09.2013 року - пшеницю в кількості 250 кг на суму 450 грн., 31.12.2013 року - цукор в кількості 100 кг на суму 650 грн. та 31.12.2013 року - кукурудзу в кількості 550 кг на суму 825 грн., а іншу частину орендної плати отримала у грошовій формі 21.01.2014 року у сумі 140 грн. 16 коп.

Частину орендної плати за 2014 рік ОСОБА_3 отримала у натуральній формі, а саме: 30.09.2014 року - пшеницю в кількості 400 кг на суму 800 грн., 30.11.2014 року - кукурудзу в кількості 700 кг на суму 1260 грн., а іншу частину орендної плати отримала у грошовій формі - 27.01.2015 року у сумі 5 грн. 16 коп.

Відтак, у порушення п.11 укладеного між сторонами договору оренди землі ПП «Агропрогрес» затримав виплату ОСОБА_3 орендної плати у 2013 році на 21 день, а у 2014 році - на 27 днів, що свідчить про затримку у виплаті орендної плати, а не про систематичну її несплату.

Крім того, в даному випадку мало місце затримка виплати частини орендної плати, а не несплата її в повному обсязі, в той час як підставою для розірвання договору оренди є саме несплата орендної плати в повному обсязі.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції ґрунтовно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі з підстав порушення ПП «Агропрогрес» строків виплати орендної плати за 2013-2014 роки через відсутність саме систематичного порушення права позивача на своєчасне отримання орендної плати.

Доводи апелянта ОСОБА_3 про доведеність систематичного порушення відповідачем зобов'язань щодо виплати орендної плати, що є підставою для розірвання договорів згідно ст.ст. 31, 32, 34 Закону України «Про оренду землі» та ст. 141 ЗК України грунтуються на невірному тлумаченні вказаних норм.

Апеляційний суд також погоджується із висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з відповідача недонарахованої орендної плати за 2013 рік як грошового еквіваленту вартості пшениці 6 класу та кукурудзи фуражної на суму 203 грн. 75 коп., виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилалась на те, що виплата орендної плати за 2013 рік у натуральній формі відбулась не за ринковими цінами, як того вимагає ст. 22 Закону України „Про оренду землі". Проте такі твердження є помилковими, зважаючи на загальні положення законодавства щодо дії нормативних актів у часі.

Вказана редакція статті 22 Закону, на яку посилається позивач і яка передбачає, що розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати, почала діяти лише з лютого 2015 року, в той час як позивач не погоджується із розміром орендної плати за 2013 рік, виплаченим у 2013 році.

До даних правовідносин підлягає застосуванню стаття 22 Закону України «Про оренду землі» у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Так, відповідно до ст.22 Закону України «Про оренду землі» ( в редакції станом на 2013 рік) орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної ділянки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі.

Згідно п. 9 оспорюваного договору оренди землі форма орендної плати за договором оренди: грошова та/або натуральна (фуражне зерно) по домовленості сторін.

За відомістю №АПАП0000263 за 29 липня 2013 року ОСОБА_3 отримала пшеницю 6 класу в кількості 250 кг, що підтверджується її підписом (а.с.31).

За відомістю №АПАП0000473 за 25 листопада 2013 року ОСОБА_3 отримала цукор в кількості 100 кг, що підтверджується її підписом (а.с.32).

За відомістю №АПАП 0000398 за 30 листопада 2013 року ОСОБА_3 отримала кукурудзу фуражну в кількості 550 кг, що підтверджується її підписом (а.с.33).

Оскільки орендодавець ОСОБА_3 отримала орендну плату за 2013 рік, у тому числі у натуральній формі пшеницю 6 класу та кукурудзу фуражну, будь-яких заперечень щодо отримання орендної плати у натуральній формі не висловлювала, зважаючи на положення укладених між сторонами договорів оренди та ст.22 Закону України «Про оренду землі» в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, суд першої інстанції ґрунтовно вважав, що сторони добровільно погодили розмір, перелік продукції до видачі, а тому відсутні підстави стверджувати, що орендна плата проведена за завищеними цінами, і наявні підстави для перерахування її за ринковими цінами.

В той же час апеляційний суд не може погодитись із висновком місцевого суду про відмову у стягненні індексації орендної плати за 2013 та 2014 роки, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 10 договору оренди землі від 10 жовтня 2006 року сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням індексів інфляції передбачено і положеннями ст. 21 Закону України „Про оренду землі".

Твердження ПП «Агропрогрес» про те, що за 2013-2014 роки підприємство сплатило ОСОБА_3 орендну плату в більшому, ніж належало розмірі, тому відсутні підстави для додаткового стягнення інфляції, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що орендна плата ним обраховувалась із врахуванням індексу інфляції, відсутні будь-які документи щодо розміру індексу інфляції, які були нараховані на суму орендної плати у 2013 та у 2014 роках. Виплата орендарем орендної плати в більшому розмірі не може бути визнано фактом автоматичного нарахування і виплати індексації.

Звертаючись до суду, позивач просила стягнути суми індексів інфляції за 2013 та 2014 роки, які вона обраховувала із суми орендної плати в розмірі 5 % від нормативно-грошової оцінки землі в сумі 48 591 грн. 95 коп., як то було передбачено умовами додаткової угоди б\н від 01.01.2013 року до договору оренди землі (а.с.80).

Проте при здійсненні розрахунків умови додаткової угоди від 011.01.2015 року не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З 01 січня 2013 року законодавство України не передбачає державної реєстрації договорів оренди землі у зв'язку із запровадженням процедури реєстрації права оренди.

Аналізуючи положення Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 року за № 1141, слід дійти висновку, що якщо зміни, які вносяться в договір оренди землі додатковою угоди, зачіпають інформацію, яка вноситься в реєстр, подавати додаткову угоду на реєстрацію необхідно.

Сторонами не заперечується, що додаткова угода від 01 січня 2013 року, якою змінено розмір орендної плати та нормативно-грошову оцінку землі не була зареєстрована, хоча такі зміни відповідно до п. 44 зазначеного вище Порядку підлягають внесенню в реєстр.

Отже, відсутні законні підстави для обрахунку орендної плати в розмірі 5 % від нормативно-грошової оцінки землі.

Верховний Суд України у постанові від 20.08.2013 року висловив свою правову позицію у справі № 3-21 гс 13, зміст якої полягає у тому, що відповідно до статей 21, 30 Закону України „Про оренду землі", статті 24 Закону України „Про плату за землю" та статей 628, 632 ЦК України законодавча зміна нормативної грошової оцінки землі може бути підставною для зміни розміру орендної плати в односторонньому порядку, якщо це погоджено сторонами у договорі.

Умови укладеного між сторонами договору оренди землі від 10 жовтня 2006 року не містять положень щодо автоматичного збільшення нормативної грошової оцінки землі, що визначена ними при укладенні цього договору, у разі збільшенні її на законодавчому рівні.

В той же час, представником відповідача ПП „Агропрогрес" як в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в апеляційній інстанції, визнавалось, що станом на 17.07.2013 року та на 01.01.2014 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 48 591 грн. 95 коп. та саме з цієї грошової оцінки орендованої земельної ділянки нараховано та виплачено орендну плату (а.с.82, пояснення ПП „Агропрогрес", зареєстровані в суді апеляційної інстанції 19.11.2015 року за №11258).

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином, орендну плату за 2013 та 2014 року слід розраховувати в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі, що становить 48 591 грн. 95 коп. Отже, інфляція за 2013 рік становить 7 грн. 29 коп. ((48591,95 х 3% х100,5% -(48591,95 х3%)), а за 2014 рік - 362 грн. 98 коп. ((48591,95 х3%х124,9% - (48591,95 х3%)), а всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 370 грн. 27 коп.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні індексації по орендній платі підлягає скасуванню та частковому задоволенню позовних вимог в цій частині, та залишенню без змін в іншій його частині.

Відповідно до приписів ст. 88 ЦПК України підлягають пропорційному розподілу між сторонами понесені по справі судові витрати. У зв'язку зі частковим задоволенням позову (на 50,84%), з відповідача на користь позивача належить стягнути 123 грн. 85 коп. судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції (50,84 % від 243,60) та 123,85 грн., за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (50,84% від 243,60).

Керуючись ст.21 Закону України „Про оренду землі", 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Бобровицького районного суду від 06 серпня 2015 року в частині відмови у стягненні індексації по орендній платі скасувати та частково задовольнити ці вимоги, стягнувши з Приватного підприємства „Агропрогрес" на користь ОСОБА_3 індексацію за 2013-2014 роки в розмірі 370 грн. 27 коп.

Стягнути з Приватного підприємства „Агропрогрес" на користь ОСОБА_3 247 грн. 70 коп. судових витрат.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: